Рішення № 9476910, 09.03.2010, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" березня 2010 р.           Справа № 3/139. За позовом відкритого акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит», м. Київ до малого приватного підприємства «Фенікс», м. Чернівці

про стягнення заборгованості –4108334,89 грн.

Суддя О.В. Гончарук

Представники:

Від позивача –Єльшин Ю.Б., довіреність від 22.05.2009 року

Від відповідача –не з’явився

СУТЬ СПОРУ: відкрите акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит»звернулося до малого приватного підприємства «Фенікс»з позовом про стягнення заборгованості у розмірі 4108334,89 грн., яка складається з 3430000 грн. основного боргу, 254433,91 грн. процентів за користування кредитними коштами, 116529,44 грн. пені за прострочку сплати процентів та 307371,54 грн. пені за прострочення сплати кредиту.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує фактом неналежного виконання відповідачем умов договору про відновлювальну кредитну лінію за №21-01-07 від 26.03.2007 року.

Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 12.06.2009 року порушено провадження у справі з призначенням її до розгляду на 08.07.2009 року.

Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 08.07.2009 року зупинено провадження у даній справі до вирішення пов’язаної з нею справи №5/81 за позовом малого приватного підприємства «Фенікс»до відкритого акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»в особі Чернівецької філії «Прикарпатське РУ»про примусове внесення змін до договору внаслідок істотної зміни обставин відповідно до ст. 652 Цивільного кодексу України.

Ухвалою від 12.01.2010 року, за клопотанням позивача, обумовленим завершенням касаційного провадження по розгляду справи №5/81, розгляд даної справи поновлено та призначено до розгляду на 10.02.2010 року.

На день розгляду справи, 10.02.2010 року, представник відповідача у судове засідання не з’явився та відзиву на позовну заяву не надав, однак 09.02.2010 року від відповідача надійшла заява про зупинення провадження у справі, що обґрунтовано переглядом Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду від 07.12.2009 року по справі № 5/81.

У зв’язку з неявкою представника відповідача у судове засідання, та по причині відсутності доказів в підтвердження обставин на які відповідач посилається як на підставу вимоги про зупинення провадження у справі, ухвалою господарського суду від 10.02.2010 року розгляд справи відкладено на 09.10.2010 року, а відповідача, при цьому, зобов’язано надати суду докази порушення провадження з перегляду Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 07.12.2009 року по справі № 5/81.

Ухвалою господарського суду від 05.03.2010 повернуто зустрічний позов малого приватного підприємства «Фенікс»до відкритого акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»про визнання недійсними договорів та зобов’язання вчинити дії.

На день вирішення спору по суті, 09.03.2010 року, належним чином повідомлений відповідач, явку свого представника у судове засідання повторно не забезпечив.

Відзиву на позовну заяву або іншої інформації щодо заявленого позову від відповідача з часу порушення провадження у справі не надходило. Натомість, представником відповідача подано клопотання про відкладення розгляду справи, мотивоване його перебуванням у відрядженні.

Присутній у судовому засіданні представник позивача проти повторного відкладення розгляду справи заперечує, посилаючись на припущення про здійснення відповідачем штучного затягування розгляду справи, у зв’язку з чим, вважає представник, порушується право позивача на судовий захист.

Суд, ознайомившись з поданою представником відповідача заявою про відкладення розгляду справи встановив наступне.

Відповідно до статті 69 Господарського процесуального кодексу України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.

У виняткових випадках голова господарського суду чи заступник голови господарського суду має право продовжити строк вирішення спору, але не більш як на один місяць.

За клопотанням обох сторін чи клопотанням однієї сторони, погодженим з другою стороною, спір може бути вирішено у більш тривалий строк, ніж встановлено частиною першою цієї статті.

Судом встановлено, що двохмісячний строк розгляду справи закінчився. При чому, сторони не звертались до суду з заявою про розгляд справи поза межами двохмісячного строку.

Відповідно до вимог частини третьої статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідач не був позбавлений права надати відзив на позовну заяву або уповноважити іншу особу для представництва своїх інтересів в господарському суді, а повторна неявка представника відповідача, навіть обумовлена його перебуванням у відрядженні, не є винятковою обставиною, яка могла б слугувати підставою для відкладення розгляду справи, в тому числі, і понад строки встановлені частиною першою статті 69 ГПК України.

За таких обставин, розгляд справи відбувається без участі відповідача за наявними в ній матеріалами у відповідності до вимог статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Продовжуючи розгляд питань процесуального характеру, судом встановлено відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача від 09.02.2010 року про зупинення провадження у справі до розгляду Верховним Судом України справи №5/81, оскільки згідно ухвали Верховного Суду України від 28.01.2010 року відмовлено у порушенні касаційного провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 07.12.2009 року у справі 5/81.

Присутній у судовому засіданні представник позивача наполягає на задоволенні позовних вимог з підстав зазначених у позовній заяві.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши подані сторонами документи, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд встановив.

26.03.2007 року між сторонами укладено договір про відновлювальну кредитну лінію за №21-01-07 (надалі –кредитний договір, а.с. 7-10), згідно умов якого позивач відкрив відповідачу відновлювальну кредитну лінію на загальну суму 2000000 грн., а відповідач зобов’язався повернути отримані в рахунок кредитної лінії грошові кошти відповідно до графіку пониження ліміту, згідно додатку №1 до договору і сплатити за користування кредитними коштами проценти в розмірі 17% (за період з дня видачі кредиту до 26.03.2009 року) та 34% річних (за період з 26.03.2009 року до дня фактичного погашення позичкової заборгованості).

Крім того, між сторонами укладено додаткові угоди до кредитного договору: угоду №1 від 22.06.2007 року, відповідно до якої позивачем відкрито відповідачу кредитну лінію на загальну суму 4300000 грн., угоду №2 від 23.10.2007 року на суму 4080000 грн., угоду №3 від 29.02.2008 року на суму 3835000 грн., угоду №4 від 08.05.2008 року на суму 3835000 грн. (даною угодою встановлено інші умови сплати процентів: 17% річних з часу видачі кредиту до 07.05.2008 року, 23% річних з 08.05.2008 року по 26.03.2009 року та 34,5 % річних від суми невиконаного вчасно зобов’язання по кредиту згідно встановленого графіку за період з моменту непогашення сум кредиту до дня фактичного погашення основної заборгованості та 34,5% річних за період з 27.03.2009 року до дня фактичного погашення заборгованості), угоду №5 від 12.05.2008 року на суму 3835000 грн. (даною угодою встановлено такі умови сплати процентів: 17% річних з часу видачі кредиту до 07.05.2008 року, 23% річних з 08.05.2008 року по 11.05.2008 року, 20% річних з 12.05.2008 року по 26.03.2009 року, 30% річних від суми невиконаного вчасно зобов’язання по кредиту згідно встановленого графіку за період з моменту непогашення сум кредиту до дня фактичного погашення основної заборгованості та 30% річних за період з 27.03.2009 року до дня фактичного погашення заборгованості), та угоду №6 від 05.06.2008 року на суму 3430000 грн.

В забезпечення виконання зобов‘язань за кредитним договором, між сторонами укладено договір застави від 26.03.2007 року, договір іпотеки від 26.03.2007 року та договір іпотеки від 22.06.2007року.

Відповідно до п.п. 2.1 кредитного договору видача кредитних коштів в рамках кредитної лінії проводиться траншами в строк з 26.03.2007 року по 26.03.2009 року з відома банку, шляхом перерахування їх з позичкового на поточний рахунок відповідача. За умовами п.п. 3.4 кредитного договору нарахування і сплата процентів за користування кредитними коштами здійснюється щомісяця. Відповідач сплачує проценти в термін з двадцять шостого числа кожного місяця до двадцять п’ятого числа поточного місяця.

Згідно п.п. 6.1 кредитного договору позивач має право вимагати повернення виданих кредитних коштів і сплати процентів за весь період користування кредитом до настання терміну повернення кредиту, а відповідач зобов’язаний повернути отримані кредитні кошти і сплатити всі проценти протягом одного дня з моменту отримання вимоги позивача, у випадку, якщо позичальник в період дії Договору порушував будь-які умови Договору, у тому числі не сплатив проценти за користування кредитними коштами.

Судом встановлено, що позивачем, на виконання умов кредитного договору перераховано відповідачу 6210000 грн., що підтверджується наданими позивачем копіями меморіальних ордерів за період з 26.03.2007 року по 15.04.2008 року (а.с.93-129). Натомість, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем в рахунок погашення кредитної лінії сплачено позивачу загальну суму у розмірі 2780000 грн., що було здійснено з порушенням, визначених в додатках до кредитного договору (додаткових угодах), строків.

Таким чином, судом встановлено, що відповідачем порушено умови кредитного договору в частині своєчасного повернення позивачу кредиту та процентів за користування кредитом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач неодноразово звертався до відповідача із вимогами про сплату боргу, однак останнім в добровільному порядку борг не сплачено, що і стало причиною звернення до господарського суду.

Відповідно до вимог частини першої статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

В силу вимог статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За таких умов, позовні вимоги в частині стягнення основної заборгованості у розмірі 3430000 грн. та 25443,91 грн. процентів за користування кредитними коштами відповідають умовам кредитного договору, а також узгоджуються з вимогами чинного законодавства України у зв’язку з чим підлягають задоволенню.

Крім того, згідно умов п.п. 7.1. кредитного договору за прострочення повернення кредитних коштів та/або сплати процентів відповідач повинен сплати позивачу пеню з розрахунку подвійної облікової ставки від простроченої суми за кожен день прострочення. Пеня сплачується у разі порушення відповідачем термінів платежів, передбачених умовами кредитного договору. Сплата пені не звільняє відповідача від зобов’язання сплатити проценти за весь час користування кредитними коштами.

Зазначені умови договору узгоджуються з вимогами частини 2 статті 1054 ЦК України, та частини 1 статті 1050 ЦК України, якою встановлено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов’язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу.

Таким чином, беручи до уваги, що умовами кредитного договору передбачено відповідальність відповідача за прострочення повернення кредитних коштів та/або несплати процентів, позовні вимоги в частині стягнення 116529,44 грн. пені за прострочку сплати процентів та 307371,54 грн. пені за прострочення сплати кредиту також є правомірними та підлягають задоволенню.

Разом з тим, не можуть бути залишеними судом поза увагою й обставини встановлені рішенням господарського суду Чернівецької області від 23.06.2009 року у справі №5/81 за позовом малого приватного підприємства «Фенікс»до відкритого акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»в особі Чернівецької філії «Прикарпатське РУ»про примусове внесення змін до договору внаслідок істотної зміни обставин відповідно до статті 652 Цивільного кодексу України.

Вказаним рішенням господарського суду, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 05.10.2009 року (а.с. 153,154) та постановою Вищого господарського суду України від 07.12.2009 року (а.с. 155-157), встановлено, що МПП «Фенікс», здійснюючи будівельну діяльність на підставі ліцензії, виданої Міністерством будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України 21.07.2006 року, неодноразово залучались для своєї спеціалізованої діяльності кредитні кошти, зокрема у ВАТ «Банк фінанси та кредит»за кредитними договорами від 24.03.2005 року №27/05-К та від 04.09.2006 року №31/06-К, при цьому заборгованість за такими договорами у позивача відсутня.

У зв‘язку з виникненням обставин фінансово-економічної кризи, для МПП «Фенікс»склалися складні умови щодо обслуговування кредиту на даному періоді, у зв’язку з чим підприємство, починаючи з жовтня 2008 року неодноразово зверталося до Банку з заявами про пролонгацію договору про відновлювальну кредитну лінію №21-01-07 від 26.03.2007 року, відстрочення погашення кредиту та скасування нарахування штрафних санкцій. Тобто, відповідачем, в процесі співпраці з позивачем, фактично визнавалась наявність у нього заборгованості перед позивачем за кредитом згідно кредитного договору №21-01-07 від 26.03.2007 року, проте, у зв’язку з наведеними вище обставинами, відповідач, як позичальник, просив у позивача продовжити дію кредитного договору.

Як зазначається у рішенні господарського суду №5/81 від 23.06.2009 року, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог МПП «Фенікс», Банк відмовив у пролонгації спірного кредитного договору та просив погашати кредит згідно умов договору.

Відповідно до частини першої статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а частиною першою статті 43 цього кодексу встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Досліджені у судовому засіданні докази, в розрізі з встановленими вищезазначеними обставинами справи, дають суду зробити висновок про обґрунтованість позовних вимог, у зв’язку з чим позов підлягає задоволенню у повному обсязі. З відповідача, при цьому, необхідно стягнути заборгованість у розмірі 4108334,89 грн., яка складається з 3430000 грн. основного боргу, 254433,91 грн. процентів за користування кредитними коштами, 307371,54 грн. пені за прострочення сплати кредиту та 116529,44 грн. пені за прострочення сплати процентів.

Одночасно, з відповідача, крім суми, яка становить предмет спору, підлягають стягненню судові витрати пов’язані з розглядом справи у господарському суді.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 42, 43, 33, 34, 36, 43, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з малого приватного підприємства «Фенікс»(м. Чернівці, вул. Івана Франка, 6/1, код 21418643) на користь Відкритого акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»(м. Київ, вул. Артема, 60, код 09807856) 4108334,89 грн. заборгованості (3430000 грн. основного боргу, 254433,91 грн. процентів за користування кредитними коштами, 307371,54 грн. пені за прострочення сплати кредиту та 116529,44 грн. пені за прострочення сплати процентів.) 25500 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. З набранням судовим рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

За згодою представника позивача, у судовому засіданні 09.03.2010 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Оформлене у відповідності до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України рішення підписано 13.03.2010 року.

Суддя                                                             О.В. Гончарук