Рішення № 9476370, 18.03.2010, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" березня 2010 р.                                                                                 Справа № 13/342

Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого - судді Скиби Г.М., при секретарі судового засідання Бордунос Л.І., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Технік Енерджі», м. Київ, вул. Ямська, 28а

          до приватного сільськогосподарського підприємства «Яблуневий сад», Канівський р-н, с. Яблунів, вул. Колгоспна, 1

          про стягнення 42097,95 грн. збитків,

          за участю представників сторін:

          позивача: участі не брали;

          відповідача: Потапенко С. В. –за ордером - адвокат.

Справа розглядається на підставі ст. 75 ГПК України за наявними в ній доказами та матеріалами.

Позивач звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить стягнути з ПСП “Яблуневий сад” на користь ТОВ “ТЕХНІК ЕНРЕРДЖІ”:

- пеню у розмірі 22 820 грн. - згідно п.7.1. договору поставки сільськогосподарської техніки №100 від 03 червня 2008р.

- 3% річних передбачених у розмірі 2 904 грн. згідно чинного законодавства.

- індекс інфляції у розмірі 16 373 грн. згідно чинного законодавства.

- адвокатські витрати у розмірі 3000 грн. згідно договору №35/02/10

про надання правової допомоги від 03 лютого 2010р.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на таке:

27 листопада 2008р. TOB “Технік Енерджі” звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом про стягнення із ПСП “Яблуневий сад” заборгованості та штрафних санкцій за договором поставки №100 від 03.06.2008р., та відшкодування судових витрат.

TOB “Технік Енерджі” здійснило нарахування пені, 3% річних, інфляційних витрат за період із 16 жовтня 2008р. (моменту порушення права позивача на розрахунок) по 27 листопада 2008р. (день звернення до суду). Даний розмір нарахованих сум збігається із сумами, що задоволені судом при прийнятті рішення.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 12 січня 2009р. по справі №04/5388 присуджено до стягнення з ПСП “Яблуневий сад” на користь ТОВ “Технік Енерджі” 138225 грн. 34 коп. основного боргу, 1895 грн. 67 коп. пені, 236 грн. 52 коп. річних, 2349 грн. 83 коп. інфляційних, 7800 грн. збитків, 1505 грн. 07 коп. витрат по держмиту та 108 грн.07 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

19 лютого 2009р. відділом державної виконавчої служби Канівського РУЮ було відкрито виконавче провадження щодо стягнення в примусовому порядку вказаних вище сум згідно наказу Господарського суду Черкаської області від 12 січня 2009р. по справі №04/5388.

25 вересня 2009р. відділом державної виконавчої служби Канівського РУЮ було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, оскільки борг сплачено:

•          Витяг з банківського реєстру від 23.07.2009р. - 57 719,15 грн.;

•          Витяг з банківського реєстру від 12.08.2009р. - 35 996,27 грн.;

•          Витяг з банківського реєстру від 28.08.2009р. - 17 059,85 грн.;

•          Витяг з банківського реєстру від 04.09.2009р. - 19 903,15 грн.;

•          Витяг з банківського реєстру від 25.09.2009р. - 7 546,92 грн.

Згідно із ч. 2 ст. 35 Господарсько-процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Згідно із ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Абзац 1 ч.І ст.193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 610 ЦК України зазначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання)

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для

виконання сторонами.

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.І ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч.4 ст.231 Господарського кодексу у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. З ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пункт 7.5. Договору встановлює, що Сторони, відповідно до ст. 259 ЦК України, домовились про те, що строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій збільшується до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним договором.

Відповідно до ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

На сьогоднішній день законом не встановлено іншого строку нарахування штрафних санкцій, тому виходячи із норм ст.232 ГК України строк нарахування штрафних санкцій може бути продовжено у письмовому договорі між сторонами.

У підпункті 2 п.7.5. Договору зазначено, - «крім цього, сторони, відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, домовились про те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань за даним договором, здійснюється без обмеження строку».

Згідно п. 7.1. Договору, за прострочення виконання зобов'язання Покупець зобов'язаний сплатити на користь Продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого Товару за кожен день затримки.

Відповідно до п.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом

Нарахування пені, 3% річних та інфляційних витрат здійснюється позивачем за період із 28 листопада 2008 року по 24 вересня 2009 року.

Сума нарахованої пені становить 22 820 грн.

Сума нарахованих 3% річних становить 2 904 грн. 17 коп.

Відповідно до листа ВСУ від 03.04.1997р. нарахування індексу інфляції здійснюється із листопада 2008р. по вересень 2009р., а отже її розмір (додаток №3 до позовної заяви) складає 16 373 грн. 78 коп.

Відповідно до п.9 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 29.04.1994 №02-5/293 “Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань”, відсотки за користування чужими коштами є платою саме за користування чужими коштами, а не санкцією за невиконання чи неналежне виконання зобов'язання.

Стягнення цих відсотків передбачено, зокрема, п. 67 Положення про поставки продукції та п. 57 Положення про поставки товарів.

Відповідно до договору № 35/02/10 від 03 лютого 2010р. про надання правових послуг, працівник TOB “Незалежна юридична компанія” - Бонтлаб Василь Васильович здійснював підготовку по написанню та поданні позовної заяви про стягнення штрафних санкцій за невиконання зобов'язань та відшкодування адвокатських витрат, та безпосередню буде брати участь в судових засіданнях, надавати заяви, клопотання, пояснення, тобто здійснювати необхідний комплекс юридичних дій пов'язаних зі стягненням із ПСП “Яблуневий сад” боргу та нарахованих пені, 3% річних, індексу інфляції за договором поставки.

Бонтлаб Василь Васильович є адвокатом, про що свідчать свідоцтво та посвідчення адвоката, а основним видом діяльності TOB “Незалежна юридична компанія” є адвокатська діяльність про що свідчить КВЕД 74.11.1., зазначений в довідці ЄДРПОУ товариства.

Позивач вважає, що витрати, які поніс позивач, сплативши правові послуги в розмірі 3 000 грн. згідно договору №35/02/10 від 03 лютого 2010р. TOB «Незалежна юридична компанія»- є адвокатськими витратами відповідно до ст. 44 ГПК України.

Сплата адвокатських витрат підтверджується платіжним дорученням, поданим у справу.

Відповідач свої обов'язки не виконав у повному обсязі, чим порушив свої обов'язки за договором.

Позивач просить позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні та у письмовому відзиві на позов зазначив, що у задоволенні позову в частині стягнення пені в сумі 22 820 грн. має бути відмовлено в повному обсязі, оскільки вищезазначене рішення суду від 12 січня 2009р. у справі № 04/5388, на яке посилається позивач у своїй позовній заяві, було виконано повністю в примусовому порядку відділом ДВС Канівського РУЮ. Представник відповідача зазначає, що позивач вже використав своє право щодо застосування до відповідача наслідків неналежного виконання умов договору у вигляді пені в розмірі 1895,67 грн., тому заявлена позивачем вимога про стягнення з відповідача пені в розмірі 22 820 грн. є безпідставною та такою, що не підлягає до задоволення.

Інших доказів сторонами не подано.

Оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності, вислухавши пояснення представників сторін, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення з наступних підстав:

- між сторонами виникли договірні відносини відповідно до письмового, двостороннього, оплатного, строкового договору поставки № 100 від 03.06.2008р.;

          - даний договір не заперечений сторонами, не визнаний судом недійсним, не розірваний, не спростований та був чинним на момент прийняття рішення від 12 січня 2009р. по справі № 04/5388;

- відділом ДВС виконувалось судове рішення у примусовому порядку, а тому добровільне волевиявлення сторони не діє. Заборгованість стягнута з боржника. Дія договору припинена, оскільки вже діє примус від імені держави;

- вимоги в частині стягнення пені в розмірі 22 820 грн. до задоволення не підлягають, оскільки рішенням господарського суду Черкаської області від 12 січня 2009 року було визначено суму несвоєчасного виконання відповідачем грошового зобов‘язання згідно договору поставки №100 від 03.06.2008р. –138 225,34 грн., на яку позивачем згідно вимог закону та договору була нарахована пеня в розмірі 1895,67 грн. У відповідності з постановою відділу ДВС Канівського міськрайонного управління юстиції від 25.09.2009р. рішення господарського суду Черкаської області згідно з виконавчим документом виконано повністю.

- Стосовно вимоги в частині стягнення 3 000 грн. адвокатських витрат позивачем на підтвердження витрат на оплату послуг адвоката надані суду докази, а саме: договір про надання правової допомоги № 35/02/10 від 03.02.2010р., який укладено між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю “Незалежна юридична компанія”, акт приймання-передачі документів (матеріалів) від 03.02.2010р., акт здачі –приймання виконаних робіт щодо надання правової допомоги від 22.02.2010р., наказ товариства з обмеженою відповідальністю “Незалежна юридична компанія” від 08.01.2008р. №5 про прийняття на роботу Бонтлаба В.В., свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №3280, яке видано на ім‘я –Бонтлаб В.В.; довіреність позивача від 17.04.2009р., видана адвокату Бонтлабу В.В на право представляти інтереси позивача в господарських судах . Плата за надані послуги свідчить про те, що ця плата не є витратами на оплату послуг адвоката, оскільки такі послуги були надані позивачу товариством з обмеженою відповідальністю “Незалежна юридична компанія”, у якому Бонтлаб В.В. працював як найманий працівник, а не як найманий позивачем адвокат. Інтереси позивача в господарському суді Черкаської області на підставі довіреності позивача від 17.04.2009р. Бонтлаб В.В. не представляв, оскільки не приймав участі у судових засіданнях. Враховуючи вищевикладене, вимоги в частині стягнення 3 000 грн. адвокатських витрат згідно договору №35/02/10 про надання правової допомоги від 03 лютого 2010 року до задоволення не підлягають.

Вимоги в частині стягнення 16 373,78 –інфляційних збитків та 2 904,17 грн. - 3% річних з простроченої суми підлягають до задоволення.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог та належить стягнути на користь позивача 192,77 грн. державного мита та 108,07 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпеченню судового процесу.

Керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд –

В И Р І Ш И В:

          Позовні вимоги задовольнити частково.

          Стягнути з приватного сільськогосподарського підприємства “Яблуневий сад”, код ЄДРПОУ 32342775, Канівський район, с. Яблунів, вул. Колгоспна, 1, р/р 26005303313 в Канівському відділенні 3284 ВАТ “Ощадний банк України”, МФО 354385

на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Технік Енерджі”, код ЄДРПОУ 35076670, м. Київ, вул. Ямська, 28-а, р/р 2600956196001 в АБ “Київська Русь”, МФО 319092

16 373,78 –інфляційні збитки; 2 904,17 грн. - 3% річних, 192,77 грн. державного мита та 108,07 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня прийняття рішення. Сторони у справі протягом цього строку мають право подати апеляційну скаргу до апеляційного суду на вказане рішення через Господарський суд Черкаської області.

Суддя Г.М. Скиба