Рішення № 94830484, 11.02.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.02.2021Справа № 910/19484/20

Суддя Господарського суду міста Києва Босий В.П., розглянувши в письмовому провадженні справу за позовом Закритого акціонерного товариства «Фератранса»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Айрон Трансс»

про стягнення 433 365,39 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство «Фератранса» (надалі - ЗАТ «Фератранса») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Айрон Трансс» (надалі - ТОВ «Айрон Трансс») про стягнення 433 365,39 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошового зобов`язання з оплати наданих на підставі договору №FT-20181012 від 12.10.2018 послуг, у зв`язку з чим позивач вказує на наявність заборгованості у розмірі 11 045,00 євро, а також заявляє про стягнення з відповідача пені у розмірі 40 505,19 грн. та 3% річних у розмірі 403,31 євро.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.12.2020 відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповідь на відзив, позивачу надано строк для подання відповіді на відзив.

Зазначена ухвала вручена ТОВ «Айрон Трансс» 24.12.2020, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0105476182677, проте відзив на позовну заяву відповідачем не подано.

Будь-яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін не надходило.

Положеннями ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.

12.10.2016 між ТОВ «Айрон Трансс» (замовник) та ЗАТ «Фератранса» (виконавець) було укладено договір №FT-20181012 (надалі - «Договір»), відповідно до п. 1 якого виконавець зобов`язується організувати виконання передбачених даним договором послуг, пов`язаних із подачею приватних вагонів для перевезення вантажів замовника за напрямком, вказаному у додатках до договору, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити надані послуги в порядку та на умовах, передбачених даним договором.

Згідно з п. 3.1.1 Договору оплата за надані послуги з подачі вагонів відбувається наступним чином, якщо інше не передбачено додатком до договору: 100% - передоплата запланованого об`єму послуг, що надаються, протягом 3-х банківських днів з дати виставлення рахунку виконавцем, переданого засобами факсимільного чи електронного зв`язку; рахунок на передоплату до початку перевезення, виставляється виконавцем не пізніше ніж за 5 (п`ять) календарних днів до відправки вагонів на станцію завантаження, зазначену в додатку до договору. Звірка взаємних розрахунків сторін з підписанням двосторонніх актів здійснюється сторонами за домовленістю. При взаєморозрахунках сторін за договором, всі витрати, пов`язані з пересиланням оплати за договором, виконуються за рахунок замовника.

Пунктом 3 додатку №1 від 12.10.2018 до Договору передбачено, що оплата послуг згідно даного додатку здійснюється на умовах щомісячної оплати, на підставі рахунку виконавця, отриманого факсом чи електронною поштою. Строки сплати встановлюються протягом 10-ти календарних днів з моменту виставлення рахунку виконавцем. Загальна вартість послуг формується з урахуванням строку використання вагонів, і зазначається в актах виконаних робіт, рахунках-фактури.

На виконання умов договору позивачем надано, а відповідачем прийнято послуги на підставі Договору на загальну суму 46 742,20 євро, що підтверджується актами виконаних робіт №4 від 31.03.2019, №5 від 31.07.2019 та №6 від 31.10.2019, які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками підприємств.

При цьому, актом виконаних робіт №6 від 31.10.2019 сторонам встановлено, що станом на 31.10.2019, включно, заборгованість замовника перед виконавцем складає 15 601,20 євро.

ЗАТ «Фератранса» звернулось до ТОВ «Айрон Трансс» із претензією б/н б/д, в якій просило здійснити оплату існуючої заборгованості за Договором у розмірі 15 545,00 євро.

Листом №0205 від 17.02.2020 ТОВ «Айрон Трансс» надало ЗАТ «Фератранса» відповідь на претензію, у якій підтвердило існуючу заборгованість за Договором у розмірі 15 545,00 євро та зауважило, що сплатити її не вбачається можливим у зв`язку з фінансовими труднощами, а також просило надати згоду на погашення існуючої заборгованості рівними платежами за період з 01.03.2020 по 01.09.2020.

За твердженням позивача, 27.03.2020, 25.05.2020 та 26.06.2020 відповідачем здійснено оплати заборгованості у розмірі 1 500,00 євро кожна, що в загальному становить 4 500,00 євро.

Спір у справі виник у зв`язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов`язання з оплати наданих на підставі Договору послуги, у зв`язку з чим позивач вказує на наявність заборгованості у розмірі 11 045,00 євро.

Договір є договором надання послуг, а тому права та обов`язки сторін визначаються в тому числі положеннями глави 63 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Матеріалами справи (акти виконаних робіт №4 від 31.03.2019, №5 від 31.07.2019 та №6 від 31.10.2019) підтверджується факт надання позивачем та отримання відповідачем послуг на підставі Договору за період з 01.02.2019 по 31.10.2019 на загальну суму 46 742,20 євро.

При цьому, відповідачем в акті виконаних робіт №6 від 31.10.2019, а також в листах №1206 від 20.12.2019 та №0205 від 17.02.2020 підтверджено наявність заборгованості у розмірі 15 545,00 євро.

Також, за твердженням позивача, в рахунок існуючої за Договором заборгованості у розмірі 15 545,00 євро відповідачем сплачено 4 500,00 євро.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України та умов додатку №1 від 12.10.2018 до Договору у відповідача наявна заборгованість із оплати наданих на підставі Договору послуг за період з 01.02.2019 по 31.10.2019 у розмірі 11 045,00 євро, а строк виконання грошового зобов`язання на момент подання позовної заяви настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Як унормовано приписами частини другої статті 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи зобов`язані, зокрема: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Згідно з приписами частини першої статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов`язання по сплаті на користь позивача 11 045,00 євро за надані на підставі Договору послуги. Відповідачем вказана заборгованість не заперечується та не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов`язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги ЗАТ «Фератранса» про стягнення з ТОВ «Айрон Трансс» заборгованості у розмірі 11 045,00 євро правомірні та обґрунтовані.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 40 505,19 грн. та 3% річних у розмірі 403,31 євро за прострочення виконання грошового зобов`язання за загальний період з 08.08.2019 по 03.12.2020.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов`язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 4.6 Договору передбачено, що у випадку прострочення оплати, встановленої договором більше ніж на 5 (п`ять) календарних днів, замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі 0,1% від суми прострочення за кожен день прострочення платежу.

Суд погоджується з періодами розрахунку пені, проте відзначає, що позивачем не враховано положень статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», відповідно до якої розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, а відтак позивачем неправомірно нарахована пеня у розмір 0,1% від суми простроченого платежу.

Зокрема, за період з 03.12.2019 по 12.12.2019 розмір подвійної облікової ставки НБУ в день становить 0,085%, з 13.12.2019 по 30.01.2020 - 0,074%, з 31.01.2020 по 12.03.2020 - 0,060%, з 13.03.2020 по 23.04.2020 - 0,055% та з 24.04.2020 по 08.05.2020 - 0,044%.

Здійснивши власний розрахунок, суд вважає за можливе стягнути з відповідача пеню у розмірі 27 084,73 грн.

За змістом частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий розрахунок відсотків річних, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 403,31 євро.

За таких обставин, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з ТОВ «Айрон Трансс» на користь ЗАТ «Фератранса» заборгованості у розмірі 11 045,00 євро, пені у розмірі 27 084,73 грн. та 3% річних у розмірі 403,31 євро. В задоволенні інших позовних вимог (пеня у розмірі 13 420,46 грн.) необхідно відмовити з викладених обставин.

Позовній заяві позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 300 євро.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу ЗАТ «Фератранса» надано копії договору про надання адвокатських послуг №26/11-20 від 26.11.2020, інвойса ЮФ-0047 від 02.12.2020, свідоцтва про право зайняття адвокатською діяльністю №372 від 31.01.2008, ордер №1065790 від 03.12.2020.

Судом встановлено, що 26.11.2020 між Адвокатським об`єднанням «Місечко та Партнери» (виконавець) та ЗАТ «Фератранса» (замовник) було укладено договір про надання адвокатських послуг №26/11-20, відповідно до якого на виконавець зобов`язується надати замовнику юридичні послуги визначені п. 1.2 цього договору, а замовник зобов`язується прийняти надані послуги та оплатити їх своєчасно і в повному обсязі згідно з умовами цього договору.

Пунктом 2.2.1 вказаного договору передбачено, що авансовий платіж в розмірі 300,00 Євро, що сплачується замовником виконавцю за аналіз наданих документів та підготовку позовної заяви про стягнення заборгованості, протягом 5 календарних днів з моменту підписання цього договору на підставі виставленого виконавцем інвойсу.

02.12.2020 Адвокатським об`єднанням «Місечко та Партнери» виставлено ЗАТ «Фератранса» інвойс ЮФ-0047 на суму 300 євро.

В той же час, доказів сплати, у визначений договором про надання адвокатських послуг №26/11-20 від 26.11.2020 строк, авансового платежу у розмірі 300 Євро в матеріалах справи не міститься.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Позивачем не подано до матеріалів справи доказів на підтвердження факту надання професійної правничої допомоги адвоката на суму 300,00 євро в межах даної справи, а також не заявлено відповідної заяви про те, що такі докази будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, а відтак у суду відсутні підстави для розподілу таких витрат.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 129, 231, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позов Закритого акціонерного товариства «Фератранса» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Айрон Трансс» (04116, м. Київ, вул. Маршала Рибалка, будинок 11, офіс 205; ідентифікаційний код 31927233) на користь Закритого акціонерного товариства «Фератранса» (Литовська Республіка, LT-09109, м. Вільнюс, вул. Карейвю, 11Б; ідентифікаційний код 303529862) заборгованість у розмірі 11 045 (одинадцять тисяч сорок п`ять) євро 00 центів, пеню у розмірі 27 084 (двадцять сім тисяч вісімдесят чотири) грн. 73 коп., 3% річних у розмірі 403 (чотириста три) євро 31 цент та судовий збір у розмірі 6 299 (шість тисяч двісті дев`яносто дев`ять) грн. 17 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.П. Босий