Ухвала суду № 94781163, 03.02.2021, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 461/9543/20

Провадження № 1-кп/461/742/20

УХВАЛА

про повернення обвинувального акта

03.02.2021 року місто Львів

Галицький районний суд міста Львова у складі:

головуючого - судді Стрельбицького В.В.,

за участю секретаря судового засідання Собко В.В.,

прокурора Савчишина А.І.,

обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

захисників Голеня І.Р., Олешка Т.О.,

представника потерпілого Коцана М.В.,

розглядаючи у відкритому підготовчому судовому засіданні в місті Львові обвинувальний акт у кримінальному провадженні про обвинувачення ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27, ч.5 ст.185, ч.5 ст.27, ч.2 ст.361 КК України,

встановив:

у провадження судді Галицького районного суду м. Львова Стрельбицького В.В. надійшов обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12020140080000916 від 12.05.2020 року, згідно якого ОСОБА_2 та ОСОБА_1 обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27, ч.5 ст.185, ч.5 ст.27, ч.2 ст.361 КК України.

В підготовчому судовому засіданні прокурор просив суд призначити обвинувальний акт до судового розгляду, посилаючись на дотримання вимог, передбачених ч.2 ст. 291 КПК України в обвинувальному акті стосовно ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Захисник Олешко Т.О. вказав, що обвинувальний акт не відповідає вимогам закону, оскільки не містить даних про місце проживання обвинуваченого ОСОБА_2 , хоча такі були відомі органу досудового розслідування. Відтак, вказав, що при складанні обвинувального акту не були дотримані імперативні вимоги КПК України.

Обвинувачений ОСОБА_2 , підтримав думку захисника, зазначивши, що повідомляв орган досудового розслідування про місце проживання.

Захисник Голень І.Р., представник потерпілого та обвинувачений ОСОБА_1 , кожен окремо, не заперечили щодо призначення обвинувального акта до судового розгляду.

Вирішуючи питання про можливість призначення обвинувального акту до судового розгляду, його відповідність нормам КПК України, суд приходить до висновку про необхідність його повернення прокурору, з підстав невідповідності вимогам ст.291 КПК України.

Так, відповідно до обвинувального акту, в період часу з лютого по травень 2020 року, однак не пізніше 07.05.2020 року, точні дата та час не встановлені, невстановлені слідством особи, з корисливих мотивів, з метою протиправного збагачення, будучи обізнаним про види діяльності ТзОВ «Плеяда Львів», за попередньою змовою в групі з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , які виконували роль пособників, розробили злочинний план, метою якого стало незаконне заволодіння коштами ТзОВ «Плеяда Львів», шляхом несанкціонованого втручання в роботу електронно-обчислювальних машин (комп`ютерів), автоматизованих систем.

Зокрема, маючи інформацію, про те, що ТзОВ «Плеяда Львів» є клієнтом АТ «Райффайзен Банк Аваль», де своє обслуговування проводить через систему дистанційного обслуговування на каналах зв`язку «Клієнт Банк», вхід до системи якого здійснювався через ключ ЕЦП, який було підв`язано до абонентського номеру оператора телекомунікації ТзОВ «ЛАЙФСЕЛЛ» НОМЕР_1 , в період часу з 29 квітня по 06 травня 2020 року, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , видаючи себе за користувача абонентським номером оператора телекомунікації ТзОВ «ЛАЙФСЕЛЛ» номером НОМЕР_1 , перебуваючи у точці продажу СПД ФОП « ОСОБА_3 », де шляхом обману працівника ОСОБА_4 , повідомили останньому про необхідність відновлення вищевказаного абонентського номера, який нібито належить ОСОБА_1 та після цього як ОСОБА_2 було надано достатню та повну інформацію для зміни абонентського номеру та оплачено послугу «зміни сім-картки» в сумі 50 (п`ятдесят) гривень, а ОСОБА_1 було заповнено необхідну заяву, останні отримали сім-картку з абонентським номером НОМЕР_1 , яку в подальшому ОСОБА_1 передано невстановленим досудовим розслідуванням особам.

В свою чергу, невстановлені досудовим розслідуванням особи, в період часу з 06-07 травня 2020 року, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою протиправного збагачення, здійснили несанкціоноване втручання в роботу системи дистанційного управління «Клієнт Банк» ТзОВ «Плеяда Львів» по рахунку №9 НОМЕР_2 та незаконно шляхом зміни паролів ключа ЕПЦ в системі «іВаnк 2 UA», без відома власника рахунку, несанкціоновано перерахували 06 та 07 травня 2020 року з особового рахунку ТзОВ «Плеяда Львів» на рахунок ФОП « ОСОБА_1 » грошові кошти в сумі 5 888 000 гривень у якості оплати за товар, згідно з договором №23/04 від 23.04.2020 року, який Товариством не укладався. Після цього вказані кошти перераховано в повному обсязі на 18 (вісімнадцять) рахунків ОСОБА_1 , що використовувалися останнім вперше та відкриті саме для цієї операції у лютому - березні 2020 року.

Таким чином, реалізуючи свій злочинний умисел до кінця, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в групі з невстановленими досудовим розслідуванням особами, в період з 06.05.2020 по 13.05.2020, маючи платіжні картки на ім`я ОСОБА_1 та паролі входу до них, які для завершення злочинного плану до кінця ОСОБА_2 дав ОСОБА_1 , перебуваючи у м. Києві, через відділення та банкомати банківських установ здійснили зняття такої готівки на загальну суму 4,86 млн. гривень.

Окрім цього, ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та іншими невстановленими на даний час досудовим розслідуванням особами з метою заволодіння коштами ТзОВ «Плеяда Львів», здійснено несанкціоноване втручання в роботу електронно-обчислювальних машин (комп`ютерів) ТзОВ «Плеяда Львів» та автоматизованої системи дистанційного обслуговування на каналах зв`язку «Клієнт Банк» АТ «Райффайзен Банк Аваль», що призвело до витоку, блокування інформації та до порушення встановленого порядку її маршрутизації.

Так, останні, маючи інформацію про те, що ТзОВ «Плеяда Львів» є клієнтом АТ «Райффайзен Банк Аваль», де своє обслуговування проводить через систему дистанційного обслуговування на каналах зв`язку «Клієнт Банк», вхід до системи якого здійснювався через ключ ЕЦП, який було підв`язано до абонентського номеру оператора телекомунікації ТзОВ «ЛАЙФСЕЛЛ» НОМЕР_1 , в період часу з 29 квітня по 06 травня 2020 року, видаючи себе за користувача абонентським оператора телекомунікації ТзОВ «ЛАЙФСЕЛЛ» номером НОМЕР_1 , шляхом обману працівника точки продажу СПД ФОП « ОСОБА_3 », повідомили останньому про необхідність відновлення вищевказаного абонентського номера, який нібито ТзОВ «ЛАЙФСЕЛЛ», який було авторизовано ТзОВ «Плеяда Львів» при відкриті поточного банківського рахунку № НОМЕР_2 в АТ «Райффайзен Банк Аваль» до системи дистанційного управління рахунками клієнт Банк».

В свою чергу, невстановлені досудовим розслідуванням особи, в період часу з 06-07 травня 2020 року, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою протиправного збагачення, володіючи відповідними навичками у сфері підключення та технічного обслуговування телекомунікаційних мереж та маючи досвід роботи з програмним забезпеченням для користування всесвітньою мережею Інтернет, за допомогою комп`ютера (чи телефону), який мав доступ до мережі Інтернет з ІР-адрес пристроїв ( НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , НОМЕР_8 ), які не належать ТОВ «Плеяда Львів», діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх шкідливі наслідки та свідомо бажаючи настання таких наслідків, видаючи себе за авторизованного користувача поточним банківським рахунком № НОМЕР_2 , що відкритий 02.02.2020 ТзОВ «Плеяда Львів» в АТ «Райффайзен Банк Аваль», за невстановлених досудовим розслідуванням обставин, 06 та 07 травня 2020 року здійснили несанкціоноване втручання в роботу електронно-обчислювальних машин (комп`ютерів) Товариства та автоматизованої системи дистанційного обслуговування на каналах зв`язку «Клієнт Банк» АТ «Райффайзен БанкАваль» по рахунку № НОМЕР_2 та незаконно шляхом зміни паролів ключа ЕЦП в системі «іВаnк 2 UА», без відома власника рахунку, несанкціоновано перерахували 06 та 07 травня 2020 року з особового рахунку № НОМЕР_2 ТзОВ «Плеяда Львів» на рахунок ФОП « ОСОБА_1 » № НОМЕР_9 грошові кошти в сумі 5 388 000 грн. у якості оплати за товар, згідно з договором № 23/04 від 23.04.2020, який Товариством не укладався.

У той же період, а саме 06 та 07 травня 2020 року зараховані на рахунок № НОМЕР_9 ФОП « ОСОБА_1 » кошти перераховано в - повному обсязі на 18 (вісімнадцять) рахунків ОСОБА_1 , які використовувалися останнім вперше та були відкриті у лютому-березні 2020 року, а саме: на рахунок № НОМЕР_10 , який відкритий у АТ «АЙБОКС БАНК» - 0,20 млн.грн.; на рахунок № НОМЕР_11 , який відкритий у АТ «ТАСКОМБАНК» - 0,20 млн.грн.; на рахунок № НОМЕР_12 , який відкритий у - АБ «Укргазбанк» - 0,31 млн.грн.; на рахунок № НОМЕР_13 , який відкритий у АТ «БАНК ВОСТОК» - 0,54 млн.грн.; на рахунок № НОМЕР_14 , який відкритий у АТ «Альфа-Банк» - 0,35 млн.грн.; на рахунок № НОМЕР_15 , який відкритий у АТ «Альфа-Банк» - 0,10 млн.грн.; на рахунок № НОМЕР_16 , який відкритий у ОТ «Кредобанк» - 0,50 млн.грн.; на рахунок № НОМЕР_17 , який відкритий у АТ «ПУМБ» - 0,25 млн.грн.; здійснює свою діяльність ТОВ «СВП ПЛЮС», яке надає послуги оператора телекомунікації ТзОВ «ЛАЙФСЕЛЛ», в яке вони зверталися 29.04.2020, створюючи видимість законного та постійного користувача абонентським номером НОМЕР_1 оператора телекомунікації ТзОВ «ЛАЙФСЕЛЛ», шляхом обману працівника точки продажу ТОВ «СВП ПЛЮС», повідомили останньому про необхідність відновлення вищевказаного абонентського номера оператора телекомунікації ТзОВ «ЛАЙФСЕЛЛ», яка нібито належить ОСОБА_1 , однак не надавши необхідної інформації у вказаній послузі останнім було відмовлено.

Усвідомлюючи, що без проходження відповідної ідентифікації, як власника номеру НОМЕР_1 оператора телекомунікації ТзОВ «ЛАЙФСЕЛЛ» та подальшого отримання в користування даного номеру, розроблений злочинний план, спрямований на таємне викрадення чужого майна не буде доведено до кінця, ОСОБА_2 при невстановлених досудовим розслідуванням обставинах від встановлених на даний час досудовим розслідуванням осіб, було отримано додаткову інформацію, щодо з`єднання абонентів по абонентському номеру НОМЕР_1 . У зв`язку з чим, 06.05.2020 в період часу з 14 год. 00 хв. по 14 год. 13 хв. ОСОБА_2 за попередньою змовою з ОСОБА_1 повторно, перебуваючи на вулиці Бажана, 3д у м. Києві, де здійснює свою діяльність СПД ФОП « ОСОБА_3 », яке надає послуги оператора телекомунікації ТзОВ «ЛАЙФСЕЛЛ», створюючи видимість законного та постійного користувача абонентським номером НОМЕР_1 оператора телекомунікації ТзОВ «ЛАЙФСЕЛЛ», шляхом обману працівника точки продажу СПД ФОП « ОСОБА_3 », повідомили останньому про необхідність відновлення вищевказаного абонентського номера оператора телекомунікації ТзОВ «ЛАЙФСЕЛЛ», яка нібито належить ОСОБА_1 , та надавши достатню та повну інформацію, яка необхідна для проходження відповідної ідентифікації для відновлення такого номеру оператора телекомунікації ТзОВ «ЛАЙФСЕЛЛ», останніми було отримано дозвіл на відновленням номеру.

Дотримуючись відповідної процедури, ОСОБА_1 заповнив заяву «Про реєстрацію та надання згоди на обробку персональних даних», яку разом з належним чином завіреною копією паспорта на своє ім`я надав працівнику СПД ФОП « ОСОБА_3 », в свою чергу ОСОБА_2 , дотримуючись заздалегідь розробленого з невстановленими досудовим розслідуванням особами плану, оплатив послугу «зміни сім-картки» в сумі 50 (п`ятдесят) грн. і тільки після цього, останніми отримано від працівника точки продажу СПД ФОП « ОСОБА_3 » ОСОБА_4 сім-картку з абонентським номером НОМЕР_1 оператора телекомунікації ТзОВ «ЛАЙФСЕЛЛ», яка була необхідна останнім для таємного викрадення майна ТзОВ «Плеяда Львів».

В подальшому, дотримуючись заздалегідь розробленого невстановленою досудовим розслідуванням особою плану на вчинення злочину, діючи за пособництва, маючи злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, діючи умисно та протиправно, з метою особистого збагачення за рахунок інших осіб, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи шкідливі наслідки та свідомо бажаючи настання таких наслідків, ОСОБА_1 передав невстановленим досудовим розслідуванням особам, сім-картку з абонентським номером НОМЕР_1 оператора телекомунікації ТзОВ належить ОСОБА_1 , та після цього як ОСОБА_2 було надано достатню повну інформацію для зміни абонентського номеру та оплачено послугу «зміни картки» в сумі 50 (п`ятдесят) гривень, а ОСОБА_1 заповнено необхідну заяву, останні отримали сім-картку з абонентським номером НОМЕР_1 , яку в дальшому ОСОБА_1 передано невстановленим досудовим розслідуванням особам.

В свою чергу, невстановлені досудовим розслідуванням особи, в період часу з 07 травня 2020 року, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою протиправного збагачення, володіючи відповідними навичками у сфері підключення та технічного обслуговування телекомунікаційних мереж та маючи досвід роботи з програмним забезпеченням для користування всесвітньою мережею Інтернет, за допомогою комп`ютера (чи телефону), який мав доступ до мережі Інтернет з ІР-адрес пристроїв НОМЕР_18 , НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , НОМЕР_8 ), які не належать ТОВ «Плеяда Львів», діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх шкідливі наслідки та свідомо бажаючи настання таких наслідків, видаючи себе за авторизованного користувача поточним банківським рахунком, що відкритий 02.02.2020 ТзОВ «Плеяда Львів» в АТ «Райффайзен Банк Аваль», за невстановлених досудовим розслідуванням обставин, 06 та 07 травня 2020 року здійснили несанкціоноване втручання в роботу електронно-обчислювальних машин (комп`ютерів) Товариства та автоматизованої системи дистанційного обслуговування на каналах зв`язку «КлієнтБанк» АТ «Райффайзен Банк Аваль» по рахунку Товариства та незаконно шляхом зміни паролів ключа ЕЦП в системі «іВаnк 2 UА», без відома власника рахунку, несанкціоновано перерахували 06 та 07 травня 2020 року з особового рахунку № НОМЕР_2 ТзОВ «Плеяда Львів» на рахунок ФОП « ОСОБА_1 » № НОМЕР_9 грошові кошти в сумі 5 388 000 грн. у якості оплати за товар, згідно з договором № 23/04 від 23.04.2020, який Товариством не укладався.

Відповідно до вимог ст.314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам ст.291 КПК України, зокрема обвинувальний акт не містить анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство), викладу фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими.

Згідно ч. 4 ст. 110 КПК України, обвинувальний акт є процесуальним документом, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим ст. 291 КПК України, яка в свою чергу, містить вичерпний перелік відомостей, які повинен містити обвинувальний акт і вони є обов`язковими для їх виконання слідчим і прокурором.

Пред`явлене обвинувачення повинно бути конкретним. Водночас, пред`явлення неконкретного обвинувачення є порушенням права особи на захист, оскільки повноцінно реалізувати це право від сформульованого не конкретно обвинувачення неможливо.

Конкретне обвинувачення, фактичні обставини по справі та визначена правова кваліфікація злочину є важливішим елементом кримінального переслідування, оскільки впливає не тільки на право обвинуваченого захищатись від обвинувачення, але й на весь визначений КПК України порядок судового розгляду.

Наведене твердження, зокрема випливає з положень ч. 1 ст. 348 КПК України, відповідно до яких після оголошення обвинувачення головуючий встановлює особу обвинуваченого і повинен роз`яснити йому суть обвинувачення, встановити чи зрозуміле воно йому, чи визнає він себе винним і чи бажає давати показання.

Отже, суд не може перейти до розгляду справи по суті, якщо прокурор при оголошенні обвинувального акту не наведе конкретне зрозуміле формулювання обвинувачення.

Завданням кримінального провадження є зокрема охорона прав і законних інтересів усіх учасників провадження, а також забезпечення швидкого і повного судового розгляду з тим, щоб, зокрема, до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура, у тому числі під час формулювання обвинувачення, знати суть якого є беззастережним і абсолютним правом обвинуваченого.

Недотримання цих принципів повністю нівелює засади кримінального провадження, визначені ст. 7 КПК України.

Стаття 22 КПК України встановлює, що під час кримінального провадження функції державного обвинувачення, захисту та судового розгляду не можуть покладатися на один і той самий орган чи службову особу. Повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, звернення з обвинувальним актом та підтримання державного обвинувачення у суді здійснюється прокурором. Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Так, у ч.1 ст.91 КПК України визначено, що у кримінальному провадженні підлягає доказуванню, зокрема подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), що виходячи з суті цієї статті має відображатися в обвинувальному акті, відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, як виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими.

Згідно п.5 ч.2 ст.291 КПК України, обвинувальний акт має містити, зокрема найменування кримінального провадження, виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Фактичними обставинами кримінального правопорушення вважаються час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення, вид та розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.

Під формулюванням обвинувачення розуміється короткий виклад тексту диспозиції кримінально-правової норми, порушення якої інкримінується особі, фабула обвинувачення виступає фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.

Вичерпний перелік відомостей, які, згідно ч.2 ст.291 КПК України, повинен містити обвинувальний акт, з огляду на положення п.3 ч.3 ст.314 КПК України щодо відповідності обвинувального акту вимогам саме КПК України, а не конкретно статті 291 КПК України, не тільки не виключає, а навпаки передбачає обов`язок слідчого, прокурора при складанні обвинувального акту в обов`язковому порядку враховувати, крім ч.2 ст.291 КПК України, положення і інших статей КПК України, якими визначається спосіб здійснення та виконання завдань кримінального провадження передбачених ст.2 КПК України.

Згідно положень ч.2 ст.9 КПК України, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Аналіз скерованого до суду обвинувального акту дає підстави зробити висновок, що такий не відповідає положенням процесуального закону, зокрема формулювання обвинувачення стосовно кожного з обвинувачених, є нечітким та неконкретизованим, формалізованим, оскільки не містить усіх об`єктивних та суб`єктивних ознак інкримінованих складів злочинів: час, місця, способу та інших обставин вчинення кримінальних правопорушень.

Виклад фактичних обставин кримінального правопорушення наведений у обвинувальному акті суперечить вимогам діючого законодавства України, оскільки за наявності вказівки, що злочини вчинено за попередньою змовою групою осіб, обвинувальний акт не містить даних про розподіл ролей та вид співучасті між собою учасників групи, в обвинувальному акті не зазначено дати, часу та місця вчинення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 дій щодо попередньої змови з іншими особами, які визначають та впливають на склад інкримінованих їм дій (кримінально-правову кваліфікацію), формулювання інкримінованих обвинуваченим епізодів злочинних дій не конкретизоване, відображене формально, також обвинувальний акт не містить належних даних про час, місце та способи вчинення кожного з епізодів злочинів, хоча серед іншого містить посилання на банківські установи та ІР адреси, які повинні мати місце знаходження. Таким чином, у визначений законом спосіб не розкрита об`єктивна сторона злочинів.

Обвинувальний акт містить велику кількість неконкретизованих формальних висловлювань на кшталт: «час не встановлено», «невстановлені слідством особи» (без зазначення виду співучасті), тощо.

Більше того, в переважній кількості відображених в обвинувальному акті інкримінованих обвинуваченим злочинних епізодів взагалі відсутнє посилання на місце вчинення тих чи інших злочинних дій, що, в свою чергу, значно ускладнює та фактично нівелює можливість суду належним чином перевірити питання підсудності обвинувального акту. Водночас, наведення в обвинувальному акті даних, які надають змогу встановити місце вчинення злочину, таких як найменування банківської установи, ІР адреса, вказує на те, що орган досудового розслідування, будучи обізнаним про обставини справи, які підлягають обов`язковому зазначенню в обвинувальному акті, не зазначивши цих обставин, допустив істотне порушення вищенаведених положень КПК України

Таким чином, у обвинувальному акті належним чином не відображено фактичних обставин кримінального правопорушення, не відображено у визначений законом спосіб обставин які підлягають доказуванню, зокрема подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), що суперечить п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України та, відповідно, унеможливлює розгляд справи у суді на підставі саме цього обвинувального акту, в редакції яка скерована до суду

Фактично формулювання обвинувачення зведено до зазначення правової кваліфікації дій обвинувачених, наведення суми грошових коштів, якою у злочинний спосіб заволоділи за попередньою змовою в групі фігуранти злочину та узагальненим, неконкретизованим, формальним описом епізодів злочинних дій, без зазначення всіх обов`язкових складових, які повинні бути відображені у такому формулюванні, зокрема, без наведення обставин які підлягають доказуванню в процесі судового розгляду.

Не може залишитись поза увагою суду і той факт, що обвинувальний акт містить некоректні висловлювання, які можуть тлумачитись та сприйматись по різному, зміст яких взагалі важко однозначно зрозуміти, виходячи з суті пред`явленого обвинувачення та способу реалізації інкримінованого злочинного умислу.

Так, обвинувальний акт неодноразово містить наступне формулювання: «через ключ ЕЦП, який було підв`язано до абонентського номеру оператора». Такий вислів можна тлумачити і розуміти по різному, як в буквальному розумінні, тобто зав`язаний за допомогою якогось предмету матеріального світу з матеріальними речами, так і не буквальному, тобто наприклад за допомогою віртуальних засобів. Оскільки, дане формулювання характеризує та визначає спосіб вчинення злочину, його некоректне відображення також свідчить про неналежне відображення обставин вчинення злочину у обвинувальному акті.

Як вбачається з п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист в кримінальному судочинстві» від 24.10.2003 р. №8, суди повинні вимагати від органів досудового слідства, щоб пред`явлене особі обвинувачення було конкретним за змістом. Зокрема, воно повинно містити данні про злочин, у вчиненні якого обвинувачується особа, час, місце та інші обставини його вчинення, наскільки вони відомі слідчому.

Вказаний принцип закріплений у ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, де зазначено, що кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має бути негайно й детально проінформований зрозумілою для нього мовою про характер і причини висунутого проти нього обвинувачення.

Згідно ст.8 КПК України, кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях більш ґрунтовно тлумачить зазначену норму, вказуючи на необхідність приділяти особливу увагу роз`ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу, та як деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи. Оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомлений про фактичні та юридичні підстави пред`явленого йому обвинувачення.

Положення пп. «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред`явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (рішення від 25.03.1999 р. у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції» №25444/94, п. 52; рішення від 25.07.2000 р. у справі «Матточіа проти Італії», №23969/94, п. 58; рішення від 20.04.2006 р. у справі «І.Н. та інші проти Австрії», №42780/98, п. 34).

До того ж право бути проінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого пп. «b» п. 3 ст. 6 Конвенції (рішення у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції» п. 54, а також «Даллос проти Угорщини», п. 47).

Наявність встановлених в обвинувальному акті недоліків порушує принцип закріплений у ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Крім того, в обвинувальному акті відсутні відомості щодо місця проживання обвинуваченого ОСОБА_2 , що прямо порушує імперативні положення КПК України щодо змісту обвинувального акту. При цьому, ОСОБА_2 вказує, що його було затримано за адресою місця його проживання, органу досудового розслідування було надано договір оренди помешкання, яке обвинувачений винаймав. Таким чином, органу досудового розслідування та прокурору була відома адреса місця проживання обвинуваченого ОСОБА_2 . Допускаючи наведене порушення при складанні обвинувального акту, слідчий та прокурор залишили поза увагою той факт, що однією з цілей зазначення у обвинувальному акті місця проживання сторони кримінального провадження (в даному випадку обвинуваченого), є необхідність оповіщення учасника кримінального провадження про судові засідання у справі. Натомість, як встановлено в ході підготовчого судового засідання стосовно обвинувачених застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою та визначений розмір застави стосовно кожного з них. Таким чином, у разі внесення застави обвинуваченим (в будь-який момент), суд буде позбавлений можливості у визначений КПК України спосіб повідомити дану особу про час та місце розгляду справи. В свою чергу, відсутність можливості повідомити обвинуваченого про час та місце розгляду справи істотно обмежує суд у можливості вживати заходи щодо забезпечення явки в судове засідання учасників процесу.

Статтею 314 КПК України не передбачено можливості виправлення технічних чи інших помилок, а також внесення будь-яких додаткових відомостей до обвинувального акту чи реєстру після їх надходження до суду, зокрема, у підготовчому судовому засіданні. Законом також не передбачено поділу недоліків обвинувального акта чи реєстру на суттєві та не суттєві чи такі, що перешкоджають розгляду або не перешкоджають розгляду справи по суті.

Розгляд судом обвинувального акту який не відповідає положенням КПК України, з істотними недоліками, які грубо порушують право на захист, є неприпустимим, оскільки це свідчить про неповагу до закону, тобто до встановлених ним норм та вимог.

Водночас, наведені недоліки, в тому числі відсутність в обвинувальному акті відомостей які обов`язково повинні у ньому відображатись (місце проживання обвинуваченого), встановлюють істотне порушення права на захист.

Наявність вказаної неповноти в обвинувальному акті, не конкретність, формальність та суперечливість формулювання обвинувачення порушує один з основних конституційних принципів - право обвинуваченого на захист, оскільки позбавляє останнього знати у яких конкретних діях його обвинувачують та за якими фактичними обставинами, подальшій можливості викладення своїх показань, заперечень, в тому числі щодо прийнятих рішень, а суд належним чином встановити істину у кримінальному провадженні.

Єдиним процесуальним шляхом виправлення недоліків обвинувального акта, передбаченим КПК України, є повернення обвинувального акта прокурору з метою усунення ним недоліків протягом розумного строку.

Відтак, суд вважає, що обвинувальний акт не містить всіх необхідних відомостей, передбачених ст. 291 КПК України, оскільки не містить детальної інформації щодо пред`явленого особам обвинувачення, зокрема щодо місця, часу та способу вчинення інкримінованих злочинних дій, не визначає роль (вид співучасті) кожного з учасників злочину, що прямо впливає на кваліфікацію дій обвинувачених, містить некоректні (такі які дозволяють декілька тлумачень) висловлювання, що, в свою чергу, порушує права кожного з обвинувачених мати можливість належним чином підготуватися до свого захисту. При цьому, відсутність під час підготовчого судового засідання посилань на наведені факти та обставини з боку обвинувачених не позбавляє суд виконати покладені на нього обов`язки стосовно перевірки обвинувального акту на предмет його відповідності вимогам закону, в тому числі в контексті забезпечення учасникам процесу гарантій реалізувати право на захист.

Таким чином, суд вважає, що встановлені судом вищезазначені обставини є тими недоліками, без усунення яких не може розпочатися судовий розгляд і вказані недоліки, згідно з нормами КПК України, можуть бути усунуті на стадії підготовчого судового засідання, відповідно до процедури визначеної ст. 314 КПК України, шляхом повернення обвинувального акту прокурору. Усунення наведених вище недоліків обвинувального акту протягом розумного строку та його виправлення надасть суду можливість призначити справу до судового розгляду та забезпечити справедливий судовий розгляд з дотриманням всіх засад визначених кримінальним процесуальним законодавством.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.91-92, 291, 314 КПК України суд -

постановив:

Обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27, ч.5 ст.185, ч.5 ст.27, ч.2 ст.361 КК України - повернути прокуроруЛьвівської обласної прокуратури Савчишину А.І.

Ухвала може бути оскаржена протягом семи днів з дня її проголошення.

Головуючий суддя Стрельбицький В.В.