Рішення № 94746267, 07.12.2020, Приморський районний суд м. Маріуполя

Справа № 266/1587/18

Провадженя№ 2/266/36/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.12.2020 року м. Маріуполь

Приморський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

Головуючого - судді Курбанової Н.М.,

за участі секретаря судового засідання - Макогон С.Б.,

представника позивача- ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» до ОСОБА_4 , ОСОБА_2 про відновлення предмету застави, звернення стягнення на предмет застави,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_5 ,

ВСТАНОВИВ:

ПАТ «Кредобанк» звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_4 , ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет застави в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором.

25.07.2018р. між ПАТ «КРЕДОБАНК» та ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» укладено договір факторингу № 25/07-01, за яким ПАТ «КРЕДОБАНК» відступив на користь ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» права вимоги за кредитними договорами, у тому числі і за кредитним договором № 3699.04.00.2293. 27.07.2018р. Між ПАТ «КРЕДОБАНК» та ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» укладено договір відступлення прав заставодержателя, у тому числі і за Договором застави №3699.04.00.2293/S -1. ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» на підставі ухвали Приморського районного суду м.Маріуполя від 28.01.2020р. було залучено до участі у справі, як правонаступника позивача ПАТ «Кредобанк».

В ході слухання справи позивач ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» змінив предмет позову та в його обгрунтування зазначив, що 07 травня 2014 року між ПАТ «КРЕДОБАНК» та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір № 3699.04.00.2293, згідно якого банк надав позичальнику у кредит грошові кошти у розмірі 190 080 грн. із строком повернення 01 травня 2021 р. Згідно з п. 2.2. кредитного договору кредит видавався для придбання транспортного засобу - автомобіля, марки «Hyundai», модель «Elantra». З метою забезпечення виконання зобов`язань позичальника та вимог банку за кредитним договором, а також усіх додаткових договорів до нього, які можуть бути укладені в майбутньому, стосовно повернення отриманої суми кредиту, несплачених відсотків, комісій, неустойок і штрафів у повному обсязі між Банком та позичальником 07 травня 2014 року був укладений договір застави №3699.04.00.2293/ S -1, згідно якого позичальник передав банку в заставу рухоме майно, вказаний автомобіль, що належить заставодавцю на підставі договору № ДП-0000947 від 29.05.2014 року, укладеного між ОСОБА_4 та ТОВ «Богдан-авто Дніпропетровськ». 01 грудня 2014 р. Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області ухвалено рішення у справі №185/11011/14-ц за позовом ПАТ «КРЕДОБАНК» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, яким вимоги ПАТ «КРЕДОБАНК» задоволено повністю та стягнуто заборгованість за кредитним договором в сумі 203 311,94 грн. та 2 033,12 грн. сплаченого судового збору, яке відповідач не виконує. 20 березня 2015 року державним виконавцем Павлоградського МР ВДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, однак станом на сьогоднішній день рішення суду є не виконаним. За наявною у банку інформацією ОСОБА_4 предмет застави був незаконно відчужений. 16 червня 2017 року Територіальним сервісним центром №1247 Регіонального сервісного центру в Дніпропетровській області було надано відповідь, відповідно до якої відомості про особу, яка є власником авто відсутня, оскільки є конфіденційною інформацією. За ухвалою суду від 04.09.2017 року у березні 2018 року ПАТ «КРЕДОБАНК» отримав інформацію про нового власника заставленого автомобіля станом на 16.09.2017, а саме новим власником заставного автомобіля є ОСОБА_2 , також з інформації вбачається, що відбувалось декілька незаконних перереєстрацій. ОСОБА_2 до суду подано клопотання від 23.03.2019, у якому зазначено про те, що 22.02.2019р. невідомою особою здійснено підпал автомобілю, котрий є предметом спору. Також як вбачається із клопотання автомобіль не знищено, а пошкоджено та він підлягає ремонту. У разі випадкового знищення або випадкового пошкодження предмета застави заставодавець на вимогу заставодержателязобов`язаний надати рівноцінний предмет або,якщо це можливо, відновити знищений чи пошкоджений предмет застави. Як вбачається із матеріалів справи предмет застави не знищено, а пошкоджено та є можливість його відновлення. У зв`язку з чим позивач просить зобов`язати ОСОБА_4 відновити пошкоджений автомобіль «Hyundai Еlantra», 2013 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , котрий на цей час перебуває у володінні неналежного набувача ОСОБА_2 та перебуває у заставі ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія», котрий є правонаступником ПАТ «КРЕДОБАНК» та новим заставодержателем, звернути стягнення на предмет застави автомобіль «Hyundai Еlantra», який на цей час перебуває у володінні неналежного набувача ОСОБА_2 .

Представник позивача ОСОБА_1 , позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві та у заяві про зміну предмету позову, пояснив, що 07.05.2014р. між ПАТ «КРЕДОБАНК» та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір та договір застави автомобілю, відомості про обтяження вносилися до реєстру. У 2018р. ПАТ «КРЕДОБАНК» звернувся до Приморського районного суду міста Маріуполя про звернення стягнення на предмет застави. 27.07.2018р. між ПАТ «КРЕДОБАНК» та ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» укладено договір відступлення прав заставодержателя, у тому числі і за договором застави. ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» було змінено предмет позову, оскільки автомобіль, який перебуває у них у заставі було продано без повідомлення банку,пошкоджено та підлягає ремонту. Вони не зверталися до суду з іншими позовами, з позовом про визнання ОСОБА_2 недобросовісним набувачем також не зверталися, не оскаржували договори купівлі-продажу спірного автомобіля. Як ОСОБА_5 придбав автомобіль, який перебував у заставі йому не відомо, тому вони просять зобов`язати ОСОБА_4 відновити пошкоджений автомобіль «Hyundai Еlantra», що на цей час перебуває у володінні неналежного набувача ОСОБА_2 та звернути стягнення на предмет застави.

Відповідач ОСОБА_2 до суду надав клопотання про розгляд справи за його відсутності, у задоволенні позову просив відмовити.

Представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , яка діє на підставі договору про надання юридичних послуг, позовні вимоги не визнала, пояснила, що позовні вимоги не ґрунтуються на законі, ОСОБА_2 не визнано неналежним набувачем, договори-купівлі продажу є дійсними, в судовому порядку не оскаржувалися, тому у задоволенні позову просила відмовити.

Відповідач ОСОБА_4 повідомлений про дату, час та місце розгляду справи належним чином, до суду не з`явився, тому суд вважає можливим вирішити справу за наявними в матеріалах доказами.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – ОСОБА_5 до суду надав заяву про розгляд справи за його відсутності, у задоволенні позовних вимог просив відмовити.

Ухвалою Приморського районного суду м. Маріуполя від 17.04.2018р. по справі за даним позовом відкрито загальне позовне провадження.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.01.2019р. справу було перерозподілено під головування судді Курбанової Н.М.

Ухвалою Приморського районного суду м. Маріуполя від 28.01.2020р. було залучено до участі у справі, як правонаступника позивача ПАТ «Кредобанк».

Ухвалою Приморського районного суду м. Маріуполя від 28.01.2020р. витребувано з Приморського ВП ЦВП ГУНП в Донецькій області відомості щодо стану розгляду кримінального провадження внесеного до ЄРДР за № 12019050780000146 23.02.2019р., за заявою ОСОБА_2 , за ч. 2 ст. 194 КК України.

25.03.2019р. та 26.03.2019р. відповідач ОСОБА_6 надав до суду клопотання про закриття провадження у справі.

Суд, допитавши представника позивача, представника відповідача ОСОБА_2 , дослідивши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, встановивши обставини і визначені до них правовідносини, приходить до висновку про відмову у задоволенні позову, виходячи з наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

На підставі ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

При цьому, згідно ч. 3 статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За вимогами частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Судом встановлено, що згідно з кредитним договором № 3699.04.00.2293 від 07 травня 2014 року укладеним між ПАТ «КРЕДОБАНК» та ОСОБА_4 , банк надав позичальнику у кредит грошові кошти у розмірі 190 080 грн. із строком повернення 01 травня 2021 р. Згідно з п. 2.2. кредитного договору кредит видавався для придбання транспортного засобу - автомобіля, марки «Hyundai», модель «Elantra» (том 1, а.с. 10-12)

Згідно з договором застави №3699.04.00.2293/S-1 від 07 травня 2014 року укладеним між ПАТ «КРЕДОБАНК» та ОСОБА_4 , позичальник передав банку в заставу рухоме майно, автомобіль марки «Hyundai», модель «Elantra», державний номер НОМЕР_2 , що належить заставодавцю на підставі договору № ДП-0000947 від 29.05.2014 року, укладеного між ОСОБА_4 та ТОВ «Богдан-авто Дніпропетровськ», обтяження за яким з забороною відчужувати внесено до Державного реєстру обтяжень рухомого майна 08.05.2014р., на автомобіль марки «Hyundai», модель «Accent», державний номер НОМЕР_2 , термін дії обтяження до 08.05.2019р.

Відповідно до п. 4.1.3. договору застави, заставодавець зобов`язаний при відчуженні майна без згоди заставодавця, втраті (знищенні, загибелі) або пошкодженні предмета застави або виникненні загрози такої втрати чи пошкодження негайно повідомити про це заставодержателя і на вимогу останнього замінити його іншим рівноцінним майном, або, якщо це можливо, відновити знищений або пошкоджений предмет застави або, незалежно від настання терміну, виконати основне зобов`язання. Заставодавець в цьому випадку зобов`язаний також відшкодувати заставодержателю завдані збитки в розмірі зазначеному в п. 1.2. цього договору. Відповідно до п. 4.1.4. договору застави заставодавець, в тому числі, зобов`язаний не відчужувати предмет застави у будь-який спосіб, без отримання письмової згоди на це від заставодержателя (том 1, а.с. 13-18).

Відповідно до заочного рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 грудня 2014 р. №185/11011/14-ц, позов ПАТ «КРЕДОБАНК» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості задоволено, стягнуто заборгованість за кредитним договором № 3699.04.00.2293 від 07 травня 2014 року в сумі 203 311,94 грн. та 2 033,12 грн. сплаченого судового збору (том 1, а.с. 21).

Згідно з постановою про відкриття виконавчого провадження № 47005964 від 20 березня 2015 року державним виконавцем Павлоградського МР ВДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області відкрито виконавче провадження по виконанню виконавчого листа №185/11011/14-ц (том 1, а.с. 22).

Відповідно до листа Територіального сервісного центру №1247 Регіонального сервісного центру в Дніпропетровській області від 16.09.2017р., наданого на ухвалу суду від 04.09.2017 року, новим власником заставного спірного автомобіля є ОСОБА_2 , який придбав даний автомобіль у попереднього власника ОСОБА_5 , який також придбав автомобіль у ОСОБА_4 – відповідача по справі (том 1, а.с. 25-28).

Згідно з довідкою Територіального сервісного центру №1247 Регіонального сервісного центру в Дніпропетровській області від 07.06.2018р., договором купівлі-продажу від 09.04.2016р. ОСОБА_5 продав ОСОБА_2 автомобіль марки «Hyundai», модель «Elantra», державний номер НОМЕР_3 , за 100000,00грн., новий номерний знак НОМЕР_1 (том 1, а.с. 75-76).

Згідно з актом про пожежу від 25.02.2019р., пожежа в легковому автомобілі, який належить ОСОБА_2 виникла 22.02.2019р., прямі збитки – 100000,00грн., побічні збитки 147500,00грн., ймовірна причина пожежі – підпал, за вказаним фактом згідно з витягом з кримінального провадження за № 12019050780000146 від 23.02.2019р., за заявою ОСОБА_2 за фактом підпалу належного йому автомобілю марки «Hyundai», модель «Elantra», за ч. 2 ст. 194 КК України, внесено відомості до ЄРДР (том 1, а.с. 147-148, 159-160).

Згідно з висновком звіту № 44 ТОВ «Експертна компанія «Укравтоекспертиза» від 16.03.2019р. вартість матеріального збитку завданого, з технічної точки зору, власнику транспортного засобу - легкового автомобіля «Hyundai» модель «Elantra», реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2013 року випуску, складає 286 729.59 грн., у т.ч. ПДВ на запчастини і матеріали (том 1, а.с. 152-158).

Підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (стаття 11 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

В свою чергу, згідно із ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (ч. 1 ст. 575 ЦК України).

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про заставу» та статтею 572 ЦК України застава є способом забезпечення зобов`язань. У силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Частиною четвертою статті 577 ЦК України передбачено, що моментом реєстрації застави є дата та час внесення відповідного запису до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Відповідно до частини другої статті 586 ЦК України заставодавець має право відчужувати предмет застави, передавати його в користування іншій особі або іншим чином розпоряджатися ним лише за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі статтею 27 Закону України «Про заставу» застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи; застава зберігає силу і у випадках, коли у встановленому законом порядку відбувається уступка заставодержателем забезпеченої заставою вимоги іншій особі або переведення боржником боргу, який виник із забезпеченої заставою вимоги, на іншу особу.

Зазначені норми застосовуються з урахуванням Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», який визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов`язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.

Відповідно до частини третьої статті 9 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», якщо інше не встановлено законом, зареєстроване обтяження зберігає силу для нового власника (покупця) рухомого майна, що є предметом обтяження, за винятком таких випадків: 1) обтяжувач надав згоду на відчуження рухомого майна боржником без збереження обтяження; 2) відчуження належного боржнику на праві власності рухомого майна здійснюється в ході проведення господарської діяльності, предметом якої є систематичні операції з купівлі-продажу або інші способи відчуження цього виду рухомого майна.

Статтею 10 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» визначено, що у разі відчуження рухомого майна боржником, який не мав права його відчужувати особа, що придбала це майно за відплатним договором, вважається його добросовісним набувачем згідно зі статтею 388 ЦК України за умови відсутності в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про обтяження цього рухомого майна. Добросовісний набувач набуває право власності на таке рухоме майно без обтяжень. У разі передачі рухомого майна в забезпечення боржником, який не мав на це права, таке забезпечення є чинним, якщо в Державному реєстрі немає відомостей про попереднє обтяження відповідного рухомого майна.

Частиною четвертою статті 43 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» передбачено, що відомості про звернення стягнення на предмет обтяження згідно зі статтею 24 цього Закону реєструються держателем або реєстратором Державного реєстру на підставі заяви обтяжувача, в якій зазначаються реєстраційний номер запису, найменування боржника, ідентифікаційний код боржника в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України або індивідуальний ідентифікаційний номер боржника в Державному реєстрі фізичних осіб платників податків та інших обов`язкових платежів та посилання на звернення стягнення на предмет обтяження.

Таким чином, застава зберігає свою силу для нового власника майна за умови наявності у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відповідних відомостей про обтяження, які внесені до такого реєстру перед відчуженням предмета застави. У протилежному випадку набувач вважається добросовісним і набуває право власності на таке рухоме майно без обтяжень.

Як встановлено судом, обтяження за яким було внесено заборону відчужувати, внесено до Державного реєстру обтяжень рухомого майна 08.05.2014р. на автомобіль марки «Hyundai», модель «Accent», державний номер НОМЕР_2 , термін дії обтяження до 08.05.2019р.

В той самий час позивач продав, а ОСОБА_5 придбав за договором купівлі-продажу автомобіль іншої марки - «Hyundai», модель «Elantra», державний номер НОМЕР_3 після чого за договором купівлі-продажу від 09.04.2016р. ОСОБА_5 продав ОСОБА_2 автомобіль «Hyundai», модель «Elantra», та ОСОБА_2 , як власник, отримав новий номерний знак НОМЕР_1 .

Таким чином, власники автомобіля ОСОБА_5 та ОСОБА_2 є добросовісними набувачами вказаного спірного автомобіля, так як не були стороною кредитного договору, а в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відносно автомобілю, який був предметом договірів-купівлі-продажу, заборон відчудження придбаного та відчудженого автомобіля не було, що і стало підставою для безперешкодного оформлення вищезазначених договорів та набуття права власності.

Аналогічний висновок у подібних правовідносинах викладений у постановах Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі № 333/6700/15-ц (провадження № 61-2859св18), від 11 вересня 2019 року у справі № 573/1105/17 (провадження № 61-29747св18), від 25 листопада 2019 року у справі № 757/17150/17-ц (провадження № 64-45097св18), від 18 грудня 2019 року у справі № 619/4033/18 (провадження № 61-16542св19).

Позивачем не оспорюється договір купівлі-продажу спірного автомобіля, укладеного мі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 та визнання недобросовісним набувачем ОСОБА_5 , не ставиться питання щодо витребування у ОСОБА_2 придбаного за договором купівлі-продажу автомобіля .

При таких конкретних обставинах позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» не обґрунтовані на законі та задоволенню не підлягають.

На підставі вищевказаного, керуючись ст.ст. 12, 81, 259, 263-265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» до ОСОБА_4 , ОСОБА_2 про відновлення предмету застави, звернення стягнення на предмет застави – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Донецького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або в разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарг подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Дата складання повного судового рішення – 16.12.2020 року.

Суддя Курбанова Н. М.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8, оф.32, ЄДРПОУ 38750239

Відповідачі: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_1

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_2

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , АДРЕСА_3 АДРЕСА_4