Ухвала суду № 94790802, 04.02.2021, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.02.2021 Справа №607/2122/21 Провадження №1-кс/607/833/2021 м.Тернопіль

Слідчий суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Царук І..М., за участю секретаря судового засідання Шаталюка А.О., прокурора Напастюка Ю.В., підозрюваного ОСОБА_1 , його захисника – адвоката Вальчук М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, в місті Тернополі клопотання заступника начальника відділу СУ ГУНП в Тернопільській області Филими Б.П., погоджене прокурором Тернопільської місцевої прокуратури Напастюком Ю.В. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Рівне, мешканця АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, не одруженого, не працюючого, раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, ч. 3 ст. 307 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Заступник начальника відділу СУ ГУНП в Тернопільській області Филима Б.П., за погодженням із прокурором Тернопільської місцевої прокуратури Напастюком Ю.В.звернувся до слідчого судді із клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_1 у кримінальному провадженні №12019210010001240 від 23.04.2019 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, 3 ст.307 КК України.

Клопотання мотивовано тим, що СУ ГУНП в Тернопільській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12019210010001240 від 23.04.2019 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, 3 ст.307 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що в січні 2019 року точної дати досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_2 прийняв рішення про особисте збагачення, шляхом незаконно придбання, зберігання з метою збуту, а також незаконного збуту психотропних речовин та особливо небезпечних психотропних речовин, особам схильним до її вживання, що є порушенням вимог ст.7 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори».

ОСОБА_2 , усвідомлюючи, що самостійно реалізувати свій злочинний умисел він не в змозі, переслідуючи мету збагачення та незаконного отримання прибутків від незаконного придбання, зберігання з метою збуту, а також незаконного збуту психотропних речовин та особливо небезпечних психотропних речовин, вирішив підшукати співучасників даної злочинної діяльності, а саме осіб які б постачали психотропну речовину та особливо небезпечну психотропну речовину для збуту у м.Тернопіль та осіб, які б безпосередньо її збували.

У зв`язку з цим, ОСОБА_2 , знаючи про те, що жителі м.Львова, а саме ОСОБА_1 та ОСОБА_3 мають можливість постачати велику кількість психотропних речовин та особливо небезпечних психотропних речовин на постійній основі запропонував останнім збувати вказану речовину на території м.Тернопіль, за що отримувати грошову винагороду.

Також, ОСОБА_2 , усвідомлюючи, що збувати психотропну речовину та особливо небезпечну психотропну речовину на території м.Тернопіль самостійно не в змозі, запропонував здійснювати дану злочинну діяльність ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 та отримувати за це винагороду.

На пропозицію ОСОБА_2 , ОСОБА_8 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , та ОСОБА_7 погодились та вступили з ним в злочинну змову.

Реалізуючи свій злочинний намір, ОСОБА_1 при невстановлених досудовим розслідуванням обставинах місці та часі, незаконно придбав з метою збуту у м. Тернопіль кристалоподібну речовину, яка містить methamphetamine (метамфетамін), який відносить до психотропних речовин, обіг яких заборонено та почав її зберігати за місцем свого проживання, а саме у будинку АДРЕСА_1 .

Однак, 02.02.2021 в період часу з 17.35 год. по 21.48 год. в ході санкціонованого обшуку у будинку АДРЕСА_1 , було виявлено та вилучено кристалоподібну речовину, яка містить methamphetamine (метамфетамін), який відносить до психотропних речовин, обіг яких заборонено, масою 30,2750 грама, який протягом невстановленого досудовим розслідуванням часу ОСОБА_1 незаконно зберігав з метою збуту у м. Тернопіль за попередньою змовою з ОСОБА_2 .

Згідно Таблиць невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які знаходяться у незаконному обігу, затверджених Наказом Міністерства охорони здоров`я України №188 від 1 серпня 2000 року, methamphetamine (метамфетамін), відноситься до психотропних речовин, обіг яких заборонено, маса 30,2750 грама являється особливо великим розміром.

02.02.2021 о 23 год. 18 хв. ОСОБА_1 затримано в порядку ст.208 КПК України.

03.02.2021 заступником начальника відділу СУ ГУНП в Тернопільській області Филимою Б.П., за погодженням із прокурором Тернопільської місцевої прокуратури ОСОБА_9 , ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.307 КК України, тобто у незаконному придбанні, зберіганні з метою збуту, особливо небезпечних психотропних речовин, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах.

Обґрунтовуючи клопотання, слідчий посилається на обґрунтованість підозри ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.307 КК України, який відповідно до ст.12 КК України є особливо тяжким злочином та у зв`язку з цим існування ризиків, передбачених пунктами 1, 2, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме, що підозрюваний ОСОБА_1 може: переховуватись від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідка у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення. З урахуванням викладеного, а також даних про особу підозрюваного ОСОБА_1 , який не працює, міцних соціальних зв`язків не має, слідчий вважає, що є підстави вважати, що менш суворі запобіжні заходи не зможуть забезпечити уникнення ризиків, передбачених ст.177 КПК України та виконання покладених на підозрюваного ОСОБА_1 процесуальних обов`язків, тому йому необхідно обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Також у клопотанні слідчий зазначає про наявність підстав не визначати розмір застави щодо ОСОБА_1 . Одночасно з наведеним, посилаючись на положення п.3 ч.5 ст.182 КПК України, з урахуванням наведених ризиків, тяжкості злочину, покарання, яке загрожує підозрюваному у разі визнання його винним, дані про особу підозрюваного, його соціальний та економічний стан, слідчий вказує, що застава у межах, визначених п.3 ч.5 ст.182 КПК України, не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, тому у разі визначення розміру застави щодо ОСОБА_1 , просить визначити таку в розмірі 700 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1589000 гривень.

Розгляд клопотання розпочатий за минуванням трьох годин з часу вручення підозрюваному ОСОБА_1 копії клопотання та матеріалів, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання.

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав, вважаючи мету і підстави застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обґрунтованими та такими, що дають право на застосування відносно підозрюваного ОСОБА_1 найбільш суворого заходу, посилаючись на ризики, визначені п.п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Захисник підозрюваного – адвокат Вальчук М.М., думку якої підтримав підозрюваний ОСОБА_1 , заперечувала щодо задоволення клопотання. Вказала, що прокурором в судовому засіданні не доведені вказані у клопотанні слідчим ризики. Просила обрати щодо ОСОБА_1 запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою. Одночасно захисник просила врахувати відсутність у власності ОСОБА_1 нерухомого майна та інших фінансових активів та зазначила, що в разі визначення щодо підозрюваного ОСОБА_1 розміру застави, такий розмір не повинен бути завідомо непомірним для підозрюваного.

Заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши додані до клопотання матеріали, слідчий суддя доходить висновку про наявність підстав для частково задоволення клопотання слідчого, з таких підстав.

Судове рішення стосовно обрання запобіжного заходу повинно відповідати вимогам ст.370 КПК України, тобто повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим та містити, як чітке визначення законодавчих підстав для його обрання, так і дослідження та обґрунтування достовірності обраних підстав у контексті конкретних фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, врахування особи підозрюваного та інших обставин, в тому числі ризиків, наведених у ч. 1 ст.177 КПК України.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Відповідно до ст. 131 КПК України, одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.

Відповідно до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до п.4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою не може бути застосовано, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Згідно положень ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Слідчим суддею встановлено, що СУ ГУНП в Тернопільській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12019210010001240 від 23.04.2019 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, 3 ст.307 КК України.

03.02.2021 ОСОБА_1 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.307 КК України, тобто у незаконному придбанні, зберіганні з метою збуту, особливо небезпечних психотропних речовин, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах.

На думку слідчого судді, наведені в клопотанні обставини та додані до нього документи, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України. Зокрема такими є: витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019210010001240 від 23.04.2019; протокол обшуку за місцем проживання ОСОБА_1 , у приміщенні будинку АДРЕСА_2 від 02.02.2021; висновок експерта №СЕ-19/120-21/1217-НЗПРАП; протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової дії) – спостереження за особою від 11.12.2020 відносно ОСОБА_2 , протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової дії) – обстеження публічно недоступного місця, шляхом таємного проникнення в нього з метою встановлення технічних засобів аудіоконтролю особи та аудіо контроль особи від 11.08.2020 відносно ОСОБА_2 , іншими матеріалами досудового розслідування в їх сукупності

Зазначені відомості у сукупності з інформацією, викладеною у дослідженому під час судового засідання повідомленні про підозру, вважаються переконливими для слідчого судді в тому, що відповідне кримінальне правопорушення могло бути вчинено, а надані слідчим до клопотання відомості в достатній мірі вказують на можливість вчинення підозрюваним ОСОБА_1 кримінального правопорушення.

Приймаючи таке рішення, слідчий суддя виходить з того, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які наведені у клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах.

Водночас слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.

Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини. Так, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (рішення № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року) суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Таким чином, ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у незаконному придбанні, зберіганні з метою збуту, особливо небезпечних психотропних речовин, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від дев`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна, яке відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії особливо тяжких злочинів.

Оцінюючи наявність ризиків, на існування яких посилається сторона обвинувачення обґрунтовуючи подане щодо ОСОБА_1 клопотання, слідчий суддя виходить із такого.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.

Оцінивши доводи, наведені у клопотанні слідчий суддя вважає, що сторона обвинувачення у судовому засіданні довела наявність підстав вважати, що існують ризики того, що підозрюваний ОСОБА_1 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідка у цьому ж кримінальному провадженні.

Такий висновок ґрунтується на тяжкості злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 , за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до дванадцяти років з конфіскацією майна. На думку слідчого судді, зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків у даному провадженні. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Оцінюючи можливість впливу на свідків у даному кримінальному провадженні, слідчий суддя також виходить із передбаченої КПК України процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).

За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

На думку слідчого судді, під час розгляду клопотання сторона обвинувачення довела існування вказаних ризиків.

В той же час, враховуючи відсутність у клопотанні наведення конкретних фактів, які б вказували на те, що ОСОБА_1 ймовірно вчинить інше кримінальне правопорушення, слідчий суддя не погоджується із доводами сторони обвинувачення щодо існування ризику передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України, оскільки наведені слідчим аргументи в цій частині клопотання є доволі абстрактними.

З урахуванням наведеного, слідчий суддя доходить висновку про те, що підстави і обставини, які зазначені в клопотанні слідчого, є достатньо обґрунтованими, вони вказують на те, що слідчий та прокурор в повному обсязі довели суду обставини, які виправдовують обмеження права підозрюваного ОСОБА_1 на свободу. За встановлених обставин слідчий суддя приходить до висновку про відсутність підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу, і що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є необхідним і таким, що забезпечить на даному етапі досудового розслідування виконання підозрюваним процесуальних обов`язків, що зможе запобігти встановленим ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України. На переконання слідчого судді такий висновок узгоджуються з вимогами ст. 5 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки тримання підозрюваного ОСОБА_1 під вартою з наведених підстав виправдане існуванням суспільного інтересу на забезпечення належного досудового розслідування у кримінальному провадженні про тяжкий злочин.

При прийнятті рішення слідчий суддя також враховує, що відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства ( «Летельє проти Франції»).

При цьому слідчий суддя, враховує, що Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів». У справі «Летельє проти Франції» вказано, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про задоволення клопотання слідчого та необхідність застосування щодо підозрюваного ОСОБА_1 виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Даний вид запобіжного заходу є співмірним з існуючими ризиками, відповідає даним про особу підозрюваного ОСОБА_1 та тяжкості інкримінованого йому кримінального правопорушення відповідно до пред`явленої йому підозри, зможе у повній мірі забезпечити виконання ним процесуальних обов`язків та унеможливить настання ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

Наведені захисника Вальчук М.М. доводи, в тому числі і щодо наявності у підозрюваного постійного місця проживання, міцних соціальних зв`язків, його позитивної характеристики, можливості забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_1 шляхом застосування до нього запобіжного заходу у виді запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, не можуть бути безумовною підставою для застосування щодо підозрюваного менш суворого запобіжного заходу, оскільки не спростовують висновки слідчого судді про існування ризиків, які зазначені в клопотанні слідчого. З огляду на викладене, вимоги сторони захисту про застосування щодо ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, задоволенню не підлягають.

Поряд з цим, застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_1 , слідчий суддя своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

У зв`язку з цим, слідчий суддя враховує мотив та спосіб вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, який має високий ступінь суспільної небезпеки, зумовленої тяжкими наслідками не лише для конкретної особи, а і для суспільства в цілому, наявність реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистості.

На підставі викладеного, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання слідчого, погоджене прокурором, необхідно задовольнити і застосувати до підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів.

За змістом ч. 3 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених КПК України.

Відповідно до вимог ч.5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: 1) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні злочину невеликої або середньої тяжкості, - від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно ч.4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до п.5 ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.

Задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя, з урахуванням встановлених в ході розгляду клопотання обставин та характеризуючих даних про особу підозрюваного, все ж вважає за необхідне визначити підозрюваному ОСОБА_1 розмір застави, а також покласти на підозрюваного обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України, необхідність покладення яких вбачається з наведеного в обґрунтування даного клопотання.

Пункт 3 ч. 5 ст. 182 КПК України передбачає, що розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до вимог ч. 5 ст. 182 КПК України, у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Із клопотання слідчого вбачається, що звертаючись до слідчого судді із клопотанням про застосування щодо ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, ініціатор клопотання, за погодженням з прокурором вказував, що при визначенні розміру застави як альтернативного запобіжного заходу ОСОБА_1 слід врахувати тяжкість злочину, дані про особу підозрюваного, його соціальний та економічний стан, у зв`язку з чим просив визначити такий у розмірі 700 розмірів прожиткового мінімуму працездатних осіб, що становить 1 589 000 гривень.

Вирішуючи клопотання слідчого в цій частині, слідчий суддя враховує, що під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються (частина 5 статті 132 КПК).

Поряд з цим, слідчий суддя враховує відсутність в матеріалах провадження даних про великі прибутки ОСОБА_1 внаслідок діяльності, яка поставлена йому у провину, грошових заощаджень, наявності у власності його або членів сім`ї цінного майна, отже, слідчий та прокурор не довели майновий стан ОСОБА_1 станом на день застосування запобіжного заходу.

Стосовно зазначених аргументів слідчий суддя враховує, що закон не містить вимог при оцінці майнового стану підозрюваного враховувати виключно наявні грошові кошти чи інші високоліквідні активи. Разом з тим, згідно вимог ч. 4 ст. 182 КПК України, відповідно до яких, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про особу та ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Із структури статті 5 Конвенції, в цілому, та її 3 пункту, зокрема, випливає, що застава може вимагатись лише до тих пір, поки існують причини, що виправдовують затримання (пункт 42 рішення ЄСПЛ у справі Musuc v. Moldova від 06.11.2007, заява №. 42440/06, та пункт 139 рішення ЄСПЛ у справі Олександр Макаров проти Росії від 12.04.2009, заява № 15217/07). Влада повинна бути уважною у встановленні відповідної застави. Більше того, сума застави повинна бути належним чином обґрунтована в рішенні суду, а також повинно бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого (пункт 79 рішення ЄСПЛ у справі Mangouras v. Spain).

Таким чином, з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншого не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого його ув`язнення, яке в останньому випадку перетворилося б на безальтернативне.

Отже, положення КПК та практика ЄСПЛ орієнтують Суд на такі критерії, які слід врахувати при визначені розміру застави: (1) обставини кримінального правопорушення; (2) особливий характер справи; (3) майновий стан підозрюваного; (4) його сімейний стан, у тому числі матеріальне становище близьких осіб; (5) масштаб його фінансових операцій; (6) даних про особу підозрюваного; (7) встановлені ризики, передбачених статтею 177 КПК; (8) «професійне середовище» підозрюваного; (9) помірність обраного розміру застави та можливість її виконання, а також за певних обставин (10) шкода, завдана кримінальним правопорушенням.

При оцінці майнового стану підозрюваного ОСОБА_1 слідчий суддя враховує як вказані вище дані, із яких не вбачається доказів того, що від злочинної діяльності ОСОБА_1 отримав значний дохід, так і відсутність в матеріалах провадження будь-яких інших даних про наявність у власності підозрюваного цінного майна чи інших активів. Не надано такої інформації і прокурором під час судового розгляду клопотання.

При цьому, під час розгляду клопотання, слідчим та прокурором інших належних доводів, чи нових відомостей щодо зазначеної вище інформації – не надано.

За таких обставин, слідчий суддя вважає необґрунтованим висновок слідчого про те, що існує виключний випадок і застава в максимальному розмірі, визначена п.3 ч.5 ст. 182 КПК України, не зможе в повній мірі забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків. Жодних відомостей з приводу цього до клопотання не додано і в судовому засіданні таких обставин не знайдено.

Оскільки у матеріалах провадження відсутні будь-які докази щодо обставин, які б у відповідності до ч. 5 ст. 182 КПК України, давали підстави для визначення застави у розмірі, що перевищує триста прожиткових мінімумів для працездатних осіб, доказів на підтвердження виключності даного випадку не наведено, розмір застави, про який ставиться питання у клопотанні слідчого, є завідомо непомірним для підозрюваного ОСОБА_1 , що порушує права особи на свободу та особисту недоторканість, які гарантовані ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

При визначенні ОСОБА_1 альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, слідчий суддя наряду з положеннями ст.ст. 182, 183 КПК України враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні.

Враховуючи обставини вчинення кримінальних правопорушень, матеріальне становище підозрюваного, тяжкість правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 , слідчий суддя вважає, що застава у розмірі трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб з покладенням обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, зможе забезпечити виконання ОСОБА_1 покладених на нього обов`язків.

За таких обставин, клопотання слідчого підлягає задоволенню частково.

Керуючись ст..ст.177, 178,183, 193, 194, 196, 197, 372, 395 КПК України, слідчий суддя -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання заступника начальника відділу СУ ГУНП в Тернопільській області Филими Б.П., погоджене прокурором Тернопільської місцевої прокуратури Напастюком Ю.В., про застосування щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити частково.

Застосувати щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, ч.3 ст. 307 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів.

Одночасно для забезпечення виконання ОСОБА_1 обов`язків, визначених КПК України, визначити заставу в розмірі 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 681 000 ( шістсот вісімдесят одна тисяча ) гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок: код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26198838; Банк отримувача ДКСУ м.Київ; код банку отримувача (МФО) 820172; рахунок отримувача UA358201720355219001000003454; призначення платежу: застава за ОСОБА_1 у справі № 607/2122/21; провадження № 1-кс/607/833/2021 згідно ухвали слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04.02.2021.

Роз`яснити, що підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_1 наступні обов`язки:

- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду;

- не відлучатися з населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

- утримуватись від спілкування з свідками та іншими підозрюваними ( ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ) у даному кримінальному провадженні;

- носити електронний засіб контролю.

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави, визначити до 02.04.2021 року.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення, а підозрюваним,в той же строк, але з моменту вручення йому копії ухвали суду

Слідчий суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області І. М. Царук