Рішення № 94829797, 02.02.2021, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"02" лютого 2021 р. Cправа № 902/1047/20

Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Тварковського А.А.,

за участю секретаря судового засідання Німенко О.І.,

у відсутності представників сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаторг Універсал" (вул. Олексія Терьохіна, 8, оф.17, м. Київ, 04080)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперія-Ц" (вул. Юрія Тютюнника, буд.101, смт Крижопіль, Крижопільський район, Вінницька область, 24600)

про стягнення 624166,49 грн,

В С Т А Н О В И В :

Товариством з обмеженою відповідальністю "Мегаторг Універсал" подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперія-Ц" про стягнення 624166,49 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач вказує на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором поставки №07-22/04 від 22.07.2020 в частині оплати за поставлений товар, внаслідок чого позивачем заявлено до стягнення з відповідача 624166,49 грн заборгованості, з яких: 580429,45 грн - основного боргу; 9634,63 грн - пені; 2902,15 грн - інфляційних втрат; 2363,66 грн відсотків за користування грошовими коштами та 28836,6 грн - штрафу.

Ухвалою суду від 30.10.2020 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №902/1047/20 в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 24.11.2020.

Разом з тим 24.11.2020 судове засідання у даній справі не відбулося, у зв`язку з перебуванням судді Тварковського А.А. у відпустці, за закінченням якої підготовче засідання призначено на 08.12.2020, про що сторін повідомлено ухвалою суду від 30.11.2020 в порядку ст.ст. 120,121 ГПК України.

Ухвалою суду від 08.12.2020 продовжено строк підготовчого провадження у справі на 30 днів з власної ініціативи суду на підставі ч. 3 ст. 177 ГПК України та відкладено підготовче засідання згідно з приписами ч. 2 ст. 183 ГПК України на 12.01.2021 з метою забезпечення реалізації принципів рівності перед законом і судом та змагальності учасників процесу.

За результатами проведеного судового засідання 12.01.2021 у відсутності представників сторін судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначено справу до розгляду по суті на 02.02.2021.

На визначену дату та час у судове засідання представники сторін не з`явилися, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином ухвалою суду, яка направлялася рекомендованою поштовою кореспонденцією, а також на адресу електронної пошти представника відповідача. При цьому в матеріалах справи міститься клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаторг Універсал" про розгляд справи без участі представника позивача (вх. №01-34/11433/20 від 21.12.2020).

Обізнаність відповідача про призначене судове засідання на 02.02.2021 підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення відповідної ухвали суду (вх. №879 від 27.01.2021), яке наявне у матеріалах справи.

Відзиву відповідача на позовну заяву до суду не надійшло.

За частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

22.07.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Мегаторг Універсал" (Постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Імперія-Ц" (Покупець, відповідач) укладено Договір поставки №07-22/04 від 22.07.2020 (Договір), відповідно до п. 1.1. якого Постачальник зобов`язується передати, а Покупець - прийняти та оплатити вугілля (Товар) на умовах, передбачених цим Договором.

Кількість, асортимент Товару вказуються Сторонами в Специфікаціях до цього Договору. Специфікації на Товар, які оформлені належним чином, підписані уповноваженими представниками та скріплені печатками Сторін, є невід`ємною частиною цього Договору Розмір толерансу поставки зазначається у відповідній Специфікації. Постачальник і Покупець розуміють під толерансом допустиме відхилення між кількістю, вартістю Товару, зазначених в Специфікації, і кількістю, вартістю фактично поставленого Товару, які зазначаються в рахунках-фактурах та видаткових накладних. При поставці Товару з урахуванням толерансу зобов`язання Постачальника вважаються виконаними належним чином. (пункти 2.1., 2.2. Договору).

Пунктом 4.1. Договору сторони погодили, що при визначенні грошового еквіваленту ціни за цим Договором, зазначеного в доларах США, застосувати курс гривні за офіційним курсом Національного Банку України по відношенню до долара США, станом на дату, яка визначена згідно умов цього Договору. Застосовується розмір курсу, що був опублікований на офіційному вебсайті Національного Банку України (https://bank.gov.ua/control/uk/index) (загальний доступ) в розділі "Показники валютного ринку" підрозділі "Офіційний курс гривні щодо іноземних валют" на дату, яка визначена згідно умов цього Договору.

За умовами п.5.2. Договору Оплата Товару та всіх витрат, передбачених цим Договором, здійснюється в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника, вказаний в цьому Договорі. За письмовою згодою Сторін допускається інша форма розрахунків, яка не суперечить законодавству України.

Покупець зобов`язується здійснити попередню оплату Орієнтовної ціни партії Товару, передбаченої п. 4.3.1 цього Договору (далі - попередня оплата), протягом 5 (п`яти) календарних днів з дати відповідної Специфікації У межах цього строку Покупець може здійснювати оплату частинами. Інші форми оплати можуть бути встановлені в Специфікаціях, Додаткових угодах за письмовою згодою Сторін (п.5.3. Договору).

Відповідно до п.7.2. Договору сторони погодили, що порушення строків оплати вартості Товару, що поставляється за цим Договором та/або вартості витрат, передбачених цим Договором, Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення. Пеня нараховується за весь період прострочення.

У разі порушення строків оплати вартості Товару, що поставляється за цим Договором та/або вартості витрат, передбачених цим Договором більше ніж на один робочий день, Покупець сплачує Постачальнику штраф у розмірі 0,1% від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення (п.7.8. Договору).

Згідно з п.10.3. Договору останній набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та діє до 31 грудня 2020 року. Закінчення строку дії цього Договору не звільняє Сторін від виконання прийнятих на себе зобов`язань за цим Договором. У разі якщо до дати закінчення терміну дії цього Договору жодна зі Сторін не направила іншій Стороні договору відповідну (письмову) заяву про розірвання або припинення дії договору, термін дії цього Договору продовжується на один календарний рік на тих же умовах.

Відповідно до Специфікації №1 від 22.07.2020 до Договору сторони погодили поставку Товару (Вугілля марки АО (25-70) на загальну суму 322 000 грн з ПДВ. При цьому у Специфікації №1 визначено, що Покупець зобов`язується здійснити оплату 100% вартості Товару протягом 21 календарного дня з дати поставки товару на станцію призначення (датою поставки товару є дата підписання видаткової накладної).

У Специфікації №2 від 31.07.2020 до Договору сторони визначили поставку Товару на таку ж суму (322 000 грн з ПДВ) та такий же порядок оплати як у Специфікації №1 від 22.07.2020.

Толеранс поставки за Специфікацією №1 та Специфікацією №2: +10% / -10%.

На виконання умов Договору позивачем як Постачальником здійснено поставку відповідачу як Покупцеві Товару (вугілля марки АО (25-70):

- за Специфікацією №1 у кількості 68,05 т, що підтверджується видатковою накладною №ТХ-000108 від 31.07.2020 та актом приймання-передачі вугільної продукції №ТХ-000108 від 31.07.2020 на суму 313 029,73 грн;

- за Специфікацією №2 у кількості 69 т, що підтверджується видатковою накладною №ТХ-000112 від 08.08.2020 та актом приймання-передачі №ТХ-000112 від 08.08.2020 на суму 317 399,72 грн.

Як зазначено позивачем та не спростовано відповідачем за поставлений Товар Товариство з обмеженою відповідальністю "Імперія-Ц" здійснило частковий розрахунок 28.08.2020 в сумі 50000 грн. При цьому позивачем зараховано вказані кошти в якості часткової оплати Товару за Специфікацією №1, оскільки пунктом 5.8. Договору визначено, що Постачальник має право без згоди Покупця суми отриманих платежів зарахувати в рахунок погашення заборгованості Покупця, що утворилася за раніше поставлений Товар.

Таким чином, внаслідок несплати відповідачем решти вартості поставленого Товару позивач звернувся із даним позовом до суду. При цьому у зв`язку з простроченням виконання зобов`язання щодо оплати за поставлений Товар позивачем заявлено до стягнення з відповідача 9634,63 грн - пені; 2902,15 грн - інфляційних втрат; 2363,66 грн відсотків за користування грошовими коштами та 28836,6 грн - штрафу.

З огляду на встановлені обставини справи, суд враховує таке.

За своєю правовою природою правовідносини між позивачем та відповідачем в межах даного спору врегульовано положеннями глави 54 Цивільного кодексу України, враховуючи укладений між сторонами Договір поставки №07-22/04 від 22.07.2020.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Як передбачено п. 2 ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.632 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 538 Цивільного кодексу України у разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як встановлено статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

Як підтверджується матеріалами справи, відповідачем в порушення прийнятих на себе зобов`язань за Договором не було здійснено остаточної оплати вартості поставленого позивачем товару на суму 580429,45 грн (630429,45 грн - 50000 грн = 580429,45 грн, де 630429,45 грн - загальна сума поставки, 50000 грн - здійснена відповідачем проплата).

Оскільки позивачем заявлено до стягнення основний борг в сумі 580429,45 грн, суд дійшов висновку про задоволення позову щодо суми основного боргу у вказаному розмірі.

Окрім суми основного боргу, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 9634,63 грн - пені; 2902,15 грн - інфляційних втрат; 2363,66 грн відсотків за користування грошовими коштами та 28836,6 грн - штрафу за Договором поставки №07-22/04 від 22.07.2020.

Порушенням зобов`язання, згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 2902,15 грн інфляційних нарахувань, суд зазначає наступне.

Згідно положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, а ціни в Україні встановлюються в національній валюті - гривні. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.

Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, а іноземна валюта, яка була предметом договору, індексації не підлягає (Рішення ВСУ від 28.03.2012 у справі 6-36736/10).

Верховний Суд України та Верховний Суд зробили висновки про те, що у випадку порушення грошового зобов`язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквіваленту в іноземній валюті, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України інфляційні втрати стягненню не підлягають, оскільки втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлені еквівалентом іноземної валюти. Причому немає значення застосовано позивачем еквівалент іноземної валюти чи ні (постанови Верховного Суду України: від 01.03.2017 у справі № 6-284цс17, від 21.12.2016 у справі № 6-1672цс16, від 18.05.2016 у справі № 6-474цс16 та від 27.01.2016 у справі № 6-771цс15; постанови Верховного Суду: від 25.11.2019 у справі № 130/1058/16 (провадження № 61-23789св18), від 23.10.2019 у справі № 369/661/15-ц (провадження № 61-31485св18), від 23.09.2019 у справі № 638/4106/16-ц (провадження № 61-26034св18), від 20.02.2019 у справі № 638/10417/15-ц (провадження № 61-21851св18), від 11.10.2018 у справі № 905/192/18).

Отже, захист майнових інтересів позивача в аспекті ймовірного знецінення грошових коштів забезпечено можливістю стягнення курсової різниці відносно вартості поставленого товару.

Так, пунктом 4.1. Договору сторони погодили, що при визначенні грошового еквіваленту ціни за цим Договором, зазначеного в доларах США, застосувати курс гривні за офіційним курсом Національного Банку України по відношенню до долара США, станом на дату, яка визначена згідно умов цього Договору. Застосовується розмір курсу, що був опублікований на офіційному вебсайті Національного Банку України (https://bank.gov.ua/control/uk/index) (загальний доступ) в розділі "Показники валютного ринку" підрозділі "Офіційний курс гривні щодо іноземних валют" на дату, яка визначена згідно умов цього Договору.

Відтак, враховуючи зміст договірних відносин та правові позиції Верховного Суду інфляційні втрати у даному випадку стягненню не підлягають.

Разом з тим, оскільки матеріалами справи підтверджується факт прострочення боржника по сплаті отриманого Товару, суд вважає правомірною вимогу щодо стягнення 3 % річних. При цьому перевіркою правильності визначених позивачем періодів нарахувань встановлено, що при здійсненні розрахунку позивач не врахував приписи ч.5 ст.254 ЦК України, якою визначено, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної події, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Отже початковою датою прострочення виконання зобов`язання за Специфікацією №2 відповідно до видаткової накладної №ТХ-000112 від 08.08.2020 є 01.09.2020.

У відповідності до п.3 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст. 546 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч.1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно з п.7.2. Договору сторони погодили, що у разі порушення строків оплати вартості Товару, що поставляється за цим Договором та/або вартості витрат, передбачених цим Договором, Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення. Пеня нараховується за весь період прострочення.

Суд, визначивши правильні періоди нарахування та здійснивши обрахунок 3% річних та пені, дійшов висновку, що обґрунтованим є нарахування 3% річних - в сумі 2311,62 грн та пені - в сумі 9246,5 грн.

Отже, оскільки позивачем заявлено до стягнення вказані складові позову у більших сумах, то у стягненні 388,13 грн пені та 52,04 грн 3% річних слід відмовити як заявлених безпідставно, з урахуванням мотивів щодо неправильного визначення позивачем початку прострочення виконання зобов`язання за Специфікацією №2.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача 28836,6 грн штрафу, то пунктом 7.8. Договору сторони дійшли згоди, що у разі порушення строків оплати вартості Товару, що поставляється за цим Договором та/або вартості витрат, передбачених цим Договором більше ніж на один робочий день, Покупець сплачує Постачальнику штраф у розмірі 0,1% від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення (п.7.8. Договору).

Разом з тим проаналізувавши вказаний пункт Договору, суд приходить до висновку, що обумовлений за Договором штраф у розмірі 0,1% від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення за своєю правовою природою є пенею, позаяк визначений у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Тобто, в даному випадку має місце фактично подвійне нарахування пені, яка визначена у різному розмірі (у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України та у розмірі 0,1% за кожний день прострочення).

Отже, пунктом 7.8. Договору сторони встановили відповідальність за невиконання Покупцем своїх зобов`язань щодо своєчасної оплати товару у вигляду подвійного стягнення одного й того ж виду неустойки в різному розмірі, що є неприпустимим, оскільки одночасне застосування одного виду цивільно-правової за одне й те саме порушення свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Так, при визначенні у Договорі штрафу сторони не врахували приписи ч.2 ст. 549 Цивільного кодексу України, відповідно до якої штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання, визначивши штрафом нарахування у розмірі 0,1% від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення, що відповідає визначенню пені згідно з ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України.

Окремо суд наголошує, що принцип свободи договору належить до загальних засад цивільного законодавства, закріплених у ст. 3 ЦК України, та є одним із принципів здійснення суб`єктивних цивільних прав. При цьому в межах свободи договору дозволено все те, що не суперечить Закону, а в даному пункт 6.2. Договору в частині визначення штрафу суперечить ч.2 ст. 549 Цивільного кодексу України, що у разі його одночасного застосування із визначеною сторонами пенею призведе до порушення положень ст. 61 Конституції України.

Таким чином, у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача 28836,6 грн штрафу слід відмовити.

Згідно з ч.ч. 1-4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

За приписами ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Відповідно до ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Всупереч наведеним вище нормам відповідач не подав до суду жодних доказів в спростування позовних вимог щодо стягнення заборгованості за Договором, в т.ч. доказів погашення заборгованості.

За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаторг Універсал" з мотивів, наведених вище.

В силу приписів ст.129 ГПК України витрати на судовий збір підлягають віднесенню на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, на відповідача покладаються витрати на сплату судового збору в сумі 8879,81 грн, при цьому витрати на сплату судового збору в сумі 482,69 грн залишаються за позивачем.

Керуючись ст.ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперія-Ц" (вул. Юрія Тютюнника, буд.101, смт Крижопіль, Крижопільський район, Вінницька область, 24600; код ЄДРПОУ 39348595) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаторг Універсал" (вул. Олексія Терьохіна, 8, оф.17, м. Київ, 04080; код ЄДРПОУ 41994827) 580 429,45 грн - основного боргу; 9246,5 грн - пені; 2311,62 грн - 3% річних та 8879,81 грн - витрат зі сплати судового збору.

3. У задоволенні позову в частині стягнення 388,13 грн - пені; 52,04 грн - 3% річних; 2902,15 грн - інфляційних втрат та 28836,6 грн - штрафу відмовити, у зв`язку з чим витрати на сплату судового збору в сумі 482,69 грн залишити за позивачем.

4. Згідно з приписами ч.1 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

5. Відповідно до положень ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення, а також на відповідні адреси електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Повне рішення складено 12 лютого 2021 р.

Суддя А.А. Тварковський

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2,3,4 - позивачу - вул. Олексія Терьохіна, 8, оф.17, м. Київ, 04080; ІНФОРМАЦІЯ_1; ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

5,6 - відповідачу - вул. Юрія Тютюнника, буд.101, смт Крижопіль, Крижопільський район, Вінницька область, 24600; ІНФОРМАЦІЯ_3.