Рішення № 94785718, 04.02.2021, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/18610/19

Провадження № 2/522/2780/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2021 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Донцова Д.Ю.,

при секретарі судового засідання - Смоковій А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовною заявою Акціонерного Товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки,

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» у листопаді 2019 року звернулось до Приморського районного суду м. Одеси із позовною заявою до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме квартири АДРЕСА_1 шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, а також просить визнати іпотекою банку та внести відомості до Державного реєстру іпотек щодо заборони відчуження майно, а саме квартира квартири АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль» правонаступником якого є Акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_2 17 жовтня 2006 року було укладено кредитний договір №014/0028/74/67058 про надання кредиту в сумі 71 000,00 доларів США строком до 17.10.2026 року зі сплатою 14% річних за користування кредитними коштами. 17 жовтня 2006 року з метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між АППБ «Аваль» та

ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки, згідно до п. 1.2. якого предметом іпотеки є нерухоме майно: квартира АДРЕСА_1 . Позичальник порушив свої зобов`язання перед банком і рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 13.02.2013 року (у справі № 2-5565/11) за позовом ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" стягнуто з позичальника та поручителя стягнуто на користь банку заборгованість за кредитним договором у сумі 116638,03 дол. США, що за курсом НБУ складає 931937,87 грн. Рішенням суду підтверджено дійсність правочину та факт наявності боргових зобов`язань позичальника перед кредитором, які не виконуються; під час проведення претензійно-позовної роботи банк дізнався про відчуження позичальником предмета іпотеки і про перехід права власності на нього до ОСОБА_1 та набуття нею статусу іпотекодавця, відповідно ст.23 Закону «Про іпотеку»; оскільки позичальник умови кредитного договору не виконує, позичальнику та відповідачу були спрямовані вимоги про необхідність погашення заборгованості, які ними не виконуються, а тому на підставі ст.33 ЗУ «Про іпотеку» іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Ухвалою суду від 05 листопада 2019 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження.

15 листопада 2019 року позивачем подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту.

19 лютого 2019 року третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, надала заперечення на заяву про забезпечення позову, в якій просила заяву про забезпечення позову повернути заявнику.

Ухвалою суду від 20 листопада 2019 року забезпечено позов шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_1 на праві приватної власності.

09 грудня 2019 року відповідачем було надано відзив на позовну заяву, в якому з позовними вимогами не погоджується, зазначає, що квартира АДРЕСА_1 , набута ОСОБА_1 на підставі договору дарування, на момент укладання якого квартира не була обтяжена боргами, заборону та арешт накладено не було, іпотечне обтяження було вилучено 29.04.2011 року, з огляду на що, відповідач посилається на презумпцію правомірності правочину, повідомляє що є добросовісним набувачем, який не набуває статусу іпотекодавця. Додатково зазначає про сплив строків позовної давності щодо вимог позивача, який належить відліковувати з 05.05.2010р. (дати звернення банку до суду із позовом до позичальника про дострокове повернення кредиту і погашення усієї заборгованості).

27 січня 2020 року позивачем надано письмові пояснення, в яких зазначає, що відчуження предмету іпотеки ОСОБА_2 третім особам відбулось без відома та погодження банку, в той час як режим іпотеки розповсюджується на нового власника предмету іпотеки. В частині застосування строків позовної давності позивач повідомляє, що дізнався про порушення свого права лише 26.06.2019 року. Додатково позивачем зазначено, що 09.11.2010 року Приморським районним судом м. Одеси ухвалено заочне рішення у цивільній справі №2-12775/10, яким було визнано недійсним договір іпотеки від 17.10.2006 р. 02.02.2011 року представником банку було подано заяву про перегляд заочного рішення від 09.11.2010 року. Приморським районним судом м. Одеси заяву АТ «Райффайзен Банк Аваль» про перегляд заочного рішення задоволено, заочне рішення скасоване і справу призначено до розгляду. В квітні 2011 року представником банку було подано зустрічну позовну заяву до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки. 13.02.2013 року ухвалою Приморського районного суду м. Одеси позовну заяву про визнання недійсним договору іпотеки від 17.10.2006 року залишено без розгляду, а рішенням Приморського районного суду м. Одеси зустрічну позовну заяву АТ «Райффайзен Банк Аваль» про стягнення заборгованості задоволено в повному обсязі. Водночас, залишено без розгляду позовні вимоги стосовно звернення стягнення на предмет іпотеки.

10 лютого 2020 року відповідачем подано клопотання про застосування строку позовної давності, в якому зазначає що позивачем пропущено строк позовної давності для вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки.

11 лютого 2020 року у підготовче судове засідання з`явились представник позивача та представник відповідача, позивач позов підтримав у повному обсязі, відповідач позов не визнав.

17 лютого 2020 року відповідачем надано до суду заперечення, в яких зазначено, що позивач збереженням реєстрації обтяження іпотечного майна не турбувався, заходи про поновлення обтяження іпотекою не вживав з 2011 року, натомість позивач міг і повинен був своєчасно дізнатися про перехід права власності на предмет іпотеки.

03 березня 2020 року до суду надійшли письмові пояснення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, в яких ОСОБА_2 просить відмовити у позові у повному обсязі.

04 березня 2020 року ухвалою суду витребувано з Одеського апеляційного суду матеріали справи №2/5565/11.

04 березня 2020 року у підготовче судове засідання з`явились представник позивача, представник відповідача та представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. Ухвалою суду закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду на 08 квітня 2020 року.

06 квітня 2020 року від позивача надійшла відповідь на пояснення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

08 квітня 2020 року у судове засідання з`явився представник відповідача, інші сторони не з`явились, про час, день та місце розгляду справи повідомлялись належним чином. У судовому засіданні судом досліджено матеріали справи №2-5565/11.

07 липня 2020 року відповідачем подано письмові пояснення, в яких повідомляє, що відповідач набула право власності на спірну квартиру вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень, як добросовісний набувач.

25 серпня 2020 року у судове засідання з`явились представник позивача, представник відповідача та відповідач, позивач позов підтримав у повному обсязі, відповідач позов не визнав.

05 листопада 2020 року у судове засідання з`явились представник позивача, представник відповідача та відповідач, оголошено перерву у справі.

01 грудня 2020 року у судове засідання з`явились представник позивача, представник відповідача та відповідач, оголошено перерву у справі.

04 лютого 2020 року у судове засідання з`явились представник позивача, відповідач та представник відповідача.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві, просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позову, просив відмовити в задоволені позовних вимог, посилаючись на раніше поданий відзив та заяву про застосування строків позовної давності.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, приходить до наступного.

Між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль» правонаступником якого є Акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_2 17 жовтня 2006 року було укладено кредитний договір №014/0028/74/67058 про надання кредиту в сумі 71 000,00 доларів США строком до 17.10.2026 року зі сплатою 14% річних за користування кредитними коштами.

Відповідно до п. 3.2 кредитного договору №014/0028/74/67058 від 17.10.2006 року ПАТ Раййффайзен банк Аваль» повністю та в строки виконав зобов`язання по даному договору - видавши ОСОБА_2 готівкою кошти в сумі 71 000,00 доларів США.

Однак, умови п.5.1, 5.2 зазначеного кредитного договору ОСОБА_2 не виконав, тобто своєчасно не повернув кредитні кошти та не сплатив відсотки за користування кредитними коштами.

17 жовтня 2006 року з метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором №014/0028/74/67058 між АППБ «Аваль» та ОСОБА_2 було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Рудницькою Ю.О., предметом іпотеки є квартира АДРЕСА_1 , що належала ОСОБА_2 на праві власності.

Відповідно до п. 1.1. іпотечного договору іпотекодержатель має право у випадку невиконання іпотекодавцем своїх зобов`язань за кредитним договором отримати задоволення за рахунок заставленого майна.

Згідно до п. 5.1. іпотечного договору у разі порушення основного зобов`язання, умов кредитного договору або умов цього договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до п. 5.2. іпотечного договору іпотекодержатель набуває права звернути стягнення на предмет іпотеки та задовольнити всю суму зобов`язання на момент звернення стягнення, у тому числі суму заборгованості за кредитом та відсотками, штрафними санкціями, комісійною винагородою незалежно від настання строку виконання основного зобов`язання, який зазначено у кредитному договорі, якщо у момент настання строку виконання зобов`язань за кредитним договором вони не будуть виконані, а саме: при повному або частковому неповерненні у встановлений кредитним договором строк суми кредиту; або при несплаті або частковій несплаті у встановлені кредитним договором строки сум процентів, комісійної винагороди, сум неустойки (пені, штрафних санкцій).

Згідно до п. 5.3. іпотечного договору іпотекодержатель має пава вимагати дострокового виконання зобов`язання за кредитним договором, забезпеченого цією іпотекою, а якщо його вимога не буде задоволена - звернути стягнення на предмет іпотеки, зокрема, у разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених цим договором або кредитним договором.

Відповідно до п. 5.4. іпотечного договору звернення стягнення на предмет іпотеки здійсняються, зокрема, за рішенням суду.

Згідно до п. 5.5. іпотечного договору у випадку невиконання іпотекодавцем письмової вимоги іпотекодержателя про усунення порушення зобов`язання за цим або кредитним договором у встановлений іпотекодержателем строк, такі вимоги іпотекодержателя задовольняються за рахунок предмета іпотеки.

Відповідно до п. 6.2. іпотечного договору право іпотеки, та відповідно і цей договір, припиняє чинність у разі: припинення основного зобов`язання, забезпеченого цією іпотекою; знищення (втрати) предмета іпотеки, якщо іпотекодавець не замінив або не відновив предмет іпотеки; реалізації предмета іпотеки; набуття іпотекодержателем на підставах, передбачених чинним законодавством України та цим договором, права власності на предмет іпотеки; розірвання цього договору за угодою сторін, яка посвідчується нотаріально; в інших випадках, передбачених чинним законодавством.

14 лютого 2010 року АППБ «Аваль» на адресу ОСОБА_2 було направлено претензію з вимогою про дострокове повернення заборгованості за кредитним договором №014/0028/74/67058 від 17.10.2006 року.

05 грудня 2013 року на підставі договору дарування ОСОБА_1 набуто право власності на квартиру АДРЕСА_2 , під час укладання якого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Реєстрі прав власності на нерухоме маи?но, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого маи?на щодо зазначеного об`єкта нерухомого маи?на були відсутні данні про реєстрацію обтяжень на зазначене нерухоме майно.

Із оглянутої судом справи № 2-5565/11 вбачається, що кредитор спрямував вимогу позичальнику про виконання грошових зобов`язань за кредитним договором 24.07.2009р., а позов до позичальника та поручителя про солідарне стягнення усієї суми кредиту та кредитної заборгованості подав до Приморського районного суду м. Одеси 05.05.2010 р.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 13.02.2013 року у справі №2-5565/11 задоволено зустрічний позов ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором №014/0028/74/67058 від 17.10.2006 року в розмірі 116 638, 03 (сто шістнадцять тисяч шістсот тридцять вісім) доларів США 03 центи, що за курсом НБУ складає 931 937,87 (дев`ятсот тридцять одна тисяча дев`ятсот тридцять сім) грн. 87 коп., у тому числі: заборгованість за кредитом - 70 066,36 (сімдесят тисяч шістдесят шість)доларів США 36 центів, що в еквіваленті по курсу НБУ складає 559 830,22 (п`ятсот п`ятдесят дев`ять тисяч вісімсот тридцять) грн. 22 коп.; заборгованість за відсотками - 38 788,22 (тридцять вісім тисяч сімсот вісімдесят вісім) доларів США 22 центи, що в еквіваленті по курсу НБУ складає 309 918,68 (триста девять тисяч девятсот вісімнадцять) грн. 68 коп.; пеня за прострочення тіла кредиту - 1 763,06 (одна тисяча сімсот шістдесят три) доларів США 06 центів, що в еквіваленті по курсу НБУ складає 14 086,85 (чотирнадцять тисяч вісімдесят шість) грн. 85 коп.; пеня за прострочення відсотків по кредиту - 6 020,29 (шість тисяч двадцять) доларів США 29 центів, що в еквіваленті по курсу НБУ складає 48 102,87 (сорок вісім тисяч сто дві) грн. 87 коп.

За змістом позовної заяви та доданого розрахунку вказане рішення суду до цього часу не виконане. У зв`язку з чим станом на 13.08.2019 року розмір заборгованості за кредитним договором складає: 233370,26 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ на дату розрахунку становить: 5871242,66 грн. і яка складається: з заборгованості за кредитом - у розмірі 70066,36 дол. США, що в еквіваленті за курсом НБУ на дату розрахунку становить 1762763,61грн., у тому числі прострочена заборгованість за кредитом складає 44328,35 дол. США, що в еквіваленті за курсом НБУ на дату розрахунку становить 1115234,22грн.; а також з заборгованості за відсотками у розмірі - 163303,90 дол. США, що в еквіваленті за курсом НБУ на дату розрахунку становить 4108479,05 грн., у тому числі прострочена заборгованість за відсотками складає 162246,19 дол. США, що в еквіваленті за курсом НБУ на дату розрахунку становить 4081868,66грн.

26.06.2019 року на підставі інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майн, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна ПАТ «Райффайзен банк Аваль» встановлено, що предмет іпотеки вибув із власності іпотекодавця ОСОБА_2 без відома іпотекодержателя та на дату звернення до суду власником предмету іпотеки є ОСОБА_1 .

13.08.2019 року ПАТ «Райффайзен банк Аваль» на адресу ОСОБА_2 було направлено вимогу про виконання грошових зобов`язань за кредитним договором за

вих. №114/5-161469 з попередженням про звернення стягнення на предмет іпотеки.

19.09.2019 року ПАТ «Райффайзен банк Аваль» на адресу ОСОБА_1 було направлено вимогу про усунення порушення основного зобов`язання за вих.№114/5-164313, в якій повідомлено про договір іпотеки від 17.10.2006 року, укладений між АППБ «Аваль» та ОСОБА_2 , предметом якого є квартира АДРЕСА_1 , а також те, що особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Звертаючись до суду позивач просив суд визнати іпотекою банку та внести відомості до Державного реєстру іпотек щодо заборони відчуження майно, а саме квартиру АДРЕСА_1 ; в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №014/0028/74/67058 від 17.10.2006 року у сумі 233 370 долари США 26 центів, що в еквіваленті за курсом НБУ на дату розрахунку становить 5 871 242 грн. 66 коп. звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме квартиру АДРЕСА_1 шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження. Початкову ціну продажу встановити на підставі оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Нарахування відсотків за кредитним договором № 014/0028/74/67058 від 17.10.2006 року здійснено з 15.03.2007р. по 13.08.2019р.

Згідно з частинами 1,4 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 4 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц зазначено, якщо банк використав право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, то такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом. Кредитодавець втрачає право нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку у разі пред`явлення вимоги до позичальника про дострокове погашення боргу на підставі статті 1050 ЦК України.

У пункті 91 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц зазначено, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Із вищезгаданого розрахунку вбачається, що банк здійснив нарахування процентів по кредитному договору і за період після пред`явлення ним 05.05.2010р. вимоги до позичальника про дострокове повернення кредиту в повному обсязі. А тому в цій частинні позову про звернення стягнення на предмет іпотеки щодо нарахованих процентів у задоволенні позову АТ «Райффайзен Банк Аваль» належить відмовити за безпідставністю заявлених позовних вимог.

Згідно зі ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону і одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідно до ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставного майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (ч. 1 ст. 575 ЦК України).

Частиною 5 ст. 3 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов`язання повинне виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Згідно зі статтею 11 Закону України «Про іпотеку» майновий поручитель (іпотекодавець) несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов`язання в межах вартості предмета іпотеки.

Частиною першою статті 12 цього Закону передбачено, що у разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель вправі вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Таким чином, укладаючи договір іпотеки, іпотекодавець бере на себе всі ризики, пов`язані з невиконанням зобов`язання боржником (у межах вартості предмета іпотеки).

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання, іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ст. 23 Закону України «Про іпотеку» у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

Аналіз положень статей 33, 36, 37, 39 Закону України "Про іпотеку", статей 328, 335, 376, 392 ЦК України дає підстави для висновку про те, що законодавцем визначено три способи захисту задоволення забезпечених іпотекою вимог кредитора шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий (на підставі рішення суду) та два позасудові (на підставі виконавчого напису нотаріуса та згідно з договором про задоволення вимог іпотеко держателя). У свою чергу позасудовий спосіб захисту за договором про задоволення вимог іпотекодержателя або за відповідним застереженням в іпотечному договорі реалізується шляхом передання іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки або надання права іпотекодержателю від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 1 - 4 ст. 12 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Статтею 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (рішення Конституційного Суду України у справі №1-12/2003 від30.01.03 р.)

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

За загальним правилом перебіг загальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться в статтях 252-255 ЦК України.

За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п`ята статті 261 ЦК України).

Велика палата Верховного Суду в постанові від 04.07.2018 року у справі № 310/11534/13-ц зазначила, що звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни.

Перебіг позовної давності щодо повернення кредиту в цілому обчислюється з дня настання строку виконання основного зобов`язання, тобто строку виконання зобов`язання в повному обсязі (кінцевий строк) або у зв`язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково.

Таким чином, пред`явлення вимоги про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом змінює строк виконання зобов`язання та зумовлює початок перебігу строку позовної давності.

Звернення банку до суду з позовною заявою до позичальника ОСОБА_2 про повернення кредиту і стягнення заборгованості за кредитом 05.05.2010р., фактично змінило порядок, умови і строк дії кредитного договору, строк виконання зобов`язання є таким, що настав 05.05.2010р., а тому у кредитора з того часу виникло право вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки.

У постанові Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 183/183/16 (провадження № 61-21050св18) суд дійшов висновку, про те, що подання позову про стягнення заборгованості за кредитним договором не перервало позовної давності щодо вимог про звернення стягнення на предмет застави, що вимога про звернення стягнення на заставу «піддається» впливу позовної давності. До неї поширюється загальна позовна давність тривалістю у три роки. На вимоги про звернення стягнення на заставлене майно поширюються всі правила щодо позовної давності (початок перебігу, зупинення, переривання, наслідки спливу тощо).

Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Вбачається, що з цим позовом до суду банк звернувся тільки 04.11.2019 року, тобто з пропуском строку позовної давності, про застосування якого просить відповідач ОСОБА_1 , у зв`язку з чим у позові про звернення стягнення на предмет іпотеки належить позивачу відмовити у зв`язку з пропуском ним строку позовної давності.

Доводи представника позивача про те, що про своє порушене право банк дізнався лише в 2019 році із інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про відчуження позичальником предмета іпотеки і перехід права власності на нього до ОСОБА_1 є неспроможними, оскільки про невиконання позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором банк дізнався ще в 2007 році, у зв`язку з чим 05.05.2010р. подав позов до суду, визначивши сплив строку виконання зобов`язання за договором. А виходячи зі змісту ст.23 Закону «Про іпотеку» та приписів ст.262 ЦК України, заміна сторони у забезпечувальному зобов`язанні не змінила порядку обчислення та перебігу позовної давності.

Окрім того, позивачем також заявлені такі позовні вимоги: визнати іпотекою банку та внести відомості до Державного реєстру іпотек щодо заборони відчуження, квартиру АДРЕСА_1 . Водночас вказані вимоги позивач у позовній заяві жодним чином не обґрунтував і докази на їх підтвердження не надав.

За змістом ст. ст. 3, 23 Закону «Про іпотеку» іпотека виникає, у тому числі на підставі договору, а у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна.

За наявності чинного іпотечного договору та наведених приписів Закону «Про іпотеку» необхідність в застосуванні такого способу захисту порушеного права як визнання іпотекою банку предмету іпотеки не вбачається.

Згідно зі ст.2 ч.1 п.1, ст.6 ч.1 Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; організаційну систему державної реєстрації прав становлять: 1) Міністерство юстиції України та його територіальні органи; 2) суб`єкти державної реєстрації прав: виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації; 3) державні реєстратори прав на нерухоме майно (далі - державні реєстратори).

Відтак, суд до складу суб`єктів державної реєстрації прав та обтяжень не входить і не має повноважень особисто здійснювати будь-які реєстраційні дії, про що просить позивач. Доказів виникнення у позивача спору з будь-яким суб`єктом державної реєстрації обтяжень суду не надано.

Виходячи з наведеного, в частині позові банку про визнання іпотекою банку та внесення до Державного реєстру іпотек відомостей щодо заборони відчуження іпотечного майна належить відмовити за безпідставністю та недоведеністю вимог.

Таким чином, позов АТ «Райффайзен Банк Аваль» не підлягає задоволенню у повному обсязі з вищенаведених підстав.

Враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог, судовий збір за правилами ст.141 ЦПК України стягненню з відповідача не підлягає.

На основі всебічно з`ясованих обставин, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку щодо наявності правових підстав для часткового задоволення позовної заяви.

На підставі викладеного, керуючись ст. 58 Конституції України, ст. ст. 263, 509, 525, 526, 546, 572, 575, 589, 611,612, 625, 530, 553-554, 559, 1048, 1054-1055 ЦК України, Законом України «Про іпотеку» та керуючись ст. ст. 7-13, 76-81, 139, 141, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовної заяви Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Одеського апеляційного суду через суд першої інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 10 лютого 2021 року.

Суддя Д.Ю. Донцов