Рішення № 94763771, 04.02.2021, Господарський суд Рівненської області

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" лютого 2021 р. м. Рівне Справа № 918/1175/20

Господарський суд Рівненської області у складі судді Качура А.М.,

розглянувши матеріали справи

за позовом: Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненський молодіжний жилий комплекс"

про стягнення 32 181,60 грн.

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Рівненська міська рада

секретар судового засідання: Коваль С.М.;

представники:

від позивача: Удовиченко О.Ю.;

від відповідача: Грабовський В.А.;

від третьої особи: Поліщук І.С.;

ОПИС СПОРУ

Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненський молодіжний жилий комплекс" про стягнення 32 181,60 грн. шкоди, заподіяної внаслідок задовільного зайняття земельної ділянки.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що на виконання наказу Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області від 27 серпня 2020 року №628-ДК "Про здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності" проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства стосовно земельної ділянки комунальної форми власності, категорія земель - землі житлової та громадської забудови, кадастровий номер 5610100000:01:012:0099, площею 3,4900 га, яка розташована на території Рівненської міської ради.

Під час проведення перевірки було встановлено, що ТОВ "Рівненський молодіжний жилий комплекс", під час проведення підготовчих будівельних робіт на земельній ділянці, вийшло за межі земельної ділянки, яка перебуває у товариства в оренді, шляхом навезення куп глини, чим самовільно зайняло частину земельної ділянки площею 0,30 га кадастровий номер 5610100000:01:012:0099, із земель житлової та громадської забудови, комунальної форми власності, яка розташована в районі вулиць Гагаріна, Струтинської в м. Рівному.

Відповідно до методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, позивач підготував повідомлення про сплату шкоди, заподіяної територіальній громаді міста Рівного, внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки у розмірі 32 181,60 грн. від 07 вересня 2020 року №628-ДК/213ШК/11/01/-20, до якого додано розрахунок розміру шкоди. Примірник повідомлення отримано представником відповідача за довіреністю Грабовським В.А.

Позивач також стверджує, що на час звернення до суду шкоду, заподіяну внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки відповідач не сплатив.

У своєму відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що розміщення куп глини, про які йдеться в акті перевірки від 03 вересня 2020 року та приписі від 03 вересня 2020 року було здійснено протягом 2008-2010 років внаслідок проведення будівельних робіт на земельній ділянці, яка в цей період перебувала в оренді ТОВ "Рівненський МЖК" на підставі договору оренди від 26 липня 2006 року, а тому будь-якого самовільного зайняття земельної ділянки не відбувалось. Земельну ділянку площею 30 000 м. кв. в районі вулиць Гагаріна та М.Струтинської в м. Рівне було повернуто Рівненській міській раді у 2011 році в тому стані, в якому вона перебуває на сьогоднішній день (на частині земельної ділянки, що межує із земельною ділянкою 5610100000:01:012:0073 розміщена купи глини). Після повернення у 2011 році із оренди земельної ділянки площею 30 000 м.кв., яка станом на сьогоднішній день сформована у земельну ділянку площею 3,49 га кадастровий номер 5610100000:01:012:0099 ТОВ "Рівненський МЖК" будь-яких робіт на такій земельній ділянці не здійснювало.

На переконання відповідача, на момент проведення перевірки позивачем 03 вересня 2020 року не існувало будь-яких підстав для тверджень про те, що ТОВ "Рівненський МЖК" самовільно зайняло частину (0,30 та) земельної ділянки загальною площею 3,49 га кадастровий номер 5610100000:01:012:0099 в районі вулиць Гагаріна та Марфи Струтинської в м. Рівне шляхом висипання куп глини, оскільки розміщення вказаного ґрунту відбулося протягом 2008-2010 років, тобто в період коли відповідна земельна ділянка ще перебувала в оренді у ТОВ "Рівненський МЖК".

Відтак, ТОВ "Рівненський МЖК" не вчиняло будь-яких порушень вимог земельного законодавства відносно земельної ділянки кадастровий номер 5610100000:01:012:0099, а тому підстави для тверджень про вчинення порушень відсутні.

Інші процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 04 січня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження, залучено Рівненську міську раду до розгляду справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача, судове засідання призначено на 26 січня 2021 року.

25 січня 2021 року відповідачем подано клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі Рівненського окружного адміністративного суду №460/7533/20 за позовом ТОВ "Рівненський МЖК" до Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області про визнання протиправним та скасування припису та судовим рішенням у справі Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області №308/9519/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області про визнання протиправною та скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення.

Щодо вказаного клопотання суд зазначає, що в судовому засіданні відповідачу відмовлено в задоволенні клопотання про зупинення розгляду справи. При цьому суд врахував, що згідно з положеннями статті 227 ГПК України, суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.

Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв`язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов`язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

При цьому імперативним приписом пункту 5 частини 1 статті 227 ГПК України зазначено, що суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Предметом спору у даній справі є встановлення обставин завдання шкоди внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки. При цьому, на переконання суду, зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Разом з тим оскарження припису та постанови про адміністративне правопорушення не може свідчити про обставини, які є безумовною підставою для зупинення провадження у справі в розумінні статті 227 ГПК України.

25 січня 2021 року відповідачем подано відзив на позовну заяву.

В судовому засіданні 26 січня 2021 року оголошено перерву до 04 лютого 2021 року.

02 лютого 2021 року позивачем подано заперечення про зупинення провадження у справі.

02 лютого 2021 року позивачем подано відповідь на відзив.

04 лютого 2021 року відповідачем подано заперечення на відповідь на відзив.

04 лютого 2021 року позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог, в якій позивачем зазначено, що у зв`язку з тим, що позов було подано у 2020 році, а з 2021 року відбулась зміна бюджетних рахунків, в тому числі рахунку призначеного для сплати коштів за завдану шкоду, позивач просить викласти позовні вимоги з врахуванням вказаних змін.

Судом враховано, що вказана заява за своєю суттю не є заявою про збільшення позовних вимог або заявою про зміну предмету спору. Позивачем фактично вказано про зміну рахунку призначеного для сплати шкоди. При цьому зміна рахунку відбулась після подання позову, відтак суд вважає за необхідне вказану заяву прийняти до розгляду.

04 лютого 2021 року відповідач подав клопотання про витребування доказів. Зокрема відповідач просив витребувати у Рівненської міської ради копію акта прийманя-передачі, складеного 18.11.2020 між Рівненською міською радою та Рівненською обласною державною адміністрацією про передачу земельної ділянки площею 3,49 га кадастровий номер 5610100000:01:012:0099 на виконання рішення Рівненської міської ради від 29.10.2020 № 8183.

Відповідно до положень статті 81 ГПК України, учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Водночас, відповідач у поданому клопотанні жодним чином не обґрунтував неможливість подання зазначеного клопотання про витребування доказів у встановлений строк. А проте, як видно із клопотання відповідача, про наявність витребовуваного доказу йому було відомо ще 26 січня 2021 року.

Відповідно до правил статті 119 ГПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Однак відповідач, пропустивши встановлений процесуальним законом строк для заявлення клопотань про витребування доказів, не адресував суду заяву про поновлення пропущеного процесуального строку.

А тому, суд залишив без задоволення клопотання відповідача про витребування доказів від 04 лютого 2021 року.

В судовому зсіданні представник позивача підтримав позов.

В судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги не визнав.

В судовому засіданні представник третьої особи зазначив про обґрунтованість позовних вимог.

МОТИВИ СУДУ ПРИ ПРИЙНЯТТІ РІШЕННЯ

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.

Як стверджується наявними в матеріалах справи доказами, на виконання наказу Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області від 27 серпня 2020 року №628-ДК "Про здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності" проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства стосовно земельної ділянки комунальної форми власності, категорія земель - землі житлової та громадської забудови, кадастровий номер 5610100000:01:012:0099, площею 3,4900 га, яка розташована на території Рівненської міської ради.

В результаті проведеної перевірки було встановлено, що ТОВ "Рівненський молодіжний жилий комплекс", в особі директора Дем`янчук Нелі Михайлівни, під час проведення підготовчих будівельних робіт на орендованій земельній ділянці, вийшло за межі земельної ділянки, яка перебуває у товариства в оренді, шляхом навезення куп глини на сусідню земельну ділянку, чим самовільно зайняло частину земельної ділянки площею 0,30 га кадастровий номер 5610100000:01:012:0099, із земель житлової та громадської забудови, яка на час проведення перевірки належала до комунальної форми власності, та яка розташована в районі вулиць Гагаріна, Струтинської в м. Рівному.

Вказані обставини підтверджується та відображені в акті обстеження земельної ділянки №628-ДК/193АО/10/01/-20 від 03 вересня 2020 року.

Вказані факти порушення зафіксовані у акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об`єкту - земельної ділянки від 03 вересня 2020 року №628ДК/497АП/09/01/-20, копію якого отримав представник за дорученням, виданим ТОВ "Рівненський молодіжний жилий комплекс" від 14 травня 2019 року.

Згідно з наявним в матеріалах справи приписом від 03 вересня 2020 року №628-ДК/246Пр/03/01/-20, ТОВ "Рівненський молодіжний жилий комплекс" було зобов`язано в тридцяти денний термін вжити заходи щодо усунення виявленого порушення, а саме: звільнити частину самовільно зайнятої земельної ділянки з кадастровим номером 5610100000:01:012:0099 або посвідчити право користування (власності) вказаної земельної ділянки в термін до 03 жовтня 2020 року.

Також, державним інспектором було складено протокол про адміністративне правопорушення від 03 вересня 2020 року за №628ДК/0000297П/07/01/-20, відповідно до якого встановлено, що ТОВ "Рівненський молодіжний жилий комплекс" в порушення вимог статей 125, 126 Земельного кодексу України здійснено самовільне зайняття частини вищевказаної земельної ділянки площею 0,30 га.

Згідно з постановою про накладення адміністративного стягнення від 03 вересня 2020 року №628ДК/0000297По/08/01/-20, яку було винесено щодо керівника ТОВ "Рівненський молодіжний жилий комплекс" ОСОБА_1 , її було визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачене статтею 53-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

Крім того, у відповідності до методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25 липня 2007 року №963, позивачем вручено представнику відповідача повідомлення про сплату шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки у розмірі 32 181.60 грн. від 07 вересня 2020 року №628-ДК/213ШК/11/01/-20. Про отримання повідомлення відповідачем свідчить підпис його представника. Також відповідачу пред`явлено вимогу у 15-денний термін сплатити розмір шкоди із зазначенням розрахунку шкоди.

Також позивач долучив до позову копії планів-схем самовільно зайнятої земельної ділянки та фотознімків, зроблених під час проведення перевірки. Із зазначених доказів суд встановив, що навезені купи глини розміщені на межі орендованої відповідачем земельної ділянки та на суміжній земельній ділянці, що не перебуває в користуванні відповідача. При цьому з фотознімків суд встановив, що фотофіксація такого порушення здійснювалася у період активної вегетації рослин, що відповідає часу проведення перевірки - 03 вересня 2020 року. Також фотознімки дозволяють встановити, що вивезені купи глини на суміжній з орендованою відповідачем земельній ділянці не покриті рослинністю та мають ознаки нещодавнього розміщення.

Суд також встановив, що відповідач після проведення перевірки щодо дотримання земельного законодавства надав Головному управлінню Держгеокадастру у Рівненській області заперечення на акт обстеження земельної ділянки та акт перевірки.

В матеріалах справи відсутні докази щодо сплати відповідачем шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки.

Разом з тим, в матеріалах справи наявна копія квитанції від 14 вересня 2020 року про оплату директором відповідача Дем`янчук Н.М. штрафу згідно з постановою №628ДК/0000297ПО/08/01/20 від 03.09.2020 у розмірі 340,00 грн. (а.с.19).

Окрім цього суд встановив, що рішенням Рівненської міської ради від 09 березня 2006 року № 2040 затверджено проект землеустрою щодо відведення відповідачу земельної ділянки в районі вулиць Гагаріна та Струтинської для будівництва та обслуговування малоповерхової забудови мікрорайону молодіжного житлового комплексу, надано відповідачу в оренду строком на п`ятдесят років земельну ділянку загальною площею 96 100 м2. На підставі цього рішення 26 липня 2006 року укладено договір оренди земельної ділянки між Рівненською міською радою (орендодавець) та відповідачем (орендар), за умовами якого відповідач прийняв у строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 96 100 м2.

Надалі, рішенням Рівненської міської ради від 05 січня 2011 року №81 припинено право оренди частини земельної ділянки площею 30 000 м2, яка рішенням Рівненської міської ради від 09 березня 2006 року № 2040 передавалася в оренду відповідачу. На виконання рішення Рівненської міської ради від 05 січня 2011 року №81 міська рада та відповідач уклали додатковий договір від 04 серпня 2011 року, за умовами якого сторони внесли зміни до договору оренди земельної ділянки від 14 серпня 2006 року, зокрема відповідач отримав в оренду земельну ділянку загальною площею 61 200 м2. Водночас відповідач передав міській раді частину орендованої до цього земельної ділянки площею 30 000 м2, яка станом на час проведення перевірки за рахунок приєднання інших земельних ділянок сформована в земельну ділянку площею 3,49 га з кадастровим номером 5610100000:01:012:0099, та яка є суміжною із земельними ділянками, що перебувають в оренді відповідача: площею 5,6968 га кадастровий номер 561010000:01:012:0073 та площею 0,4232 га кадастровий номер 5610100000:01:012:0074. Тобто частина земельної ділянки, яка була в оренді відповідача була передана міській раді та за рахунок приєднання інших ділянок була сформована у земельну ділянку площею 3,49 га. Саме на цій земельній ділянці було розміщено купи ґрунту, що було виявлено під час проведення позивачем перевірки дотримання вимог земельного законодавства.

Також суд встановив, що протягом 2007-2010 років відповідач отримував дозволи на проведення будівельних робіт та на зняття та перенесення ґрунтового покриву на орендованій на той час земельній ділянці.

На час виявлення стверджуваного позивачем самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки право власності територіальної громади міста Рівного в особі Рівненської міської ради на цю земельну ділянку, було зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Вказані обставини підтверджуються Інформаційною довідкою з Державного земельного кадастру від 02 жовтня 2020 року.

Водночас, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, станом на 04 лютого 2021 року дана земельна ділянка перебуває у державній власності, а власником зареєстровано державу Україна в особі Рівненської обласної державної адміністрації. Підставою для державної реєстрації вказано рішення Рівненської міської ради від 29 жовтня 2020 року.

Відповідачем надано для долучення до матеріалів справи заперечення на акт обстеження земельної ділянки та акт перевірки, які адресовані Головному управлінню Держгеокадастру у Рівненській області.

Крім того відповідачем надано для долучення до матеріалів справи копії позовної заяви, поданої до Рівненського окружного адміністративного суду про визнання протиправним та скасування припису Головного управлінню Держгеокадастру у Рівненській області №628-ДК/246Пр/02/01/-20 від 03 вересня 2020 року, а також позовної заяви до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області за позовом ОСОБА_1 до Головного управлінню Держгеокадастру у Рівненській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення №628ДК/0000297ПО/08/01/-20 від 03 вересня 2020 року.

Разом з тим матеріали справи (станом на час розгляду справи) не містять процесуальних рішень, що набрали законної сили за результатами вказаних позовних заяв.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів сторін

З наведених обставин видно, що спірні правовідносини є за своїм змістом позадоговірними та стосуються стягнення шкоди завданої внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки.

Спірний характер правовідносин базується на тому, що позивач (як орган який здійснює повноваження з державного нагляду та контролю за дотриманням земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності) вважає, що протиправними діями відповідача було завдано шкоду, розмір якої визначено згідно із затвердженою методикою. Разом з тим відповідач позовні вимоги заперечує з підстав незгоди з винесеним приписом №628-ДК/246Пр/02/01/-20 від 03 вересня 2020 року та постановою про накладення адміністративного стягнення №628ДК/0000297ПО/08/01/-20 від 03 вересня 2020 року.

Згідно із положеннями статті 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Власність зобов`язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

Згідно із нормами статті 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до положень статті 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. Підставою для укладення договору оренди може бути цивільно-правовий договір про відчуження права оренди.

У відповідності до статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Згідно із положеннями статті 211 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за такі порушення зокрема як самовільне зайняття земельних ділянок.

У випадках самовільного зайняття земельних ділянок шкода (збитки) відшкодовуються відповідно до статей 22, 1166, 1192 Цивільного кодексу України, статей 156, 211, 212 Земельного кодексу України у повному обсязі особами, що її заподіяли.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням земельного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Стаття 1166 Цивільного кодексу України містить правило про загальний (генеральний) делікт, відповідно до якого майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з положеннями статті 1172 Цивільного кодексу України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Доказами наявними в матеріалах справи підтверджено, що в результаті проведеної перевірки встановлено, що ТОВ "Рівненський молодіжний жилий комплекс" під час проведення підготовчих будівельних робіт на земельній ділянці, вийшло за межі земельної ділянки, яка перебуває у товариства в оренді, шляхом навезення куп глини, чим самовільно зайняло частину земельної ділянки площею 0,30 га кадастровий номер 5610100000:01:012:0099, із земель житлової та громадської забудови, комунальної форми власності (на час проведення перевірки), яка розташована в районі вулиць Гагаріна, Струтинської в м. Рівному.

Вказані обставини підтверджується та відображені в акті обстеження земельної ділянки №628-ДК/193АО/10/01/-20 від 03 вересня 2020 року, та зафіксовані у акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об`єкту - земельної ділянки від 03 вересня 2020 року №628ДК/497АП/09/01/-20.

Окрім цього, приписом від 03 вересня 2020 року №628-ДК/246Пр/03/01/-20, ТОВ "Рівненський молодіжний жилий комплекс" було зобов`язано в тридцяти денний термін вжити заходи щодо усунення виявленого порушення.

Також, було складено протокол про адміністративне правопорушення від 03 вересня 2020 року за №628ДК/0000297П/07/01/-20, яким встановлено, що ТОВ "Рівненський молодіжний жилий комплекс" в порушення вимог статей 125, 126 Земельного кодексу України здійснено самовільне зайняття частини вищевказаної земельної ділянки площею 0,30 га.

Постановою про накладення адміністративного стягнення від 03 вересня 2020 року №628ДК/0000297По/08/01/-20, Дем`янчук Нелю Михайлівну було визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачене статтею 53-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

Матеріали справи не містять доказів визнання протиправними та скасування результатів перевірки.

Жодних договірних чи будь яких інших документів, які давали б право на використання земельних ділянок на момент перевірки надано не було.

Враховуючи вище встановлені обставини, суд приходить до висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівненський молодіжний жилий комплекс" допустило протиправну поведінку. А саме: відповідач здійснив самовільне зайняття земельної ділянок, що є порушенням вимог статей 125, 126 Земельного кодексу України.

Відповідно до методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25 липня 2007 року №963, позивач розрахував суму заподіяної державі шкоди, що становить 32 181,60 грн.

Відповідач отримав повідомлення про сплату шкоди 07 вересня 2020 року. Разом з тим станом на час розгляду спору матеріали справи не містять доказів відшкодування вказаної шкоди.

Статтею 174 Господарського кодексу України визначено, що господарські зобов`язання виникають, серед іншого, внаслідок заподіяння шкоди суб`єкту або суб`єктом господарювання.

Нормами статей 152, 156 Земельного кодексу України закріплено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

На переконання суду достатньою підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам, юридичним чи фізичним особам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, можуть бути матеріали справи про адміністративне правопорушення, які підтверджують факт вчинення цього правопорушення. А саме: акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства; протокол про адміністративне правопорушення; припис (з вимогою усунення порушення земельного законодавства); акт обстеження земельної ділянки. Підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної юридичним чи фізичним особам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, є зазначені документи в їх сукупності, оскільки саме вони можуть підтвердити сам факт самовільного зайняття земельної ділянки, розмір зайнятої ділянки.

Порядок визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок визначений постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття та знесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу" №963 від 25.07.2007 (далі - методика).

Так, розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, визначається для всіх категорій земель та для земель житлової та громадської забудови за встановленими формулами, закріпленими у п.4 Методики. При цьому, складові формул для визначення розміру шкоди для земель житлової та громадської забудови та інших категорій земель є різними в залежності від категорії земель за цільовим призначенням.

Відповідно до вимог методики розрахунку розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, визначеної для земель житлової та громадської забудови, шкоду розраховано за формулою: Шс = Пс х (Нпз х Кн х Кк ) х Кф х Кі, де Шс - розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, гривень; Пс - площа самовільно зайнятої земельної ділянки, гектарів; Нпз - середньорічний дохід, який можна отримати від використання земель житлової та громадської забудови за цільовим призначенням відповідно до групи населених пунктів за чисельністю населення; Кн - коефіцієнт, що застосовується до населених пунктів обласного значення, мм. Києва та Севастополя; Кк - коефіцієнт, що застосовується до населених пунктів, віднесених до курортних; Кф - коефіцієнт функціонального використання земель; Кі - коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель, який дорівнює добутку коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель за 2007 та наступні роки.

Як видно з матеріалів справи позивачем було проведений розрахунок розміру шкоди відповідно до вимог вказаної методики. А отже, суд вважає доведеним розмір заподіяної шкоди, який становить 32 181,60 грн.

Згідно з нормами статті 5 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Відповідно до Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру (надалі - Положення), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015р. № 15, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Згідно з приписами статті 10 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право зокрема:

- безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель;

- давати обов`язкові для виконання вказівки (приписи) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель відповідно до їх повноважень, а також про зобов`язання приведення земельної ділянки у попередній стан у випадках, установлених законом, за рахунок особи, яка вчинила відповідне правопорушення, з відшкодуванням завданих власнику земельної ділянки збитків;

- складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством України порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності;

- проводити у випадках, встановлених законом, фотографування, звукозапис, кіно- і відеозйомку як допоміжний засіб для запобігання порушенням земельного законодавства України.

Відповідно до положень статей 1, 2 Земельного кодексу України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Аналіз норм Конституції України, Земельного та Господарського кодексів України свідчить, що органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у правовідносинах щодо розпорядження земельними ділянками державної та комунальної власності діють як органи, через які держава або територіальна громада реалізують повноваження власника земельних ділянок. Реалізуючи ці повноваження, вказані органи вступають у цивільні та господарські правовідносини з юридичними та фізичними особами.

Згідно з пункту 7 Положення Держгеокадастр здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Згідно зі статтею 20 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи звертаються до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 4 Положення, передбачено повноваження Головного управління Держгеокадастру щодо здійснення державного нагляду (контролю) у частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, в тому числі за отриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю, та інші вищевказані повноваження.

Крім того, згідно пункту 4 Положення, посадові особи Головного управління мають право зокрема складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель, розглядати справи про адміністративні правопорушення, подавати до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності, давати обов`язкові для виконання вказівки (приписи) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель, зобов`язання приведення земельної ділянки у попередній стан у випадках, установлених законом, за рахунок особи яка вчинила відповідне правопорушення, з відшкодуванням завданих збитків.

Отже, правом вимоги на відшкодування шкоди заподіяної самовільним зайняттям земельної ділянки, як державної так і комунальної власності, наділене Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області, як орган уповноважений на виконання функцій держави у спірних правовідносинах.

Юридичною підставою позадоговірної відповідальності є склад цивільного правопорушення, елементами якого є шкода, протиправна поведінка, причинний зв`язок між шкодою і протиправною поведінкою, вина. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. Фактичною підставою для застосування такого виду відповідальності є вчинення особою правопорушення.

У розумінні наведених положень законодавства позивач повинен довести суду факт заподіяння йому шкоди, розмір цієї шкоди, наявність протиправної поведінки відповідача і причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками. При цьому відсутність вини мають доводити відповідач. А тому суд повинен дослідити наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення.

Отже, шкода та її розмір, як обов`язковий елемент складу цивільного правопорушення, встановлені судом.

Протиправна поведінка полягає в тому, що відповідач під час проведення будівельних робіт, які полягали в навезенні куп глини, вийшов за межі земельної ділянки, що перебуває в його оренді, та розмістив навезений ґрунт на прилеглій земельній ділянці. Таким чином відповідач допустив порушення вимог статей 125, 126 Земельного кодексу України.

Причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками полягає в тому, що протиправні дії відповідача спричинили збитки в розмірі 32 181,60 грн. Наявність протиправної поведінки відповідача та причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою також встановлені судом.

Вина відповідача знаходить своє вираження в тому, що саме у зв`язку з його протиправними діями завдано шкоду. Відповідач не заперечив, що розміщення куп ґрунту на суміжній з орендованою ним земельній ділянці здійснювалося саме ним, хоча і висловив застережнення, що такі дії мали місце у 2008-2010 роках. Крім того, оцінюючи наявність вини відповідача, суд враховує, що директором відповідача сплачено штраф як санкцію за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного із самовільним зайняттям земельної ділянки.

А отже, матеріалами справи підтверджується наявність в діях відповідача земельної ділянки повного складу цивільного правопорушення. Протиправні дії відповідача полягали у самовільному зайнятті земельної ділянки. Розмір заявлених до стягнення збитків суд вважає підтвердженим.

Суд також враховує, що станом на дату прийняття рішення відповідач не надав доказів відшкодування заподіяної шкоди. А тому суд робить висновок, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що мають бути задоволені.

Щодо заперечень відповідача висвітлених у відзиві, суд зазначає, що вказані заперечення зводяться до невизнання результатів проведеної перевірки. У зв`язку з чим відповідач та його керівник звернулися до суду з відповідними позовними заявами. Обидва позови розглядаються за правилами адміністративного судочинства. А отже оцінка дій позивача щодо проведення перевірки на наявність порушень з боку суб`єкта владних повноважень відноситься до спорів у сфері публічно-правових відносин. А тому суд не може надавати оцінку правомірності дій позивача у даній справі, що у свою чергу є підставою для відхилення таких аргументів відповідача.

Водночас суд враховує, що станом на час розгляду даної справи, матеріали справи не містять доказів визнання незаконними та скасування результатів перевірки, що слугувала підставою для звернення з даним позовом.

Також відповідач наводить аргументи щодо того, що розміщення ним ґрунту на прилеглій земельній ділянці мало місце протягом 2008-2010 років, оскільки ця земельна ділянка на той час перебувала в оренді відповідача, а отже складування ґрунту здійснювалося відповідачем саме у той часовий період. Суд відхиляє такі аргументи відповідача, оскільки з наданих суду фотознімків суд встановив, що вивезені купи глини на суміжній з орендованою відповідачем земельній ділянці не покриті рослинністю та мають ознаки нещодавнього їх розміщення.

Відповідно до положень статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Також, згідно з нормами статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Правилами статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Висновки суду

Суд встановив, що діями відповідача заподіяно шкоду внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки. Розмір доведеної шкоди становить 32 181,60 грн. Водночас доказів відшкодування такої шкоди відповідач не надав. Матеріали справи не містять доказів визнання протиправними та скасування результатів перевірок дотримання земельного законодавства, які слугували підставою для звернення позивача з відповідним позовом.

Відповідач також не довів суду відсутність зі свого боку вини, як елементу складу цивільного правопорушення.

Розподіл судових витрат

Згідно з положеннями статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи задоволення позову, судові витрати що становлять 2 102,00 грн. судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 130, 233, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненський молодіжний жилий комплекс" (33003, Рівненська область, місто Рівне, вул. Гайдамацька, будинок 13-Б, код ЄДРПОУ 13988757) на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області (33000, м. Рівне, вул. С. Петлюри, 37, код ЄДРПОУ 39768252) 32 181 (тридцять дві тисячі сто вісімдесят один) грн. 60 коп. шкоди заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки (кадастровий номер 5610100000:01:012:0099), на рахунок UA528999980314010611000017001, УК у м.Рівному/м.Рівне 24062200, код ЄДРПОУ 38012714, МФО 899998, код класифікації доходів 24062200.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненський молодіжний жилий комплекс" (33003, Рівненська область, місто Рівне, вул. Гайдамацька, будинок 13-Б, код ЄДРПОУ13988757) на користь Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області (33000, м. Рівне, вул. С. Петлюри, 37, код ЄДРПОУ 39768252) судовий збір у сумі 2 102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп.

Позивач (Стягувач): Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області (33000, м. Рівне, вул. С. Петлюри, 37, код ЄДРПОУ 39768252).

Відповідач (Боржник): Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівненський молодіжний жилий комплекс" (33003, Рівненська область, місто Рівне, вул. Гайдамацька, будинок 13-Б, код ЄДРПОУ13988757).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Повний текст рішення складено та підписано 10 лютого 2021 року.

Суддя Качур А.М.