Рішення № 9477000, 17.03.2010, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" березня 2010 р. Справа № 9/72

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Ріліон–Компані” м. Київ

До відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю “Боянівка” м. Чернівці

про стягнення штрафу –3000000,00 грн.

Суддя М.І.Ніколаєв

Представники сторін:

від позивача –Киреєв О.М., довіреність від 01.09.2009 року

від відповідача –Перебиковський В.І. дов. від 17.09.2009 року

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю “Ріліон–Компані” м. Київ звернулося з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю “Боянівка” м. Чернівці про стягнення 3000000,00 грн. штрафу за невиконання умов пункту 3.1.6 договору від 21.05.2008 року та 150000,00 грн. витрат пов‘язаних на оплату послуг адвокатського об’єднання згідно договору про надання юридичних послуг №1/04-10 від 10 квітня 2009 року.

Відповідач у відзиві на позов проти заявлених вимог заперечує, посилаючись при цьому на те, що порушення взятих на себе товариством зобов’язань не завдало шкоди іншим учасникам господарських відносин. Крім того, всі роботи, передбачені пунктом 3.1.6 договору від 21.05.2008 року відповідачем виконані навіть в більших об’ємах та із значними витратами, що є підставою для зменшення штрафних санкцій. Також відповідач вважає, що дані штрафні санкції по своїй суті є подвійною відповідальністю, так як згідно пункту 2.1.3 договору позивач вже зменшив вартість будівлі супермаркету на 3000000 грн.

Ухвалою суду від 26.05.2009 року порушено провадження у справі, судове засідання призначено на 18.06.2009 року.

Ухвалами суду розгляд справи неодноразово відкладався.

16.03.2010 року від відповідача надійшло клопотання про зменшення розміру штрафу, в обґрунтування якого останній посилається на важкий майновий стан товариства, незначність прострочення своїх зобов’язань та невідповідність розміру неустойки наслідкам порушення.

Розглянувши подані документи, з’ясувавши фактичні обставини справи, суд -

ВСТАНОВИВ:

21 травня 2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю “Ріліон–Компані” м. Київ та товариством з обмеженою відповідальністю “Боянівка” м. Чернівці укладено договір купівлі-продажу Гіпермаркету (далі – Договір), згідно умов пункту 1.1. якого відповідач передав у власність, а позивач набув у власність гіпермаркет продуктів харчування, що розташований за адресою м. Чернівці вул. Хотинська,43.

04.06.2008 року згідно акта приймання-передачі позивач прийняв у власність гіпермаркет продуктів харчування, що розташований за адресою м. Чернівці вул. Хотинська,43.

11.06.2008 року за позивачем зареєстровано право власності на придбаний об’єкт.

Пунктом 2.1 Договору передбачено, що продаж відчужуваного гіпермаркету вчинюється за грошові кошти в сумі 49 617 664, 00 гривні 00 коп., в т.ч. ПДВ - 8 296 610, 67 гривень 67 коп., з яких:

2.1.1. - 40 480 000, 00 (сорок мільйонів чотириста вісімдесят тисяч) гривень 00 коп., в т.ч. ПДВ - 6 746 666, 67 (шість мільйонів сімсот сорок шість тисяч шістсот шістдесят шість) гривень 67 коп. вже сплачені позивачем в якості завдатку по Попередньому договору і підлягають зарахуванню в якості оплати ціни Ґіпермаркету згідно даного договору

2.1.2. - 6 137 664,-00 гривні 00 коп., в т.ч. ПДВ -1 022 944, 00 гривні 00 коп. які підлягають сплаті позивачем протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту укладення даного договору.

2.1.3. - 3 000 000 гривень 00 коп., в т.ч. ПДВ - 500 000, 00 00 коп., які підлягають сплаті позивачем відповідачу протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту підписання Сторонами акту прийому-передачі робіт, що їх відповідач зобов'язаний виконати відповідно до пункту 3.1.6. даного договору. У випадку невиконання відповідачем усіх робіт в термін, що зазначений у пункті 3.1.6. даного договору, ціна гіпермаркету, що вказана у пункті 2.1. даного договору зменшується на 3 000000 гривень 00 коп. і становитиме 46 617 664, 00 гривні 00 коп., в т.ч. ПДВ - 7 769 607, 33 гривень 33 коп.

У свою чергу згідно пункту 3.1.6 Договору відповідач зобов'язується за свій рахунок і на користь позивача виконати у Гіпермаркеті в терміни, що зазначені нижче, але у будь-якому Випадку не пізніше 21 вересня 2008 року, наступні роботи:

3.1.6.1.          - провести загально-обмінну вентиляцію (приток свіжого повітря та витяг) до кабінетів №227, 229, 231, 238/3,238/5,24,25;

3.1.6.2.          - додатково встановити у Гіпермаркеті два бойлери гарячої води для забезпечення пікового об'єму використання гарячої води на території Гіпермаркету, що становить 1,72 м3 на годину;

3.1.6.3.          - замінити автоматику та спрямовуючі деталі на двох вхідних групах Гіпермаркету до 30.05.2008 року;

3.1.6.4.- закінчити встановлення системи димовидалення в усіх приміщеннях Гіпермаркету та виконати її пусконалагоджувальні роботи до 30.05.2008 року;

3.1.6.5.          - здати протипожежну систему Гіпермаркету в експлуатацію, що підтвердити окремим актом введення в експлуатацію до 30.08.2008 року;

3.1.6.6.          - скласти кабелі на технічному поверсі у лотки та нанести адреси кабелів, а також захистити кабелі на даху від зовнішнього впливу до 30.05.2008 року;

3.1.6.7.          - налагодити систему Автоматичного підключення резерву (АПР), тобто системи переходу електричної системи Гіпермаркету на аварійні мережі живлення у випадку виключення основних - до 16.06.2008 року;

3.116.5.          - гідроізолювати дах, що протікає в 20 місцях в торговельній залі Гіпермаркету, 6 місцях в складі Гіпермаркету, 12 місцях в офісних приміщеннях Гіпермаркету, а також припинити підтікання задньої стінки у всіх . бутікових приміщеннях Гіпермаркету до 30.05.2008 року;

3.1.6.9.          - встановити центральний пульт управління кондиціонерами Гіпермаркету у приміщенні котельної Гіпермаркету - до 30.06.2008 року;

3.1.6.10.          - привести систему вентиляції та опалення всіх приміщень Гіпермаркету у відповідність до норм відповідно до СНІП 2.04.05-91 «Опалення, вентиляція та кондиціонування»із забезпеченням постійної температури в торговельній залі, бутіковій галереї, складі та офісних приміщеннях Гіпермаркету на рівні 18-22 градусів за Цельсієм протягом всього року, з врахуванням встановленої системи холодильного обладнання, необхідністю заміни повітряних теплових завіс на входах до Гіпермаркету, попередньо у строк до 30.06.2008 року, погодивши із позивачем новий проект системи опалення та вентиляції, який позивач зобов'язаний погодити в строк до 10 (десяти) календарних днів з моменту передачі проекту.

Відповідно до пункту 5.10 Договору у випадку невиконання продавцем (відповідачем) своїх обов’язків відповідно до пункту 3.1.6 даного договору відповідач сплачує позивачу штраф у розмірі 3000000 грн.

22.09.2008 року сторони підписали акт виконання робіт, визначених пунктом 3.1.6 Договору, яким встановили, що:

- роботи, передбачені пунктом 3.1.6.1 не виконані,

- роботи передбачені пунктом 3.1.6.4 виконані частково (пусконалагоджувальні роботи не виконані),

- протипожежна система гіпермаркету в експлуатацію не здана, тож роботи згідно пункту 3.1.6.5 не виконані,

- роботи по гідроізоляції даху, що передбачені пунктом 3.1.6.8 Договору не виконані,

- роботи по встановленню центрального пульту управління кондиціонерами (пункт 3.1.6.9 Договору) не виконані в повному обсязі,

- роботи з проведення системи вентиляції та опалення до оговорених параметрів не виконані, чим порушено пункт 3.1.6.10 Договору,

- інші передбачені пунктом 3.1.6 роботи виконані.

Як вбачається з довідки позивача, балансова вартість гіпермаркету на момент взяття на баланс складала 46 086714,44 грн., а остаточна ціна продажу згідно письмових пояснень позивача склала 46 617 664, 00 гривні 00 коп.

31.10.2008 року відповідач повідомив позивача про затримку виконання пункту 3.1.6.5 Договору у зв’язку із перенесенням строків обладнання та запевнив позивача про належне виконання всіх робіт.

Згідно акта виконання робіт, визначених пунктом 3.1.6 Договору сторонами 28.12.2008 року встановлено виконання робіт, передбачених пунктами 3.1.6.1, 3.1.6.8, 3.1.6.9 та 3.1.6.10 в повному обсязі. У свою чергу передбачені пунктами 3.1.6.4, 3.1.6.5 не виконані.

Актом від 26.01.2009 року встановлено передачу акта прийняття в експлуатацію системи автоматичного керування димовидалення, акта прийняття в експлуатацію системи примусового димовидалення та примусового підпору повітря, акта проведення комплексного випробування системи примусового димовидалення та примусового підпору повітря, акта закінчення монтажних та пусконалагоджувальних робіт, акта прийняття автоматичної установки пожежної сигналізації.

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем порушено взяті на себе зобов’язання виконати передбачені пунктом 3.1.6 Договору роботи у строк не пізніше 21.09.2008 року, проте добровільно виконано всі передбачені Договором роботи протягом вересня 2008 року –січня 2009 року.

11.03.2009 року позивач звернувся до відповідача із претензією про сплату 3000000 грн. штрафу за порушення строків виконання робіт згідно пункту 3.1.6 Договору, яка залишена останнім без відповіді.

Предметом спору є стягнення штрафу за невиконання взятих на себе відповідачем у встановлений строк зобов’язань.

Судовим слуханням встановлено, відповідач взяті на себе зобов’язання у встановлений договором строк не виконав, проте не відмовився від їх виконання та виконав їх у повному обсязі та належним чином, що підтверджується актами від 22.09.2008 року, від 28.12.2008 року та 26.01.2009 року та не заперечується представником позивача.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Частиною 1 ст. 218 Господарського кодексу України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 547 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 статті 233 Господарського кодексу України встановлено, що якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Отже, якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для позивача чи іншого господарюючого суб'єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Судом встановлено, що вчинене відповідачем порушення не заподіяло позивачу та іншим господарюючим суб'єктам збитків, а взяті на себе зобов’язання відповідачем виконані у повному обсязі.

Статтею 83 ГПК України встановлено право господарського суду при прийнятті рішення зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. Правовий аналіз цієї статі свідчить, що вона не є імперативною та застосовується за визначених умов на розсуд суду. Слід зауважити, що якщо позивачем заявлено вимогу лише про стягнення штрафних санкцій, то у такому випадку відповідно до пункту 3 частини 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, яка порушила зобов’язання. При цьому судом до уваги може братися незначність прострочення виконання зобов’язання перевищення розміру штрафних санкцій над сумою заборгованості, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу а також нерозмірність штрафних санкцій наслідкам правопорушення.

Відповідно до пункту 2.4 Роз’яснень Вищого арбітражного суду України від 29.04.94 р. N 02-5/293 «Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань»вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру неустойки наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна обов'язок доведення обставин як на підставу вимог та заперечень покладається на сторони.

Як встановлено судовим слуханням, позивач довів порушення відповідачем взятих на себе зобов’язань. Проте, враховуючи скрутний фінансовий стан відповідача (зокрема відповідно до балансу та звіту про фінансові результати відповідач в 2009 році поніс збитки в розмірі 38932000 грн. та знаходиться в тяжкому фінансовому стані), незначність прострочення у виконанні зобов'язання (частина передбачених робіт виконана 22.09.2008 року, тобто із запізненням на 1 день, а інша частина –до 26 січня 2009 року), невідповідність розміру неустойки наслідкам порушення, адже позивачем не доведено розмір збитків, понесених ним внаслідок порушення строків виконання договірних зобов’язань та виходячи з того, що порушення відповідачем взятих на себе обов’язків не завдало шкоди іншим учасникам господарських відносин, а стягнення в умовах світової фінансової кризи усієї суми штрафних санкцій з відповідача, який добровільно до звернення позивачем до суду з позовом виконав у повному обсязі взяті на себе зобов’язання, може призвести до значного погіршення його фінансового стану та зупинення будівельних робіт на інших об’єктах, суд дійшов висновку про необхідність зменшення розміру штрафу, заявленого до стягнення, а відтак з урахуванням вищенаведених обставин справи, а також справедливості, добросовісності та розумності суд вважає за можливе задовольнити клопотання відповідача, зменшити розмір штрафних санкцій на 90% та стягнути з відповідача 300000 грн. штрафних санкцій.

При цьому судом відхиляються як безпідставні твердження представника відповідача про подвійну відповідальність за порушення своїх зобов’язань виходячи з наступного.

Так, згідно статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 673 Цивільного кодексу України встановлено, що продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

У свою чергу відповідно до статті 678 Цивільного кодексу України покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором:

1) пропорційного зменшення ціни;

2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк;

3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

Згідно статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Положення цієї частини про визначення ціни товару застосовуються, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання.

Згідно статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 632 Цивільного кодексу України передбачено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

А відтак суд вважає, що оскільки норма статті 691 Цивільного кодексу України є спеціальною щодо визначення ціни продажу, а сторонами в Договорі обумовлено порядок її зменшення в разі невиконання відповідачем взятих на себе зобов’язань, тож пункт 2.1.3 Договору є лише умовою, яка впливає на вартість продажу, а тому стягнення штрафних санкцій в порядку пункту 5.10 Договору та зменшення ціни Договору мають різну правову природу, що унеможливлює подвійну відповідальність відповідача за порушення взятих на себе зобов’язань.

Також з відповідача стягується 30000 грн. витрат на правову допомогу виходячи з наступного.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавалися, а їх сплату підтверджено відповідними фінансовими документами.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

Згідно пункту 10 Роз’яснень Вищого арбітражного суду України від 04.03.98 р. N 02-5/78 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України»витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Згідно приписів ст. 12 Закону України "Про адвокатуру" оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни та предмету позову, може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна надавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат (Лист Вищого господарського суду України від 14.12.2007 р.01-8/973).

Тож врахувавши складність справи (стягнення з відповідача штрафу за порушення взятих на себе зобов’язань), її тривалість (справа слухається з 26.05.2009 року, відбулось 8 судових засідань, при цьому участь у судових засіданнях брав не адвокат, а представник позивача), фактичну відсутність спору щодо неналежного виконання відповідачем своїх обов’язків та виходячи з того, що позивачем не доведено розумність витрат на оплату послуг адвоката в частині надання доказів по вартості оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні та надання відомостей органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послу, та крім того те, що позивачу надані юридичні послуги лише щодо консультації, збору документів, підготовки та подання позовної заяви до суду, а не забезпечено участь у судових процесах адвоката згідно договору про надання юридичних послуг по даній справі, суд дійшов висновку, з огляду на розумну необхідність судових витрат, про зменшення розміру витрат на послуги адвокатського об’єднання до 30000 грн.

Судові витрати віднести на відповідача, з вини якого спір безпідставно доведено до розгляду судом.

Керуючись статтями 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1.          Клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу задовольнити.

2. Позов задовольнити частково.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Боянівка” (м. Чернівці вул. Хотинська, 43 код 14273138) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Ріліон–Компані” м. Київ вул. Лугова, 12, код 33544735) - 300000 грн. штрафу, 30000 грн. витрат на послуги адвокатського об’єднання, 25500 грн. державного мита та 312 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Видати наказ.

За згодою учасників судового процесу в судовому засіданні 17.03.2010 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Оформлене у відповідності до вимог ст. 84 ГПК України рішення підписане 19.03.2010 р.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку, передбаченого для оскарження, а у разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Суддя М.І. Ніколаєв