Рішення № 9476589, 06.04.2010, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" квітня 2010 р. м. Черкаси Справа № 17/236

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Боровика С.С. з секретарем Петько Л.В., за участю представників сторін:

позивача –Маслов О.В. - по довіреності,

відповідача –Степаненко М.М., Шлончак Б.В. - по довіреності,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 17/236

за позовом закритого акціонерного товариства «Компанія «РАЙЗ»

доприватного підприємства «РВД - Агро»

простягнення 6457,04 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство Компанія «Райз»(далі-позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з приватного підприємства «РВД - Агро»(далі-відповідач) 6 457 грн. 04 коп. заборгованості, з яких: 5385,97 грн. основної заборгованості, 856,37 грн. інфляційних та 214,70 грн. - 3% річних.

Підставою позову є невиконання відповідачем зобов’язань по оплаті вартості поставленого товару згідно видаткових накладних № ВН-10007-00137 та № ВН-10007-00138 від 13 вересня 2007 року.

У судовому засіданні 06.04.2010 року представник позивача позов з підстав викладених у позовній заяві підтримав і просив задовольнити.

Представники відповідача в судове 06.04.2010 року з’явилися, проти позову не заперечували, відзив на позов не надали, що не перешкоджає розгляду справи по суті відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд задовольняє позов частково з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між сторонами виникли на підставі усної домовленості, за умовами якої позивач поставив відповідачу товар (мастило трансмісійно-гідравлічне) на загальну суму 5386 грн., що підтверджується видатковими накладними № ВН-10007-00137 та № ВН-10007-00138 від 13 вересня 2007 року (а.с.8-9).

За загальним порядком укладання господарських договорів, вони викладаються у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (стаття 181 Господарського кодексу України).

Правочин згідно зі статтею 205 Цивільного кодексу України може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Оскільки ЗАТ «Компанія «РАЙЗ»поставило мастило трансмісійно-гідравлічне (товар), а ПП «РВД-Агро»прийняло його, суд приходить до висновку про існування між сторонами договірних відносин, а отже виникнення у сторін цивільних прав і обов’язків (стаття 11 Цивільного кодексу України).

За змістом статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За правовою природою дана угода є договором поставки і відповідає вимогам статті 712 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Загальні умови виконання господарських зобов’язань визначені статтею 193 Господарського кодексу України, згідно з якою суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначена стаття узгоджується з приписами статті 526 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом статей 599 та 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання, яке припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 663 Цивільного кодексу України передбачає, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

В силу статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару, а покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (стаття 692 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи і підтверджено позивачем, він свої зобов’язання виконав, поставивши відповідачу товар (мастило трансмісійно-гідравлічне) на загальну суму 5386 грн., що підтверджується видатковими накладними № ВН-10007-00137 та № ВН-10007-00138 від 13 вересня 2007 року (а.с.8-9).

Проте, як встановлено судом, відповідач свої зобов’язання по оплаті за отриманий товар не виконав, його заборгованість станом на момент розгляду справи складає 5386 грн.

Як встановлено статтею 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, суд вважає, що між сторонами у даній справі був укладений і виконувався договір, який за своєю правовою природою є договором поставки. Оскільки сторонами не було визначено строки та порядок оплати за поставлений товар, то суду необхідно встановити, коли у відповідача настав строк (термін) виконання обов’язку по оплаті за отриманий товар, коли у позивача виникло право вимагати виконання відповідачем своїх зобов’язань по оплаті за поставлений товар, і відповідно з якого моменту необхідно нараховувати 3% річних та інфляційні за невиконання грошового зобов’язання за весь час прострочення.

Судом встановлено, що позивачем на адресу відповідача направлялась претензія б/н і дати (а.с.11) про сплату заборгованості в сумі 5385,97 грн., що підтверджується фіскальним чеком від 26.09.2008 року (а.с.10).

В даному випадку суд вважає, що за правилами статті 530 Цивільного кодексу України строк виконання зобов’язання відповідачем по оплаті позивачу за отриманий товар по накладним № ВН-10007-00137 та № ВН-10007-00138 від 13.09.2007 року настав з моменту направлення цієї вимоги, тобто з 26.09.2008 року, а в разі його неоплати у семиденний строк (до 02.10.2008 року включно), позивач з 03.10.2008 року має право нараховувати 3% річних та інфляційні за невиконання грошового зобов’язання за весь час прострочення.

Проте позивач користуючись своїм правом встановив такі періоди:

-          для нарахування інфляційних: з 01.11.2008 року по 31.12.2009 року на суму 5385,97 грн.;

-          для нарахування 3% річних - з 10.10.2008 року по 05.02.2010 року на суму 5385,97 грн.

Суд перевіривши порядок нарахування позивачем інфляційних в сумі 856,37 грн. за відповідний період, встановив неправильність їх нарахування (після перерахунку –824,05 грн.), тому задовольняє позов в цій частині частково в сумі 824,05 грн., в іншій частині позову про стягнення інфляційних суд відмовляє за необґрунтованістю.

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Середній індекс інфляції за період Інфляційне збільшення суми боргу

листопад 2008 року5385,97101,55385,97*101,5/100=5466,76-5385,97) = 80,79

грудень 2009 року5385,97102,15385,97*102,1/100=5499,08-5385,97) = 113,11

січень 2009 року5385,97102,95385,97*102,9/100=5542,16-5385,97) = 156,19

лютий 2009 року5385,97101,55385,97*101,5/100=5466,76-5385,97) = 80,79

березень 2009 року5385,97101,45385,97*101,4/100=5461,37-5385,97) = 75,40

квітень 2009 року5385,97100,95385,97*100,9/100=5434,44-5385,97) = 48,47

травень 2009 року5385,97100,55385,97*100,5/100=5412,90-5385,97) = 26,93

червень 2009 року5385,97101,15385,97*101,1/100=5445,22-5385,97) = 59,25

липень 2009 року5385,9799,95385,97*99,9/100=5380,58-5385,97) = - 5,39

серпень 2009 року5385,9799,85385,97*99,8/100=5375,20-5385,97) = - 10,77

вересень 2009 року5385,97100,85385,97*100,8/100=5429,06-5385,97) = 43,09

жовтень 2009 року5385,97100,95385,97*100,9/100=5434,44-5385,97) = 48,47

листопад 2009 року5385,97101,15385,97*101,1/100=5445,22-5385,97) = 59,25

грудень 2009 року5385,97100,95385,97*100,9/100=5434,44-5385,97) = 48,47

Щодо нарахування позивачем 3% річних в сумі 214,70 грн. за відповідний період, суд також встановив неправильність їх нарахування за відповідний період (після перерахунку –214,16 грн.), тому задовольняє позов в цій частині частково в сумі 214,16 грн., в іншій частині позову про стягнення 3% річних суд відмовляє за необґрунтованістю.

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів

5385,9710.10.2008-05.02.20104843 % (5385,97*3%*83дня/366) = 36,64

(5385,97*3%*401день/365) = 177,52 З урахуванням викладеного, відповідно до обставин справи, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача 6424,21 грн., з яких: 5 386 грн. основної заборгованості, інфляційні в сумі 824,05 грн., 3% річних в сумі 214,16 грн. за невиконання зобов’язань по оплаті за поставлений товар.

На підставі статті 49 ГПК України з відповідача підлягають стягненню понесені позивачем судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог: по сплаті державного мита в сумі 102 грн. та 234,80 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст.ст. 49, 82, 84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ: Позов задовольнити частково. Стягнути з приватного підприємства «РВД-Агро»(Черкаська обл., Черкаський р-н, с. Червона Слобода, вул. Святотроїцька, буд. 3, код ЄДРПОУ 32546820) на користь закритого акціонерного товариства Компанія «Райз»(м. Київ, вул. академіка Заболотного, буд. 152, код ЄДРПОУ 13980201) –5 386 грн. основної заборгованості, інфляційних в сумі 824,05 грн., 3% річних в сумі 214,16 грн., в рахунок відшкодування витрат зі сплати державного мита 102 грн. та 234,80 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського міжобласного апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом десяти днів з дня прийняття.

Суддя                                         С.С.Боровик

Повний текст рішення оформлений та підписаний 06.04.2010 року.