Ухвала суду № 94796523, 10.02.2021, Господарський суд Житомирської області

Господарський суд

Житомирської області

_______________

_________________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, http://zt.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"10" лютого 2021 р. м. Житомир Справа № 906/139/21

Господарський суд Житомирської області у складі судді Кудряшової Ю.В.,

розглядаючи заяву Фермерського господарства "Калина" (вх. №02-44/240/21 від 08.02.2021) про забезпечення позову у справі №906/139/21за позовом:

Фермерського господарства "Калина"

до Брусилівської селищної ради

про визнання недійсними рішення органу місцевого самоврядування,

Без виклику учасників судового процесу.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсними рішення 48 сесії сьомого скликання Ставищенської сільської ради Брусилівського району Житомирської області від 07.10.2020:

- № 887 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування будівель органів місцевого самоврядування й с. Ставище, вул. Садова, 1";

- № 888 "Про надання дозволу на виготовлення технічної документації і землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності".

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що згідно договору купівлі-продажу від 17.06.2020 позивач купив у СФГ "Калина" адміністративне приміщення (контору) під номером 1, яке розташовано по вул. Садовій в с. Ставище Брусилівського району Житомирської області, загальною площею 440,6 кв. м. Дане нерухоме майно розташоване на земельній ділянці площею 1,4358 га, кадастровий номер 1820986001:01:001:3100. Оспорюваними рішеннями затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі кадастровий номер 1820986001:01:001:3100, площею 1,3264 га та надано дозвіл Ставищенській сільській раді на виготовлення техдокументації щодо поділу даної ділянки на дві земельні ділянки, площею 1,2000 га та 0,1264 га без зміни цільового призначення.

Разом з тим, позивач посилаючись на положення 377 ЦК України, ч.ч. 1, 6 ст. 120 ЗК України вважає, що дані рішення №887, 888 від 07.10.2020 порушують його права, оскільки земельна ділянка кадастровий номер 1820986001:01:001:3100 є його власністю.

Разом з позовною заявою позивач подав до суду заяву про забезпечення позову (вх. №02-44/240/21 від 08.02.2021), відповідно до якої просить забезпечити позов шляхом накладення заборони Брусилівській селищній раді Житомирського району Житомирської області, а також будь-яким третім особам до набрання законної сили рішенням суду в даній справі вчиняти будь-які дії щодо розпорядження земельною ділянкою з кадастровим номером 1820986001:01:001:3100, в тому числі, але не виключно, заборонити на час розгляду справи в суді затверджувати технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером 1820986001:01:001:3100, що знаходиться за адресою 12610 Житомирська область, Житомирський район, село Ставище, вулиця Садова, 1.

В доведення заяви про забезпечення позову позивач відзначає, що позивачу відомо, що на сьогодні ФОП Слободенюком Валерієм Васильовичем ( АДРЕСА_1 ) вже виготовлена технічна документація із землеустрою щодо поділу земельної ділянки щодо поділу земельної ділянки площею 1,3264 га (кадастровий номер 1820986001:01:001:3100) Ставищенській сільській раді для будівництва та обслуговування будівель органів державної влади та місцевого самоврядування на території Ставищенської сільської ради Брусилівського району Житомирської області за адресою: Житомирська область, Брусилівський район, с. Ставище, вул. Садова, 1).

Дана обставина, на думку позивача, створює загрозу його праву на земельну ділянку та може істотно ускладнити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, господарський суд дійшов висновку про відмову в задоволенні вимог заяви про забезпечення позову, враховуючи наступне.

Згідно із ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За приписами ст. 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

З огляду на положення ст.ст. 13, 74, 80 ГПК України особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Підставами забезпечення позову є: 1) наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі; 2) наявність неможливості захисту прав, свобод та інтересів позивача без вжиття таких заходів; 3) необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав, свобод та інтересів позивача в разі невжиття цих заходів.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на можливість в майбутньому чи припущення щодо можливості вчинення відповідачем дій, спрямованих на утруднення виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування, не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Водночас, у Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України, законів України "Про Вищу раду юстиції", "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо недопущення зловживань правом на оскарження" від 16.06.2011 №5-рп/2011 зазначено, що регулювання підстав та порядку забезпечення позову здійснюється в інтересах не лише позивача, а й інших осіб - учасників провадження, суспільства, держави в цілому з дотриманням критеріїв домірності (пропорційності).

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести адекватність засобу забезпечення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Таким чином, аналіз приписів норм, які регулюють порядок та підстави вжиття заходів забезпечення позову, свідчить, що забезпечення позову є правом суду, що розглядає спір. Заходи по забезпеченню позову застосовується судом, виходячи з обставин справи та змісту заявлених позовних вимог. Вибір способу захисту забезпечення залежить від суті позовних вимог.

В свою чергу слід відзначити, що вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи. Тобто, це заходи з припинення дій, які можуть утруднити виконання у майбутньому рішення суду чи зробити його виконання неможливим, а тому заходи забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання судового рішення.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 р. № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Дослідивши та надавши оцінку матеріалам позовної заяви щодо забезпечення позову в їх сукупності з огляду на вказані вище нормативні приписи, суд дійшов висновку, що в обґрунтуваннях щодо вжиття заходів забезпечення позову не додано переконливих доказів щодо можливості невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Відхиляючи заяву позивача про вжиття заходів до забезпечення позову суд також зауважує, що клопотання про забезпечення позову, яке раніше було відхилено повністю або частково, може бути подано вдруге, якщо змінились певні обставини. Тобто на заяви про забезпечення позову, в задоволенні яких було відмовлено, не поширюється заборона повторно звертатись до господарського суду.

Керуючись ст.ст. 136, 137, 138-140, 234 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні заяви Фермерського господарства "Калина" (вх. №02-44/240/21 від 08.02.2021) про забезпечення позову у справі №906/139/21.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в строк та в порядку, передбаченому ст. 255 ГПК України та п. 17.5) Перехідних положень ГПК України.

Ухвалу суду підписано: 10.02.2021.

Суддя Кудряшова Ю.В.

Друк:

1 - в справу

2,3 - сторонам (рек.)