Постанова № 94786440, 09.02.2021, Козятинський міськрайонний суд Вінницької області

КОЗЯТИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

Іменем України

Справа № 133/3600/20

провадження №3/133/249/21

09.02.2021

Суддя Козятинського міськрайонного суду Вінницької області Пєтухова Н.О., розглянувши матеріали адміністративної справи, що надійшли від відділення № 2 Хмільницького районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає по АДРЕСА_1 , працює на посаді водія в СВК «Вівсяники»,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,

ВСТАНОВИЛА:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 20.12.2020, складеного поліцейським СРПП № 3 ст. сержантом поліції Яценком А.В., 20.12.2020 о 09 год. 50 хв. в с. Вівсяники по вул. Центральній, ОСОБА_1 керував автомобілем ВАЗ 21063 д.н.з. НОМЕР_1 стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння зі згоди водія у встановленому законом порядку проводився із застосуванням приладу «Драгер» в присутності двох свідків. Таким чином, ОСОБА_1 порушив п. 2.9 а ПДР.

Дії ОСОБА_2 посадовою особою, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, кваліфіковані за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

За змістом ч.1 ст. 130 КУпАП дії особи можуть бути кваліфіковані за цією статтею у випадку керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

У судове засідання з`явився особа, яка притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 .

Судом роз`яснено права та обов`язки особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Після надання судом можливості оголосити заяви та клопотання до початку розгляду адміністративного матеріалу, особа, яка притягується до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 свою провину у вчиненні правопорушення визнав. Пояснив, що випив келих вина, не заперечував, що був у стані сп`яніння. Вказав, що таке ним було вчинено вперше. У тому, щоб сісти за кермо була необхідність: потрібно було привезти додому води. Проїхав він близько 400 метрів та був зупинений поліцейськими. При цьому свідки, пояснення яких містяться у справі, не були присутніми. Огляд на стан сп`яніння проходив за допомогою прилада Алкотестер Драгер. Сказав, що працює водієм, тому водійське посвідчення йому потрібно, щоб заробляти на прожиття та забезпечувати сім`ю. До соціально незахищених категорій населення, або таких, що мають пільги він, згідно пояснень, не відноситься.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Отже, матеріалами адміністративної справи містять достатньо доказів того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, тим самим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Викладене підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення, тестом Драгер, актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння, поясненнями самого ОСОБА_1 , відеозаписом.

В розумінні ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року), при призначенні покарання «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи». Також у справах «Бакланов проти Росії» (рішення від 9 червня 2005 року) та «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський Суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу законності і воно не було свавільним».

Відповідно до приписів ст. 284 КУпАП по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених ст. 241 цього Кодексу; 3) про закриття справи.

При накладенні адміністративного стягнення, відповідно до вимог ст.33 КУпАП, суд враховує дані про особу правопорушника, тяжкість вчиненого правопорушення та обставини його скоєння, характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, стан його здоров`я.

Так, адміністративні стягнення має на меті покарання порушника, запобігання скоєнню нових правопорушень. Покарання воно виступає необхідним засобом виховання правопорушника і запобігання правопорушенням.

У відповідності з положеннями ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Згідно ст. 9 Конституції України, а також ст. 17 Закону України "Про міжнародні договори" від 22.12.1993, міжнародні договори, згода на обов`язковість яких дана Верховною Радою України, є часткою національного законодавства України. Також передбачається, що якщо міжнародним договором встановлені інші права, ніж ті, які передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору України. Тобто в такому випадку міжнародно-правові норми мають пріоритетне значення.

17 липня 1997 Україна ратифікувала Європейську Конвенцію "Про захист прав людини і основоположних свобод", а також Протоколи 1, 2, 4, 7, 11, які є невід`ємною частиною Конвенції, чим визнала її дію в національній правовій системі, а також обов`язковість рішень Європейського Суду з прав людини по всім питанням, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.

Європейський суд з прав людини поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення (справа "Надточій проти України" від 15 травня 2008). ЄСПЛ зазначив, що український уряд визнав кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Європейський Суд з прав людини у рішенні "Шмауцер (Schmautzer) проти Австрії" від 23.10.1995 зазначив, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення "кримінального обвинувачення". Позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки "право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності" (рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Маліге проти Франції" від 23 вересня 1998).

Європейський суд з прав людини у справі "Скоппола проти Італії" від 17.09.2009 зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним. При цьому ЄСПЛ вважає, що будь-яке втручання у право власності обов`язково повинне відповідати принципу пропорційності. "Справедливий баланс" має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе "індивідуальний надмірний тягар" (рішення у справі від 02.11.2004 "Трегубенко проти України").

Частина 2 ст. 61 Конституції України передбачає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Системний аналіз та юридичний зміст положень ч. 2 ст. 61 Конституції України свідчить про те, що в основу притягнення до юридичної відповідальності має бути покладений конкретний склад правопорушення, яке скоїла особа. Відмінність у складі правопорушення (як в цілому, так і в конкретних його елементах) дає підстави для притягнення особи до різних видів юридичної відповідальності. Також, юридична відповідальність встановлюється за скоєння конкретного правопорушення конкретною особою, тобто вона має індивідуальний характер і характеризується, зокрема наявністю системи покарань та стягнень, можливістю призначення більш м`якого покарання та звільнення від нього тощо. Цей принцип забезпечується можливістю застосування виду юридичної відповідальності в залежності від ступеня суспільної небезпечності скоєного правопорушення. При цьому, принцип індивідуалізації відповідальності знаходить також свій вираз в тому, що при призначенні покарання (стягнення) мають враховуватися всі особливості та обставини справи, характер правопорушення, ступінь здійснення винною особою протиправного наміру, ступінь вини, властиві їй індивідуальні риси, спосіб життя, мотиви скоєння правопорушення і інше.

У КУпАП відсутня стаття, яка б передбачала можливість призначення більш м`якого стягнення, ніж передбачено законом. Проте діючий Кримінальний кодекс України має відповідну статтю про призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено законом. При розгляді даних матеріалів про притягнення до адміністративної відповідальності слід застосувати аналогію права.

Беручи до уваги наведене, з урахуванням особи винного, суд вмотивувавши своє рішення, може призначити основне стягнення, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч. 1 статті 130 КУпАП.

Крім того, суддя бере до уваги характер вчиненого правопорушення, особу порушника, наявність шкоди громадянам, державі та суспільним інтересам, фактичні негативні наслідки вчинених діянь, а тому суд вважає за можливе застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі шістсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Суд не застосовує до правопорушника вимогу щодо позбавлення права керування транспортним засобом, так як ОСОБА_1 працює на посаді водія, що є джерелом доходу останнього. Позбавлення можливості керувати транспортним засобом призведе до погіршення матеріального стану ОСОБА_1 , до неможливості належно утримувати свою сім`ю, або навіть втрати робочого місця.

Так, виходячи з принципу справедливості, який є одним із основних принципів правосуддя, вирішальним у визначенні як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права є пропорційність відповідальності вчиненому правопорушенню, вважаю, що в даному випадку, застосування стягнення у виді позбавлення спеціального права є несправедливим.

За змістом ст. 40-1 КУпАП України передбачено, що судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

Згідно п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, ставка судового збору становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що встановлена Законом України «Про судовий збір», Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» .

Керуючись ст. ст. 130, 227-280, 294 КУпАП, суддя

ПОСТАНОВИЛА:

Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі шістсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 10200 (десять тисяч двісті) гривень 00 копійок (отримувач: ГУК у Він.обл./м.Козятин/21081100, код за ЄДРПОУ: 37979858, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA628999980313000106000002914; код класифікації доходів бюджету: 21081100), який стягнути в дохід держави.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) гривні 00 копійок (рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету 22030106).

Роз`яснити особі, на яку накладено адміністративне стягнення, що відповідно до ч. 1 ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду через Козятинський міськрайонний суд Вінницької області протягом десяти днів з дня її винесення.

Cуддя Н.О. Пєтухова

09.02.2021.