Рішення № 94831098, 11.02.2021, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" лютого 2021 р.м. ХарківСправа № 922/3844/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Новікової Н.А.

розглянувши справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пейнт Трейд" (юридична адреса: 49041, м. Дніпро, вул. Стартова, 3; поштова адреса: 49023, м. Дніпро, вул. Радистів, 5-А, оф.402, код ЄДРПОУ 38600516)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівський ковальсько-механічний завод" (юридична адреса: 64602, Харківська обл., м. Лозова, вул. Свободи, буд. 24, код ЄДРПОУ 32565419)

про стягнення заборгованості за договором поставки №42/424 від 01.03.2018 у розмірі 60535,10грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Пейнт Трейд" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом вх. №3844/20 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівський ковальсько-механічний завод", в якому просить стягнути з останнього заборгованість за договором поставки №42/424 від 01.03.2018 у розмірі 60535,10грн., з якої основного боргу у розмірі 47913,60грн., пені в розмірі 8214,25грн., 3% річних в розмірі 2317,99грн. та інфляційних втрат у розмірі 2089,26грн., а також стягнути з відповідача понесені судові витрати. Крім того, просить суд визнати дану справу малозначною та здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору поставки №42/424 від 01.03.2018 в частині повної та своєчасної оплати.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 07.12.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі №922/3844/20. Розгляд справи № 922/3844/20 вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Встановлено відповідачеві, згідно ст. 250, 251 ГПК України, строк 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву та заяви із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження. Встановлено позивачеві, згідно ст. 251 ГПК України, строк 5 днів на подання до суду відповіді на відзив з дня його отримання. Роз`яснено сторонам, що у випадку неподанням відповідачем відзиву та/або клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, а також не поданням позивачем відповіді на відзив у строки встановлені цією ухвалою розгляд справи буде відбуватися за наявними матеріалами після спливу строку встановленого для подання відповідачем клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження та в межах строків встановлених ст. 248 ГПК України.

З метою повідомлення сторін про розгляд даної справи, судом було направлено копії ухвали про відкриття провадження у справі учасникам справи. Позивачем ухвалу суду про відкриття провадження у справі було отримано 15.12.2020, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення поштового відправлення №032326/1. Відповідачем ухвалу суду про відкриття провадження у справі було отримано 10.12.2020, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення поштового відправлення №032326/2.

Таким чином, суд дійшов висновку, що сторони були належним чином повідомлені про розгляд даної справи.

Відповідач у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 ГПК України, відзиву на позов не надав, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами.

Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Таким чином, всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог та судом дотримано, під час розгляду справи, обумовлені чинним ГПК України процесуальні строки для звернення із заявами по суті справи та іншими заявами з процесуальних питань.

За висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно зі ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За приписами ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, в тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

01 березня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Пейнт Трейд" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лозівський ковальсько-механічний завод" (Покупець) укладено Договір поставки №42/424 (надалі - Договір поставки), відповідно до умов якого постачальник по цьому договору зобов`язується передати у власність покупця лакофарбові матеріали (надалі - товар), номенклатура, кількість, строки поставки та ціна якого визначається згідно відповідним Специфікаціям, які є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 1.2 Договору поставки покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар.

Згідно з п. 2.1 Договору поставки загальною сумою договору є сума всіх поставок, здійснених в рамках дії цього договору і підтверджена відповідними Специфікаціями, які є невід`ємною частиною цього договору.

Пунктом 3.2 Договору поставки сторони погодили, що оплата товару здійснюється банківським переказом грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника на умовах оплати протягом 30-ти календарних днів з дати поставки товару покупцю, якщо інший порядок оплати не передбачений відповідною Специфікацією на поставку товару.

Відповідно до п. 4.1 Договору поставки строк поставки товару і адреса поставки товару зазначається у відповідній Специфікації, але в любому випадку поставка товару здійснюється на умовах DAP м. Лозова Харківської області. вул. Свободи, 24, і розуміється у відповідності до вимог правил тлумачення торгових термінів Инкотермс 2010.

Згідно з п. 6.2 Договору поставки право власності на товар переходить від постачальника покупцю з моменту фактичної передачі покупцю товару і товаросупроводжувальних документів: товарної накладної, паспорту якості, рахунку-фактури. Податкова накладна надається покупцю в електронній формі.

Пунктом 7.3 Договору поставки сторони погодили, що за несвоєчасну оплату поставленого товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Відповідно до п. 9.1 Договору поставки при вирішенні розбіжностей, які витікають з даного договору, для сторін обов`язковий претензійний порядок розгляду спору.

У випадку, якщо сторони не прийдуть до згоди, всі спори і розбіжності підлягають остаточному вирішенню в господарському суді за місцем знаходження відповідача (п.9.2 Договору поставки).

Згідно з п. 10.1 Договору поставки цей договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31.12.2018, а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання сторонами взятих зобов`язань. Якщо ні одна із сторін за 20 днів до дати закінчення дії договору не заявить про своє бажання розірвати договір, він пролонгується без додаткового узгодження сторін на кожний наступний календарний рік на тих же умовах.

Проаналізувавши правовідносини між сторонами, які виникли з Договору поставки №42/424 від 01.03.2018, суд дійшов висновку про те, що даний договір за своє правовою природою є договором поставки.

Частиною 1 ст. 181 ГК України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно із ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Як вбачається з матеріалів справи, 01 березня 2018 року між сторонами підписано Специфікацію №1 до Договору поставки №42/424 від 01.03.2018, в якій сторонами, зокрема, погоджено асортимент, кількість та ціну товару, а саме розчинник "Tinner №1" у кількості 1300л загальною вартістю 96205,20грн. Також умовами Специфікації сторони погодили, що оплата товару здійснюється в виді відстрочення платежу на строк 30 календарних днів з моменту поставки товару покупцю.

На виконання умов Договору поставки та вказаної Специфікації позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 96205,20грн. згідно видаткової накладної №703МФ3430000001 від 07.03.2018.

Виходячи з умов Договору поставки та Специфікації №1 від 01.03.2018 до цього договору, строк остаточної оплати грошових коштів за поставлений товар сплив 08.04.2018.

Крім того, 11 березня 2019 року між сторонами підписано Специфікацію №1/19 до Договору поставки №42/424 від 01.03.2018, в якій сторонами, зокрема, погоджено асортимент, кількість та ціну товару, а саме розчинник "Tinner №1" у кількості 920л загальною вартістю 68448,00грн. Також умовами Специфікації сторони погодили, що оплата товару здійснюється на умовах 30% передплати та 70% відстрочення платежу на строк 30 календарних днів з моменту поставки товару покупцю.

На виконання умов Договору поставки та Специфікацій позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 68448,00грн. згідно наступних документів:

- видаткова накладна №1403МФ3430000002 від 14.03.2019 на загальну суму 44640,00грн.;

- видаткова накладна №1503МФ3430000002 від 15.03.2019 на загальну суму 23808,00грн.

Виходячи з умов Договору поставки та Специфікації №1/19 від 11.03.2019 до цього договору, строк остаточної оплати грошових коштів за поставлений товар сплив15.04.2019.

Однак, як стверджує позивач, відповідач оплатив вищевказаний товар лише частково, а саме в загальному розмірі 116739,60грн., що підтверджується виписками АТ "Банк Кредит Дніпро" по банківських рахунках позивача за 05.03.2018, 17.07.2018, 27.07.2018 та випискою АТ "ОТП Банк" по банківському рахунку позивача за 13.03.2019.

Таким чином, як стверджує позивач, станом на момент звернення до суду з відповідним позовом, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівський ковальсько-механічний завод" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Пейнт Трейд" за Договором поставки №42/424 від 01.03.2018 становить 47913,60грн.

З метою досудового врегулювання спору, на виконання умов п. 9.1 Договору поставки позивач 28.08.2019, 10.10.2019, 01.04.2020 та 05.06.2020 направляв на адресу відповідача претензії вих. №2208/1/ПТ від 22.08.2019, №091019/1 від 09.10.2019, №1303/1/ПТ від 13.03.2020, №0506/1/ПТ від 05.06.2020 з вимогами погасити заборгованість перед позивачем в розмірі 47913,60грн.

Листом вих. №696/424 від 30.10.2019 відповідач у відповідь на претензію вих. №091019/1 від 09.10.2019 про погашення заборгованості на суму 47913,60грн. запропонував, враховуючи скрутне фінансова становище підприємства провести погашення заборгованості за наступним графіком: 1. 10000,00грн. - до 11.11.2019р. 2. 10000,00грн. - до 22.11.2019р. 3. 10000,00грн. - до 05.12.2019р. 4. 10000,00грн. - до 16.12.2019р. 5. 7913,60грн. - до 26.12.2019р.

Однак, як стверджує позивач, відповідач заборгованість у розмірі 47913,60грн. не погасив, у зв`язку з чим той звернувся до суду з вимогами про стягнення основного боргу та нарахованих штрафних санкцій.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги, що матеріалах справи відсутні, а відповідачем, не надані докази, які б спростовували наявність заборгованості перед позивачем, а також доказів, які б свідчили про здійснення остаточного розрахунку за поставлений товар у строки визначені Договором поставки №42/424 від 01.03.2018 та Специфікаціями до нього, чи повернення товару позивачу, суд дійшов висновку, що сума основного боргу у розмірі 47913,60грн. є обґрунтованою та підлягає стягненню з відповідача.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Приймаючи до уваги, що відповідачем не здійснено остаточного розрахунку з позивачем за поставлений товар у порядку та строки визначені Договором поставки та Специфікаціями, суд дійшов висновку, що відповідач є таким, що прострочив виконання зобов`язання щодо розрахунку з позивачем за поставлений товар згідно видаткових накладних №1403МФ3430000002 від 14.03.2019 з 14.04.2019 та №1503МФ3430000002 від 15.03.2019 з 15.04.2019.

Як вбачається з позовної заяви, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 8214,25грн., 3% річних в розмірі 2317,99грн. та інфляційні втрати у розмірі 2089,26грн.

Щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 8214,25грн., яка нарахована відповідно до п. 7.3 Договору поставки за період прострочення з 14.04.2019 по 12.10.2019 на суму заборгованості в розмірі 24105,60грн. за видатковою накладною №1403МФ3430000002 від 14.03.2019 та за період прострочення з 15.04.2019 по 13.10.2019 на суму заборгованості у розмірі 23808,00грн. за видатковою накладною №1503МФ3430000002 від 15.03.2019, суд зазначає наступне.

Приписами п. 1 ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з вимогами ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно із п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 549 ЦК України визначено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 7.3. Договору поставки за несвоєчасну оплату поставленого товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за період прострочення за видатковою накладною №1403МФ3430000002 від 14.03.2019 з 14.04.2019 по 12.10.2019 на суму 24105,60грн. та №1503МФ3430000002 від 15.03.2019 з 15.04.2019 по 13.10.2019 на суму 23808,00грн. у сумі 8214,25грн., на предмет відповідності вимогам чинного законодавства, зокрема, ст. 253-255, 549 ЦК України, ст. 231, 232 ГК України, ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені є обґрунтованими, правомірними та правильно розрахованими.

Щодо стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 2317,99грн. та інфляційні втрати у розмірі 2089,26грн., які нараховані за період прострочення з 14.04.2019 по 23.11.2020 на суму заборгованості в розмірі 24105,60грн. за видатковою накладною №1403МФ3430000002 від 14.03.2019 та за період прострочення з 14.04.2019 по 23.11.2020 на суму заборгованості у розмірі 23808,00грн. за видатковою накладною №1503МФ3430000002 від 15.03.2019, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Дослідивши поданий позивачем розрахунок інфляційних у розмірі 2089,26грн. та розрахунок 3 % річних у розмірі 2317,99грн., судом встановлено правомірність та обґрунтованість нарахованих позивачем сум, а отже позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Пунктом 5 частини 1 статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать в тому числі витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з п. 2 ч.1 ст.129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, загальна сума сплаченого судового збору становить 2102,00грн.

Враховуючи те, що суд задовольнив позов повністю, у відповідності ст.129 ГПК України, витрати щодо сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 73-74, 76-79, 86, 126, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівський ковальсько-механічний завод" (64602, Харківська обл., м. Лозова, вул. Свободи, буд. 24, код 32565419) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Пейнт Трейд" (49041, м. Дніпро, вул. Стартова, 3, код 38600516) заборгованість за договором поставки №42/424 від 01.03.2018 у розмірі 60535,10грн., з якої основного боргу у розмірі 47913,60грн., пені в розмірі 8214,25грн., 3% річних в розмірі 2317,99грн. та інфляційних втрат у розмірі 2089,26грн., а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 2102,00грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Пейнт Трейд" (49041, м.Дніпро, вул. Стартова, 3, код 38600516);

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Лозівський ковальсько-механічний завод" (64602, Харківська обл., м. Лозова, вул. Свободи, буд. 24, код 32565419) .

Рішення набирає законної сили в строк та порядку, визначеними ст. 241 ГПК України і може бути оскаржене в стоки і в порядку, визначеними ст. 256, 257 ГПК України з врахуванням п. 4 Прикінцевих Положень ГПК України та п. 17.5 Перехідних Положень ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 11.02.2021.

Суддя Н.А. Новікова