Ухвала суду № 94837397, 11.02.2021, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

"11" лютого 2021 р. Справа № 480/734/21

Суддя Сумського окружного адміністративного суду Воловик С.В., розглянувши в приміщенні суду в м. Суми клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи №480/734/21 за позовом ОСОБА_1 до Сумського міського центру зайнятості про стягнення допомоги по безробіттю за правилами загального позовного провадження,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Сумського міського центру зайнятості (40009, м. Суми, вул. Степана Бандери, 45), в якій просить суд:

- стягнути з Сумського міського центру зайнятості на користь ОСОБА_1 допомогу по безробіттю в розмірі 67 677,34 грн.

Разом з позовною заявою позивачем подано клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, яке обґрунтоване тим, що для повного та всебічного встановлення обставин даної справи, а саме, сум заборгованості, для проведення вірного розрахунку належних позивачу виплат, даний спір, з урахуванням обраного способу захисту порушених прав, складності справи, належить вирішувати за правилами загального позовного провадження.

Суд, дослідивши доводи заявленого клопотання, дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 12 КАС України адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).

Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Згідно з ч. 2 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

За правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (ч. 4 ст. 257 КАС України).

У даному випадку позивачем не заявлено вимог, що унеможливлюють розгляд даної справи за правилами спрощеного позовного провадження.

При цьому суд враховує практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах у контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція), яка свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не в кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі "Аксен проти Німеччини", заява № 8273/78; рішення від 25 квітня 2002 року у справі "Варела Ассаліно проти Португалії", заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

ЄСПЛ вказав на те, що відмову в проведенні публічного розгляду не можна вважати необґрунтованою, оскільки під час провадження у справі не виникло ніяких питань, які не можна було вирішити шляхом дослідження письмових доказів.

У випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник не представив переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання.

Враховуючи викладене, суд вважає, що в даному випадку відсутні підстави для розгляду даної справи за правилами загального позовного провадження, у зв`язку із чим суд відмовляє у задоволенні клопотання позивача.

Керуючись ст. ст. 12, 248, 256, 257, 262 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

1. У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи №480/734/21 за правилами загального позовного провадження - відмовити.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя С.В. Воловик