Рішення № 94828129, 10.02.2021, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/12845/20

2/357/161/21

Категорія 75

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 лютого 2021 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Бебешко М. М. ,

при секретарі - Кравченко О. Г.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства Білоцерківської міської ради «Міський центр первинної медико-санітарної допомоги № 2» про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В :

В грудні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовом до Комунального некомерційного підприємства Білоцерківської міської ради «Міський центр первинної медико-санітарної допомоги № 2» про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позовною заявою зазначено, що наказом головного лікаря Комунального некомерційного підприємства Білоцерківської міської ради «Міський центр первинної медико-санітарної допомоги № 2» від 05.10.2020 року № 158-к її було звільнено з посади лікаря ультразвукової діагностики у зв`язку зі скороченням чисельності штату на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України

В обґрунтування позовних вимог вказано, що відповідачем порушено процедуру звільнення, передбачену ч.3 ст. 49-2 КЗпП України в частині несвоєчасного отримання пропозиції іншої роботи; відсутності попередньої згоди первинної профспілкової організації, передбаченої ч.1 ст. 43 КЗпП України; не використання переважного права залишення на роботі, передбаченого ч.2 ст. 49-2 та ч.ч.1,2 ст. 42 КЗпП України. Позивач просить суд визнати незаконним наказ Комунального некомерційного підприємства Білоцерківської міської ради «Міський центр первинної медико-санітарної допомоги № 2» від 05.10.2020 № 158-к про її звільнення з 06.10.2020, поновити її на посаді лікаря ультразвукової діагностики у даному підприємстві та стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 06.10.2020 до дня поновлення на роботі

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.12.2020 вказану справу передано на розгляд судді Бебешку М.М.

23.12.2020 позовну заяву залишено без руху у зв`язку з несплатою судового збору за подачу позову в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

29.12.2020 на адресу суду надійшла заява позивача про усунення недоліків позовної заяви, до якої долучено позовну заяву в новій редакції, квитанцію про сплату судового збору та фотокопії розрахункових листів про отриману заробітну плату у серпні-вересні 2020 року.

30.12.2020 відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Відповідач копію ухвали про відкриття провадження у справі отримав 06.01.2021.

20.01.2021 на адресу суду надійшов відзив від Комунального некомерційного підприємства Білоцерківської міської ради «Міський центр первинної медико-санітарної допомоги № 2, в якому зазначено, що позовна заява необґрунтована так як звільнення позивача проведено відповідно до вимог діючого законодавства. Позивач 06.08.2020 отримала письмове попередження про наступне звільнення. В цей же дань її в усній формі поінформовано про наявні на підприємстві вакансії. Письмове персональне повідомлення позивачу було вручене 20.08.2020, але у вказані дні позивач відмовилася від пропозиції іншої роботи. Незважаючи на несвоєчасність винесення письмової пропозиції вакантних посад, вказане не потягло за собою порушення прав позивача так як ультразвукова діагностика, лікарем якої працювала позивач, була передана підприємством відповідача іншій лікувальній установі. Посилання позивача на відсутність на її звільнення згоди профспілкової організації, членом якої була позивач не відповідає дійсності у зв`язку з тим, що первинна профспілкова організація підприємства само розпустилася до винесення позивачу попередження про наступне звільнення і сам позивач не був її членом з 01.10.2018. Посилання позивача на те, що відповідачем не враховано переважене право залишення позивача на роботі спростовується тим, що на підприємстві відповідача відсутня жодна штатна одиниця лікаря ультразвукової діагностики, тому залишення її в штаті підприємства неможливо. За таких обставин, відповідач вважає, що позивачем заявлено безпідставний позов.

В судовому засіданні представник позивача свої позовні вимоги підтримав та пояснив, що відповідачем не дотримано вимог одночасної пропозиції іншої роботи разом повідомленням про скорочення посади, яку обіймає позивач; не запропоновано роботу на посаді лікаря-рентгенолога на даному підприємстві; не повідомлено раду трудового колективу про звільнення позивача за скороченням штату та не отримано її дозвіл на звільнення; не використано переважне право на залишення позивача на роботі через те, що остання є одинокою матір`ю. Разом з тим, представник позивача в судовому засіданні надав суду пояснення, викладені в письмовій формі.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечила та пояснив, шо незважаючи на відсутність при повідомленні про скорочення посади, письмової пропозиції іншої роботи, така пропозиція поступила позивачу в цей же день в усній формі, а після того як позивач від неї відмовилася, 20.08.2020 їй було в письмовій формі запропоновано ряд вакантних посад лікарів в даному підприємстві, від яких позивач відмовилася. Якщо позивач бажає працевлаштуватися на запропоновані їй посади, останній відмовлено не було. На момент розгляду справи у відповідача відсутні штатні посади лікаря ультразвукової діагностики, з якої було звільнено позивача у зв`язку з тим, що діагностичне обладнання підприємства, на якому працювала позивач було передано згідно рішення Білоцерківської міської ради на баланс іншого лікувального закладу. Як на момент письмового повідомлення про звільнення так і на момент розгляду справи вакантні посади лікаря-рентгенолога у відповідача відсутні. Позивач на момент вручення їй письмового повідомлення про звільнення за скороченням штату не була членом профспілкової організації і сама профспілкова організація у відповідача була відсутня у зв`язку з її саморозпуском. Позивач не є одинокою матір`ю так як відповідно до рішення суду стягує аліменти на утримання дітей з колишнього чоловіка.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 11.02.2009 року прийнята на посаду лікаря Білоцерківської міської дитячої поліклініки, яка 03.09.2016 року перейменована на комунальний заклад Білоцерківської міської ради «Міський центр первинної медико-санітарної допомоги № 2, а 09.07.2018 року вказану установу реорганізовано шляхом перетворення в комунальне некомерційне підприємство Білоцерківської міської ради «Міський центр первинної медико-санітарної допомоги № 2».

Комунальним некомерційним підприємством Білоцерківської міської ради «Міський центр первинної медико-санітарної допомоги № 2» 06.08.2020 ОСОБА_1 винесено письмове персональне попередження про те, що посаду, яку вона займає, підлягає скороченню і після закінчення 2-х місячного терміну з моменту одержання цього повідомлення, вона буде звільнена у зв`язку з скороченням штату згідно п.1 ст. 40 КЗпП України.

20.08.2020 Комунальним некомерційним підприємством Білоцерківської міської ради «Міський центр первинної медико-санітарної допомоги № 2» складено письмове персональне повідомлення, відповідно до якого ОСОБА_1 запропоновано роботу у зв`язку з наявністю вільних вакансій станом на 20.08.2020 - лікаря -педіатра, лікаря ЗПСЛ та повторно роз`яснено про те, що після закінчення 2-х місячного терміну з моменту одержання персонального попередження (06.08.2020), вона підлягає звільненню з роботи 06.10.2020.

Відповідно до Витягу з протоколу ПК № 12 КЗ БМР «МЦПМСД № 2» від 23.010.2018, профспілковий комітет задоволив заяви працівників закладу про вихід з членів профспілки згідно поданих заяв. Заяву про виключення з членів профспілки КНП БМР «МЦПМСД № 2» лікарем УЗД ОСОБА_1 написано та подано 01.10.2018.

Крім цього, згідно з Витягом з протоколу № 2 зборів ППО КНП БМР «Міський центр первинної медико-санітарної допомоги № 2» від 07.07.2020 припинено діяльність ППО КНП БМР «Міський центр первинної медико-санітарної допомоги № 2» шляхом саморозпуску з 07.07.2020. Також комунальним некомерційним підприємством Білоцерківської міської ради «Міський центр первинної медико-санітарної допомоги № 2» 27.10.2020 за № 02-11-790 підготовлено письмову відповідь на звернення ОСОБА_1 , згідно якої з 07.07.2020 відбувся саморозпуск первинної профспілкової організації в даній установі.

Наказом головного лікаря Комунального некомерційного підприємства Білоцерківської міської ради «Міський центр первинної медико-санітарної допомоги № 2» від 05 жовтня 2020 року за № 158-к - ОСОБА_1 , лікаря УЗД, звільнено у зв`язку зі скороченням чисельності та штату відповідно до п.1 ст. 40 КЗпП України з 06.10.2020.

Згідно з актом приймання-передачі від 07.10.2018, укладеного на виконання Білоцерківської міської ради № 3846-71-VII від 30.05.2019 та рішення Білоцерківської міської ради № 5574-100-VII від 30.07.2020 «Про безоплатну передачу з балансу Комунального некомерційного підприємства Білоцерківської міської ради «Міського центру первинної медико-санітарної допомоги № 2» на баланс КНП БМР «Білоцерківської міської лікарні № 1», КНП БМР «Міським центром первинної медико-санітарної допомоги №2» передано безоплатно зі свого балансу, а КНП БМР «Білоцерківською міською лікарнею № 1» прийнято на баланс основні засоби та необоротні активи, зокрема системи ультразвукову діагностичну SSA 660 A Xario.

Відповідно до довідки № 1 виданої, 21.01.2021 Приватним підприємством «БЕЛАДЕНТ», ОСОБА_1 працює в даному підприємстві на посаді лікаря ультразвукової діагностики з 12.05.2020 за сумісництвом на 0,5 ставки.

Вказані обставини підтверджуються наявними матеріалах справи письмовими доказами.

При вирішені справи, суд виходить з наступного.

Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі, ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Положеннями частини другої статті 40 КЗпП України визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням на підставі пункту першого частини першої статті 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення.

Згідно з частиною першою статті 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Відповідно до статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації.

При вирішенні питання про те, чи мав змогу роботодавець виконати вимоги статті 49-2 КЗпП України про надання роботи працівникові, який вивільняється в зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, суд має виходити з того, що за змістом цієї норми працівнику має бути запропонована наявна робота за відповідною професією чи спеціальністю і лише при відсутності такої роботи інша наявна робота.

При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статі 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

За приписами статті 43-1 КЗпП України розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без попередньої згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) допускається у разі звільнення з підприємства, установи, організації, де немає первинної профспілкової організації, так як судом встановлено, що 07.07.2020, тобто до письмового повідомлення позивача про те, що посада, яку вона займає, підлягає скороченню, відбувся саморозпуск первинної профспілкової організації на підприємстві відповідача. Крім цього, вказаною статтею допускається розірвання трудового договору з ініціативи власника без попередньої згоди виборного органу первинної профспілкової організації у випадках звільнення працівника, який не є членом первинної профспілкової організації, що діє на підприємстві, в установі, організації. Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_1 з 01.10.2018 вийшла з членів профспілкової організації підприємства відповідача.

Встановивши, що у відповідача дійсно мали місце зміни в організації виробництва і праці, а саме скорочення штату, відповідач не мав можливості перевести позивача за його згодою на іншу роботу, так як позивачу було запропоновано (20.08.2020) роботу лікаря-педіатра, лікаря ЗПСЛ, на що позивач не надала своєї згоди, суд вважає, що у відповідача відсутні порушення законодавства при звільненні позивача з роботи, первинна профспілкова організація на підприємстві відповідача відсутня, суд приходить до висновку про відсутність порушення законодавства при звільненні позивача з роботи.

Посилання позивача на порушення процедури проведення звільнення через несвоєчасну пропозицію позивачу іншої роботи не заслуговує на увагу, так як відповідачем за період часу з моменту повідомлення про скорочення посади до видачі наказу про звільнення запропоновано дві інших посади за відповідною спеціальністю лікаря.

Твердження позивача про відсутність попередньої згоди первинної профспілкової організації на розірвання трудового договору не може бути взято судом до уваги через те, що на момент винесення відповідачем письмового повідомлення про скорочення посади, первинна профспілкова організація саморозпустилася і сама ОСОБА_1 з 01.10.2018 не була членом профспілкової організації. Посилання позивача на відсутність згоди ради трудового колективу відповідача не заслуговують на увагу, так як чинним Кодексом Законів про Працю України така згода не вимагається.

Посилання позивача на відсутність засобів для існування через звільнення з роботи та необхідності самостійно утримувати двоє неповнолітніх дітей спростовується тим, що остання з березня 2020 року працює в Приватному підприємстві «Беладент» лікарем ультразвукової діагностики.

Твердження позивача на те, що йому не було запропоновано посади лікаря-рентгенолога не береться до уваги так як згідно наданих пояснень в судовому засіданні представника відповідача, така посада не була вакантною як на день винесення письмового повідомлення про звільнення за скороченням штату так і на день фактичного звільнення позивача.

Посилання позивача про те, що відповідачем не враховано переважне право на залишення на роботі не береться судом до уваги, так як посада лікаря ультразвукової діагностики у відповідача була виведена із штатного розпису через те, що система ультразвукової діагностики, що перебувала на балансі відповідача, передана на баланс Комунального некомерційного підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківська міська лікарня № 1», а тому у відповідача була відсутня можливість залишити позивача на посаді, що скорочена через фактичну відсутність обладнання робочого місця лікаря ультразвукової діагностики, а від запропонованих позивачу інших посад, остання відмовилася. Фактично посилання позивача є безпідставними, оскільки переважне право на залишення працівника на роботі враховується лише у разі скорочення однорідних професій та посад, у цьому випадку мало місце скорочення посади лікаря ультразвукової діагностики, яка не залишалася в даному підприємстві.

Аналогічні правові позиції у розгляді подібних правовідносин викладені у постановах Касаційного Цивільного Суду у складі Верховного Суду № 645/3540/17 від 14.09.2020 року, № 760/15643/16-ц від 25.08.2020 року, № 358/118/18 від 01.07.2020 року.

За таких обставин суд вважає, що немає підстав для задоволення позову про визнання незаконним наказу Комунального некомерційного підприємства Білоцерківської міської ради «Міський центр первинної медико-санітарної допомоги № 2» від 05.10.2020 року № 158-к про звільнення ОСОБА_1 , лікаря ультразвукової діагностики, з 06.10.2020 року та поновлення її на посаді у зв`язку з відсутністю відповідної штатної одиниці.

Позовні вимоги щодо стягнення з Комунального некомерційного підприємства Білоцерківської міської ради № 2» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 06.10.2020 року задоволенню не підлягають, оскільки є похідними від вимог про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі.

Судові витрати у справі, понесені позивачем покладаються на останнього.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 4, 12, 81, 89, 141, 265, 268 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства Білоцерківської міської ради «Міський центр первинної медико-санітарної допомоги № 2» про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Повний текст рішення суду складено 12 лютого 2021 року.

Позивач: ОСОБА_1 . Місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Відповідач: Комунальне некомерційне підприємство Білоцерківської міської ради «Міський центр первинної медико-санітарної допомоги № 2». Місцезнаходження: вул. Шевченка, буд. 69, м. Біла Церква Київської області, 09117.Код у ЄДРПОУ: 01994600.

СуддяМ. М. Бебешко