Рішення № 94829803, 12.02.2021, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" лютого 2021 р. Cправа № 902/1202/20

Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука Василя Васильовича, розглянувши без виклику сторін за наявними матеріалами в порядку спрощеного позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом: заступника керівника Жмеринської місцевої прокуратури (вул. Національна, 6а, м. Жмеринка, Вінницька область, 23100) в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті (пр. Перемоги, буд. 14, м. Київ, 03135)

до: Фізичної особи - підприємця Оленюка Василя Івановича ( АДРЕСА_1 )

про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами 22 471,76 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заступником керівника Жмеринської місцевої прокуратури подано позов в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті з вимогою до Фізичної особи - підприємця Оленюка Василя Івановича про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом в сумі 22 471,76 грн.

В якості підстави заявлених позовних вимог прокурор зазначає, що 12.04.2018 посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Черкаській області виявлено факт перевезення вантажу із перевищенням вагових обмежень транспортним засобом, належним Фізичній особі - підприємцю Оленюку Василю Івановичу. З огляду на виявлене порушення відповідачу нараховано плату за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування у розмірі 699,91 євро, що еквівалентно 22 471,76 грн.

Як вказує прокурор, відповідачем вказаної суми плати за проїзд в добровільному порядку не сплачено, а повноваження Укртрансбезпеки щодо плати за проїзд великовагових транспортних засобів обмежуються лише нарахуванням такої плати, у зв`язку з чим прокурор звернувся в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті з позовом до Фізичної особи - підприємця Оленюка Василя Івановича про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом.

Ухвалою суду від 14.12.2020 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №902/1202/20 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Даною ухвалою встановлено сторонам строки для вчинення процесуальних дій, зокрема, на подання відповідачем відзиву на позовну заяву.

Ухвала про відкриття провадження у даній справі вручена прокурору 22.12.2020, позивачу 18.12.2020, відповідачу 21.12.2020, що підтверджується наявними у матеріалах справи рекомендованими поштовими повідомленнями.

У визначений судом строк відзиву відповідача на позовну заяву до суду не надійшло.

За частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.

Розглядаючи дану справу, суд з урахуванням ч. 2 ст. 11 ГПК України та ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" приймає до уваги припис ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобо, якою закріплене право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

12.03.2018 начальником Управління Укртрансбезпеки у Черкаській області затверджено Графік проведення рейдових перевірок, які здійснюються Управлінням Укртрансбезпеки у Черкаській області на квітень 2018 року (а.с.39).

Згідно вказаного графіку, Управлінням Укртрансбезпеки у Черкаській області видано направлення на рейдову перевірку № 029289 від 10.04.2018 з 10.04.2018 до 13.04.2018 на автодорогах: Київ – Одеса 210 км + 450 км. (а.с. 38)

На підставі наведених розпорядчих документів посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Черкаській області було проведено перевірку транспортного засобу марки RENAULT модель MAGNUM 440 DXI державний реєстраційний номер НОМЕР_1 та напівпричіп-самоскид-Е марки CARNEHL модель CHKS-H державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , про що складено Акт № 046043 від 12.04.2018. (а.с. 21)

В ході перевірки встановлено факт перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, що зафіксовано в Акті № 0019640 від 12.04.2018 та талоні оператора № 951 від 12.04.2018. (а.с. 22, 24)

Як вбачається із поданих до справи Актів №0019640 про перевищення транспортними засобами нормативних вагових параметрів, №046043 про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, складених 12.04.2018 Управлінням Укртрансбезпеки в Черкаській області, на автодорозі «Київ-Одеса» 210 км + 450 км здійснено габаритно-ваговий контроль автомобілю марки RENAULT модель MAGNUM 440 DXI державний реєстраційний номер НОМЕР_1 та напівпричіп-самоскид-Е марки CARNEHL модель CHKS-H державний реєстраційний номер НОМЕР_2 . Так, згідно вказаних актів перевезення вантажу здійснювалось автомобілем при фактичній масі навантаження автомобіля 45,70 т, при нормативно допустимій 40 т. Дані обставини також відображені у довідці №0000640 від 12.04.2018 про результати здійснення габаритно-вагового контролю.

На підтвердження відповідної якості та працездатності вагів, на який зважували перевіряємий ТЗ, прокурор подав до справи у копіях сертифікат перевірки серія СТ №000438 приладу автоматичного для зважування дорожчих транспортних засобів у русі та вимірювання навантаження на вісь 030Т-АS2-PWIA, сертифікат відповідності №UA.TR.002CВ0303-17. (а.с. 40, 41)

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, транспортний засіб марки RENAULT модель MAGNUM 440 DXI державний реєстраційний номер НОМЕР_1 та напівпричіп-самоскид-Е марки CARNEHL модель CHKS-H державний реєстраційний номер НОМЕР_2 належить ОСОБА_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 .

Одночасно суд враховує, що у товарно-транспортній накладній № 971658 від 12.04.2018 зазначено, що автомобіль марки RENAULT модель MAGNUM 440 DXI державний реєстраційний номер НОМЕР_1 та напівпричіп-самоскид-Е марки CARNEHL модель CHKS-H державний реєстраційний номер НОМЕР_2 перевізника ПП ОСОБА_1 під керуванням водія водія ОСОБА_1 прямував із с. Вільне Вінницької області з ТОВ «Продмаркет плюс» (Вантажовідправник, пункт навантаження) до Комінтерівського району Одеської області (пункт розвантаження) до ТОВ «Валей трейд» (Вантажоодержувач). (а.с. 27)

На підставі складених у ході здійснення габаритно-вагового контролю матеріалів посадовими особами управління Укртрансбезпеки у Черкаській області складено розрахунок плати за проїзд великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування від 12.04.2018 № 40 до Акту № 0019640 та нараховано плату за проїзд у розмірі 699,91 євро, що за перерахунком згідно офіційного курсу валют Євро до Гривні Національного банку України станом на 12.04.2018 еквівалентно 22 471,76 грн. (а.с. 23)

В матеріалах справи наявне повідомлення адресоване управлінням Укртрансбезпеки у Черкаській області Оленюку Василю Івановичу з пропозицією з`явитися для участі у розгляді справи щодо порушення законодавства про автомобільний транспорт 22.05.2018 (автомобіль марки RENAULT державний реєстраційний номер НОМЕР_1 ). (а.с. 32)

22.05.2018 Управлінням Укртрансбезпеки у Черкаській області прийнято постанову № 032972 про застосування відносно ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу у сумі 1700,00 грн за порушення положень статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт". (а.с. 33)

Вимоги вказаної постанови ОСОБА_1 виконано, про що свідчить платіжне доручення № 1937 від 24.06.2020 про сплачу 1700,00 грн штрафу в межах виконавчого провадження 56974787. (а.с. 36)

Окрім того, на адресу відповідача Управлінням Укртрансбезпеки у Черкаській області направлено лист № 36176/39/24, в якому повідомлено про необхідність здійснення оплати за проїзд у розмірі 699,91 євро згідно з курсом НБУ. В додаток до листа долучено копію розрахунку № 40 від 12.04.2018, копію акту № 0019640 від 12.04.2018 та копію довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю № 0000640 від 12.04.2018.

Разом з тим, відповідач на вказаний лист не відреагував та плату за проїзд не сплатив.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши нижченаведені норми чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п.3 ч.1 ст.13-11 Основного Закону в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Законом України "Про прокуратуру" №1697-VII від 14.10.2014 визначено правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.2 Закону України "Про прокуратуру" на прокуратуру покладається, зокрема, така функція як представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом.Статтею 23 ЗУ "Про прокуратуру" регламентовано особливості представництва інтересів громадянина або держави в суді, що полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч.ч.3, 4 абз.5 ч.5 ст.53 ГПК України, в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 №2147-VІІІ (набрав чинності 15.12.2017), у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Як зазначено у п.п.1, 2 резолютивної частини рішення КСУ №3-рп/99 від 08.04.1999, положення абзацу четвертого частини першої статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України в контексті пункту 2 статті 121 Конституції України треба розуміти так, що прокурори та їх заступники подають до арбітражного суду позови саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності. Прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави, і ця заява, за статтею 2 Арбітражного процесуального кодексу України, є підставою для порушення справи в арбітражному суді. Під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", зазначеним у частині другій статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Відповідно до висновку, викладеного у постанові ВП ВС від 26.05.2020 по справі №912/2385/18, відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу. Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу. Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо. Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим. Частина четверта статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва. Якщо суд після відкриття провадження у справі з урахуванням наведених учасниками справи аргументів та наданих доказів установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, суд залишає позовну заяву, подану прокурором в інтересах держави в особі компетентного органу, без розгляду відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України.

Так, матеріали справи не містять доказів вжиття Державною службою України з безпеки на транспорті в особі Управління Укртрансбезпеки у Черкаській області заходів цивільно-правового характеру щодо стягнення з відповідача плати за проїзд в дохід держави.

Листом за № 699/39/23-20 від 26.05.2020 Державна служба України з безпеки на транспорті в особі Управління Укртрансбезпеки у Черкаській області звернулась до Прокуратури Вінницької області з проханням розглянути можливість представництва інтересів держави в особі Укртрансбезпеки в суді з питання стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування. Обґрунтовуючи вказане звернення остання зазначає про відсутність у неї адміністративної процесуальної дієздатності для подання даного позову та брак коштів для сплати судового збору за подання відповідних позовних заяв.

Листом №02.33-3658вих-20 від 30.10.2020 Жмеринська місцева прокуратура повідомила Державну службу України з безпеки на транспорті та Управління Укртрансбезпеки у Черкаській області про намір здійснити представництво інтересів держави в суді у спірних правовідносинах.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 №442 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» зі змінами, внесеними Постановою КМУ №737 від 12.09.2018, утворено Державну службу України з безпеки на транспорті, реорганізувавши шляхом злиття Державну інспекцію з безпеки на морському та річковому транспорті, Державну інспекцію з безпеки на наземному транспорті.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103 затверджено положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (далі - Положення), відповідно до п.1 якого Державна служба України з безпеки на транспорті (далі - Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури України і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 №327 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України» до підпункту 27 пункту 5 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті внесено зміни, відповідно до яких органам Укртрансбезпеки надані повноваження з вжиття заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.

Разом з тим, Державною службою України з безпеки на транспорті заходи цивільно-правового характеру щодо стягнення з відповідача указаного боргу в дохід держави не вжито.

Крім того, протягом розгляду даної справи Державна служба України з безпеки на транспорті не заперечувала проти здійснення представництва інтересів держави у даному спорі прокурором, не повідомила суд про намір самостійно звернутись до суду із позовом щодо стягнення заборгованості.

Так, частиною 2 ст.29 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів, у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно ст.33 ЗУ «Про автомобільний транспорт», автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах.

Як передбачено ст.33 Закону України «Про автомобільні дороги», рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Положеннями ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом (окрім зазначених у ч. 2 статті) є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Відповідно до п.16 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.1994, №198 перевезення небезпечних, великогабаритних і великовагових вантажів автомобільним транспортом по дорожніх об`єктах допускається за окремим дозволом в порядку і за плату, що визначені окремими актами законодавства.

Згідно п.п.2, 3 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (далі - Порядок №1567) усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб`єктів господарювання, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України підлягають державному контролю. Органами державного контролю на автомобільному транспорті є Укртрансбезпека та її територіальні органи.

Відповідно до Порядку № 1567, рейдові перевірки можуть проводитися із залученням посадових осіб відповідного підрозділу Національної поліції, Укравтодору, органу місцевого самоврядування та/або місцевої держадміністрації, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Укртрансбезпеки, та власників (балансоутримувачів) пунктів габаритно-вагового контролю (за погодженням з їх керівниками).

За положеннями пп.4 п.2, п.3 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 №879 (далі - Порядок №879), габаритно-ваговий контроль - це контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів. Габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної полиці.

Згідно з п.п.26, 27, 28, 31-1 Порядку №879 кошти, стягнені за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, спрямовуються в установленому порядку до державного бюджету. Плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування справляється з транспортних засобів вітчизняних та іноземних власників, у тому числі тих, що визначені у статті 5 Закону України "Про єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України", справляється у разі виявлення факту перевищення їх фактичних параметрів над параметрами, які враховувалися під час встановлення розміру єдиного збору в пунктах пропуску через державний кордон, де відсутні вагові комплекси, та з транспортних засобів, які виїжджають за межі України і на які в установленому порядку не отримано дозвіл на рух або не внесено плату за проїзд. Плата за проїзд справляється в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком на день проведення розрахунку. Плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень. Якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10 - 40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків - у п`ятикратному розмірі. У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням. Перевізник зобов`язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.

Як визначено у п.30 Порядку №879, плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу справляється за встановленими ставками залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту за формулою: П = (Рзм + Рнв + Рг) х В, де П - розмір плати за проїзд; Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рнв - розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; В - відстань перевезення, кілометрів. Осі вважаються здвоєними або строєними, якщо відстань між зближеними (суміжними) осями не перевищує 2,5 метра.

Відповідно до п.п.3, 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затвердженого Постановою КМУ №30 від 18.01.2001, транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху. Умови і режим проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів. Рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів. Видача (відмова у видачі, переоформлення, видача дубліката, анулювання) дозволу здійснюється відповідно до Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" через центри надання адміністративних послуг. Дозвіл оформлюється уповноваженим підрозділом Національної поліції на підставі погоджувальних документів з власниками вулично-дорожньої мережі, залізничних переїздів, мостового господарства, служб міського електротранспорту, електромереж, електрифікації, електрозв`язку, в яких визначаються умови і режим проїзду зазначених транспортних засобів. Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч.1, 2 ст.73, ч.ч.ч.1, 3 ст.74 ГПК України).

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.2 ст.76, ч.1 ст.77, ч.ч.1, 2 ст.79 ГПК України).

Отже, із аналізу положень Постанов КМУ №442 від 10.09.2014 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади», №737 від 12.09.2018, №592 від 26.06.2015 «Деякі питання забезпечення діяльності Державної служби України з безпеки на транспорті», Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого Постановою №103 від 11.02.2015, Розпорядження КМУ №1378-р від 16.12.2015 «Питання Державної служби з безпеки на транспорті», Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого Постановою КМУ №1567 від 08.11.2006, вбачається, що позивач виконує функції габаритно-вагового контролю транспортних засобів та нараховує відповідну плату за перевищення нормативів допустимої ваги транспортного засобу.

Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду від 06.06.2018 у справі №820/1203/17 звернула увагу на те, що за своєю правовою природою плата за проїзд великоваговим транспортним засобом є не штрафною санкцією, а сумою відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування.

Отже, так як в матеріалах справи наявні усі передбачені Порядком №879 документи, складені працівниками Укртрансбезпеки у Черкаській області, зокрема, акти №0019640 про перевищення транспортними засобами нормативних вагових параметрів, №046043 про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 12.04.2018, довідка №0000640 від 12.04.2018 про результати здійснення габаритно-вагового контролю, розрахунок №40 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, при цьому відповідачем в порушення вимог ст.ст.73, 74 ГПК України не надано будь-яких доказів на спростування факту перевищення нормативно вагових параметрів транспортними засобами, які ним використовувались, є обґрунтованою заявлена прокурором позовна вимога.

При цьому, суд враховує, що Порядком №879 не вимагаються від Укртрансбезпеки повідомляти особливим чином порушника вагового режиму про здійсненні йому нарахування відповідної плати, навпаки, п.31-1 вказаного Порядку встановлює, що перевізник зобов`язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.

Враховуючи викладене, позовна вимога прокурора про стягнення з відповідача 22 471,76 грн. плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, підлягає судом задоволенню.

Витрати зі сплати судового збору за подання позову згідно п.2 ч.1 ст.129 ГПК України покладаються на відповідача у повному обсязі.

Враховуючи вищенаведене та керуючись статтями 2, 4, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи – підприємця Оленюка Василя Івановича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) в дохід Державного бюджету України (УК у м. Черками/Черкаси/22160100; код ЄДРПОУ 38031150; номер рахунку UA 258999980313111216000023002) плату за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом у сумі 22 471 грн 76 коп., що еквівалентно 699,91 євро.

Стягнути з Фізичної особи – підприємця Оленюка Василя Івановича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) на користь Вінницької обласної прокуратури (вул. Монастирська, 33, м. Вінниця, 21050, код ЄДРПОУ 02909909, Державна казначейська служба України, м. Київ, р/р UA 568201720343110002000003988, МФО 820172, отримувач: Вінницька обласна прокуратура) судовий збір у розмірі 2 102 грн 00 коп..

Примірник рішення направити учасникам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення, на відомі суду наступні електронні адреси: Вінницької обласної прокуратури - sekretariat@vin.gp.gov.ua; Жмеринської місцевої прокуратури – zhmerynka@prokvin.gov.ua; позивача - contact@dsbt.gov.ua.

Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду, в порядку та строки визначені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне рішення складено 12 лютого 2021 р.

Суддя Матвійчук В.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - Жмеринській місцевій прокуратурі - вул. Національна, 6а, м. Жмеринка, Вінницька область, 23100;

3 - Державній службі України з безпеки на транспорті - пр. Перемоги, буд.14, м. Київ, 03135;

4 - ФОП Оленюку Василю Івановичу - АДРЕСА_1 АДРЕСА_3