Рішення № 94794959, 11.02.2021, Решетилівський районний суд Полтавської області

єдиний унікальний номер справи 546/330/20

номер провадження 2/546/63/21

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2021 року м. Решетилівка

Решетилівський районний суд Полтавської області в складі головуючого судді Зіненка Ю.В., за участю секретаря судового засідання Гудзенко С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу № 546/330/20 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства «Нібулон» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики,-

встановив:

У травні 2020 року представник ТОВ СП «Нібулон» звернувся до суду з вищезазначеним позовом, у якому просив стягнути з відповідача борг за договором позики у розмірі 121875,00 грн та 3% річних у розмірі 459,53 грн, що всього складає 122334,53 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 08.06.2015 між позивачем та відповідачем був укладений договір споживчої позики (далі – Договір), за яким ОСОБА_1 надано безвідсоткову споживчу позику в розмірі 300000 грн. На момент укладення зазначеного договору ОСОБА_1 працював головним агрономом філії «Сухорабівська» ТОВ СП «Нібулон». Згідно умов Договору позика має бути повернута не пізніше 01.07.2023 шляхом щомісячного утримання із заробітної плати позичальника, а у випадку припинення трудових відносин із ТОВ СП «Нібулон» позика повертається позикодавцю достроково в двотижневий термін, якщо інше не буде передбачено додатковою угодою. За період з 31.07.2015 по 05.03.2020 сума повернутої позики склала 178125,00 грн. 05 березня 2020 року відповідача було звільнено за власним бажанням, а тому у ОСОБА_1 з 05.03.2020 виникло зобов`язання перед позивачем, а саме, дострокове повернення залишку суми позики в розмірі 121875,00 грн в двотижневий термін. Однак відповідач свої зобов`язання за Договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим представник позивача звернувся до суду з даним позовом та просить стягнути на його користь борг за Договором у розмірі 121875,00 грн та, на підставі ст. 625 ЦК України, стягнути 3% річних за період з 20.03.2020 по 04.05.2020, що від суми боргу становить 459,53 грн.

Згідно листа Виконавчого комітету Решетилівської міської ради Полтавської області, відповідач ОСОБА_1 на території міської ради не зареєстрований, відомості про його місце проживання відсутні.

Ухвалою судді від 28.08.2020 у справі відкрите спрощене позовне провадження та призначене судове засідання на 30.09.2020. Крім того, зазначеною ухвалою постановлено здійснювати виклик відповідача шляхом розміщення оголошення про виклик на офіційному веб-порталі судової влади України.

Судове засідання, призначене на 30.09.2020, за клопотанням представника позивача відкладене на 09.12.2020, яке також за клопотанням представника позивача, у зв`язку із встановленими карантинними обмеженнями та перебуванням представників ТОВ СП «Нібулон» на самоізоляції, на 11.02.2021.

У судове засідання представник позивача не з`явився, 29.01.2021 від представника надійшла заява, у якій він просив справу слухати за їх відсутності, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечує (а.с. 62-63).

Відповідач ОСОБА_1 у судові засідання 30.09.2020, 09.12.2020 та 11.02.2021 не з`явився, повідомлений належним чином шляхом розміщення оголошень про виклик в судові засідання на офіційному веб-порталі судової влади України (а.с. 35, 44, 52). Відзиву на позовну заяву в порядку, передбаченому ЦПК України, не подав, будь-яких заяв чи клопотань від відповідача до суду не надходило.

Приписами ч. 11 ст. 128 ЦПК України передбачено, що з опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

Отже, за письмової згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 280-281 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи та давши їм належну оцінку, приходить до висновку, що позов ТОВ СП «Нібулон» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Згідно зі ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 02.06.2015 на ім`я генерального директора ТОВ СП «Нібулон» складено службову записку № 251/117, за підписом директора філії Сухорабівська ТОВ СП «Нібулон» та головного бухгалтера Зайшлої Н.Г., відповідно до якої просили надати безвідсоткову позику головному агроному філії «Сухорабівська» ОСОБА_1 у розмірі 300000 грн на строк погашення 8 років для придбання житла (а.с. 17).

08 червня 2015 року між ТОВ СП «Нібулон», в особі заступника генерального директора з фінансової безпеки Назарової Людмили Василівни, (далі - Позикодавець) та головним агрономом філії «Сухорабівське» Лифарем Сергієм Анатолійовичем (далі - Позичальник) укладено договір про надання споживчої позики. Відповідно до умов Договору ОСОБА_1 надано безвідсоткову споживчу позику в розмірі 300000 грн, яка має бути повернута не пізніше 01.07.2023 шляхом щомісячного утримання із заробітної плати позичальника, а у випадку припинення трудових відносин із ТОВ СП «Нібулон» позика повертається позикодавцю достроково в двотижневий термін, якщо інше не буде передбачено додатковою угодою (а.с. 16).

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Отже, письмова форма договору позики унаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

До вищезазначеного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 727/4061/17.

Отже, судом встановлено, що позивач свої обов`язки за Договором, укладеним 08.06.2015, виконав в повному обсязі, а саме, передав грошові кошти в розмірі 300000 грн.

Наказом директора філії «Сухорабівська» ТОВ СП «Нібулон» № 6-к від 05.03.2020 ОСОБА_1 , головного агронома філії «Сухорабівська ТОВ СП «Нібулон», 05.03.2020 звільнено за власним бажанням на підставі його заяви (а.с. 18).

Згідно довідки № 5648/3-20/27 від 21.04.2020, сума утриманої із заробітної плати ОСОБА_1 позики за період з 31.07.2015 по 05.03.2020 складає 178125,00 грн та, відповідно, залишок суми позики, що підлягає поверненню, складає 121875,00 грн (а.с. 19-20).

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до правової позиції, висловленій в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 464/3790/16-ц «за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов`язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей».

Судом встановлено, що відповідач свої зобов`язання щодо повернення грошових коштів в строки, встановлені вищевказаним договором позики, не виконав, будь-яких доказів, які б спростовували факт отримання цих коштів чи підтверджували виконання ним зобов`язання шляхом повернення грошових коштів ОСОБА_1 , не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦПК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу

Частиною 2 статті 625 ЦПК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тому 3% річних від простроченої суми за період з 20.03.2020 по 04.05.2020 становить 459,53 грн.

Статтею 599 ЦПК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У відповідності до ст. 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов`язання.

Статтями 526, 530 ЦК України зазначено, що зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).

Згідно ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що відповідач ОСОБА_1 не виконує свої зобов`язання за договором позики, укладеним 08.06.2015, та добровільно не погашає суму боргу, у зв`язку з чим позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З платіжного доручення № 21274 від 24.04.2020 встановлено, що позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір в розмірі 2102,00 грн (а.с. 1).

Враховуючи вищезазначене, та у зв`язку із задоволенням позову в повному обсязі, судові витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню з відповідача у справі ОСОБА_1 в розмірі 2102,00 грн на користь позивача ТОВ СП «Нібулон».

На підставі викладеного, та керуючись ст. 526, 530, 610, 625, 1046-1050, ЦК України, ст. 1-18, 81-82, 128, 133, 141, 209-245, 259, 264, 265, 268, 280-281, 354, 355 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства «Нібулон» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства «Нібулон» заборгованість за договором про надання споживчої позики від 08.06.2015 у розмірі 122334 (сто двадцять дві тисячі триста тридцять чотири) грн 53 коп., яка складається з: основного боргу – 121875,00 грн та 3% річних – 459,53 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства «Нібулон» понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) грн 00 коп.

Відповідачу направити копію заочного рішення в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України, протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про оскарження заочного рішення без задоволення, учасники мають право оскаржити рішення суду в апеляційному порядку протягом 30 днів з дня його проголошення, шляхом подання апеляційної скарги до Полтавського апеляційного суду через Решетилівський районний суд Полтавської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач – товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства «Нібулон», місцезнаходження: вул. Каботажний спуск, 1, м. Миколаїв, 54002, ідентифікаційний код юридичної особи: 14291113.

Відповідач – ОСОБА_1 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків не встановлено.

Суддя Ю.В. Зіненко