Ухвала суду № 94764997, 10.02.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

10 лютого 2021 р. Справа №200/9978/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Голуб В.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідністю "Проектно-будівельне підприємство "Азовінтекс" до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11.07.2019 № 0138154605 та № 0138134605, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідністю "Проектно-будівельне підприємство "Азовінтекс" звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДПС у Донецької області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11.07.2019 № 0138154605 та № 0138134605.

Сторони, належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, до суду не з`явились.

Так, згідно з ч. 9 ст. 205 КАС України судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе провести судове засідання у порядку письмового провадження.

Суд, ознайомившись з матеріалами адміністративної справи, вважає за необхідне залишити позовну заяву без руху після відкриття провадження, з наступних підстав.

Суд зазначає, що представниця Головного управління ДПС у Донецькій області через відділ документообігу та архівної роботи подала заяву про залишення позовної заяви Товариства з обмеженою відповідністю "Проектно-будівельне підприємство "Азовінтекс" без розгляду через пропущення строків звернення до суду.

Разом із вказаною заявою відповідачем надано рішення Державної фіскальної служби України від 25.09.2019 про результати розгляду скарги на спірні податкові повідомлення-рішення від 11.07.2019 № 0138154605 та № 0138134605.

Дійсно, разом із позовною заявою позивачем було додано клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду. Однак, вказане клопотання не було вирішено судом при відкритті провадження у справі, з огляду на те, що у суду були відсутні відомості про адміністративне оскарження спірних податкових повідомлень-рішень. Суд наголошує, що у разі відсутності досудового врегулювання спору, строк на оскарження податкових повідомлень-рішень становить 1095 днів.

При цьому, суд зауважує, що положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб`єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

У рішенні від 13.12.2011 № 17-рп/2011 (справа № 1-9/2011) Конституційний Суд України дійшов висновку, що право на звернення до суду як складова права на судовий захист гарантується статтею 55 Конституції України та пов`язується з переконанням самої особи про наявність порушень її прав, свобод або інтересів і бажанням звернутися до суду.

Конституційний Суд України у рішенні від 14.12.2011 № 19-рп/2011 вказав, що конституційне право на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб гарантовано кожному, а реалізація цього права забезпечується у відповідному виді судочинства і в порядку, визначеному процесуальним законом.

Процесуальним законом, що визначає порядок розгляду спорів між фізичними особами, юридичними особами та суб`єктами владних повноважень, є Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Згідно з частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Абзацом першим частини другої статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини четвертої статті 122 КАС України, якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень. Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб`єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб`єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Водночас, згідно з пунктом 56.19 статті 56 Податкового кодексу України у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

Отже, пункт 56.19 статті 56 Податкового кодексу України встановлює місячний строк для оскарження податкових повідомлень-рішень, який, за змістом цієї норми, починає перебіг із дня, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження.

Таким чином, положення статті 122 КАС України та статті 56 Податкового кодексу України виокремлюють три види строку звернення платника податку до суду з адміністративним позовом, а саме: строк звернення до суду безпосередньо після отримання рішення контролюючого органу без застосування процедури адміністративного оскарження, строк звернення до суду після закінчення процедури адміністративного оскарження рішення контролюючого органу, а також загальний строк звернення до адміністративного суду.

При цьому, колізія виникла саме між положеннями частини четвертої статті 122 КАС України та пунктом 56.19 Податкового кодексу України, які визначають строк для оскарження в суді рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання у разі попереднього використання досудового порядку вирішення спору, проте встановлюють різну тривалість скорочених строків оскарження.

На переконання суду, застосування процедури адміністративного оскарження рішень контролюючих органів не повинно погіршувати становища платника податків і суттєво звужувати його права, скорочуючи строк на звернення до суду із трьох місяців до одного.

Будь-яка доцільність зміни попередніх підходів до застосування норм права, які регулюють питання строку звернення до суду в податкових правовідносинах, може бути виправдана виключно у випадку необхідності вдосконалення діючого законодавства та у випадку, коли такі зміни не породжують правову невизначеність та не погіршують становища платників податків.

Так, у остаточному рішенні Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі "Щокін проти України" Європейський суд дійшов висновку про порушення прав заявника, гарантованих статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, зокрема, у зв`язку з тим, що національними органами не було дотримано вимоги законодавства щодо застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для заявника - платника податку, коли у його справі національне законодавство припускало неоднозначне трактування.

Крім цього, Європейська Комісія за демократію через право (Венеціанська Комісія) у Доповіді щодо верховенства права від 04.04.2011 № 512/2009 зазначила, що однією з складових верховенства права є правова визначеність; вона вимагає, щоб правові норми були чіткими й точними, спрямованими на те, щоб забезпечити постійну прогнозованість (передбачуваність) ситуацій та правовідносин, що виникають.

Наведені вище догми Європейського правозастосування були імплементовані в податкове законодавство України.

Так, положеннями податкового законодавства закріплено правило вирішення сумнівів на користь платника податків (тобто принцип in dubio pro tributario), яке покликано забезпечувати реалізацію однієї з ознак верховенства права - правової визначеності, а саме: можливість платника податків чітко розуміти та передбачати правові наслідки вчинюваних дій має фундаментальне значення для правильності його застосування.

На законодавчому рівні таке правило закріплено у підпункті 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України, відповідно до якого податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах, зокрема, як презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Вказане вище правило також продубльовано в пункті 56.21 статті 56 Податкового кодексу України.

Про можливість застосування особою інших строків для звернення до адміністративного суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів свідчать також положення частини третьої статті 122 КАС України, яка визначає строки звернення до адміністративного суду.

Таким чином, за відсутності в національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які б виключали можливість різного тлумачення такого важливого питання як строк звернення до суду з позовом про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень після проведення процедури адміністративного оскарження, платник податків повинен мати обґрунтовані сподівання, що у даному випадку такий строк становить три місяці з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень, оскільки такий строк є більш сприятливим для платника податків та відповідає сталому правозастосуванню й офіційній політиці державних органів.

Суд зауважує, що спірні податкові повідомлення-рішення були винесені 11 липня 2019 року, рішення Державної фіскальної служби України винесено 25 вересня 2019 року.

Однак, до суду позивач звернуся лише наприкінці жовтня 2020 року.

З огляду на наведене, та враховуючи той факт, що позивачем пропущено як місячний, так і трьохмісячний строк звернення до суду, суд дійшов висновку про необхідність вирішення клопотання позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду.

Розглянувши вказане клопотання, суд дійшов наступних висновків.

На переконання суду, лише наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо звернення до суду у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку звернення до суду з поважних причин.

Європейський суд з прав людини у справах «Стаббігс та інші проти Великобританії», «Девеер проти Бельгії» визначає, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.

Суд зауважує, що відступлення від принципу правової визначеності через відновлення строку звернення до суду виправдано лише у випадках необхідності при обставинах істотного і непереборного характеру.

При оцінюванні поважності причин пропуску строку звернення до суду та прийнятті рішень про його поновлення суд враховує: 1) складність справи, тобто, обставини і факти, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть певні юридичні наслідки; 2) поведінку заявника; 3) поведінку державних органів; 4) перевантаження судової системи; 5) значущість для заявника питання, яке знаходиться на розгляді суду, або особливе становище сторони у процесі.

Водночас, навіть наявність об`єктивних та непереборних обставин, що обумовлюють поважність причин пропуску строку звернення до суду, не може розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення пропущеного строку (справа «Олександр Шевченко проти України», п. 27), оскільки у випадку, якщо минув значний проміжок часу з моменту закінчення пропущеного строку, відновлення попереднього становища учасників справи, що може бути зумовлено скасуванням рішення або визнанням незаконної дії (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень, буде значно ускладнено та може призвести до порушення прав та інтересів інших осіб.

З огляду на те, що позивачем не зазначено жодного обґрунтування та не надано жодного доказу на підтвердження поважності причин пропуску ним строку звернення до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11.07.2019 № 0138154605 та № 0138134605, суд доходить висновку, що клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду не підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 3 статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Проте з метою дотримання принципу офіційного з`ясування всіх обставин даної справи суд вважає за необхідне витребувати у позивача докази поважності причин пропуску строку звернення до суду із наданням нового клопотання про поновлення строків звернення до суду.

Суд зауважує, що у разі не надання позивачем клопотання про поновлення строків звернення до суду або у випадку визнання судом причин пропуску строку неповажними, позовна заява буде залишена без розгляду.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Згідно з ч. 13 ст. 171 КАС України суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 42, 46, 123, 160, 171, 241, 243, 248, 256 КАС України, суд –

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання позивача про поновлення пропущеного строку звернення по суду, - відмовити.

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідністю "Проектно-будівельне підприємство "Азовінтекс" до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11.07.2019 № 0138154605 та № 0138134605, - залишити без руху.

Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - до 15 лютого 2021 року, протягом якого позивач має надати суду докази поважності причин пропуску строку звернення до суду із наданням відповідного клопотання про поновлення строків звернення до суду.

Призначити судове засідання на 14 год 00 хв 15 лютого 2021.

Якщо позивач не усуне недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява буде залишена без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя В.А. Голуб