Ухвала суду № 94760734, 04.02.2021, Кагарлицький районний суд Київської області

Справа № 368/1170/20

2/368/191/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" лютого 2021 р. Кагарлицький районний суд Київської області в складі: головуючого судді Кириченка В.І.,

при секретарі Марчук Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кагарлику позовну заяву ОСОБА_1 до Кагарлицького районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції , третя особа без самостійних вимог Акціонерне товариство « АЛЬФА – Банк» про зобов`язання зняти арешт з квартири,-

ВСТАНОВИВ:

В позові ОСОБА_1 просить суд зобов`язати Кагарлицький районний відділ державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції зняти арешт з належної йому квартири яка знаходиться в будинку АДРЕСА_1 . Мотивував тим, що арешт накладений державним виконавцем у рамках виконавчого провадження та пов`язаний зі стягненням з нього заборгованості в розмірі 22922 грн. на користь Акціонерного товариства « АЛЬФА – Банк» за кредитним договором на виконання судового наказу від 23.07.2009 року Шевченківського районного суду міста Києва в справі №2н-4614. 29.09.2010 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувану на підставі ст.47 ч.1 п.1 ст. 47 ЗУ « Про виконавче провадження». Станом на 3.08.2020 року заборгованість у нього відсутня . На його заяву до державної виконавчої служби він отримав відповідь про знищення виконавчого провадження і що на час завершення виконавчого провадження ЗУ « Про виконавче провадження не передбачалось зняття арешту з майна.

Враховуючи те, що матеріали виконавчого провадження знищено, він не має змоги оскаржити рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та посадових осіб державної виконавчої служби у зв`язку з чим вважав, що арешт майна може бути знятий лише за рішенням суду в позовному провадженні.

Судом встановлено, що арешт на належну позивачу квартиру яка знаходиться в будинку АДРЕСА_1 накладений державним виконавцем у рамках виконавчого провадження та пов`язаний зі стягненням з нього заборгованості в розмірі 22922 грн. на користь Акціонерного товариства « АЛЬФА – Банк» за кредитним договором на виконання судового наказу від 23.07.2009 року Шевченківського районного суду міста Києва в справі №2н-4614. 29.09.2010 року державним виконавцем за письмовою заявою стягувача винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувану на підставі ст.47 ч.1 п.1 ст. 47 ЗУ « Про виконавче провадження». На заяву до державної виконавчої служби він отримав відповідь від 9.10.2020 року про знищення виконавчого провадження і що на час завершення виконавчого провадження ЗУ « Про виконавче провадження не передбачалось зняття арешту з майна.

Відповідно до ст.447 ч.1 ЦПК сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно з чч.3—5 ст.59 закону «Про виконавче провадження» в разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Позивач пред`явив позов, зі змісту якого не вбачається спору між сторонами про право власності (володіння, користування, розпорядження) на майно, на яке накладено арешт, і таке право позивача ніким не оспорюється, .У п.24 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» від 7.02.2014 №6 судам роз`яснено, що вимоги сторони виконавчого провадження про зняття арешту з майна розглядаються не у позовному провадженні, а як оскарження рішення державного виконавця про оцінку майна в процесуальному порядку, передбаченому розд.VII ЦПК, оскільки є процесуальною дією державного виконавця незалежно від того, яка конкретно особа (сам державний виконавець, залучений ним суб`єкт оціночної діяльності чи особа, яка рецензувала звіт про оцінку майна) вчиняла відповідні дії, оскільки виконавчо-процесуальні відносини виникли між сторонами виконавчого провадження та державним виконавцем і між державним виконавцем та суб`єктом оціночної діяльності.

Вимоги інших осіб щодо належності їм, а не боржникові майна, на яке накладено арешт, вирішуються шляхом пред`явлення ними відповідно до правил судової юрисдикції позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на це майно і зняття з нього арешту. У такому ж порядку розглядаються вимоги осіб, які не є власниками майна, але володіють ним на законних підставах. Орган державної виконавчої служби у відповідних випадках може бути залученим судом до участі у справі як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Такі вимоги не можуть розглядатися у позовному провадженні, оскільки в такому випадку позивач одночасно має бути й відповідачем, бо його майно арештовано державним виконавцем і позивач є боржником за виконавчим провадженням, що є неможливим відповідно до вимог стст.42, 48, 175, 447 ЦПК.

Вимоги про зняття арешту, накладеного державним виконавцем, не можуть розглядатись у позовному провадженні. Такий висновок зробив ВС в постанові від 28.10.2020 року в справі №204/2494/20 з аналогічними обставинами обґрунтування позову,

Відповідно до ст.41 ЗУ « Про виконавче провадження станом на 29.09.2010 року передбачено:

Якщо постанова державного виконавця про закінчення

виконавчого провадження або повернення виконавчого документа

стягувачеві визнана судом незаконною чи скасована начальником або

керівником вищестоящого органу державної виконавчої служби,

начальником відповідного органу державної виконавчої служби,

виконавче провадження підлягає відновленню у 3-денний строк з дня

отримання ухвали суду, постанови начальника або керівника

вищестоящого органу державної виконавчої служби, начальника

відповідного органу державної виконавчої служби.

Відповідно до ст.38 ЗУ « Про виконавче провадження станом на 29.09.2010 року передбачено: У разі повернення виконавчого документа стягувачу згідно із статтею 40 цього Закону; припиняється чинність арешту майна боржника, скасовуються інші здійснені державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку з завершенням виконавчого провадження.

Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім

випадків, передбачених цим Законом.

Якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем був

накладений арешт на майно боржника, у постанові про закінчення

виконавчого провадження, повернення виконавчого документа

стягувачу або повернення виконавчого документа до суду або іншого

органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець

зазначає про скасування арешту, накладеного на майно боржника.

Відповідно до ст.40 ЗУ « Про виконавче провадження станом на 29.09.2010 року передбачено: Виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, за яким стягнення не провадилося або було проведено частково, повертається стягувачеві:

1) за письмовою заявою стягувача;

Тому на підставі ст. 255 ч.1 п.1 ЦПК України закрити провадження у справі яка не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства а підлягає розгляду в порядку оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця під час виконання судового рішення у цивільній справі.

Керуючись ст. 255 ч.1 п.1 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

Закрити провадження у справі яка не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства а підлягає розгляду в порядку оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця під час виконання судового рішення у цивільній справі.

Апеляційна скарга подається протягом 15 днів з дня складення повного судового рішення.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 273 ЦПК України.

Повний текст ухвали складено 10.02.2021 року.

Суддя В.І. Кириченко