Ухвала суду № 94745145, 05.02.2021, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/15343/18

Провадження № 1-кп/127/630/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2021 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Бернади Є.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Печенюк Т.О.,

сторони обвинувачення: прокурора Собчука В.В.,

сторони захисту: адвоката Сувалова В.О.,

обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 12 кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 187, частиною першою статті 263, частиною четвертою статті 189 Кримінального кодексу України та ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 15, частиною першою статті 115, частиною четвертого статті 189 Кримінального кодексу України,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Вінницького міського суду Вінницької області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 187, частиною першою статті 263, частиною четвертою статті 189 Кримінального кодексу України (далі – КК) та ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 15, частиною першою статті 115, частиною четвертого статті 189 КК.

Прокурор в судовому засіданні заявив клопотання про продовження строку дії, обраних до обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою. Клопотання мотивовано тим, що ризики, які існували на час обрання до обвинувачених запобіжного заходу на теперішній час не відпали. Зокрема, останні обґрунтовано обвинувачуються у вчиненні ряду умисних насильницьких злочинів, у тому числі й особливо тяжкого, не мають соціально-стримуючих зв`язків. При цьому зауважив, що обвинувачений ОСОБА_1 раніше притягувався до кримінальної відповідальності.

Захисник обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 – адвокат Сувалов В.О. - заперечив проти продовження його підзахисним строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Зазначив, що ризики, на які посилається прокурор безпідставні, а тому просив змінити обраний обвинуваченим запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на більш м`який, а саме цілодобовий домашній арешт.

Обвинувачений ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підтримали думку свого захисника.

Заслухавши думку учасників судового процесу, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд дійшов до такого висновку.

23.04.2020 набрав чинності Закон України від 13.04.2020 № 558-IX «Про внесення зміни до пункту 20-5 розділу XI "Перехідні положення" Кримінального процесуального кодексу України щодо особливостей судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні та розгляду окремих питань під час судового провадження на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі – Закон № 558-IX).

Зазначеним Законом № 558-IX пункт 20-5 розділу XI "Перехідні положення" Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК) викладено у новій редакції та встановлено особливості судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальних провадженнях та розгляду окремих питань під час судового провадження.

Абзацам шостим пункту 1 Закону № 558-IX регламентовано, що у разі неможливості у визначений КПК строк суддею (колегією суддів) розглянути клопотання про обрання або продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, крім клопотання, поданого на розгляд до Вищого антикорупційного суду, воно може бути передано на розгляд до іншого судді, визначеного в порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу, або розглянуто головуючим, а за його відсутності - іншим суддею зі складу колегії суддів, якщо справа розглядається колегіально, або може бути передано для розгляду до іншого суду в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції або до суду в межах юрисдикції різних апеляційних судів в порядку, передбаченому абзацом шостим цього пункту.

11.03.2020 Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» (далі – Постанова № 211), відповідно до пункту 1 якої з 12 березня до 3 квітня 2020 встановлено на усій території України карантин, дію якого було неодноразово продовжено. Зокрема, востаннє строк дії карантину було продовжено постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 до 28.02.2021.

З огляду на викладене, зважаючи на неможливість зібрання суду в повному складі, за наявності необхідності виконання приписів частини третьої статті 331 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК) щодо доцільності перебування обвинувачених під вартою або ж доцільності зміни застосованих до них запобіжних заходів на інші, не пов`язані з позбавленням волі, суд вважає за можливе розглянути клопотання прокурора щодо продовження строку дії запобіжних заходів обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 головуючим суддею.

Вирішуючи питання про доцільність задоволення клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжних заходів у вигляді тримання під ватрою обраних обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , суд враховує таке.

Згідно з частиною першою статті 331 КПК під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. При цьому частиною другою статті 331 КПК регламентовано, що в ирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Порядок продовження строку тримання під вартою регламентований статтею 199 глави 18 КПК, зокрема, частиною першою зазначеної статті визначено, що клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п`ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. При цьому суд враховує, що частина третя статті 199 КПК є відсильною нормою щодо статті 184 КПК. Зі змісту частини другої статті 184 КПК випливає, що копія клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу, надається підозрюваному, обвинуваченому не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання.

Строк дії запобіжних заходів, обраних стосовно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 спливає 07.02.2021. Отже, стороною обвинувачення не було дотримано вимог кримінально-процесуального законодавства щодо вручення клопотань обвинуваченим та строку звернення з такими клопотаннями до суду. Разом з тим, сторона захисту не заперечували проти розгляду клопотання прокурора по суті, не погоджуючись при цьому з його доводами. Крім того, чинне кримінально-процесуальне законодавство не містить застережень, згідно з якими порушення порядку звернення з клопотанням про продовження строку дії запобіжного заходу або його не вручення обвинуваченому спричиняє відмову в задоволенні клопотання або ж залишення клопотання без розгляду. Натомість зі змісту статті 350 КПК випливає, що клопотання учасників судового провадження розглядаються судом після того, як буде заслухана думка щодо них інших учасників судового провадження, про що постановляється ухвала.

Крім того, частиною третьою статті 331 КПК визначено, що незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Суд вважає за доцільне зазначити, що приписи частини третьої статті 331 КПК є імперативними.

Вирішуючи питання щодо доцільності продовження строку дії обраних обвинуваченим запобіжних заходів або їх заміни суд враховує положення частини першої статті 177 та частини першої статті 178 КПК, пункту 1 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція), ратифікованої Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997.

Згідно з положеннями частини першої статті 183 КПК взяття під варту є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Європейський Суд з прав людини (далі – ЄСПЛ) в своїй прецедентній практиці вказує на те, що в розумінні Конвенції є обґрунтованою підозрою. Зокрема, для обґрунтованої підозри повинні бути факти або інформація, які б переконали неупередженого спостерігача в тому, що ця особа, можливо, вчинила злочин (п. 175, справа «Нечипорук і Йонкало проти України»; п. 32, справа «Fox, CampbellandHartley v. the UK»; п. 88, справа «IglarMammadov v. Azerbaijan»; п. 42 «Котій проти України»; п. 51, справа «Erdagos v. Turkey»; п. 48 «Cebotari v. Moldova»). Водночас наявність щирої впевненості є недостатньою для обґрунтування підозри. Словосполучення «обґрунтована підозра» передбачає наявність існування фактів або інформації, які б переконали неупередженого спостерігача в тому, що ця особа, можливо, вчинила злочин (п. 48, справа «Cebotari v. Moldova»).

Разом з тим, суд враховує, що для вирішення питання щодо можливої причетності обвинувачених до вчинення інкримінованих їм кримінальних правопорушень здійснюється саме на виконання вимог пункту 1 та пункту 2 частини першої статті 91 КПК, якою визначено, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню:1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

При цьому частиною першою статті 94 КПК визначено, що слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів – з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Отже, вирішення питання щодо обґрунтованості підозри обвинувачених потребує дослідження доказів у їх сукупності. Натомість, на даний час з`ясування обставин справи та перевірка їх доказами не завершені, а тому вирішення зазначеного питання на даній стадії судового процесу є передчасним і може призвести до порушення приписів, закріплених у частині шостій статті 22 КПК, якою регламентовано, що суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Вирішуючи питання щодо наявності ризиків, передбачених частиною першою статті 177 КПК, суд враховує, що ЄСПЛ звернуто увагу на те, що ризик того, що обвинувачений може переховуватися, не може оцінюватися виключно на підставі ступеня тяжкості можливого покарання; він має оцінюватися з урахуванням ряду інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування небезпеки переховування, або довести, що така можливість є настільки незначною, що може не виправдати досудове тримання під вартою (п. 21, справа «Подвезько проти України»).

Також суд приймає до уваги, що ЄСПЛ звернув увагу на те, що для продовження тримання під вартою повинні бути винятково вагомі причини, при цьому тільки тяжкість вчиненого злочину, складність справи та серйозність обвинувачень не можуть вважатися достатніми причинами для тримання особи під вартою протягом досить тривалого строку (п. 63, справа «Тодоров проти України»).

Відповідно до вимог статті 177 КПК метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

З матеріалів кримінального провадження випливає, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обвинувачуються у вчиненні умисних особливо тяжких злочинів із застосуванням насильства у співучасті із іншою особою, матеріали відносно якої виділенні в окремі провадження. При цьому суд також враховує, що згідно з наданими суду матеріалами обвинувачений ОСОБА_2 перебував у розшуку.

Твердження обвинувачених про наявність у них стійких соціальних зв`язків суд до уваги не приймає, оскільки відповідного документального підтвердження суду надано не було. Суду також не було надано відомостей, які б свідчили про неможливість перебування обвинувачених під вартою з поважних причин. Натомість судове слідство (з`ясування обставин справи та перевірка їх доказами) на даний час не завершено, зокрема, не допитані потерпіла та свідки у кримінальному провадженні, а тому суд дійшов до переконання, що в судовому засіданні підтверджено наявність ризиків, що обвинувачені, перебуваючи на волі можуть переховуватися від суду з метою уникнення від кримінальної відповідальності, незаконно впливати на потерпілих та свідків,вчиняти інші кримінальні правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

З огляду на викладене, суд вважає за доцільне, з метою забезпечення кримінального провадження та попередження вчинення обвинуваченими позапроцесуального впливу на зазначених вище осіб, відповідно до положень частини першої статті 177 та частини першої статті 178 КПК, продовжити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів. У зв`язку з наведеним вище суд не вбачає правових підстав для задоволення клопотання сторони захисту про зміну застосованих до обвинувачених запобіжних заходів на інші, не пов`язані з позбавленням волі.

Керуючись статтями 331, 371 КПК, суд

УХВАЛИВ:

Продовжити обвинуваченим ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів, тобто з 05.02.2021 до 23.59 год. 05.04.2021.

Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Суддя: