Рішення № 94764620, 19.01.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2021 року Справа № 160/16447/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Олійника В. М. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

09 грудня 2020 року ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій просить:

- визнати протиправним дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо незастосування при призначенні мені пенсії за віком показника середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2017-2019 роки;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області врахувати мені - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , при призначенні пенсії за віком показник середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, тобто за 2017-2019 роки, з 28.05.2020;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити мені - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , перерахунок пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, тобто за 2017-2019 роки, з 28.05.2020.

В обґрунтування позову позивач зазначила, що їй з 09.07.2009 року призначено пенсію за вислугу років відповідно до ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-ХІІ, виплата якої була припинена з 01.02.2011 року у зв`язку із працевлаштуванням на роботу, яка дає право на пенсію за вислугу років. Після досягнення пенсійного віку - 59 років 6 місяців позивач звернулася до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії від 30.04.2020. Відповідач у листі від 15.05.2020 року №0400-0305-8/28748 повідомив про необхідність подати заяву про поновлення пенсії за вислугу років і вже в подальшому подати заяву про переведення з пенсії за вислугу років на пенсію за віком.

Таким чином, за результатом розгляду заяви ОСОБА_1 від 28.05.2020 року, рішенням №046050006257 від 09.06.2020 відповідач призначив позивачу пенсію за віком. На звернення позивача від 09.09.2020 року остання отримала лист №18664-18773/0-03/8-0400/20 від 23.09.2020 року, з якого дізналась, що відповідач при розрахунку її пенсії за віком застосував показник середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії. На думку позивача, відповідач протиправно застосував в спірних правовідносинах норму частини третьої статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», оскільки вона регламентує саме порядок переведення з одного виду пенсії та інший, які призначені саме за цим Законом, проте, у цьому випадку позивачеві первинно 09.07.2009 року призначалася пенсія за вислугу років відповідно до іншого закону, а саме: відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-ХІІ, яким передбачено інші підстави та порядок призначення пенсії. Водночас, після досягнення пенсійного віку ОСОБА_1 набула право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», розмір якої має бути обчислений відповідно до приписів ч. 2 ст. 40 цього Закону, ви ходячи з показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Таким чином, на думку позивача, дії відповідача щодо незастосування при при значенні пенсії за віком показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2017, 2018, 2019 роки є протиправними та таким, що завдають шкоди законним правам та інтересам, у тому числі праву на пенсійне забезпечення.

З такими діями відповідача позивач не погоджується і вважає, що має право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників у галузі економіки України за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.12.2020 року відкрито провадження у справі №160/16447/20, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

11.01.2021 р. до суду від представника Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області засобами поштового зв`язку надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач не погоджується із заявленими позовними вимогами та просить суд відмовити в їх задоволенні, з огляду на наступне.

Головним управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області 09.07.2009 року позивачу призначено пенсію за вислугу років відповідно до ст. 55 Закону Україні "Про пенсійне забезпечення".

Положеннями Закону України "Про пенсійне забезпечення" встановлено лише порядок обчислення спеціального стажу та умови, за яких визначається право на пенсію за вислугу років, в той час як нормами Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено порядок обчислення розміру пенсії, розрахунку коефіцієнтів страхового стажу, заробітної плати, залежно від яких визначається розмір пенсії.

Отже, документально встановлено, що при обчисленні пенсії позивачці у 2009 році при призначенні пенсії за вислугу років був застосований розрахунок, встановлений Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", а не Законом України "Про пенсійне забезпечення", так як Закон України "Про пенсійне забезпечення" визначає лише умови набуття права на призначення пенсії за вислугу років.

30.04.2020 року позивачем до територіального органу Пенсійного фонду подано заяву про поновлення виплати пенсії за вислугу років та здійснення переведення на пенсію за віком у зв`язку з досягненням пенсійного віку.

Переведення з одного виду пенсії на інший є зміна виду пенсії, а пенсійне законодавство не містить застереження щодо переведення з одного на інший вид пенсії лише в межах одного закону (в межах Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування").

При цьому, порядок та умови здійснення переведення з одного виду пенсії на інший визначений лише ч. З ст. 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

За результатами розгляду заяви від 30.04.2020 року здійснено розрахунок пенсії позивачу із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки, оскільки попереднє призначення пенсії відбулося у 2009 році.

Пенсія обчислена з заробітку за період з 01.07.1995 по 30.06.2000 та з 01.07.2000 по 30.06.2009, індивідуальний коефіцієнт заробітку становить 1,57684. Заробітна плата для розрахунку пенсії складала 7708,9 грн (1,57684 х 3764,40 грн х 1,17 х 1,11, де 3764,40 грн - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії (2014, 2015, 2016); 1,17 - коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії з 01.03.2019; 1,11 -коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії з 01.03.2019) (ст. 40 Закону).

Розмір пенсії за віком з 30.04.2020 становить 3418,34 грн, де:

- 3192,8 грн - розмір пенсії за віком;

225,5 грн - доплата за понаднормативний стаж (за 21 рік).

Враховуючи той факт, що позивач, починаючи з 2009 року стала учасником правовідносин у сфері пенсійного страхування шляхом отримання пенсії за вислугу років, яка є різновидом пенсії за віком в розумінні Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", підстави для здійснення первинного призначення пенсії у 2020 році за нормами ч. 2 ст. 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" відсутні.

Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вперше призначено пенсію за вислугу років відповідно до ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-ХІІ з 09.07.2009 року.

Пенсія за вислугу років виплачувалася позивачеві до 01.02.2011 року, після чого виплату було призупинено у зв`язку із працевлаштуванням ОСОБА_1 на роботу, яка дає право на призначення пенсії за вислугу років.

30.04.2020 року після досягнення пенсійного віку (59 років 6 місяців) ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області із заявою про призначення їй пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Рішенням №046050006257 від 09.06.2020 року відповідач призначив позивачу пенсію за віком, застосувавши при її розрахунку показник середньої заробітної плати за 2014-2016 роки.

ОСОБА_1 звернулася до відповідача з заявою про перерахунок пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2017-2019 роки.

Відповідачем листом №18664-18773/0-03/8-0400/20 від 23.09.2020 позивачу було відмовлено у перерахунку пенсії. Обґрунтовуючи свою відповідь, відповідач зазначив, що при проведенні перерахунку пенсії було застосовано показник середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії.

Пенсія обчислена з заробітку за період з 01.07.1995 р. по 30.06.2000 р. та з 01.07.2000 р. по 30.06.2009 р., індивідуальний коефіцієнт заробітку становить 1,57684. Заробітна плата для розрахунку пенсії складала 7708,9 грн (1,57684 х 3764,40 грн х 1,17 х 1,11, де 3764,40 грн - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії (2014, 2015, 2016); 1,17 - коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії з 01.03.2019 р.; 1,11 - коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії з 01.03.2019 р.) (ст. 40 Закону).

Розмір пенсії за віком з 30.04.2020 р. становить 3418,34 грн, де:

- 3192,8 грн - розмір пенсії за віком;

- 225,5 грн - доплата за понаднормативний стаж (за 21 рік).

Позивач, вважаючи зазначену відмову протиправною, звернувся до суду з даним позовом задля захисту своїх порушених прав.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За визначенням ст. 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058) пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом; пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім`ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 1058 відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до положень Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-ХІІ (далі - Закон № 1788) може бути призначена пенсія за вислугу років.

При цьому ст. 10 Закону № 1058 визначено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.

Аналізуючи наведені норми, можна дійти висновку, що чинним пенсійним законодавством України передбачено чотири види пенсій, при цьому особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.

На підставі ч. 2 ст. 40 Закону № 1058 заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки; Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn ); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

Відповідно до ч. 3 ст. 45 Закону № 1058 переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду; при переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

При цьому п.п. 4-3 ч. 4 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», з 1 жовтня 2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%.

Із зазначених норм слідує, що ч. 3 ст. 45 Закону № 1058 визначено порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший, при якому також враховуються наведені приписи п. п. 4-3 ч. 4 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Отже, при зверненні особи, якій було призначено пенсію за вислугу років у порядку Закону № 1788, до територіальних органів ПФУ із заявою про призначення пенсії за віком на підставі Закону № 1058, має місце саме призначення такого виду пенсії, а не переведення згідно з ч. 3 ст. 45 Закону № 1058.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною, зокрема, в постанові від 31.10.2018 року у справі № 876/5312/17, який враховується судом при розгляді цієї справи відповідно до вимог ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 з 09.07.2009 року призначено пенсію за вислугу років відповідно до ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-ХІІ, яким передбачені інші умови і порядок призначення та обчислення пенсії.

Проте, оскільки пенсія, яка призначена ОСОБА_1 за Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", є новою пенсією, а не одним з видів пенсій у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, при її призначенні розрахунок суми пенсії потрібно проводити за правилами ст. 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", які застосовуються до розрахунку суми пенсії, яка призначається вперше, а саме: відповідно до п. 2 ст. 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", яким встановлено, що заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

Виходячи з аналізу наведених норм пенсійного законодавства та встановлених обставин справи, суд робить висновок, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області при призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком протиправно застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в середньому на одну застраховану особу в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2014, 2015 і 2016 роки.

Частиною 1 статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Згідно з частиною 2 статті 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

За таких обставин суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 244 Кодексу адміністративного судочинства України під час ухвалення рішення суд вирішує питання судових витрат.

На підставі ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає за необхідне присудити на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області понесені судові витрати у розмірі 840,80 грн.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо незастосування при призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком показника середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2017-2019 роки.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області врахувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , при призначенні пенсії за віком показник середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, тобто за 2017-2019 роки, з 28.05.2020 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , перерахунок пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, тобто за 2017-2019 роки, з 28.05.2020 року.

Присудити на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області судові витрати у розмірі 840,80 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.М. Олійник