Постанова № 9473206, 07.04.2010, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004, м.Харків, вул. Мар'їнська,18-Б-3

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

07.04.2010 р. №2а- 42811/09/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Зоркіної Ю.В.

при секретарі судового засідання Скірпнік О.М., Смоляр Є.А.

за участю:

представників позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2

представників відповідача: Абдуллаєва Е.Ш., Гундар Г.М.,Черваньова Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_6доДержавної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Харковапро скасування податкового повідомлення-рішення -

встановив:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до ДПІ у Жовтевому районі Харківської області, в якому після уточнення позовних вимог просить суд: скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача № 0000811720/0 від 12.05.2009 року, яким йому донараховано суму податкових зобовязань у розмірі 70852,50 грн., в тому числі за основним платежем 47235,00 грн. та штрафні санкції у розмірі 23617,50 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що податкове повідомлення - рішення прийнято на підставі висновків акту перевірки, які не відповідають первинним документам, а тому не може бути законним. Застосування штрафної фінансової санкції відповідно до п.п.17.1.3 п. 17.1 ст. 17 закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" є також неправомірним оскільки відсутнє правомірне донарахування податкового зобов'язання.

В судовому засіданні представник позивач заявлений позов підтримав у повному обсязі просив позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні адміністративний позов не визнав, проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі та зазначив, що оскаржуване повідомлення-рішення прийняте із дотриманням вимог чинного податкового законодавства.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши додані до матеріалів справи документи, судом встановлено наступні обставини.

Позивач, фізична особа підприємець ОСОБА_6, зареєстрований виконавчим комітетом Харківської міської ради 06.09.2004 року за № 24800000000002191 та взятий на облік у Державній податковій інспекції Жовтневого району м.Харкова.

Згідно направлення № 246 від 31.03.2009 року відповідачем проведено перевірку позивача з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період 01.04.2007 року по 31.12.2008 року, якою встановлено порушення пп.7.4.5 п.7.4 ст.7, пп. 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме факт завищення суми податкового кредиту з податку на додану вартість за липень, вересень, листопад 2007 року, лютий травень, липень-грудень 2008 року, який виявився у віднесенні до податкового кредиту витрати на придбання матеріальних цінностей (автомобілів), які не є для позивача основним фондом та віднесення до податкового кредиту витрат на придбання матеріальних активів, що не використовуються у господарській діяльності та завищенні суми податкового кредиту внаслідок віднесення до реєстру отриманих податкових накладних за липень 2008 року податкових накладних, оформлених із порушенням вимог п.п7.2.1, п.п 7.2.6 п.7.2 ст.7 абз. «е»Закону України «Про податок на додану вартість».

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000811720/0 від 12.05.2009 року, яким донараховано суму податкових зобовязань у розмірі 70852,50 грн., в тому числі за основним платежем 47235,00 грн. та штрафні санкції у розмірі 23617,50 грн.

Із пояснень представників сторін та досліджених в судовому засіданні матеріалів справи, судом встановлено, що позивачем по справі у перевіряємий період до податкового кредиту віднесено суми витрат на придбання автомобілів НОМЕР_3 згідно податкових накладних №80 від 15.05.2008р., виданої ТОВ «Авто-Енергія»(24674476), №0004265 від 25.04.07р., виданої ЗАТ «АККО-ІНВЕСТ»(22709517) та №0004074 від 25.04.07р., виданої ЗАТ «АККО-ІНВЕСТ»(22709517).

Дослідивши в судовому засіданні зазначені накладні, суд зазначає, що вони відповідають вимогам п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

При проведенні перевірки працівниками податкової інспекції виключено із податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 38828,0 грн. за зазначеними податковими накладними, з тих підстав, що придбані позивачем автомобілі не є для нього основними фондами, оскільки належать та використовуються у господарській діяльності фізичною особою, яка крім того не може мати основних фондів внаслідок відсутності у неї обовязку вести бухгалтерській облік. Проте суд не погоджується із зазначеним висновками з наступних підстав.

Відповідно до ч.3 ст. ст.13 Декрету КМУ "Про прибутковий податок з громадян" від 26.12.1992 року до складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств". Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року до валових витрат належить сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Пунктом 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва.

З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити, що згідно зі ст. 51 ЦК України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Оскільки з суті правовідносин, які складаються за участі фізичних осіб підприємців, не випливає неможливості використання ними в процесі організації власної господарської діяльності матеріальних цінностей протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень іпоступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом, то висновок ДПІ про неможливість визнати автомобілі, що належать позивачеві основними фондами лише з тих підстав, що цей автомобіль належить фізичній особі підприємцю та використовується субєктом господарювання фізичною особою є необґрунтованим.

Суд також зазначає, що згідно з п.п.2.15, п.3.1.5 акту від 24.04.2009 року № 764-17-02-08-2417207112-113, зі змісту яких встановлено, факт сплати позивачем податку з транспортних засобів та використання автомобілів у господарській діяльності: доставка товарів від постачальників та доставка товарів до покупців,- підтверджено використання позивачем у власній господарській діяльності транспортних засобів НОМЕР_3 .

За таких обставин, суд застосовує до спірних правовідносин п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” і оскільки автомобілі НОМЕР_3 використовується позивачем у власній господарській діяльності, вважає, що позивачем правомірно віднесено до податкового кредиту розмір податку на додану вартість, сплаченого у складі вартості цих автомобілів.

Судом також встановлено, що однією із підстав донарахування податкового зобовязання та застосування штрафних санкцій відповідачем визначено завищення податкового кредиту на суму 1346,00 грн.

В акті перевірки у розділі 3.1.4 «Податок на додану вартість»зазначено, що позивачем до реєстру отриманих податкових накладних за липень 2008 року віднесені податкові накладні № 31 від 17.06.2008 року на суму 244,55 у т.ч. ПДВ 40,75 грн. від ТОВ «Велотрейд»(30036332) та № ПР 0313-012 від 13.03.2008 року на суму 2188,48 грн., у тому числі ПДВ 364,75 грн. від ТОВ «ПРІ-Інформ»(34817980), які виписані із порушенням вимог п.п. 7.2.1, п.п 7.2.6 п.7.2 ст.7 абз. «е»Закону України «Про податок на додану вартість»та п.1.3 Положення про документальну забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, а саме визначення номенклатури товарів російською мовою.

З цього приводу суд зазначає наступне, відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна, включена до податкового кредиту, повинна містити усі реквізити, передбачені пп. 7.2.1 п. 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість". Позивач, перерахувавши кошти, отримав податкові накладні та у відповідності з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" відніс суми по даних податкових накладних до податкового кредиту.

Судовим розглядом справи встановлено, що зазначені податкові накладні містять усі реквізити, визначені пп.7.2.1 п.7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а посилання представника відповідача на недотримання вимог п.1.3 Положення про документальну забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 при оформленні декларації судом до уваги не приймаються, оскільки, зазначена помилка у оформленні податкових накладних не може призвести до до порушень у галузі оподаткування покупець або продавець не могли внаслідок цієї помилки уникнути оподаткування.

Крім того суд зазначає, що відповідачем ні в акті перевірки, ні в судовому засіданні не доведено факту невключення контрагентом позивача сум по спірних податкових накладних, які віднесенні до податкового кредиту, до його податкових зобов'язань або завдання збитків державі, внаслідок нездійснення оплати за зазначеними накладними.

Суд не приймає посилання відповідача на те, що позивач не звертався раніше з вимогою про надання податкових накладних до своїх партнерів, та не скористався правом передбаченим п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону, оскільки зазначеними абзацами встановлено право, а не обов'язок особи додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку про правомірності віднесення позивачем до податкового кредиту суми ПДВ, визначені згідно податкових накладних № 31 від 17.06.2008 року на суму 244,55 у т.ч. ПДВ 40,75 грн. від ТОВ «Велотрейд»(30036332) та № ПР 0313-012 від 13.03.2008 року на суму 2188,48 грн., у тому числі ПДВ 364,75 грн. від ТОВ «ПРІ-Інформ»(34817980).

Щодо посилань позивача на неправомірність виключення з податкового кредиту коштів, визначених відповідно до податкових накладних, то вони судом до уваги не приймаються як необґрунтовані з наступних підстав.

Судом встановлено, що в періоді, який перевірявся позивач визначив суму податкового кредиту відповідно до вимог пп.7.4.5. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податку на додану вартість», віднісши до нього податкові накладні: від ТОВ «Епіцентр К»(32490244) № КН-0001756 від 21.02.08р. на суму 3040,09 грн. у т.ч. ПДВ 506,68грн., № КН-0008495 від 24.07.08р. на суму 9040,75 грн., у т.ч. ПДВ 150,79 грн., № КН-0001467 від 13.02.08р. на суму 656,33 грн., у т.ч. ПДВ 109,39грн , №КН-0002012 від 28.02.08р. на суму 309,65 грн.,у т.ч. ПДВ 51,61грн., №КН-00П765 від 29.09.08р. на суму 16159,95 грн., у т.ч. ПДВ 2693,32грн., №КН-0013705 від 07.11.08р. на суму 1465,33 грн.,у т.ч. ПДВ 244,22грн., №КН-0012905 від 22.10.08р. на суму 4263,53 грн., у т.ч. ПДВ 710,59 грн., №КН-0015309 від 15.12.08р. на суму 1119,71 грн., у т.ч. ПДВ 186,62грн., №0015524/КН від 19.12.08р. на суму 748,09 грн., у т.ч. ПДВ 124,68 гри., від ТОВ «Будмен»(3203768), № 1776 від 26.02.08р. на суму 247,96грн.у т.ч. ПДВ 41,33 грн.. №і775 від 26.02.08р. на суму 133,72 грн., у т.ч. ПДВ 22,29 грн., від ТОВ «Зроби сам»Україна»(34956403), № 30000274 від 16.12.08р.на суму 1214,70 грн. у т.ч. ПДВ 202,45 грн. від ТОВ Фірма «Колорит і К»(32546773), № 173 від 06.06.07р. на суму 6000,00 грн., у т.ч. ПДВ 1000,00 грн., № 163 від 01.06.07р. на суму 2598,91 гри. у т.ч. ПДВ 433,15 грн., від ФО-П ОСОБА_7 (НОМЕР_1), № 58 від 25.10.08 на суму 4177,78 грн. , у т.ч. ПДВ 696,30 грн. ,№ 87 від 20.10.08р. на суму 4180,22 грн., у т.ч. ПДВ 696,70тгрн.. від ТОВ «Метро Кеш енд Кері»(32049199), № 1311034721 від 16.01.08р. на суму 158,60 грн. у т.ч. ПДВ 26,43 грн. (частково), №1310264580 від 25.04.08р. на суму 429,55 грн. у т.ч. ПДВ 71.59 грн. №2520062297 від 20.06.08р. на суму 37,48 грн. у т.ч. ПДВ 6,25 грн., №1322270001 від 14.07.07р. на сум) 167,76 грн. у т.ч. ПДВ 27,69 грн.

Згідно пп.7.4.1. п.7.4. ст..7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у звязку із придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено, що до складу валових витрат належать лише витрати, які прямо передбачені Законом та були понесені для забезпечення господарської діяльності підприємства. Визначальною ознакою віднесення витрат до складу валових є їх безпосереднє використання у господарській діяльності, а саме: у підготовці, організації та веденні виробництва, продажу продукції (робіт, послуг) та охороні праці.

В судовому засіданні із пояснень представника позивача та досліджених копій податкових накладних встановлено, що за зазначеними вище податковими накладними придбані товари (будівельні матеріали, продукти харчування), які використовувалися для ремонту орендованих приміщень офісу.

В судовому засіданні із пояснень представника позивача та дослідженого акту перевірки встановлено, що основними видами діяльності позивача є оптова торгівля, посередницькі послуги та ремонт контрольно-вимірювальної апаратури.

У зв'язку з тим, що витрати, понесені позивачем на придбання товарів для ремонту орендованих приміщень, не належать до складу валових витрат, то й суми податку на додану вартість, сплачені в ціні їх придбання, не підлягають включенню до податкового кредиту.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Оскільки відповідачем, який в силу Закону України “Про державну податкову службу в Україні” та за ознаками ст.3 КАС України є субєктом владних повноважень та відповідно до ч.2 ст.71 КАС України має обовязок доводити правомірність спірного рішення, суд доходить висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає частковому скасуванню.

Керуючись ст.ст.8-14,71, 160-167, 185,186 КАС України, суд -

постановив:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_6доДержавної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Харковапро скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення рішення ДПІ у Жовтневому районі м.Харкова від 12 травня 2009 року № 0000811720/0 в частині донарахування податкового зобовязання за порушення:

пп.7.4.2 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»(віднесення до податкового кредиту сум податку на додану вартість сплачених за придбання автомобіля Fiat Doblo Panorama та автомобілів Mazda MPV);

пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»(віднесення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, визначених за податковими накладними № 31 від 17.06.2008 року від ТОВ «Велотрейд»(30036332), № ПР 0313-012 від 13.03.2008 року від ТОВ «ПРІ-Інформ»(34817980)).

В іншій частині позовних вимог позов залишити без задоволення

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд. Заява про апеляційне оскарження подається протягом десяти днів з дня складення постанови у повному обсязі. Якщо постанову проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви. Апеляційна скарга також може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У paзi подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

У повному обсязі постанова виготовлена 12 квітня 2010 року.

Суддя Ю.В.Зоркіна