Рішення № 94831097, 11.02.2021, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" лютого 2021 р.м. ХарківСправа № 922/3920/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Новікової Н.А.

розглянувши справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у справі

за позовом Комунального підприємства Балаклійської районної ради "Балаклійські теплові мережі"; 64200, Харківська область, м. Балаклія, вул. Алієва, 72, код ЄДРПОУ 34328904

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Телур Фарм", юридична адреса: 62472, Харківська область, Харківський район, м. Мерефа, вул. Дніпропетровська, буд. 223, кімната 6-8, адреса для листування: 61036, м. Харків, вул. Морозова, буд. 7, код ЄДРПОУ 38982573;

про стягнення заборгованості за договором про постачання теплової енергії №547 від 01.04.2014 у розмірі 32927,16грн.

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство Балаклійської районної ради "Балаклійські теплові мережі" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Телур Фарм", в якій просить стягнути з останнього заборгованість за договором про постачання теплової енергії №547 від 01.04.2014 у розмірі 32927,16грн., з якої боргу за послуги теплопостачання у розмірі 27461,13грн., пені в розмірі 4450,91грн., втрат від інфляційних процесів за весь час прострочення в розмірі 404,49грн., 3% річних в розмірі 610,63грн. Також просить стягнути з відповідача на користь позивача суму судових витрат у розмірі 2102,00грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору про постачання теплової енергії №547 від 01.04.2014 в частині повної та своєчасної оплати.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 08.12.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі №922/3920/20. Розгляд справи №922/3920/20 вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Встановлено відповідачеві, згідно ст. 250, 251 ГПК України, строк 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву та заяви із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження. Встановлено позивачеві, згідно ст. 251 ГПК України, строк 5 днів на подання до суду відповіді на відзив з дня його отримання. Роз`яснено сторонам, що у випадку неподанням відповідачем відзиву та/або клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, а також не поданням позивачем відповіді на відзив у строки встановлені цією ухвалою розгляд справи буде відбуватися за наявними матеріалами після спливу строку встановленого для подання відповідачем клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження та в межах строків встановлених ст. 248 ГПК України.

З метою повідомлення сторін про розгляд даної справи, судом було направлено копії ухвали про відкриття провадження у справі учасникам справи. Позивачем ухвалу суду про відкриття провадження у справі було отримано 10.12.2020, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення №032271/1. Відповідачем ухвали суду про відкриття провадження у справі було отримано 15.12.2020 та 22.12.2020, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення поштового відправлення №032271/2 та №032271/3.

Таким чином, суд дійшов висновку, що сторони були належним чином повідомлені про розгляд даної справи.

29 грудня 2020 року відповідачем надано до суду відзив на позовну заяву (вх. №30440 від 29.12.2020), в якому відповідач заперечує проти позову та просить суд відмовити в задоволені позовної заяви в повному обсязі. Заперечуючи проти позову, відповідач зазначає, що позивач постачав до приміщень відповідача воду, температура якої була явно значно нижчою ніж 75-90 0С, в приміщеннях було дуже холодно взимку, про що позивач неодноразово сповіщався телефоном. В складених позивачем рахунках і актах виконаних робіт вказано лише кількість поставлених гігакалорій та їх вартість без будь-яких розрахунків. В позові не зазначено, яким чином, на підставі яких документів та методики, за допомогою яких приладів обліку позивач вирахував ту кількість поставленої теплової енергії, що зазначалась в актах виконаних робіт і в рахунках на оплату, оскільки приміщення відповідача не обладнані приладами обліку тепла. Також зазначає, що акти виконаних робіт відповідач не підписував саме через незгоду із вказаною в них кількістю гігакалорій, нібито отриманих від позивача. Відповідач стверджує, що цифри гігакалорій, що містяться в актах виконаних робіт і в рахунках, є безпідставно завищеними. Крім того, зазначає, що надані позивачем акти виконаних робіт не підписані однією із сторін, не відповідають вимогам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і не є первинним документом, що підтверджує надання саме тієї кількості гігакалорій, що в них вписані. Зазначає, що позивачем при розрахунку плати за теплопостачання за жовтень 2020 року застосовано тариф в розмірі 1888,99грн. за 1 Гкал тепла, проте в цей період діяв тариф у розмірі 1794,73грн. за 1 Гкал тепла.

11 січня 2020 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву (вх. №298 від 08.01.2021), в якій позивач заперечує щодо наведених у відзиві обставин, вважає пояснення та зміст вимог відповідача необґрунтованими, такими що не підтверджені доказами, та просить суд задовольнити позовну заяву в повному обсязі. Зазначає, що за період надання послуг відповідач жодним чином не повідомляв про неналежне надання послуг виконавцем, а також не намагався скористатися правами, що передбачені п. 39 Правил користування тепловою енергією №1198 від 03.10.2007, а тому твердження відповідача про неналежне надання послуг та невірні розрахунки заборгованості не підтверджено фактичними доказами. Нарахування за послугу відбувалось згідно затверджених тарифів, про що зазначено у позові. Також зазначає про помилкове твердження відповідача про те, що приміщення відповідача не обладнані приладами обліку тепла. Так, в позові надано пояснення, що у 2018 році житловий будинок, в якому знаходяться нежитлові приміщення, було обладнано комерційним приладом обліку теплової енергії, а тому нарахування за опалення по приміщенням відповідача проводились згідно показників приладу обліку пропорційно опалювальній площі у відповідності до затверджених правил. Стосовно заперечень відповідача про нарахування плати за теплопостачання за жовтень 2020 року по завищеному тарифу просить суд вважати зазначений у 3 стовпчику рядку – жовтень 2020р. тариф 1888,99грн. з 1 Гкал технічною помилкою, що виникла в Розрахунку споживання теплової енергії, та вважати за вірний тариф – 1794,73грн. за 1 Гкал, оскільки така помилка не вплинула на визначений у розрахунку результат суми до сплати у жовтні та взагалі не вплинуло на суму заборгованості та суму позовної заяви.

Всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог та судом дотримано, під час розгляду справи, обумовлені чинним ГПК України процесуальні строки для звернення із заявами по суті справи та іншими заявами з процесуальних питань.

За висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно зі ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За приписами ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, в тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

01 квітня 2014 року між Комунальним підприємством Балаклійської районної ради “Балаклійські теплові Мережі” (Енергопостачальна організація) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Телур Фарм” (споживач), було укладено договір про постачання теплової енергії №547 (надалі – Договір), відповідно до умов якого Енергопостачальна організація бере на себе зобов`язання постачати споживачеві, розташованого за адресою: 64200, Харківська область, м. Балаклія вул. Жовтнева б.37., кв.2,3,4 (додаток 1в), теплову енергію в потрібних йому обсягах, а споживач зобов`язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені Договором.

Обидві сторони зобов`язуються керуватися Правилами користування тепловою енергією, затвердженими Постановою КМУ від 03.10.2007 №1198 та Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою КМУ від 21.07.2005 № 630 (п. 1 Договору).

Відповідно до п. 2.1 Договору теплова енергія постачається споживачу в обсягах згідно додатка 1а, 1в до цього Договору у вигляді гарячої води або водяної пари на такі потреби: опалення приміщення.

Згідно з п. 3.2.1 Договору споживач зобов`язується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором. Щомісячно до 20-го числа наступного місяця виконувати звірку розрахунків з підписання акту. Звірку розрахунків споживач здійснює з енергопостачальною організацією.

Відповідно до пунктів 4.2.1, 4.2.4 Договору енергопостачальна організація зобов`язана забезпечувати постачання теплової енергії споживачу в обсягах згідно з договором; повідомляти споживача письмово або в засобах масової інформації про зміну тарифів.

Відповідно до п. 5.1 Договору облік споживання теплової енергії проводиться при наявності договору по:

- приладах обліку - з моменту оформлення акту про введення в експлуатацію та на підставі двостороннього акту про кількість використаної теплової енергії;

- розрахунковим способом – з моменту подачі теплової енергії.

Додатком 2 до договору встановлена технічна характеристика теплотраси.

Відповідно до Акту допуску до експлуатації вузла обліку теплової енергії від 10.10.2018 житловий будинок за адресою: вул. Жовтнева 6.37 (в якому знаходяться нежитлові приміщення відповідача), обладнано комерційним приладом обліку теплової енергії, який прийнято на комерційний облік та допущено до експлуатації 10 жовтня 2018 року.

Згідно з п. 6.1 Договору розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів. Розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно в національній валюті України відповідно до встановлених згідно чинного законодавства України тарифів. Розрахунковим періодом є календарний місяць (пункт 6.2. Договору).

Відповідно до п. 6.3 Договору споживач до 10 числа поточного місяця сплачує за наданням Енергопостачальною організацією рахунком передбачувальний обсяг споживання послуг теплопостачання у порядку передплати, не нижче рівня попереднього місяця. По закінченню місяця Енергопостачальна організація до 5 числа наступного місяця виставляє рахунок за фактично відпущений об`єм послуг.

Пунктом 6.4. Договору сторони погодили, що якщо споживач розраховується за показанням приладів обліку:

- при перевищенні фактичного використання теплової енергії понад заявлену та сплачену до початку розрахункового періоду, це перевищення додатково сплачується Споживачем не пізніше 28-го числа поточного місяця;

- у випадку, коли фактичне використання теплової енергії нижче від заявленого та сплаченого до початку розрахункового періоду, залишок (сальдо) розрахунків зараховується на наступний місяць.

Згідно абз.2 п.6.5. Договору різниця між заявленою та фактично спожитою тепловою енергією сплачується, або зараховується (у разі переплати) на наступний розрахунковий період не пізніше 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим.

Згідно до п.п.7.2.2 Договору за несвоєчасне виконання розрахунків за спожиту теплову енергію - нараховується пеня на користь енергопостачальної організації у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Пеня нараховується, починаючи з 16 числа місяця, наступного за звітним.

Згідно з п. 10.1 Договору, цей договір набуває чинності з 01 квітня 2014 року та діє по 31 грудня 2014 року.

Пунктом 10.4 Договору він вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів припинення договору, суд дійшов висновку, що зазначений договір є пролонгованим.

Рішенням Балаклійської районної ради №712-VIІ від 12.12.2018 року та Рішенням Балаклійської районної ради №993-VІІ від 22.09.2020 року (рішення опубліковано на офіційному сайті - https://balrada.gov.ua) встановлено тарифи на теплову енергію для юридичних осіб по КП БРР "Балаклійські теплові мережі" за вказані у позовній заяві опалювальні періоди з жовтня 2019 року по жовтень 2020 року (включно). Згідно вказаних рішень, позивач нараховував вартість послуг з централізованого опалення приміщень відповідача за Договором від 01.04.2014 № 547. Зазначене підтверджується розрахунком заборгованості відповідача.

Відповідно листа від 14.12.2018р. №900, який є невід`ємною частиною договору №547 від 01.04.2014, КП БРР «Балаклійські теплові мережі» повідомляє, що згідно рішення XXXVIII сесії Балаклійської районної ради VII скликання від 12.12.2018 №712-VII з 15.12.2018 тариф на теплову енергію для потреб інших споживачів становить 1888,99грн. за 1 Гкал з урахуванням ПДВ.

Відповідно листа від 15.10.2020р. №600, який є невід`ємною частиною договору №547 від 01.04.2014р., КП БРР «Балаклійські теплові мережі» повідомляє, що згідно рішення LV сесії Балаклійської районної ради VII скликання від 22.09.2020 №993-VIl з 08.10.2020 тариф на теплову енергію для потреб населення, бюджетних установ та інших споживачів становить 1794,73грн. за 1 Гкал з урахуванням ПДВ.

Згідно розпорядження Балаклійської районної державної адміністрації про початок опалювального сезону (2019-2020р.) №194 від 22.10.2019, на підставі корінця наряду про підключення до мережі опалення №16 від 30.10.19, та згідно розпорядження Балаклійської районної державної адміністрації про закінчення опалювального сезону №96 від 08.04.2020, згідно розпорядження Балаклійської районної державної адміністрації про початок опалювального сезону (2020-2021р.) №288 від 12.10.2020, на підставі корінця наряду про підключення до мережі опалення №30 від 23.10.2020, а також згідно умов договору позивачем було здійснено постачання теплової енергії в повному обсязі за адресою: 64200, Харківська область, м. Балаклія вул. Жовтнева б.37.,кв.2,3,4.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на адресу відповідача були направлені рахунки за спожиту теплову енергію за жовтень-грудень 2019 року, січень-квітень 2020 року та жовтень 2020 року на загальну суму 27461,13грн., а також акти звірки взаємних розрахунків між КП БРР "Балаклійські теплові мережі" та ТОВ "Телур Фарм", які наявні в матеріалах справи (а.с.34-79).

07.02.2020 позивачем на адресу відповідача було направлено претензію про сплату заборгованості за вих. №98 від 03.02.2020.

05.06.2020 позивачем на адресу відповідача було направлено претензію про сплату заборгованості за вих. №369 від 04.05.2020.

Проте, як стверджує позивач, відповідач відповіді на претензію не надав, акти звірки не підписав та борг перед позивачем за поставлену теплову енергію не погасив, що й стало підставою для звернення позивача до суду з відповідним позовом.

Проаналізувавши правовідносини між сторонами, які виникли з Договору постачання теплової енергії № 547 від 01.04.2014, суд дійшов висновку про те, що даний договір за своїм змістом та правовою природою є договором енергопостачання.

Відповідно до ч.1,2 ст.275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Частинами 6, 7 ст.276 ГК України унормовано, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Відповідно до ст.193 ГК України, ст.ст.525, 526 ЦК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом.

За приписами ст.599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч.6 ст.19 Закону України “Про теплопостачання” споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Пунктом 3.2.2 договору передбачено, що споживач зобов`язаний виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені цим договором, а також щомісячно до 20-го чиста наступного місяця виконувати звірку розрахунків з підписання акту. Звірку розрахунків споживач здійснює з енергопостачанню організацією.

Всупереч умовам укладеного договору, відповідач акти відмовився підписувати. У відзиві на позов послався на неналежне надання послуг з теплопостачання та незгоду із вказаною в них кількістю гігакалорій, оскільки приміщення відповідача не обладнані приладами обліку тепла.

Відповідно до п. 33 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної води та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою КМУ №630 від 21.07.2005р., у разі неналежного надання або ненадання послуг виконавцем споживач повідомляє про це виконавця в усній формі за допомогою телефонного зв`язку чи у письмовій формі за адресами зазначеними в договорі.

Згідно п.35 Правил №630, представник виконавця, якому не відомі причини неналежного надання або ненадання послуг, зобов`язаний узгодити з виконавцем точний час та дату встановлення факту ненадання послуг, надання їх не у повному обсязі або перевірки кількісних та/або якісних показників надання послуг. У разі необхідності проведення такої перевірки у приміщенні споживача представник виконавця повинен з`явитися до споживача не пізніше визначеного у договорі строку.

Згідно п.37 Правил №630, за результатами перевірки складається акт-претензія про неналежне надання або ненадання послуг (далі акт-претензія), який підписується споживачем та представником виконавця згідно з додатком Акт-претензія складається у двох примірниках по одному для споживача та виконавця.

Відповідач у відзиві на позов зазначає, що неодноразово звертався телефоном до позивача з повідомленнями про неналежне надання послуг з теплопостачання.

Проте, докази звернення відповідача до енергопостачальної організації щодо неналежного надання послуг з теплопостачання в матеріалах справи відсутні. Позивачем надано до матеріалів справи лист КПБРР "Балаклійський житлокомунсервіс" вих. №1139 від 26.11.2020, в якому повідомляється, що заявок від ТОВ "Телур Фарм" до диспетчерської служби щодо незадовільного опалення у опалювальному періоді з 30.10.2019 по 28.03.2020 не надходило, а також у опалювальному періоді з 24.10.2020 на теперішній час до диспетчерської служби також заявок не надходило.

Твердження відповідача про те, що приміщення відповідача не обладнані приладами обліку тепла, та про безпідставність зазначених в рахунках та актах кількості гігакалорій, також спростовується матеріалами справи.

Відповідно позивачем правомірно нараховано до стягнення суму заборгованості за наданні послуги з теплопостачання за жовтень-грудень 2019 року, січень-квітень 2020 року та жовтень 2020 року в розмірі 27461,13грн.

Відповідач наявність заборгованості не спростував, документів, що підтверджували б сплату заборгованості, не надав.

Враховуючи, що у відповідності до ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов`язання повинні виконуватись сторонами у встановлених договором або законом порядку і строках, приймаючи до уваги викладені обставини; доведеність з боку позивача факту порушення відповідачем умов договору та діючого законодавства, суд визнає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 27461,13грн. за жовтень-грудень 2019 року, січень-квітень 2020 року та жовтень 2020 року за договором про постачання теплової енергії № 547 від 01.04.2014 року обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача 4450,91грн. пені, суд зазначає наступне.

Приписами п. 1 ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з вимогами ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно із п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 549 ЦК України визначено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно до п.п.7.2.2 Договору за несвоєчасне виконання розрахунків за спожиту теплову енергію - нараховується пеня на користь енергопостачальної організації у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Пеня нараховується, починаючи з 16 числа місяця, наступного за звітним.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені у розмірі 4450,91грн., яка нарахована відповідно до п. 7.2.2 Договору за період прострочення з 16.05.2020 по 15.11.2020 на суму заборгованості в розмірі 27082,44грн., на предмет відповідності вимогам чинного законодавства, зокрема, ст. 253-255, 549 ЦК України, ст. 231, 232 ГК України, ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені є обґрунтованими, правомірними та правильно розрахованими.

Щодо стягнення з відповідача, нарахованих позивачем 610,63грн. 3% річних та 404,49грн. інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Дослідивши поданий позивачем розрахунок інфляційних у розмірі 404,49грн. та розрахунок 3% річних у розмірі 610,63грн., судом встановлено правомірність та обґрунтованість нарахованих позивачем сум, а отже позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню

Пунктом 5 частини 1 статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать в тому числі витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з п. 2 ч.1 ст.129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, загальна сума сплаченого судового збору становить 2102,00грн.

Враховуючи те, що суд задовольнив позов повністю, у відповідності ст.129 ГПК України, витрати щодо сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 73-74, 76-79, 86, 126, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Телур Фарм" (62472, Харківська область, Харківський район, м. Мерефа, вул. Дніпропетровська, буд. 223, кімната 6-8, код 38982573) на користь Комунального підприємства Балаклійської районної ради "Балаклійські теплові мережі" (64200, Харківська область, м. Балаклія, вул. Алієва, 72, код 34328904) заборгованість за договором про постачання теплової енергії №547 від 01.04.2014 у розмірі 32927,16грн., з якої боргу за послуги теплопостачання у розмірі 27461,13грн., пені в розмірі 4450,91грн., втрат від інфляційних в розмірі 404,49грн., 3% річних в розмірі 610,63грн., а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 2102,00грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Позивач: Комунальне підприємство Балаклійської районної ради "Балаклійські теплові мережі"; 64200, Харківська область, м. Балаклія, вул. Алієва, 72, код 34328904;

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Телур Фарм", 62472, Харківська область, Харківський район, м. Мерефа, вул. Дніпропетровська, буд. 223, кімната 6-8, код 38982573;

Рішення набирає законної сили в строк та порядку, визначеними ст. 241 ГПК України і може бути оскаржене в стоки і в порядку, визначеними ст. 256, 257 ГПК України з врахуванням п. 4 Прикінцевих Положень ГПК України та п. 17.5 Перехідних Положень ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 11.02.2021.

Суддя Н.А. Новікова