Ухвала суду № 94764855, 10.02.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

10 лютого 2021 року Справа №160/8457/18

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді – Лозицької І.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі клопотання ОСОБА_1 про зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, в якому просив суд:

- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо проведення перерахунку раніше призначеної пенсії ОСОБА_1 без обмеження максимального розміру пенсії та виходячи з розрахунку 90 процентів від грошового забезпечення для обчислення пенсії;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з 01.06.2017 року здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.05.2018 року без обмеження максимального розміру пенсії, виходячи з розрахунку 90 процентів від грошового забезпечення для обчислення пенсії, та стягнути на користь ОСОБА_1 заборгованість згідно з проведеним перерахунком.

Ухвалою суду від 14.11.2018 року було відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішенням суду від 08.01.2019 року було задоволено повністю адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії; визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо проведення перерахунку раніше призначеної пенсії ОСОБА_1 без обмеження максимального розміру пенсії та виходячи з розрахунку 90 процентів від грошового забезпечення для обчислення пенсії; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з 01.06.2017 року здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.05.2018 року без обмеження максимального розміру пенсії, виходячи з розрахунку 90 процентів від грошового забезпечення для обчислення пенсії, та стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) заборгованість, згідно з проведеним перерахунком; стягнено на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) судові витрати у розмірі 704,80 грн.

Судове рішення набрало законної сили 08.02.2019 року та 08.02.2019 року по адміністративній справі були видані виконавчі листи № 160/8457/18.

09.02.2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з клопотанням про зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення, в якому просить суд:

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області подати протягом трьох місяців з дати прийняття цієї ухвали звіт про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.01.2019 року у справі № 160/8457/18.

В обґрунтування своєї заяви ОСОБА_1 зазначив, що виконавчий лист, виданий у даній справі, наразі перебуває на примусовому виконанні у відділі примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області. Водночас, відповідачем (боржником) судове рішення не виконано у повному обсязі.

Так, пенсійним органом було здійснено перерахунок призначеної пенсії, в березні 2019 року здійснено доплату за період з 08.02.2019 року по 29.02.2019 року у сумі 13 204,28 грн. та виплачено разом з пенсією.

Однак, виплата доплат за період з 01.06.2017 року по 07.02.2019 року у сумі 356515,42 грн. не здійснена на теперішній час, а отже, в цій частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі № 160/8457/18 від 08.01.2019 року не виконано.

Також в матеріалах справи наявна копія постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 13.02.2019 року, ВП № 58354373.

Суд, перевіривши матеріали справи, вивчивши доводи ОСОБА_1 , прийшов до наступних висновків.

Відповідно до частини першої та другої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту, суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Аналіз вищевикладеного вказує, що наведені процесуальні приписи не є імперативними, передбачають диспозитивну поведінку суду щодо зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

При цьому, суд зазначає, що рішення суду в адміністративній справі, що набрало законної сили, є обов`язковим до виконання.

Так, відповідно до ч. 5 ст. 124, п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Цей принцип знайшов подальше закріплення і у нормах КАС України, зокрема, у ст. 14 КАС України, в якій зазначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України № 3-рп/2003 від 03.01.2003 року, правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості та забезпечує ефективне поновлення в правах, яке неможливе без виконання судового рішення в різних видах судочинства.

Згідно з положеннями ст. 9 Конституції України та ст. 17, ч. 5 ст. 19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р., кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Крім того, враховуючи вищенаведені положення чинного законодавства України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практики Європейського суду з прав людини, суд зазначає, що у рішенні по справі «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece) від 19 березня 1997 року, заява № 18357/91, у п. 40 зазначається, що, зокрема, право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні гарантії, які надаються сторонам цивільного судового процесу – у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним, – і не передбачав би при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні Сторони зобов`язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію. Отже, виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатися як невід`ємна частина «судового процесу» для цілей статті 6.

Водночас, за поясненнями заявника, старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області було відкрито виконавче провадження ВП № 58354373. Відтак, з урахуванням обставин, викладених вище, та доказів, доданих до заяви, судом встановлено, що рішення суду від 08.01.2019 року у справі № 160/8457/18, перебуває на стадії примусового виконання, для якого встановлена спеціальна процедура, визначена Законом України «Про виконавче провадження».

Так, відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону, підлягають примусовому виконанню.

При цьому, у розділі Х цього Закону визначений порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності виконавців та посадових осіб органів державної виконавчої служби. Зокрема, у ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Тому, у випадку, якщо заявник не погоджується з бездіяльністю державного виконавця, він не позбавлений права оскаржувати таку бездіяльність в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження».

Враховуючи вищевикладене, з урахуванням встановленого певного порядку примусового виконання судового рішення відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження», та оскарження дій або бездіяльності державного виконавця, а також з огляду на те, що заявником не наведено та не надано суду доказів ухилення відповідачем від виконання судового рішення та вчинення перешкод у його виконанні, а у суду відсутні підстави вважати, що таке рішення не буде виконано, клопотання про зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 248, 256, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії – відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду протягом 15 днів з дня її складання.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд, відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Текст ухвали складений 10.02.2021 року.

Суддя І.О. Лозицька