Рішення № 94805060, 09.02.2021, Подільський районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 405/7311/20

2/405/1224/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.02.2021 Ленінський районний суд м. Кіровограда в складі

головуючої судді: Шевченко І.М.

з участю секретаря : Фришко А.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницький цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк», треті особи: Приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Личук Тарас Володимирович, Приватний виконавець виконавчого округу Кіровоградської області Шмалько Олександр Олександрович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась в суд з позовом, в якому просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 3877 від 22.09.2020 року, виданий приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Личук Т.В. про стягнення з неї на користь АТ «Альфа-Банк» заборгованості в сумі 168 280,44 грн. та стягнути з відповідача на її користь судові витрати.

Позов мотивує тим, що 29.10.2020 року за місцем її роботи - Комунальний заклад Кіровоградський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти імені Василя Сухомлинського, надійшла постанова приватного виконавця виконавчого округу Кіровоградської області Шмалька О.О. від 22.10.2020 року по виконавчому провадженню № 63360181 про звернення стягнення на її заробітну плату при примусовому виконанні вищезазначеного виконавчого напису, а саме заборгованості на користь АТ «Альфа-Банк» в сумі 168 280,44 грн., витрат виконавчого провадження та винагороду державного виконавця, а всього 185 608,48 грн. При цьому, жодних договірних зобов`язань вона не мала ні з відповідачем, ні з ПАТ «Укрсоцбанк».

Згідно рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 25.10.2012 року за її позовом до ПАТ «Укрсоцбанк» визнано недійсним договір кредиту № 424-64-04 від 02.07.2004 року, укладений між нею та ПАТ «Укрсоцбанк». Судом було встановлено нікчемність даного договору, оскільки суд встановив, що правочин між даним банком і нею не вчинено. Висновком судової почеркознавчої експертизи підтверджено, що підписи в договорі кредиту ставились не нею, а іншою особою, з наслідуванням (подражанням) підпису. В рішенні суду зафіксовано, що нею договір не укладався, обставини надання кредиту їй не були відомі.Відповідно, жодних наслідків нікчемний договір не може нести, як і наслідків невиконання вимог, вказаних у постанові приватного виконавця не може бути.

Отримавши за місцем роботи копію постанови приватного виконавця вона відразу зрозуміла, що саме шахрайські дії невстановлених осіб призвели до наслідків, які настали для неї.Так, 02.07.2004 року невідома особа шахрайським шляхом здійснила оформлення кредиту на моє її, незаконно отримавши персональні дані.Обставини укладення даного договору оцінені судом у рішенні суду, що набрало законної сили, не підлягають доказуванню.

За вказаних обставин, відсутність правовідносин сторін свідчить про нікчемність договору на підставі якого нотаріусом видано виконавчий напис, який не підлягає виконанню. Вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувана на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Сам по собі факт подання стягувачем відповідних документів нотаріусу не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого. Вчинений приватним нотаріусом виконавчий напис суперечить правилам ст. ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат» щодо обов`язковості переліку певних документів та факту безспірності заборгованості, гл. 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України щодо безспірності документів, на підставі яких здійснюється стягнення, роз`ясненням п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову у їх вчиненні».

Посилаючись на вказані обставини, норми діючого законодавства, просив задовольнити позов.

Сторони в судове засідання не з`явились, про час та місце слухання справи повідомлені, при цьому, позивач надала суду заяву про розгляд справи у її відсутності та підтримання позовних вимог, представник відповідача відзив на позов не надав, треті особи причини неявки суду не сповістили.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 22.09.2020 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Личук Т.В. вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 3877, згідно якого з позивача ОСОБА_1 на користь відповідача - акціонерного товариства «Альфа-Банк» стягнуто заборгованість, що виникла за кредитним договором № 424-64-04 від 02.07.2004 року, який укладений між АКБ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 , правонаступником усіх прав та обов`язків АТ «Укрсоцбанк» за вказаним договором є АТ «Альфа-Банк» ні підставі рішення № 5/2019 єдиного акціонера АТ «Укрсоцбанк» від 15.10.2019 року про реорганізацію АТ «Укрсоцбанк» шляхом приєднання до АТ «Альфа-Банк». Сума заборгованості проведена за період з 01.06.2017 року по 01.06.2020 року та складається з: простроченої заборгованості за сумою кредиту - 2 103 долари США; прострочена заборгованість за відсотками та комісією - 3 786,57 доларів США; строкова заборгованість за сумою кредиту - 0,00 грн., строкова заборгованість за відсотками та комісією - 24 долари; штрафні санкції - 0,00 грн. Загальна сума, що підлягає стягненню - 5 914 доларів США (на день вчинення цього напису, згідно офіційного курсу гривні щодо іноземних валю 28,20, становить 166 780, 44 грн. і 1 500 грн. за вчинення виконавчого напису.

Правовідносини щодо видачі виконавчого напису нотаріуса регулюються Законом України «Про нотаріат» та Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 року № 296/5 та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 22.02.2012 року за № 282/20595.

Згідно ч. 1 ст. 1 Закону України «Про нотаріат», нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (п. 19 ст. 34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Відповідно до ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172.

При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та в Порядку вчинення нотаріальних дій.

При цьому стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум. Це право існує, поки суд не встановить зворотного.

Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

В постанові Верховного Суду (справа № 310/9293/15ц від 23.01.2018 року) зазначається, що: «При вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису».

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів. Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у справі № 6-887цс17.

Отже, в основі вчинення вищевказаної нотаріальної дії лежить факт безспірності наявної у боржника заборгованості.

З тексту оспорюваного виконавчого напису № 3877 від 22.09.2020 року судом встановлено, що приватний нотаріус при вчиненні нотаріальної дії керувався ст.ст. 87-91 Закону України «Про нотаріат» та пунктом 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КМУ від 29.06.1999 року за № 1172.

Відповідно п. 2 Переліку (із змінами внесеними Постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів»), для одержання виконавчого напису по кредитним договорам, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями подається: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

З цього приводу судом відмічається, що згідно рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 25.10.2012 року за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Укрсоцбанк» про скасування кредитного договору, визнання його фіктивним, відшкодування матеріальної та моральної шкоди, позов ОСОБА_1 задоволено, визнано недійсним договір кредиту № 424-64-04 від 02.07.2004 року, укладений між нею та ПАТ «Укрсоцбанк». Судом було встановлено нікчемність даного договору, оскільки суд встановив, що правочин між даним банком і ОСОБА_1 не вчинено. Висновком судової почеркознавчої експертизи підтверджено, що підписи в договорі кредиту ставились не нею, а іншою особою, з наслідуванням (подражанням) підпису. В рішенні суду зафіксовано, що договір ОСОБА_1 не укладався, обставини надання кредиту їй не були відомі.Відповідно, жодних наслідків нікчемний договір не може нести, як і наслідків невиконання вимог, вказаних у постанові приватного виконавця не може бути.

Обставини укладення даного договору оцінені судом у рішенні суду, що набрало законної сили, не підлягають доказуванню.

Документ, який підтверджує заборгованість позивача перед банком, не може бути доказом безспірності заборгованості, оскільки в ньому відсутній строк остаточного погашення кредиту, відсутній зрозумілий розрахунок прострочення по відсотках, що не може слугувати фактом безспірності заборгованості.

02.07.2019 року у справі № 916/3006/17 (провадження № 12-278гс18) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що строк для звернення до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису в контексті застосування положень статті 88 Закону України «Про нотаріат» безпосередньо пов`язаний із позовною давністю, встановленою ЦК України. Фактично законом визначено, що строк для звернення до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису є таким самим, що й позовна давність для звернення до суду. У зв`язку із цим Велика Палата Верховного Суду зазначила, що різниця у правовій природі цих строків не має значення у цьому контексті, тому і загальний строк для звернення до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису становить три роки.

Суд приходить до висновку, що заборгованість позивача ОСОБА_1 не може вважати безспірною, оскільки позивач заперечує суму заборгованості та і сам факт укладення договору, за яким виникла заборгованість та надала суду довідку від 25.02.2021 року за № 20020-23.1 АТ "Альфа-Банк" про відстність претензій банку до неї.

Відповідно до статті 124 Конституції України, ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Суд приходить до висновку, що приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу при вчиненні оскаржуваного виконавчого напису 22.09.2020 року не врахував обставин та норми, які дозволяють вчиняти виконавчі написи по кредитним договорам і повинен був відмовити банку у вчиненні виконавчого напису у відповідності до норм Закону України «Про нотаріат».

Враховуючи вищевикладене внаслідок вчинення оспорюваного виконавчого напису не забезпечено справедливий баланс інтересами позивача та суспільства, що не відповідає нормі, викладеній у першому реченні частини 1 статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені ним судові витрати.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 7, 12, 17, 18, 76, 141, 259, 263-265, суд,-

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк», треті особи: Приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Личук Тарас Володимирович, Приватний виконавець виконавчого округу Кіровоградської області Шмалько Олександр Олександрович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 3877 від 22.09.2020 року, виданий приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Личук Тарасом Володимировичем про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Альфа-Банк» заборгованості в сумі 168 280,44 грн.

Стягнути з Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі в сумі 840, 80 грн.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (ІПН НОМЕР_1 ) прож. АДРЕСА_1 .

Відповідач: Акціонерне товариство «Альфа-Банк», 03150 м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100, код ЄДРПОУ 23494714.

Треті особи: Приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Личук Тарас Володимирович, АДРЕСА_2 .

Приватний виконавець виконавчого округу Кіровоградської області Шмалько Олександр Олександрович, 25006 м. Кропивницький, вул. Гоголя, 67 офіс 24.

Суддя Ленінського

районного суду

м. Кіровограда Ірина Миколаївна Шевченко