Ухвала суду № 94732276, 08.02.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

1/1500

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про відмову у забезпеченні позову

08 лютого 2021 року м. Київ № 640/2465/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клочкової Н.В., розглянувши заяву Департаменту захисту економіки Національної поліції України про забезпечення позову в адміністративній справі № 640/2465/21 за позовом

Департаменту захисту економіки Національної поліції України

до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішення у місті Києва Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)

про визнання протиправним та скасування рішення в частині,

В С Т А Н О В И В :

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява Департаменту захисту економіки Національної поліції України (надалі - позивач), адреса: 01601, місто Київ, вулиця Академіка Богомольця, будинок 10 до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішення у місті Києва Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (надалі - відповідач), адреса: 03056, місто Київ, вулиця Виборзька, будинок 32, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним рішення державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бялого Максима Глібовича щодо винесення постанови від 08 січня 2021 року про відкриття виконавчого провадження № 64045625 в частині визначення розміру виконавчого збору;

- скасувати постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бялого Максима Глібовича щодо винесення постанови від 08 січня 2021 року про відкриття виконавчого провадження № 64045625 в частині визначення розміру виконавчого збору.

Підставою позову вказано порушення прав та інтересів позивача, внаслідок прийняття суб`єктом владних повноважень протиправного рішення.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва позовну заяву Департаменту захисту економіки Національної поліції України залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду оригіналу документу про сплату судового збору за звернення до суду з адміністративним позовом немайнового характеру у розмірі 2 270,00 грн та заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій зазначити поважні підстави, з яких вказаний строк було пропущено та надати належні та допустимі докази на підтвердження поважності пропущення такого строку.

Разом з позовною заявою, позивачем було подано заяву про забезпечення позову, в якій позивач просить суд вжити заходи забезпечення цього позову, шляхом:

- зупинення стягнення відповідно до постанови від 08 січня 2021 року про відкриття виконавчого провадження № 64045625 державного виконавця до набрання законної сили судовим рішенням за результатами розгляду позовної заяви, поданої Ліквідаційною комісією Департаменту.

В обґрунтування поданої заяви про вжиття заходів забезпечення позову позивач посилається на те, що державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бялим М.Г. у постанові від 08 січня 2021 року про відкриття виконавчого провадження № 64045625 постановлено стягнути з Ліквідаційної комісії Департаменту виконавчий збір у розмірі 24 000 грн.

Позивач зазначає, що розмір виконавчого збору обраховувався державним виконавцем, як за примусове виконання рішення немайнового характеру відповідно до частини третьої статті 27 Закону України «Про виконавче провадження».

Разом з тим, рішення суду, звернуте до примусового виконання, стосується майнових вимог (зобов`язання Ліквідаційної комісії Департаменту виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку).

Позивач звертає увагу, що частиною 2 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувану за виконавчим документом, заборгованості із сплат и аліментів, у зв`язку з чим, на переконання позивача, сума виконавчого збору обрахована уповноваженою особою виконавчої служби не відповідає приписам чинного законодавства.

Керуючись викладеним, позивач зазначає, що враховуючи вимоги законодавства, державний виконавець, обраховуючи розмір виконавчого збору, повинен був застосовувати норми частини другої статті 27 Закону України «Про виконавче провадження», тобто передбачити стягнення виконавчого збору у розмірі 10 відсотків від суми, що підлягає сплаті Ліквідаційною комісією Департаменту Костилєву О.І.

При цьому, представник позивача в обґрунтування заяви про забезпечення позову зазначає, що оскільки оскарження постанови державного виконавця не зупиняє її виконання, а відновлення наслідків, до яких призведе звернення цієї постанови до примусового виконання, потребуватиме значних зусиль, останній вважає, що необхідно зупинити стягнення відповідно до постанови від 08 січня 2021 року про відкриття виконавчого провадження № 64045625 державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Вялого М.Г.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Частиною 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Суд зазначає, що підстави, з яких може бути вжито заходів забезпечення позову, є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Також, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними.

Тобто, обов`язковою умовою застосування заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з таких обставин: очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; доведення позивачем того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Частиною 1 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України визначено види забезпечення позову.

У відповідності до частини 2 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.

Суд зазначає, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд надає оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Так, обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову, позивач зазначає що оскільки оскарження постанови державного виконавця не зупиняє її виконання, а відновлення наслідків, до яких призведе звернення цієї постанови до примусового виконання, потребуватиме значних зусиль, останній вважає, що необхідно зупинити стягнення відповідно до постанови від 08 січня 2021 року про відкриття виконавчого провадження № 64045625 державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Вялого М.Г.

Крім того, обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову позивач посилається на ті ж самі обставини, якими обґрунтовані й власне позовні вимоги зазначені в позовній заяві позивача.

Суд звертає увагу на те, що наявність відкритого виконавчого провадження саме по собі не свідчить про обставини, що унеможливлять або істотно ускладнять виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, та/або очевидної протиправності дій/бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

При цьому, застосування судом обраних позивачем заходів забезпечення позову не може ґрунтуватись лише на доводах позивача про наявність очевидних ознак протиправності рішення, а також не може ґрунтуватись на тих обставинах, якими позивач обґрунтовує заявлені позовні вимоги, оскільки оцінку таким обставинам та доводам суд надає виключно під час розгляду справи по суті, але аж ніяк не під час вирішення питання щодо можливості вжиття заходів забезпечення позову.

Судом під час розгляду поданої позивачем заяви про забезпечення позову не було встановлено будь-яких належних та обґрунтованих підстав вважати, що у випадку задоволення позовних вимог позивача під час розгляду справи по суті рішення суду буде неможливо виконати чи виконання такого рішення буде суттєво ускладнено. Крім того, суд не встановив очевидних ознак протиправності оскаржуваної постанови, оскільки в даному випадку, для правової оцінки прийнятої постанови державного виконавця належить провести розгляд справи по суті та встановити фактичні обставини справи. Тому суд також не встановив підстав для забезпечення позову з мотивів очевидної протиправності дій суб`єкта владних повноважень, що призводить до порушення прав, свобод та інтересів позивача.

Відтак, на переконання суду, позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди її правам та інтересам до ухвалення рішення у даній справі, а викладені у заяві про забезпечення позову обставини свідчать про відсутність належного обґрунтування того, що захист прав та інтересів позивача стане неможливим без вжиття заходів забезпечення позову або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

В даному випадку висновок щодо очевидності неправомірності дій державного виконавця може бути зроблений судом лише за результатами розгляду справи по суті.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що у справі «Беєлер проти Італії» Європейський суд з прав людини зазначив, що будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні частини 1 статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, лише якщо забезпечено «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогам захисту основоположних прав конкретної особи. Питання щодо того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним.

У рішенні від 09 січня 2007 року у справі «Інтерсплав» проти України» Суд наголосив, що втручання має бути пропорційним та не становити надмірного тягаря, іншими словами воно має забезпечувати «справедливий баланс» між інтересами особи і суспільства.

Тобто, при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову перш за все необхідно перевірити наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

З урахуванням зазначеного, у суду відсутні правові підстави вважати, що невжиття судом заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав та інтересів позивача, а тому суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 150, 151, 153-155, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви Департаменту захисту економіки Національної поліції України про забезпечення позову відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею (суддями). Відповідно до частини 8 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала про відмову у забезпеченні адміністративного позову може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Клочкова