Рішення № 9476960, 26.02.2010, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" лютого 2010 р. Справа № 6/2

Господарський суд Чернівецької області в складі головуючого судді Паскаря А. Д., при секретарі судового засідання Байталюку В. Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом

фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Рівне,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Берегометський деревообробний комбінат», смт Берегомет Винницького району Чернівецької області,

про стягнення 22145,03 грн. заборгованості та штрафних санкцій

за участю представників сторін:

від позивача не зявився;

від відповідача Татарин Ю. Д.,

В С Т А Н О В И В :

Фізична особа підприємець ОСОБА_1, м. Рівне, звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Берегометський деревообробний комбінат, смт Берегомет Вижницького району Чернівецької області, про стягнення 22145,03 грн. заборгованості та штрафних санкцій за неналежне виконання відповідачем умов укладеного сторонами договору.

Позов мотивується тим, що на виконання умов укладеного сторонами договору підряду № 19 від 26.06.2008 позивач здійснив ремонт сушильного відділення, що знаходиться у відповідача, що підтверджується підписаним уповноваженими особами сторін актом прийняття-передачі виконаних робіт від 03.11.2008 № 22 на суму 103374,00 грн. Однак, відповідач в порушення умов договору вартість виконаних позивачем робіт станом на день подання позову в повному обсязі не оплатив, у звязку з цим позивач вимагає стягнути з відповідача 16734,00 грн. заборгованості за договором, 3023,81 грн. пені, 2215,00 грн. інфляційних та 3 % річних в сумі 532,22 грн.

Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених у його письмовому відзиві на позовну заяву.

У судовому засіданні представник відповідача також зазначив, що позивачем пропущено строк позовної давності, передбачений пунктом 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України, щодо стягнення пені.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

26 червня 2008 року сторонами укладено договір підряду від того ж числа № 19 (далі Договір), згідно умов якого позивач зобовязався на свій ризик з матеріалів та засобами відповідача здійснити ремонт сушильного відділення відповідача, а останній, в свою чергу, зобовязався прийняти роботу та оплатити її вартість. Згідно додатку № 1 до Договору (Протокол № 21 «Узгодження договірної ціни на виконання робіт») сторони домовились, що вартість вказаних робіт становить 103374,00 грн.

Позивач свої зобовязання за Договором виконав належним чином, що підтверджується підписаним уповноваженими особами сторін актом прийняття-передачі виконаних робіт від 03.11.2008 № 22 на суму 103374,00 грн.

Як вбачається з пункту 6.2 Договору, відповідач зобовязався розрахуватися за виконану позивачем роботу протягом трьох днів після підписання акту приймання-передачі виконаної роботи.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Однак, відповідач свої зобовязання за Договором в повному обсязі не виконав внаслідок чого заборгував позивачу 16734,00 грн.

Крім того, відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тому, крім основної суми боргу 16734,00 грн., з відповідача на користь позивача підлягають стягненню також інфляційні в сумі 2215,00 грн. та 3 % річних в сумі 532,22 грн.

Згідно з частинами 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, поданої до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Пунктом 1 частини 2 статті 258 ЦК України встановлено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). З урахуванням пункту 6.2 Договору та акту прийняття-передачі виконаних робіт № 22 від 03.11.2008 строк позовної давності щодо стягнення пені закінчився ще у листопаді 2009 року, а тому з урахуванням спливу строку позовної давності, на застосуванні якого наполягає відповідач, у задоволенні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені належить відмовити.

Судові витрати слід покласти на відповідача, винного в доведенні розгляду спору в судовому порядку, пропорційно сумі задоволеного позову.

На підставі викладеного, керуючись статтями 82, 84 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Берегометський деревообробний комбінат»(вул. Центральна, 113-А, смт Берегомет, Вижницький район Чернівецька область, ідентифікаційний код 33664004) на користь фізичної особи підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1, індивідуальний ідентифікаційний номер НОМЕР_1) заборгованість в сумі 16734,00 грн., інфляційні в сумі 2215,00 грн., 3% річних в сумі 532,22 грн., державне мито в розмірі 194,81 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 209,37 грн.

3.В решті позову відмовити за безпідставністю.

Суддя А. Паскарь