Рішення № 94754459, 09.02.2021, Ріпкинський районний суд Чернігівської області

Справа № 743/118/21

Провадження № 2-а/743/23/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2021 року Ріпкинський районний суд Чернігівської області в складі:

головуючої - судді Яхно Ю.Л., при секретарях Воєдило О.В., Довбенко О.М.,

за участі: представника позивача Лазара О.О.(в режимі відеоконференції з Дніпровським районним судом м. Києва), відповідача - громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції з Чернігівським ПТПІ), перекладача - Хосейна Мд Біллала (в режимі відеоконференції з Дніпровським районним судом м. Києва),

у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Ріпки під час розгляду адміністративної справи за позовом Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київської області до громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 про продовження строку затримання,

ВСТАНОВИВ:

ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області звернулося до суду з адміністративним позовом до громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 про продовження строку затримання.

Позовні вимоги мотивовані тим, що останнього, згідно рішення Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 11.02.2020, залишеного без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2020, примусово видворено та затримано з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України з поміщенням до ПТПІ терміном на шість місяців, до 10.08.2020. Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 10.08.2020, залишеного без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.09.2020, строк затримання відповідача було продовжено на шість місяців, до 10.02.2021. Позивачем були вжиті заходи для ідентифікації особи відповідача, зокрема, йому неодноразово пропонувалось заповнити анкету для документування відповідним свідоцтвом на повернення, однак відповідач відмовився від її заповнення з особистих міркувань. Враховуючи, що на даний час неможливо ідентифікувати та забезпечити примусове видворення відповідача, а строк його затримання закінчується 10.02.2021, позивач просить продовжити такий строк на 6 місяців.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позові.

Відповідач - громадянин Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_2 у судовому засіданні позов не визнав. Підтвердив, що Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області 05.06.2019 ухвалювалося рішення про його затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України. Додатково пояснив, що шість місяців він перебував у Миколаївському ПТПІ, та дванадцять місяців знаходиться у Чернігівському ПТПІ. Зазначив, що бажає залишити територію України за власний рахунок, при умови його звільнення. Також пояснив, що анкету встановленого зразка не заповнює та не співпрацює з органами ДМС України, оскільки вважає, що після повернення до Республіки Бангладеш працівники поліції будуть вимагати у нього гроші. Із заявою про визнання його біженцем не звертався, оригінал паспорту у нього викрала мафія.

Вислухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено та сторонами у справі не заперечується, що рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 05.06.2019 відповідача було затримано з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України, на строк шість місяців.

Водночас, матеріали справи не містять належним чином завіреної копії вищезазначеного рішення суду та інформації щодо набрання ним законної сили.

10.02.2020 уповноваженими особами Центрального міжрегіонального управління ДМС України в м. Києві та Київській області відповідача було піддано адміністративному затриманню на підставі ч. 2 ст. 263 КУпАП та поміщено до Чернігівського пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні.

Згідно з рішенням Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 11.02.2020, відповідача примусово видворено за межі території України та затримано з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України на шість місяців, до 10.08.2020.

Зазначене рішення суду постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2020 залишено без змін.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 10.08.2020, залишеного без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.09.2020, строк затримання відповідача продовжено на шість місяців, до 10.02.2021.

У матеріалах справи відсутні відомості про те, що відповідач звертався до компетентних органів України із заявою про визнання його біженцем, або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, а також дані про те, що він піддавався переслідуванням за расовими, етнічними, релігійними ознаками, чи політичним переконанням в країні походження.

Відповідно до ч. 11, 13 ст. 289 КАС України, строк затримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців. За наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, цей строк може бути продовжений, але не більш як на вісімнадцять місяців.

Умовами, за яких неможливо ідентифікувати іноземця чи особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи, є:

1) відсутність співпраці з боку іноземця або особи без громадянства під час процедури його ідентифікації;

2) неодержання інформації з країни громадянської належності іноземця або країни походження особи без громадянства чи документів, необхідних для ідентифікації особи.

Зазначена норма закону містить дві альтернативні умови, кожна з яких може бути самостійною причиною неможливості ідентифікувати іноземця чи особу без громадянства, забезпечити їх примусове видворення чи реадмісію.

Розділом VІ Інструкції про примусове повернення та примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затвердженої наказом МВС України, Адміністрації ДПС України, СБУ від 23.04.2012 № 353/271/150, визначено порядок дій з ідентифікації та документування іноземців.

Так, пунктом 1 розділу VІ зазначеної Інструкції передбачено, що якщо іноземець не має документів, що посвідчують особу, орган ДМС, орган охорони державного кордону України або орган СБУ вживають заходів щодо його ідентифікації та документування. З цією метою, до дипломатичних представництв або консульських установ держави походження іноземця надсилаються відповідні запити, до яких долучаються кольорові фотокартки на кожну особу, заповнені анкети визначеного консульською установою зразка та інші відомості про іноземця, які дають змогу встановити особу та підтвердити громадянство.

Таким чином, анкета визначеного зразка, заповнена іноземцем, є необхідною складовою для проведення процедури ідентифікації іноземця та його документування з метою подальшого виконання рішення про його примусове видворення за межі території України.

З матеріалів справи вбачається, що позивач неодноразово звертався до Чернігівського ПТПІ з проханням надати відповідачу можливість заповнити анкету відповідного зразка, визначеного консульською установою, з метою його документування свідоцтвом на повернення в країну походження, проте відповідач від заповнення анкети відмовився з особистих міркувань, що підтверджується відповідними актами, складеними співробітниками Чернігівського ПТПІ за участю перекладача, починаючи з серпня 2020 року, а саме 12.08.2020, 07.09.2020, 19.10.2020, 26.11.2020, 12.01.2021.

Також, з листів від 16.10.2020, 19.11.2020 та 11.01.2021 вбачається, що позивач звертався до Почесного консулу Почесного консульства Народної Республіки Бангладеш у м. Києві, ОСОБА_3 , з проханням посприяти у процедурі ідентифікації відповідача, у якого відсутні документи, що підтверджують його особу та необхідні для перетину державного кордону України в напрямку виїзду, та який відмовляється від заповнення анкети встановленого зразка та співпраці з представниками ЦМУ ДМС.

Відповіді на вказані звернення не надходили.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позивач, направивши Почесному консулу Почесного консульства Народної Республіки Бангладеш у м. Києві ОСОБА_3 запити із зазначенням тієї інформації про відповідача, яка була наявною на час підготовки звернень, діяв правомірно та виправдано, оскільки провести ідентифікацію громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 у межах строку, встановленого рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 10.08.2020, не вдалося із незалежних від позивача причин.

Твердження відповідача в тій частині, що максимальний вісімнадцятимісячний строк його затримання вже сплив, оскільки він перебував шість місяців у Миколаївському ПТПІ та дванадцять місяців перебуває у Чернігівському ПТПІ, що, у свою чергу, унеможливлює продовження строку його затримання, не заслуговують на увагу.

Так, з описової частини рішення Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 11.02.2020, вбачається, що громадянин Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_2 , згідно довідки ДУ "Миколаївський пункт тимчасового перебування, які незаконно перебувають в Україні, ДМС" від 29.11.2019, перебував у Миколаївському ПТПІ з 22.10.2019 по 30.11.2019.

Крім того, затримання громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 , строк якого просить продовжити позивач, було здійснено на підставі рішення Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 11.02.2020, а відтак і питання щодо можливості продовження такого строку має вирішуватися з урахуванням заявлених позовних вимог, обставин справи та з огляду на вищезазначене судове рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, судом під час розгляду справи встановлено, що доводи представника позивача щодо відсутності співпраці з боку відповідача під час процедури його ідентифікації, що унеможливлює одержання інформації з країни його громадянської належності чи документів необхідних для ідентифікації та подальшого виконання судового рішення про примусове видворення громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 за межі України, знайшли своє підтвердження у судовому засіданні.

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для продовження строку затримання відповідача на 6 місяців, а відтак позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст. 9, 90, 241-246, 250, 289 КАС України,

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області (місцезнаходження: вул. Березняківська, буд. 4А, м. Київ, код ЄДРПОУ: 42552598) до громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 (місце перебування: АДРЕСА_1 ) про продовження строку затримання задовольнити в повному обсязі.

Продовжити строк затримання громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 на шість місяців.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана через Ріпкинський районний суд Чернігівської області до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Ю.Л. Яхно