Рішення № 94820096, 10.02.2021, Каховський міськрайонний суд Херсонської області

Справа № 658/3872/20

(провадження № 2/658/353/21)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2021 року м.Каховка

Каховський міськрайонний суд Херсонської області в складі судді Под`ячевої І.Д., при секретарі Левицькій Н.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в м. Каховка Херсонської області, позовну заяву ОСОБА_1 до Каховського міськрайонного відділу ДВС Південного міжрегіонального управління МЮ (м. Одеса) (третя особа ТОВ «Вердикт Капітал») про зняття арешту з майна, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Каховського міськрайонного відділу ДВС Південного міжрегіонального управління МЮ (м. Одеса) (третя особа ПАТ «УкрСиббанк») про скасування арешту нерухомого майна, накладеного на підставі постанови державного виконавця серії АЕ № 629510 від 27 січня 2011 року.

В обґрунтування позову зазначається, що Деснянським районним судом м. Києва 30 листопада 2010 року в праві № 2-672/10 видано виконавчий лист про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «УкрСиббанк» 37753,60 дол. США. Постановою державного виконавця Каховського міськрайонного управління юстиції серії АЕ № 629510 від 27 січня 2011 року в рамках виконавчого провадження № 24003120, накладено арешт та заборону відчуження всього нерухомого майна, яке належить ОСОБА_1 .. У лютому 2020 року позивач через представника звернувся виконавчої служби із клопотанням про направлення постанови про відкриття виконавчого провадження та постанову про накладення арешту на майно. Листом від 21 лютого 2020 року відповідач повідомив, що 11 жовтня 2012 року державним виконавцем завершено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа Деснянського районного суду м. Києва з підстав передбачених п. 7 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження (в редакції чинній станом на 2012 рік), а виконавче провадження знищено за спливом строків зберігання. Оскільки арешт всього майна особи встановлений на невизначений строк порушує його фундаментальні права, як власника такого майна, такий арешт підлягає скасуванню.

Позивача в судовому засіданні позов підтримав та просив його задовольнити з підстав зазначених в позовній заяві та окремо зазначив, що з 2012 року будь-які дії із примусового виконання рішення суду Банком не вчинялись, на сьогодні сплили строки звернення із виконавчим листом до ДВС, а тому накладений державним виконавцем арешт не захищає прав стягувача, а порушує права власника майна, оскільки відпали підстави, які слугували основою для накладення арешту.

Представник відповідача в судовому засіданні зазначив, що виконавча служба не є належним відповідачем у справі, оскільки є стягувач у виконавчому провадженні, на користь якого накладався арешт на майно боржника, державний виконавець у 2012 році повернув виконавчий лист на підставі п. 7 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» оскільки майно боржника, розшук якого здійснювалось органами національної поліції не виявлено протягом року з моменту оголошення розшуку. Поверненні виконавчого листа на підставі п. 7 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» не передбачає скасування арешту накладеного на майно боржника, оскільки таке повернення не позбавляє стягувача права на повторне звернення зі виконавчим листом.

Ухвалою суду від 19 січня 2021 року замінено третю особу з АТ «УкрСиббанк» на ТОВ «Вердикт Капітал», оскільки Банк звернувся із заявою про таку заміну. У 2012 році Банк уклав договір факторингу згідно якого право вимоги за кредитним договором в якому ОСОБА_1 є боржником передано ТОВ «Вердикт Капітал».

ТОВ «Вердикт Капітал» належним чином було повідомлено про дату та час судового засідання, однак представник товариства до суду не з`явився та будь-яких заяв не надавав.

Розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи позивача, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до державної виконавчої служби щодо скасування арешту.

Так, судом встановлено, що 13 жовтня 2010 року Деснянським районним судом м. Києва було прийнято рішення про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «УкрСиббанк» 37753,60 дол США. Стягнення відбулось на підставі укладеного між ОСОБА_1 та Банком договору споживчого кредитування та заставу транспортного засобу.

27 січня 2011 року державним виконавцем ДВС Каховського МРУЮ було відкрито виконавче провадження на підставі виконавчого листа виданого Деснянським районним судом м. Києва.

Одночасно державним виконавцем було накладено арешт на майно боржника ( ОСОБА_1 ) та оголошено заборону на його відчуження.

06 червня 2011 року державним виконавцем було винесено постанову про розшук майна боржника, а саме автомобіль Опель, 2007 року випуску, д.н. НОМЕР_1 , оскільки боржник виїхав на проживання до м. Києва.

11 жовтня 2012 року на підставі п. 7 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній станом на 2012 рік) було завершено виконавче провадження № 24003120 з примусового виконання виконавчого листа у зв`язку з тим, що майно боржника не виявлено протягом року з дня оголошення розшуку, виконавчий документ повернуто стягувачу.

20 квітня 2012 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кредекс Фінанс» (Вердикт Капітал) було укладено договір факторингу згідно якого товариству переуступлено право вимоги за договором кредитування укладеного Банком з ОСОБА_1 ..

Листом від 21 лютого 2020 року виконавча служба повідомила позивача, що 11 жовтня 2012 року державним виконавцем завершено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа Деснянського районного суду м. Києва з підстав передбачених п. 7 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження (в редакції чинній станом на 2012 рік), а виконавче провадження знищено за спливом строків зберігання.

Згідно зі статтею 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання.

Відповідно до статті 1 ЗУ «Про виконавче провадження» ( в редакції чинній на час накладення арешту на майно та повернення виконавчого документу стягувачу) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частинами першою-четвертою статті 57 Закону передбачено, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту. Постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження виноситься державним виконавцем не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку для самостійного виконання рішення (якщо така постанова не виносилася під час відкриття виконавчого провадження) та не пізніше наступного робочого дня із дня виявлення майна. Проведення опису майна боржника здійснюється не пізніше ніж протягом місяця з моменту отримання інформації про місцезнаходження майна. Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження. Копії постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення боржнику та банкам чи іншим фінансовим установам або органам, зазначеним у частині другій цієї статті, та органам, що ведуть Державний реєстр обтяжень рухомого майна. Постанова державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 47 Закону виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо боржник - фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, у зв`язку з втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини) чи майно боржника, розшук яких здійснювався органами внутрішніх справ, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку. Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановленихстаттею 22 цього Закону.

Згідно з частиною першою статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі№ 372/51/16-ц (провадження № 14-511цс18) зроблено правовий висновок про те, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Суд при розгляді справи має виходити із складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем.

У разі пред`явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та зобов`язується вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому.

Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно специфіки спірних правовідносин), суд повинен відмовляти у задоволенні позову.

Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Разом з тим установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. Встановивши, що позов пред`явлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача.

Відповідно до статті 59 Закону України від 2 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження», на яку посилався ОСОБА_1 у позовній заяві, як на підставу своїх вимог про зняття арешту з майна, в редакції, чинній на час пред`явлення позову, особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону. У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову.

Згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі № 905/386/18 (провадження № 12-85гс19), орган державної виконавчої служби у справах за позовами осіб щодо належності саме їм, а не боржникові майна, на яке накладено арешт, може залучатися судом як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. Відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна.

За змістом наведених правових норм та правових позицій Великої Палати Верховного Суду у випадку звернення особи до суду в порядку позовного провадження з вимогою про звільнення майна з-під арешту (зняття арешту з майна) орган державної виконавчої служби не може бути належним відповідачем у такій справі. Вказані позовні вимоги можуть бути пред`явлені до особи, в інтересах якої накладено арешт.

Звертаючись до суду з позовом про зняття арешту з майна, ОСОБА_1 зазначив відповідачем Каховського міськрайонного відділу ДВС Південного міжрегіонального управління МЮ (м. Одеса), однак вирішення справи без залучення до участі в ній ТОВ «Вердикт Капітал», який має бути відповідачем у такій справі, є порушенням вимог цивільного процесуального законодавства України, оскільки в такому випадку суд вирішує питання про права і обов`язки особи, яка не бере участі у справі, тому в порушення принципів рівності сторін та змагальності процесу позбавлена можливості давати пояснення по суті спору, подавати свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, та заперечення проти доводів і міркувань інших учасників справи.

З урахуванням зазначених вище норм законодавства та встановлених обставин справи, позовні вимоги ОСОБА_1 заявлені до Каховського міськрайонного відділу ДВС Південного міжрегіонального управління МЮ (м. Одеса) щодо скасування арешту на майно задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 3, 4, 5, 19, 258-265, 354 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Каховського міськрайонного відділу ДВС Південного міжрегіонального управління МЮ (м. Одеса) (третя особа ТОВ «Вердикт Капітал») про скасування арешту нерухомого майна, накладеного на підставі постанови державного виконавця серії АЕ № 629510 від 27 січня 2011 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Херсонського апеляційного суду.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: І. Д. Под`ячева