Рішення № 94753104, 08.02.2021, Херсонський міський суд Херсонської області

Справа № 766/13843/19

н/п 2/766/5785/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2021 року м.Херсон

Херсонський міський суд Херсонської області у складі:

головуючого судді Єпішина Ю.М.,

секретар судового засідання Крайнюк А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу у порядку спрощеного провадження за позовною заявою ОСОБА_1 до Міського комунального підприємства «Херсонелектротранс», третя особа: ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-

встановив:

Позивач ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом до відповідача МКП «Херсонелектротранс», третя особа: ОСОБА_2 , про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в якому просив стягнути з відповідача на користь позивача вартість відновлювального ремонту легкового автомобіля у сумі 8061,92грн., і компенсації витрат на проведення авто товарознавчої експертизи в сумі 1488,00грн. Стягнути з відповідача на користь позивача сплачену суму судового збору.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що, 22.03.2019 року о 07-55год., в місті Херсоні на площі Ганібала , водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом ЗІУ-10 (тролейбус) н.з. 458, при виїзді з тролейбусного депо не перевірив технічний стан тролейбуса, в результаті чого тролейбусна стрілка зірвалась зі струмоприймача та впала на належний позивачу транспортний засіб Hyundai Tucson, н.з. НОМЕР_1 , який рухався поруч, чим порушив п.2.3а ПДР України. Внаслідок ДТП автомобіль позивача отримав механічні пошкодження з матеріальними збитками. Постановою Херсонського міського суду Херсонської області від 16.04.2019 року, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340грн. Страховою компанією відмовлено в здійсненні страхового відшкодування за заявою позивача з посиланням на п.5.4 і п.5.4.3 Договору добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту №УБ1346296 від 11.02.2019 року, укладеного між НАСК «Оранта» і відповідачем. Висновком проведеної оцінки визначено, що матеріальні збитки, завдані власникові автомобіля позивача в результаті його пошкодження, складають 8061,92 грн. Вартість проведення вказаного дослідження склала 1488,00грн. В зв`язку з чим позивач змушений звернутись до суду з вказаним позовом.

Ухвалою судді Херсонського міського суду Херсонської області від 29.07.2019 року у справі відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідно до ч. 5 ст.279ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

На адресу відповідача було направлено копію ухвали суду від 29.07.2019 року та матеріали позовної заяви з додатками.

Клопотань про виклик сторін у судове засідання не надходило.

Відзиву на позовну заяву у строк встановлений в ухвалі суду про відкриття провадження у справі відповідач не надав.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється порядку іншого судочинства.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини справи та відповідні ним правовідносини.

22.03.2019 року о 07-55год., в місті Херсоні на площі Ганібала , водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом ЗІУ-10 (тролейбус) н.з. 458, при виїзді з тролейбусного депо не перевірив технічний стан тролейбуса, в результаті чого тролейбусна стрілка зірвалась зі струмоприймача та впала на належний позивачу транспортний засіб Hyundai Tucson, н.з. НОМЕР_1 , який рухався поруч, чим порушив п.2.3а ПДР України. Внаслідок ДТП автомобіль позивача отримав механічні пошкодження з матеріальними збитками.

Постановою Херсонського міського суду Херсонської області від 16.04.2019 року, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340грн.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України, Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Преюдиційні факти - це факти, встановлені судовими рішеннями, що набрали законної сили і не підлягають доведенню в іншій справі.

Відповідно до висновку №АВэ-149 експертного автотоварознавчого дослідження щодо визначення вартості матеріальної шкоди, спричиненої власнику транспортного засобу, складеного 06.06.2019 року, вартість відновлювального ремонту належного позивачу автомобіля складає 8061,92грн. Вартість проведення вказаного дослідження склала 1488,00грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч. 2 ст. 1166 ЦК України, особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Частиною першої статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

Згідно зі ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 1.07.2004 №1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Статтями 28, 29 Закону №1961-IV передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП.

При цьому у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

При цьому п. 32.7 ч. 1 ст. 32 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що шкоду, пов`язану з втратою товарного вигляду транспортного засобу, страховик не відшкодовує.

В Постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 року у справі № 755/18006/15-ц судом надано висновки про правильне застосування норм права, зокрема про те, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Страховиком НАСК «Оранта» відмовлено позивачу в здійсненні страхового відшкодування за його заявою, оскільки пунктами 5.4 та 5.4.3 Договору страхування передбачено, що Страховик має право відмовити у здійсненні страхової виплати, якщо ДТП визначена в установленому порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання забезпеченого ТЗ існуючим вимогам ПДР, таким чином, внаслідок невиконання обов`язків, передбачених умовами страхування, НАСК «Оранта» не має правових підстав для виплати страхового відшкодування за пошкоджений транспортний засіб позивача.

Постанова Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» № 6 від 27.03.1992 (із змінами та доповненнями) роз`яснює, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода заподіяна особі та майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному обсязі, особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини. Володільцем об`єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, є юридична або фізична особа, що експлуатує такий об`єкт в силу наявності права власності, користування (оренди), повного господарського відання, оперативного управління або іншого речового права. Не вважається володільцем об`єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з таким володільцем (водій, машиніст, оператор тощо).

Порядок і умови відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, визначені статтями 1187, 1188 ЦК України. Зокрема, статтею 1188 ЦК України урегульовано питання відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки кожному з їх володільців за рахунок іншого із них.

Відповідно до цієї статті шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Системний аналіз зазначених положень законодавства дає підстави для висновку, що обов`язок відшкодувати завдану іншому володільцю джерела підвищеної небезпеки шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

При цьому вина у завданні шкоди, згідно з положеннями пункту 1 частини першої статті 1188 ЦК України, є обов`язковою умовою для покладення на винну особу відповідальності за майнову шкоду, завдану внаслідок взаємодії транспортних засобів іншому учаснику дорожньо-транспортної пригоди.

Приймаючи до уваги, що стороною відповідача не надано доказів спростування причинного зв`язку між шкодою та ДТП, суд приходить до висновку, що неправомірні дії відповідача, які полягають у порушенні останнім ПДР, заходяться у причинно-наслідковому зв`язку з пошкодженням автомобіля позивача, та саме відповідач несе обов`язок по відшкодуванню завданих в наслідок ДТП збитків, оскільки він є власником тролейбуса, стрілка якого впала а автомобіль позивача.

Із врахуванням положень і тлумачень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд не має право самостійно відшукувати доказів винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, не минуле перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючи статусу незалежного органу правосуддя.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Аналогічні положення закріплені у частині першій статті 81 ЦПК України.

Таким чином, при з`ясуванні, якими доказами кожна сторона буде обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо невизнаних обставин, суд повинен виходити з принципу змагальності цивільного процесу, за яким кожна сторона несе обов`язки щодо збирання доказів і доказування тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, якщо інше не встановлено процесуальним законом.

Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як закріплено ст. 1192 ЦК України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 ЦК України, збитками є витрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Для підтвердження розміру матеріальної шкоди позивачем надано висновок №АВэ-149 експертного автотоварознавчого дослідження щодо визначення вартості матеріальної шкоди, спричиненої власнику транспортного засобу, складеного 06.06.2019 року, вартість відновлювального ремонту належного позивачу автомобіля складає 8061,92грн.

Згідно копій квитанцій, які знаходяться в матеріалах справи, до прибуткового касового ордера №287 та №0000004152, витрати за проведення авто товарознавчої експертизи становлять 1488,00грн.

Таким чином, розмір завданої та не відшкодованої шкоди майну позивача становить 8061,92 грн.

На підставі викладеного, аналізуючи зібрані у справі докази, кожний окремо та всі в сукупності, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги та стягнути з відповідача на користь позивача майнову шкоду, завдану в результаті дорожньо-транспортної пригоди, у розмірі 8061,92грн.. та витрати за проведення авто товарознавчої експертизи у сумі 1488,00грн.

Вирішуючи відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України питання розподілу судових витрат, з урахуванням результату розгляду справи, суд виходить з наступного.

Судові витрати, відповідно до вимог ч. 1ст. 133 ЦПК України, складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційне розміру задоволених позовних вимог.

В порядку ст. 141 ЦПК України, з урахуванням повного задоволення позову, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 768,40 грн., сплачений позивачем під час звернення з даним позовом до суду.

Керуючись ст. ст. 141, 258, 259, 264-265, 280-282 ЦПК України, 22, 988, 1166, 1187, 1188, 1192, 1194 ЦК України, суд,-

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до Міського комунального підприємства «Херсонелектротранс», третя особа: ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити.

Стягнути з Міського комунального підприємства «Херсонелектротранс» (ЄДРПОУ 03328635, адреса: м.Херсон, вул. Залаегерсег, буд. 12) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) вартість відновлювального ремонту легкового автомобіля в розмірі 8061 (вісім тисяч шістдесят одна) грн. 92 коп., та компенсацію витрат на проведення авто товарознавчої експертизи у розмірі 1488 (одна тисяча чотириста вісімдесят вісім) грн. 00коп.

Стягнути з Міського комунального підприємства «Херсонелектротранс» (ЄДРПОУ 03328635, адреса: м.Херсон, вул. Залаегерсег, буд. 12) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) судовий збір в сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.

Рішення може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції на протязі тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції до Херсонського апеляційного суду.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Херсонський міський суд Херсонської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено в день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Суддя: Ю.М.Єпішин