Ухвала суду № 9478476, 05.05.2010, Донецький апеляційний адміністративний суд

Суддя першої інстанції Шальєва В.А.

Суддя-доповідач: Гаврищук Т.Г.

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

05 травня 2010 року справа № 2а-21418/09/0570

зал судового засідання у приміщенні суду за адресою: м. Донецьк, бульвар Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Гаврищук Т.Г.

суддів: Білак С.В.

Сіваченко І.В.

при секретарі судового засідання Супруні О.О. за участю представників: від позивача: Сидоренко М.А. довіреність від 02.06.09р. від відповідача 1:

від відповідача 2: Сичова І.О. довіреність від 02.01.10р.

Яковенко О.В. довіреність від 03.03.10р.

не зявився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20 січня 2010р. у справі №2а-21418/09/0570 (суддя Шальєва В.А. ) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтербіс" до 1) Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька

2) Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області про стягнення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 20 січня 2010р. по справі №2а-21418/09/0570 задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтербіс" до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька, Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області, внаслідок чого стягнуто з державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтербіс" бюджетна заборгованість з податку на додану вартість по податковим деклараціям за червень, липень, серпень 2009р. в загальній сумі 2872978грн.

В апеляційній скарзі та під час апеляційного розгляду Державна податкова інспекція у Куйбишевському районі м. Донецька просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позивачу у задоволенні позову відмовити.

Позивач під час апеляційного розгляду справи проти доводів апеляційної скарги заперечував, вважає, що постанова суду є законною та обґрунтованою, ухвалена судом відповідно до норм матеріального та процесуального права на підставі повного і всебічного зясування обставин в адміністративній справі.

Представник відповідача 2 у судове засідання не зявився, про дату, час і місце апеляційного розгляду був повідомлений належним чином, просив справу розглянути за його відсутністю.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків, врегульовано п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до п.п. 7.7.1 п.7.7. ст.7 цього Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

За приписами п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 наведеного Закону ( в редакції, чинною у спірний період) якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації (п.п.7.7.4. п.7.7. ст.7 Закону).

Позивачем були подані до відповідача 1 податкові декларації з податку на додану вартість за червень-серпень 2009р., розрахунки суми бюджетного відшкодування та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування, визначеній у податкових деклараціях за червень 2009р. у розмірі 34875,00грн., за липень 2009р. у розмірі 1117290,00грн., за серпень 2009р. у розмірі 1297781,00грн.

Згідно до вимог п.п.7.7.5. п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий орган зобовязаний був протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, провести документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

На виконання зазначених вимог ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька була проведена виїзна позапланова перевірка позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за червень 2009р., яка виникла за рахунок від'ємного значення податку на додану вартість, що декларувалось за серпень, грудень 2008р. та лютий-травень 2009р., за результатами якої був складений акт № 4427/23-313/20335263 від 18.09.2009р., на підставі якого податковим органом прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000262344/0/13241 від 02.10.2009р., яким позивачу зменшена сума бюджетного відшкодування позивачу на 1278 грн.

Крім того, ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька була проведена виїзна позапланова перевірка позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за липень 2009р., яка виникла за рахунок від'ємного значення податку на додану вартість, що декларувалось за червень, липень 2008р. та травень, червень 2009р., за результатами якої був складений акт № 4894/23-313/20335263 від 16.10.2009р.

Також ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька була проведена виїзна позапланова перевірка позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за серпень 2009р., яка виникла за рахунок від'ємного значення податку на додану вартість, що декларувалось за липень, серпень 2008р., липень 2009р., за результатами якої був складений акт № 5538/23-313/20335263 від 13.11.2009р.

Двома останніми актами підтверджена правомірність заявленого до відшкодування податку на додану вартість за липень, серпень 2009р. Зазначеними актами не встановлені порушення позивачем вимог діючого законодавства при визначенні сум податку на додану вартість в зазначених розмірах, які підлягають бюджетному відшкодуванню.

У відповідності до пп. 7.7.7 п. 7.7 ст. 7 цього Закону якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган:

а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з підпунктом 7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів; б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування; в) у разі з'ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування. Тільки перевіркою податкової декларації за червень 2009 р. була зменшена сума бюджетного відшкодування на 1278 грн. Що стосується інших показників цього податкового періоду та інших податкових періодів (липень, серпень 2009 р.), то податковим органом не виявлена невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі в зазначених вище розмірах, заявленій у податкових деклараціях, податковим органом не приймались рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування за зазначені податкові періоди. При здійсненні перевірок безтоварність угод не виявлено. Сума бюджетного відшкодування була перерахована позивачеві частково по податковій декларації за червень 2009р. в сумі 34875грн., про що свідчить висновок відповідача 1 № 96 від 29.09.09р. Податковим органом в порушення пп. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" не був направлений в орган Державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, на решту суми бюджетного відшкодування по податковій декларації за червень 2009р. та на повну суму бюджетного відшкодування по податковим деклараціям за липень, серпень 2009р. На час розгляду справи позивачу не відшкодована з бюджету сума податку на додану вартість по податковим деклараціям за червень-серпень 2009р. в загальному розмірі 2872978 грн. Згідно до ст.19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Таким чином, податковий орган як орган владних повноважень, здійснюючи контроль за обчисленням та сплатою податку на додану вартість, у тому числі, бюджетним відшкодуванням, повинен діяти у спосіб, передбачений законом, а саме, за наслідками перевірок, або надати висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, або відмовити у наданні бюджетного відшкодування. Законом не передбачено право податкового органу з будь-яких причин утриматися від виконання зазначених дій. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції щодо стягнення на користь позивача з державного бюджету України заборгованості з податку на додану вартість за червень-серпень 2009р. в сумі 2872978,00грн. Колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 11 Закону України „Про систему оподаткування” платники податку несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обовязкових платежів) і додержання законів про оподаткування відповідно до законів України. Законом України „Про податок на додану вартість” введено непрямий податок на додану вартість, запровадження якого не повинно впливати на фінансово-господарську діяльність субєктів господарювання.

Згідно із цим Законом, яким визначено ставки та механізм справляння податку на додану вартість, обовязок щодо визначення обєкта оподаткування, нарахування податку та його утримання у покупця товарів або послуг, правильність обчислення та декларування податку, видачу податкових накладних покладено на платника податку продавця товару.

Обовязок сплатити нарахований продавцем податок на додану вартість у складі ціни товару або послуг та отримати належним чином оформлену податкову накладну, у підтвердження сплати податку, законом покладений на платника податку покупця.

Закон України „Про податок на додану вартість” не містить у собі норми, яка б покладала відповідальність на платника податку покупця товару (послуг) за правильність визначення платником податку продавцем обєктів оподаткування, правильність відображення їх у податковому обліку та інше.

Із змісту пункту 1.8 ст. 1 наведеного Закону вбачається, що „бюджетне відшкодування” це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою у випадках, визначених цим Законом. Нормами Закону України „Про податок на додану вартість” не передбачений обовязок покупця товару платника податку сплачувати нарахований йому продавцем у складі ціни товару ПДВ безпосередньо до державного бюджету, тому доводи податкового органу щодо обовязку платника податку покупця товару доводити надмірну сплату ПДВ саме до державного бюджету, є такими, що не відповідають встановленому законодавчо механізму справляння цього виду податку.

За приписами п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” право на отримання суми бюджетного відшкодування повязано з фактичною сплатою податку на додану вартість у складі ціни товарів (робіт, послуг) постачальникам таких товарів (послуг).

Факт отримання позивачем продукції та сплати суми податку на додану вартість у попередніх податкових періодах постачальникам товарів ( робіт,послуг) був встановлений під час проведення перевірки та відповідачем не оспорюється.

Доводи скаржника з посиланням на здійснення заходів щодо підтвердження сум податку на додану вартість, заявлених до відшкодування з бюджету, з урахуванням матеріалів зустрічних перевірок по ланцюгах постачання товарів до виробника (імпортера) судом не прийняті до уваги оскільки нормами Закону України «Про податок на додану вартість» право платника податку не поставлене в залежність від проведення або не проведення всіх зустрічних перевірок по всьому ланцюгу до кінцевого виробника.

Колегія суддів зазначає, що порушення норм Закону України „Про податок на додану вартість” контрагентами позивача породжує негативні наслідки саме для цих підприємств і не може впливати на право позивача на бюджетне відшкодування податку на додану вартість.

Колегія суддів також зазначає, що право на відшкодування відємної різниці є матеріальним правом позивача. Несвоєчасне відшкодування коштів порушує його право власності, захист якого гарантовано першим реченням частини першої статті першої Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини та основних свобод, яка набрала чинності для України 11.09.1997р. та у відповідності до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства.

Зміст цього конвенційного положення про захист права власності розкритий у ряді Рішень Європейського Суду з прав людини, у тому числі у Рішенні Європейського Суду від 09.01.2007р. у справі “Интерсплав проти України”.

Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20 січня 2010р. по справі №2а-21418/09/0570 залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20 січня 2010р. по справі №2а-21418/09/0570 залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини ухвали прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 05 квітня 2010 року . Ухвала у повному обсязі складена у нарадчій кімнаті 07 травня 2010 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий: Т.Г. Гаврищук

Судді: С.В. Білак

І.В. Сівачено