Рішення № 9476603, 30.03.2010, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" березня 2010 р.                                                   Справа № 18/222

Господарський суд Черкаської області у складі: головуючого судді - Васяновича А.В., секретар судового засідання –Гень С.Г.,

за участю представників:

          Черкаського міжрайонного природоохоронного прокурора –Колодчина

І.О.,

старшого помічника Черкаського міжрайонного природоохоронного прокурора - Головня І.Я.,

від позивача – Варфоломеєва І.Є - представник за довіреністю,

                     Кушнір А.С. –представник за довіреністю,

від відповідача – представник не з’явився,

від третьої особи –представник не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Черкаського міжрайонного природоохоронного прокурора в

інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в

Черкаській області, м. Черкаси

до акціонерного сільськогосподарського риболовецько –

промислового товариства закритого типу “Канівриба”,

с. Литвинець, Канівського району, Черкаської області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:

                     Литвинецької сільської ради Канівського району с. Литвинець,

Канівського району, Черкаської області          

про стягнення 55 790 грн. 00 коп.,-

                                                            ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Черкаської області з позовом звернувся Черкаський міжрайонний природоохоронний прокурор в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Черкаській області до акціонерного сільськогосподарського риболовецько –промислового товариства закритого типу “Канівриба” про відшкодування шкоди в розмірі 55790 грн. 00 коп., заподіяної державі внаслідок порушення законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 16 березня 2010 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача –Литвинецьку сільську раду Канівського району.

Справа розглядається після відкладення.

Черкаський міжрайонний природоохоронний прокурор в судовому засіданні позов підтримав.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, та просили суд задовольнити позов повністю.

Відповідач в судове засідання не з’явився, уповноваженого представника до суду не направив, своїм правом на захист підприємство не скористалося, відзиву на позовну заяву суду не надав.

Оскільки відповідач не був позбавлений права надати суду необхідні докази та свої доводи і міркування щодо предмету спору шляхом письмових пояснень та заперечень, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, та оскільки явка представників сторін в судове засідання обов’язковою не визнавалась, суд вважає за можливе, з метою забезпечення вирішення спору протягом розумного строку, - розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Представник третьої особи в судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив.

В судовому засіданні, яке відбулося 30 березня 2010 року за згодою учасників судового провадження було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення зі справи №18/222.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора і представників позивача, та дослідивши докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного:

З матеріалів справи вбачається, що Державною екологічною інспекцією в Черкаській області була проведена планова перевірка дотримання вимог природоохоронного законодавства акціонерним сільськогосподарським риболовецько –промисловим товариством закритого типу “Канівриба”, за результатами якої складено акт перевірки б/н від 16 квітня 2009 року (а.с. 13 -14).

Актом від 16 квітня 2009 року складеним працівниками інспекції встановлено, що відповідач в адмінмежах Ліплявської сільської ради здійснював користування лиманним господарством. В 2007 –2008 роках проводилися роботи по прочищенню під’їзного каналу для проходження риболовецьких човнів. Роботи проводилися земснарядом приватного підприємства “Боровик” згідно укладеного договору про надання послуг. При проведенні днопоглиблювальних робіт було намито 6700 м3 глиняно –піщаної суміші.

Також в акті зазначено, що днопоглиблювальні роботи проводилися без проектної документації та дозволу на проведення робіт на землях водного фонду, що є порушенням ст. 51 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” та постанови Кабінету Міністрів України №557. Спеціальний дозвіл на користування надрами підприємству не надавався.

Вказаний Акт було підписано директором підприємства без зауважень.

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення №000616 від 16 квітня 2009 року голова правління акціонерного сільськогосподарського риболовецько –промислового товариства закритого типу “Канівриба” Кожухар І.М. визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачене ст. ст. 47, 79 -1 Кодексу України про адміністративне правопорушення, ст. 51 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища”, постанови Кабінету Міністрів України №557 від 12 липня 2005 року та ст. 56 Кодексу України про надра (а.с. 12).

22 травня 2009 року Черкаською міжрайонною природоохоронною прокуратурою порушено кримінальну справу відносно голови правління акціонерного сільськогосподарського риболовецько –промислового товариства закритого типу “Канівриба” Кожухар І.М., за вчинення злочину передбаченого ст. 365 Кримінального кодексу України.

19 січня 2010 року постановою Канівського міськрайонного суду Черкаської області до Кожухара І.М. застосовано акт амністії відповідно до п. п. “в”, “е” ст. 1 Закону України “Про амністію”, як до особи, яка на день набрання чинності цим законом має дитину, якій не виповнилося 18 років та є потерпілим від наслідків на ЧАЕС.

Водночас, як вбачається з вищенаведеної постанови Канівського міськрайонного суду Черкаської області відповідачем при проведенні днопоглиблювальних робіт було намито 1594 м3 річкового піску.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Кодексу України про надра, надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр. Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу.

Дана норма статті кореспондується з вимогами статті 86 Водного кодексу України, якою передбачено, що на земельних ділянках дна річок, озер, водосховищ, морів та інших водних об'єктів можуть проводитися роботи, пов'язані з будівництвом гідротехнічних споруд, поглибленням дна для судноплавства, видобуванням корисних копалин (крім піску, гальки і гравію в руслах малих та гірських річок), прокладанням кабелів, трубопроводів, інших комунікацій, а також бурові та геологорозвідувальні роботи.

Місця і порядок проведення зазначених робіт визначаються відповідно до проектів, що погоджуються з державними органами охорони навколишнього природного середовища, водного господарства та геології.

Згідно зі ст. 56 Кодексу України про надра основними вимогами в галузі охорони надр є: додержання встановленого законодавством порядку надання надр у користування і недопущення самовільного користування надрами.

Частиною 3 ст. 16 названого Кодексу передбачено, що надання спеціальних дозволів на користування надрами здійснюється після попереднього погодження з відповідною Радою народних депутатів питання про надання земельної ділянки для зазначених потреб, крім випадків, коли у наданні земельної ділянки немає потреби.

Відповідно до ст. 18 Кодексу України про надра надання земельних ділянок для потреб, пов'язаних з користуванням надрами, провадиться в порядку, встановленому земельним законодавством України.

В пункті 4.5.2. роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 27 червня 2001 року, № 02-5/744 “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища” вказано, що використання природних ресурсів без відповідного дозволу є самовільним.

Згідно ст. 65 Кодексу України про надра відповідальність за порушення законодавства про надра несуть особи, винні, зокрема, у самовільному користуванні надрами.

Відповідно до ст. 67 названого Кодексу підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень законодавства про надра, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.

Згідно ст. 68 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.

Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Відповідно до ст. 69 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

Згідно з розрахунком, проведеним старшим держінспектором з ОНПС Черкаської області на підставі Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення правил охорони водних ресурсів на землях водного фонду, пошкодження водогосподарських споруд і пристроїв, порушення правил їх експлуатації, затвердженої наказом Державного комітету України по водному господарству №290 від 29 грудня 2001 року, сума збитків заподіяних державі, внаслідок самовільного видобування піску склала 55790 грн. 00 коп.

Даний розрахунок є вірним, документально підтверджений та не спростований відповідачем.

На підставі постанови про проведення судово –ґрунтознавчої експертизи від 15 червня 2009 року, було проведено дослідження речовини №1 відібраної з території лиманного господарства відповідача. З висновку експертизи №1 від 18 червня 2009 року вбачається, що надана на експертизу речовина відноситься до піску, який згідно діючого ДСТУ Б В.2.1-2-96 ( ГОСТ 25100-95) відноситься до піску мілкого.

Згідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Всупереч названим нормам процесуального Закону, під час розгляду даного спору відповідачем не було спростовано належними доказами доводи прокурора та позивача, а також не було спростовано факти та висновки викладені в акті перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 16 квітня 2009 року.

Загальне положення про цивільно –правову відповідальність за заподіяння позадоговірної шкоди встановлено у ст. 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Позадоговірна (деліктна) відповідальність, яка є видом цивільно –правової відповідальності, настає при існуванні складу правопорушення, що включає такі елементи, як: шкода, протиправна поведінка, причинний зв’язок між шкодою і протиправною поведінкою, вина.

Зазначені підстави застосовуються і при вирішенні спорів, пов’язаних з відшкодуванням шкоди, заподіяної правопорушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Оскільки факт заподіяння шкоди відповідачем підтверджено наявними у справі доказами, а обов’язок відшкодовувати шкоду, заподіяну внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, встановлено чинним природоохоронним законодавством, зокрема ст. ст. 68, 69 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища”, ст. 65 Кодексу України про надра, розрахунок розміру збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного користування надрами відповідає вищезазначеній Методиці, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 55790 грн. 00 коп. шкоди є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 48 Закону України “Про Державний бюджет України на 2009 рік” від 26 грудня 2008 року, № 835-VI грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, є джерелами формування спеціального фонду місцевих бюджетів.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами на підставі ст. 49 ГПК України з урахуванням вимог абз.2 п.30 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, та п.6.6 Роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 04 березня 1998 року за №02-5/78.

Оскільки, позивач звільнений від сплати державного мита, то в результаті задоволення позову державне мито стягується з відповідача.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 49, 82-84 ГПК України суд,-

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з акціонерного сільськогосподарського риболовецько –промислового товариства закритого типу “Канівриба” вул. Рибна, 1, с. Литвинець, Канівського району, Черкаської області, ідентифікаційний код 02799036:

- 55 790 грн. 00 коп. заподіяної шкоди на користь спеціального фонду місцевого бюджету Литвинецької сільської ради Канівського району Черкаської області на р/р 31517921700196, ОКПО 22809050, банк отримувача –ГУДКУ в Черкаській області, УДК у Канівському районі, МФО 854018, код платежу 24062100;

- 557 грн. 90 коп. державного мита в доход Державного бюджету України через Канівську об’єднану державну податкову інспекцію (вул. Енергетиків, 20, м. Канів, Черкаської області) для зарахування на реєстраційний рахунок УДК у м. Черкаси №31117095700002 в Головному управлінні Державного казначейства України в Черкаській області, МФО 854018 за розгляд справи в господарському суді Черкаської області;

- 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу в доход Державного бюджету України для зарахування на р/р 31210259700002 в ГУДКУ у Черкаській області, МФО 854018, ідентифікаційний код 22809222, УДК у м. Черкаси.

Видати відповідні накази після набрання рішення законної сили.

Рішення може бути оскаржено до Київського міжобласного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ХІІ ГПК України.

Суддя                                                   А.В. Васянович

Повний текст судового рішення підписано 02 квітня 2010 року.