Постанова № 9473686, 30.03.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 березня 2010 року 08:49 № 2а-11503/09/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Григоровича П.О. при секретарі судового засідання Очколясу О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомДержавна податкова інспекція у Печерському районі м. Києва

до Товариство з обмеженою відповідальністю "НВ"

прозастосування фінансових санкцій в розмірі 5 040 000грн.

За участю представників сторін

позивача: Ткач С.С. (довіреність від 16.12.2008р. №17154/9/10-209)

відповідач: Танцюра О.І. (довіреність від 02.11.2009р.)

третя особа: не прибув

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 30.03.2010р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державна податкова інспекція у Печерському районі м. Києва звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Товариство з обмеженою відповідальністю «НВ»(надалі ТОВ «НВ» / відповідач), третя особа Ніжинська обєднана державна податкова інспекція про застосування фінансових санкцій у вигляді штрафу у розмірі вісім тисяч мінімальних заробітних плат з конфіскацією грального обладнання та стягнення в дохід Державного бюджету України суму штрафних санкцій у розмірі 5040000 грн.

Через відділ документального обліку та контролю Окружного адміністративного суду м. Києва позивачем подано уточнення позовних вимог (вх. №03-12/1549 від 12.03.10р.) та просить суд застосувати до ТОВ «НВ»фінансові санкції у вигляді штрафу у розмірі вісім тисяч мінімальних заробітних плат з конфіскацією грального обладнання у кількості 12 шт., які зазначені у протоколі вилучення речей і документів від 11.07.2009р.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та в обґрунтування зазначив, що відповідач на порушення вимог ст. 1, ст. 2 Закону України “Про заборону грального бізнесу в Україні” організовує та здійснює діяльність з проведення азартних ігор з метою отримання прибутку, про що складено акт перевірки за дотриманням субєктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових ліцензій та патентів від 11.07.09р. та протокол вилучення речей і документів від 11.07.2009р. Позивач просить застосувати санкції, передбачені 3 Закону України «Про заборону грального бізнесу в Україні».

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги заперечив в повному обсязі факт здійснення господарської діяльності в сфері грального бізнесу після 24.06.2009р., на виконання вимог закону України «Про заборону грального бізнесу в Україні»директором товариства прийнято наказ № 10-3 про припинення діяльності в сфері грального бізнесу та з 30.06.2009р. достроково припинив договір оренди нежитлового приміщення за адресою: м. Ніжин, Привокзальна площа, 34. Крім того, гральне обладнання, яке використовувалося у господарській діяльності товариством, знаходилося у тимчасовому користуванні на підставі договору оренди грального обладнання №13/11 від 12.11.2007р., укладеного з ТОВ «Альтвіжен-Україна». За таких обставин просить в позові відмовити.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Працівниками Ніжинської обєднаної державної податкової інспекції в Чернігівській області проведено перевірку господарської одиниці ТОВ «НВ»- залу гральних автоматів, за адресою: м. Ніжин, Привокзальна площа, 34, з питань дотримання суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій за результатами якої складено акт обстеження грального закладу від 11.07.2009р.

Товариство з обмеженою відповідальністю «НВ»(код ЄДРПОУ 31087155) зареєстроване Печерською районною у м. Києві державною адміністрацією 17.03.2003р. за №1070120 0000 000071 за адресою: 01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, 26. Як платник податків та зборів перебуває на обліку в ДПІ у Печерському районі м. Києва. На підставі ліцензії Міністерства фінансів України серія АВ №082848, ТОВ «НВ»здійснювало організацію діяльності з проведення азартних ігор.

Так, в ході перевірки за адресою: м. Ніжин, Привокзальна площа, 34, було встановлено, що в приміщенні, яке орендується ТОВ «НВ»у СПД фізичної особи ОСОБА_4 на підставі договору оренди №019 від 12.11.2007р., в залі гральних автоматів знаходилися 12 автоматів на яких проводилася гра. На момент перевірки всі гральні автомати були підключені до електромережі та знаходилися у робочому стані.

Згідно акту обстеження приміщення №265512932305 від 11.07.2009р. особа ОСОБА_5 здійснив гру на 3-х автоматах, особа ОСОБА_6 здійснили гру на 2-х автоматах, за гру разом заплатили 40,00 грн., про що надали письмові пояснення.

Перевіркою було встановлено порушення ст. 1, ст. 2 Закону України «Про заборону грального бізнесу в Україні».

Працівниками ВПМ Ніжинської ОДПІ, в присутності понятих та у відсутності власника, складено протокол вилучення речей і документів від 11.07.2009р., а саме: 12 гральних автоматів, які знаходяться на зберіганні в камері зберігання речових доказів ВПМ Ніжинської ОДПІ.

Проаналізувавши обставини справи, пояснення представників сторін, ознайомившись з доказами, які наявні у матеріалах справи, суд приходить до висновку, про відмову в задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне.

Закон України «Про заборону грального бізнесу в Україні»від 15.05.2009 р. № 1334-VI, який набрав чинності з 25.06.2009 р., тобто дати його опублікування у газетах «Голос України»№ 116'2009 та «Урядовий кур'єр»№ 112'2009. Відповідно доп. 2 ст. 4 цього Закону з дня набрання ним чинності видача ліцензій на провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор в Україні припиняється, а ліцензії, видані суб'єктам підприємницької діяльності до дня набрання ним чинності, скасовуються.

Відповідно до статті 3 Закону України від 15.05.2009 N 1334-VI "Про заборону грального бізнесу в Україні" до суб'єктів господарювання, які організовують і проводять на території України азартні ігри, застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу у розмірі вісім тисяч мінімальних заробітних плат з конфіскацією грального обладнання, а прибуток (дохід) від проведення такої азартної гри підлягає перерахуванню до Державного бюджету України.

При цьому, як передбачено частиною другою названої статті, застосування санкцій, зазначених у частині першій цієї статті, здійснюється за рішенням суду, ухваленого за позовом органів державної податкової служби.

Частиною третьою статті 4 Закону України від 15.05.2009 N 1334-VI "Про заборону грального бізнесу в Україні" було внесено зміни до Закону України від 04.12.90 N 509-XII "Про державну податкову службу в Україні".

Вказані зміни розширюють перелік функцій та повноважень органів державної податкової служби в Україні, передбачені статтями 10 та 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні".

Згідно з пунктом 111 частини першої статті 10 зазначеного Закону державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції подають до судів позови про застосування санкцій, пов'язаних із забороною організації і проведення азартних ігор на території України.

Відповідно до пункту 18 частини першої статті 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" органи державної податкової служби мають право звертатися у передбачених законом випадках до судових органів із заявою (позовною заявою) про застосування санкцій, пов'язаних із забороною організації і проведення азартних ігор на території України.

Відтак, право на звернення з позовами про стягнення санкцій, пов'язаних із забороною організації і проведення азартних ігор на території України, безпосередньо випливає із Закону України "Про державну податкову службу в Україні" та належить до компетенції органів державної податкової служби як суб'єкта владних повноважень.

У свою чергу, відповідно до пункту 4 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Зазначеною правовою нормою встановлено перелік засобів доказування, які можуть застосовуватися у адміністративному процесі, за допомогою яких суд може встановити наявність чи відсутність певних обставин.

Як свідчать матеріали справи та встановлено судом, з 22.12.2006р. на підставі ліцензії Міністерства фінансів України серія АВ №082848 та ліцензії Чернігівської обласної державної адміністрації серія АВ №361165, ТОВ «НВ»здійснювало організацію діяльності з проведення азартних ігор.

24.06.2009р. директором ТОВ «НВ»Куземко В.І. прийнято наказ №10-З про припинення діяльності в сфері грального бізнесу та припинення з 25.06.2009р. діяльності всіх залів гральних автоматів (структурних та відокремлених)на території України.

Договір№019 від 12.11.2007р. оренди нежитлового приміщення за адресою : м. Ніжин, Привокзальна площа, 34, укладений між ФОП ОСОБА_4 (орендодавець) та ТОВ «НВ»(орендар), був достроково припинений на підставі додаткової угоди №2 від 30.06.2009р. та був складений акт прийому передачі приміщення з оренди.

Гральні автомати, що при проведенні перевірки були описані та вилучені позивачем не належали ТОВ “НВ”.

Відповідно до додаткової угоди від 30.06.09р. сторони погодились починаючи з 30.06.2009р. достроково припинити дію Договору оренди грального обладнання № 13/11 від 12.11.2007р. укладеного між ТОВ «НВ»(орендар) та ТОВ «Альтвіжен Україна»(Орендодавець). Відповідно до акту від 30.06.2007р. прийому передачі майна з оренди згідно договору №13/11 від 13.12.2007р. гральне обладнання було повернуто орендодавцю ТОВ «Альтвіжен Україна».

Крім того з пояснень представника відповідача та наданої копії штатного розпису на 01.07.09р. затвердженого директором ТОВ “НВ” вбачається, що особа ОСОБА_8, яка вказана в рапорті о/у ВПМ Ніжинської ОДПІ як адміністратор ТОВ “НВ” у відповідача не була працевлаштована та відповідачу не відома.

Відповідно до ст. 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідації його наслідків.

Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, зокрема ст. 239, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

З огляду на викладене, фінансові санкції у вигляді штрафу у розмірі вісім тисяч мінімальних заробітних плат з конфіскацією грального обладнання за організацію та здійснення діяльності з проведення азартних ігор з метою отримання прибутку є адміністративно-господарськими санкціями у розумінні ст. ст. 238, 239 Господарського кодексу України.

Адміністративно-господарські санкції застосовуються до суб'єктів господарювання, які порушили встановлені законодавством правила ведення господарської діяльності.

Підставою застосування даного виду санкцій є адміністративно-господарське правопорушення - винне, протиправне невиконання чи неналежне виконання суб'єктом господарювання своїх зобов'язань, передбачених чинним законодавством, що порушує права інших суб'єктів господарювання.

Статтею 61 Конституції України закріплено саме індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, тож притягненню до відповідальності підлягає саме правопорушник.

Конфіскація є примусовим вилученням майна у власника без компенсації його вартості, яке застосовується за вчинення ним правопорушення в установлених законом випадках.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Таким чином, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає, що ДПІ у Печерському районі м. Києва не доведено, що саме ТОВ «НВ» є законним власником (користувачем) грального обладнання, а також, позивачем не подано достатніх та беззаперечних доказів в підтвердження факту організації та проведення саме відповідачем на території України азартних ігор.

Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що судова інстанція позбавлена можливості організовувати комплекс дій (заходів) щодо встановлення особи правопорушника, оскільки такі повноваження мають саме контролюючи (правоохоронні) органи в силу своєї компетенції.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ст. 86 КАС України).

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає, що позовні вимоги ДПІ у Печерського району м. Києва задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 69-71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

В позові відмовити повністю.

заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя П.О. Григорович