Рішення № 94731723, 09.02.2021, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 лютого 2021 року Чернігів Справа № 620/6305/20

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скалозуба Ю.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 доУправління Державної міграційної служби України в Чернігівській області в особі Деснянського районного відділу у м. Чернігові Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській областіпровизнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області в особі Деснянського районного відділу у м. Чернігові Управління Державної міграційної служби в Чернігівській області (надалі також - відповідач, Деснянський РВ у м. Чернігові УДМС в Чернігівській області), в якому просить: визнати протиправними дії Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області в особі Деснянського РВ у м. Чернігові УДМС України в Чернігівській області щодо відмови у вклеюванні до паспорта громадянина України зразка 1994 року серії НОМЕР_1 , виданого 27 грудня 2001 р. Новозаводським ВМ УМДС України у Чернігівській області на ім`я ОСОБА_1 нової фотокартки у зв`язку з досягненням 45 років; зобов`язати Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області в особі Деснянського РВ у м. Чернігові УДМС України в Чернігівській області вклеїти до паспорта громадянина України зразка 1994 року серії НОМЕР_1 , виданого 27 грудня 2001 р. Новозаводським ВМ УМВС України у Чернігівській області на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - нову фотокартку у зв`язку з досягненням 45 років, чим поновити дію цього паспорту.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачем зазначено, що у зв`язку з досягненням ним 45 років він звернувся до відповідача з приводу вклеювання фотографії у наявний паспорт у формі книжечки, при цьому, відмовившись від оформлення паспорту з електронним безконтактним носієм чи з електронним чипом у формі пластикової картки типу ID-1 та від обробки його персональних даних з внесенням даних до ЄДР. Однак, останнім протиправно було відмовлено йому у вчиненні зазначених дій, оскільки Положення про паспорт громадянина України, затверджене Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ, є чинним, чим порушив його право, закріплене в статті 32 Конституції України. Також як на підставу для задоволення позовних вимог посилається на правову позицію Великої Палати Верховного Суду у зразковій справі № 806/3265/17.

У відзиві представник відповідача у задоволенні позову просив відмовити, оскільки враховуючи вимоги Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 № 302 і Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України 26.06.1992 № 2503-ХІІ, у позивача був один місяць для звернення за здійсненням вклеювання фотокартки до паспорта у зв`язку із досягненням 45-річного віку, натомість, він пропустив зазначений строк, звернувшись лише через рік. Можливості продовження чи поновлення місячного строку звернення для отримання адміністративної послуги у вигляді вклеювання до паспорта громадянина України зразка 1994 року фотокартки по досягненню особою 25-ти і 45-річного віку чинним нормами права не передбачено. У відповідності до пункту 8 Положення та пункту 6 Порядку у позивача відсутнє право на вклеювання фотокартки у вже існуючий паспорт у формі книжечки, оскільки він є недійсним. Також зазначає, що всупереч пункту 5 розділу «Загальні положення» Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.06.2019 № 456, позивач із заявою про вклеювання фотокарток звернувся до неналежного суб`єкта владних повноважень - до УДМС в Чернігівській області, хоча повинен був звернутися до Деснянського РВ УДМС в Чернігівській області. Зважаючи на те, що позивач оскаржує відмову вклеїти фото до паспорта, правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у зразковій справі, на яку посилається позивач, застосування не підлягає, оскільки її предметом оскарження була відмова видати паспорт у формі книжечки у зв`язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних.

Від позивача до суду також надійшла відповідь на відзив разом із заявою про поновлення пропущеного процесуального строку, пропуск якого обґрунтовано перебуванням позивача у період з 05.01.2021 по 19.01.2021 у службовому відрядженні у м. Дніпрі. Враховуючи надані позивачем докази - копію наказу ПП «Інтер`єр сервіс» «Про відрядження ОСОБА_1 » від 05.01.2021, та керуючись статтею 121 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання причин пропуску строку, встановленого судом, для подання відповіді на відзив поважними та поновлення строку для його подання.

У відповіді на відзив позивач зазначив, що він неодноразово подавав до Деснянського РВ у м. Чернігові УДМС України в Чернігівській області документи для вклеювання фото, однак, йому було відмовлено. В Постанові КМУ № 302 не зазначається про обов`язковість обміну паспорта саме на паспорт у формі картки. Він відмовляється від біометричного паспорта. У відповіді територіального підрозділу ДМС не зазначається, яким нормативним документом заборонено поновлення існуючого паспорту громадянина України у формі паспортної книжечки. Ним заяви до органу ДМС було надано у не у формі, передбаченій Законом №2503-ХІІ, оскільки положення Постанови № 302 не передбачає отримання паспорту нового зразка у формі ID-картки, яку позивач не мав намір отримувати. Відсутність бланків паспортів, відсутність заяви-анкети чи заяви про отримання паспорта не означає, що орган державної виконавчої влади повинен був відмовити у видачі паспорта у вигляді книжечки. Наполягає на врахуванні правової позиції Великої Палати Верховного Суду у зразковій справі № 806/3265/17.

У запереченнях відповідач зазначив, що до заяв позивача щодо вклеювання нової фотокартки до паспорта всі необхідні документи, передбачені пунктом 2 Розділу V «Уклеювання фотокарток» Тимчасового порядку, не були додані. Правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 19.09.2018 у справі № 806/3265/17, на які посилається позивач, не підлягають застосуванню у даній справі, оскільки застосовуються в адміністративних справах щодо звернення осіб до суду з позовом до територіальних органів ДМС України з вимогами видати паспорт громадянина України у формі книжечки.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 15.12.2020 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

З приводу клопотання позивача розглянути справу з викликом сторін у відкритому судовому засіданні з метою уникнення подвійного тлумачення правової позиції сторін, подвійного тлумачення законодавства, суд зазначає, що частинами п`ятою та шостою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін: 1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу; 2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи. Так, на переконання суду, характер спірних правовідносин не вимагає проведення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін для повного та всебічного встановлення обставин даної справи.

З приводу заяви позивача щодо встановлення повноважень представника відповідача Ксенії Лук`янець на право представляти інтереси Державної міграційної служби України в суді, суд зазначає, що відповідно до частини третьої статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України юридична особа незалежно від порядку її створення, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи, суб`єкта владних повноважень), або через представника.

З позовної заяви вбачається, що ОСОБА_1 позов було подано до Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області в особі Деснянського РВ у м. Чернігові УДМС в Чернігівській області, а не до Державної міграційної служби України. Документи, що подавались до суду від відповідача подавались саме Управлінням Державної міграційної служби України в Чернігівській області за підписом начальника Ксенії Лук`янець.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області 10.08.2011 зареєстровано як юридична особа, керівником з 17.07.2014 є Лук`янець Ксенія Вікторівна.

Отже, документи, подані до суду від відповідача підписані належною та уповноваженою на те особою.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією Свідоцтва про народження від 23.07.1974 серії НОМЕР_2 (а.с. 14).

27.12.2001 Новозаводським ВМ УМВС України в Чернігівській області позивачу був виданий паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 (а.с. 13).

Із заявами від 19.08.2020, 20.08.2020, від 09.09.2020, від 23.10.2020 позивач звернувся до відповідача, в яких просив: вклеїти нову фотокартку в його існуючий паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 для поновлення строку його дії відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ, форма якого не заборонена діючим законодавством України; вести облік відносно нього за раніше встановленими формами - за прізвищем, іменем та по-батькові, роком народження та за місцем реєстрації, без використання цифрового ідентифікатора особи (у т.ч. за серією та номером паспорту), без внесення інформації про них до ЄДР чи будь-яких баз даних і реєстрів та без автоматизованої обробки та передачі персональних даних.

До заяв додано: копії Свідоцтва про народження позивача та паспорту серії НОМЕР_1 , дві фотокартки розміром 3,5х4,5 см (а.с. 16, 17, 23-24, 27-28, 74-77).

У відповідь листами від 20.08.2020 № П-48/6/7434-20/7434/787-20, від 26.08.2020 № П-168/6/7401.3.2/5601-20, від 18.09.2020 № П-54/6/7434-20/7434/914-20, від 29.10.2020 № П-62/6/7434-20/7434/1003-20 відповідач повідомив позивача, зокрема, про те, що до даних правовідносинах мають бути застосовані положення Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20.11.2012 № 5492-VI, який був прийнятий пізніше Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-XII, норми якого, хоча і не втратили законної сили, однак, є застарілими. Підпунктом 6 пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 № 302 «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України» передбачено, що якщо особа досягла 25- чи 45-річного віку та не звернулася в установленому законодавством порядку не пізніше як через місяць після досягнення відповідного віку для вклеювання до паспорта зразка 1994 року нових фотокарток, здійснюється обмін паспорта. Згідно пункту 2 розділу 6 Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.06.2019 № 456 для вклеювання фотокартки при досягненні відповідного віку особа після спливу 30-денного строку заявник подає працівнику територіального підрозділу за місцем проживання заяву про вклеювання фотокартки, паспорт і дві фотокартки розміром 3,5-4,5 см із зображенням, яке відповідає досягнутому нею віку, та відповідне рішення суду. Таким чином, його паспорт громадянина України є недійсним, та, зважаючи на той факт, що встановлений законодавством термін надання адміністративної послуги сплив, а також відсутнє відповідне рішення суду, вклеїти фотокартку по досягненню 45-річнго віку до паспорта громадянина України, виданого на ім`я позивача, є порушенням норм чинного законодавства. Також позивачу були повернуті додані ним до заяв документи (а.с. 19-20, 21-22, 25-26, 73).

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо відмови у вклеюванні фотокартки до паспорта громадянина України, виданого на ім`я позивача, у формі книжечки, він звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною другою статті 32 Основного Закону не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

За змістом частини першої статті 92 Основного Закону, виключно законами України, зокрема, визначаються: права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов`язки громадянина; громадянство, правосуб`єктність громадян, статус іноземців та осіб без громадянства, засади регулювання демографічних та міграційних процесів.

Згідно із частиною першою статті 1 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20 листопада 2012 року № 5492-VI (надалі також - Закон № 5492-VI) в редакції згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус, спрямованих на лібералізацію Європейським Союзом візового режиму для України» від 14 липня 2016 року № 1474-VIII (надалі також - Закон № 1474-VIII) суспільні відносини, пов`язані із збиранням, накопиченням, захистом, зберіганням, обліком, використанням і поширенням інформації Єдиного державного демографічного реєстру (далі - Реєстр), оформленням, видачею, обміном, пересиланням, вилученням, поверненням державі, визнанням недійсними та знищенням передбачених цим Законом документів, регулюються Конституцією України, міжнародними договорами України, цим та іншими законами України, а також прийнятими на їх виконання нормативно-правовими актами у сферах, де використовуються відповідні документи, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи.

Частиною першою статті 4 Закону № 5492-VI передбачено, що Єдиний державний демографічний реєстр (Реєстр) - це електронна інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина.

Реєстр та майнові права інтелектуальної власності на створені на замовлення уповноважених суб`єктів для функціонування Реєстру об`єкти інтелектуальної власності належать державі. Відчуження, передача чи інше використання, ніж визначено цим Законом, Реєстру, його структурних складових та майнових прав інтелектуальної власності забороняються.

Єдиний державний демографічний реєстр ведеться з метою ідентифікації особи для оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсними та знищення передбачених цим Законом документів. Єдиний державний демографічний реєстр у межах, визначених законодавством про свободу пересування та вільний вибір місця проживання, використовується також для обліку інформації про реєстрацію місця проживання чи місця перебування.

Згідно з частинами другою, третьою статті 4 Закону № 5492-VI визначені цим Законом уповноважені суб`єкти для обліку даних ведуть відомчі інформаційні системи (далі - ВІС). Порядок ведення Реєстру та взаємодії між уповноваженими суб`єктами встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини першої статті 10 Закону № 5492-VI внесення інформації до Реєстру здійснюється уповноваженими суб`єктами за зверненням заявника, на підставі інформації державних органів реєстрації актів цивільного стану, органів реєстрації фізичних осіб, а також інформації органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог Закону України «Про захист персональних даних».

У разі якщо інформація про особу вноситься до Реєстру вперше, проводиться ідентифікація особи, після завершення якої автоматично формується унікальний номер запису в Реєстрі та фіксуються час, дата та відомості про особу, яка оформила заяву-анкету (в електронній формі). Унікальний номер запису в Реєстрі є незмінним.

Згідно з частиною першою статті 13 Закону № 5492-VI документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру (далі - документи Реєстру), відповідно до їх функціонального призначення поділяються на документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, і документи, що посвідчують особу та підтверджують її спеціальний статус.

Одним із документів Реєстру, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, зазначено паспорт громадянина України (підпункт «а» пункту 1 частини першої статті 13 Закону № 5492-VI).

Відповідно до частини третьої статті 13 Закону № 5492-VI паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний паспорт України, службовий паспорт України, <…> містять безконтактний електронний носій.

Згідно частин першою, другою, четвертою та п`ятою статті 14 Закону № 5492-VI форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання. Персоналізація документів здійснюється централізовано у Державному центрі персоналізації документів.

Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета.

Згідно з частинами першою, другою статті 21 Закону № 5492-VI паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.

На виконання положень частини другої статті 15 та абзацу другого частини другої статті 21 Закону № 5492-VI Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 302 (надалі також - Постанова № 302, у редакції, викладеній згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2016 року № 745), якою затвердив: зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм згідно з додатками 1 і 2; зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, згідно з додатками 3 і 4; Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України.

За змістом пункту 2 Постанови № 302 із застосуванням засобів Реєстру запроваджено:

- з 1 січня 2016 року - оформлення і видачу паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм та паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразки бланків яких затверджено цією постановою, громадянам України, яким паспорт громадянина України оформляється вперше, з урахуванням вимог пункту 2 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-XII;

- з 1 листопада 2016 року оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм, зразок бланка якого затверджено цією постановою, громадянам України відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією постановою.

Пунктом 3 Постанови № 302 встановлено, що прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразок бланка якого затверджено цією постановою, з 1 листопада 2016 року припиняється; паспорт громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, оформлений та виданий на підставі документів, поданих до 1 листопада 2016 року, є чинним протягом строку, на який його було видано. Вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснюються відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією постановою.

Відповідно до пунктів 1, 2 6 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 № 302, паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Паспорт виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.

Згідно підпункту 6 пункту 6 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 № 302 обмін паспорта здійснюється у разі, зокрема, якщо особа досягла 25- чи 45-річного віку та не звернулася в установленому законодавством порядку не пізніше як через місяць після досягнення відповідного віку для вклеювання до паспорта зразка 1994 року нових фотокарток.

Пунктом 131 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, до безконтактного електронного носія, що міститься у паспорті, вноситься така інформація, зокрема, біометричні дані, параметри особи (відцифрований образ обличчя особи, відцифрований підпис особи, відцифровані відбитки пальців рук (за згодою особи).

Статтею 2 Закону України «Про захист персональних даних» від 01 червня 2010 року № 2297-ІV (надалі також - Закон № 2297-ІV, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин,) визначено, що персональні дані є відомостями чи сукупністю відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.

Приписами частини першої статті 6 Закону № 2297-ІV мета обробки персональних даних має бути сформульована в законах, інших нормативно-правових актах, положеннях, установчих чи інших документах, які регулюють діяльність володільця персональних даних, та відповідати законодавству про захист персональних даних.

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1474-VIII до приведення законодавства у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону, якщо інше не передбачено цим Законом. Поряд із тим, згідно з пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1474-VIII, Кабінет Міністрів України зобов`язано, з-поміж іншого, у місячний строк з дня набрання чинності цим Законом привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.

У межах встановленого Законом № 1474-VIII строку уряд прийняв постанову від 26 жовтня 2016 року № 745, якою вніс відповідні зміни до Постанови № 302 (положення цієї Постанови (у новій редакції) наведено).

Постанова № 745 набрала чинності з 01 листопада 2016 року, і з тієї ж дати офіційно встановлено, що паспорт громадянина України оформляється виключно у формі картки з безконтактним електронним носієм з використанням бланка, затвердженого Постановою № 302.

На підставі Положення про паспорт (у редакції Постанови Верховної Ради України від 2 вересня 1993 року № 3423-ХІІ) Кабінет Міністрів України постановою від 4 червня 1994 року № 353 (надалі також - Постанова № 353) затвердив зразок бланка паспорта громадянина України. Цю постанову з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 13 березня 2013 року № 185 «Деякі питання виконання Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» визнано такою, що втратила чинність.

Однак, постановою від 12 червня 2013 року № 415 уряд зупинив дію постанови від 13 березня 2013 року № 185, відновивши дію Постанови № 353, якою було затверджено зразок бланка паспорта громадянина України (зразка 1994 року).

Відповідно до пунктів 3, 5, 6, 8 Положення про паспорт бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни впровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення.

Паспортна книжечка являє собою зшиту в накидку нитками обрізну книжечку розміром 88 х 125 мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок. Усі сторінки книжечки пронумеровані і на кожній з них зображено Державний герб України і перфоровано серію та номер паспорта. У верхній частині лицьового боку обкладинки зроблено напис «Україна» , нижче - зображення Державного герба України, під ним - напис «Паспорт». На внутрішньому лівому боці обкладинки у центрі - зображення Державного прапора України, нижче - напис «Паспорт громадянина України». На першу і другу сторінки паспортної книжечки заносяться прізвище, ім`я та по батькові, дата і місце народження. На першій сторінці також вклеюється фотокартка і відводиться місце для підпису його власника. На другу сторінку заносяться відомості про стать, дату видачі та орган, що видав паспорт, ставиться підпис посадової особи, відповідальної за його видачу. Записи засвідчуються мастиковою, а фотокартка - випуклою сухою печаткою. Перша сторінка або перший аркуш після внесення до них відповідних записів та вклеювання фотокартки можуть бути заклеєні плівкою. У разі заклеювання плівкою усього аркуша записи та фотокартка печатками не засвідчуються. Третя, четверта, п`ята і шоста сторінки призначені для фотокарток, додатково вклеюваних у паспорт, а сьома, восьма і дев`ята - для особливих відміток. На десятій сторінці робляться відмітки про сімейний стан власника паспорта, на одинадцятій - шістнадцятій - про реєстрацію постійного місця проживання громадянина. На прохання громадянина до паспорта може бути внесено (сьома, восьма і дев`ята сторінки) на підставі відповідних документів дані про дітей, групу крові і резус-фактор. На внутрішньому правому боці обкладинки надруковано витяг з цього Положення. Записи, вклеювання фотокарток і відмітки у паспорті здійснюються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується. До паспортної книжечки при досягненні громадянином 25- і 45-річного віку вклеюються нові фотокартки, що відповідають його вікові. Паспорт, в якому не вклеєно таких фотокарток при досягненні його власником зазначеного віку, вважається недійсним. Вклеювання до паспорта нових фотокарток при досягненні громадянином 25 - і 45-річного віку провадиться у п`ятиденний термін. Обмін паспорта провадиться у разі: зміни (переміни) прізвища, імені або по батькові; встановлення розбіжностей у записах; непридатності для користування.

Вносити до паспорта записи, не передбачені цим Положенням або законодавчими актами України, забороняється. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується.

Надаючи оцінку встановленим судом обставинам у даній справі, суд виходить з того, що згідно з підпунктом 6 пункту 6 Порядку № 302 обмін паспорта здійснюється у разі, якщо особа досягла 25- чи 45-річного віку та не звернулася в установленому законодавством порядку не пізніше як через місяць після досягнення відповідного віку для вклеювання до паспорта зразка 1994 року нових фотокарток.

Отже, згідно з чинним законодавством передбачено, що громадянин України, який має паспорт у формі паспортної книжечки, зобов`язаний протягом місяця після досягнення 25 чи 45-річного віку звернутись до уповноважених державних органів із заявою про вклеювання до паспорту фотокартки.

З матеріалів справи слідує, що позивачу ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 виповнилося 45 років, однак з вимогою вклеїти фотокартку у зв`язку з досягненням 25-річного віку він звернувся лише 19.06.2020, тобто з порушенням місячного строку, визначеного у постанові № 2503-XII.

До паспортної книжечки при досягненні громадянином 25- і 45-річного віку вклеюються нові фотокартки, що відповідають його вікові. Паспорт, в якому не вклеєно таких фотокарток при досягненні його власником зазначеного віку, вважається недійсним (пункт 8 Положення № 2503-XII).

При цьому, паспорт, в якому не вклеєно фотокарток при досягненні його власником зазначеного віку, вважається недійсним для встановлення відповідної особи, однак визнання паспорту недійсним немає наслідком його вилучення. Крім того, вказаними нормами не встановлено заборони для вклеювання фотокартки у паспорт після спливу тридцятиденного строку.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилається на правові висновки, викладені в рішенні Великої Палати Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у зразковій справі № 806/3265/17, відповідно до яких особі гарантується право на отримання паспорта у вигляді паспортної книжечки відповідно до вищенаведених норм, тоді як відповідач у спірних правовідносинах фактично спонукає до отримання позивачем паспорту у формі паспортної картки, яку він отримувати не бажає.

Згідно частини третьої статті 13 Закону № 5492-VI паспорт громадянина України містять безконтактний електронний носій.

Відповідно частини шостої статті 6 Закону № 2297-ІV обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб`єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством. Не допускається обробка даних про фізичну особу, які є конфіденційною інформацією, без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Тобто, принципами обробки персональних даних є відкритість і прозорість, відповідальність, адекватність та не надмірність їх складу та змісту стосовно визначеної мети їх обробки, а підставою обробки персональних даних є згода суб`єкта персональних даних.

Разом з тим, суд зауважує, що законодавством не врегульовано питання щодо наслідків відмови особи від обробки її персональних даних, тобто фактично відсутня будь-яка альтернатива такого вибору, що в свою чергу обумовлює неякість закону та порушення конституційних прав такої особи.

Отже, реалізація державних функцій має здійснюватися без примушення людини до надання згоди на обробку персональних даних, їх обробка повинна здійснюватися, як і раніше, в межах і на підставі тих законів і нормативно-правових актів України, на підставі яких виникають правовідносини між громадянином та державою. При цьому, згадані технології не повинні бути безальтернативними і примусовими. Особи, які відмовилися від обробки їх персональних даних, повинні мати альтернативу - використання традиційних методів ідентифікації особи.

Проте, норми Закону № 5492-VI на відміну від норм Положення № 2503-XII не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорту у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, ім`я та по-батькові та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій, що є безумовним порушенням вимог статті 22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, не відповідає вимогам якості закону (тобто втручання не було «встановлене законом») не було «необхідним у демократичному суспільстві» у тому сенсі, що воно було непропорційним цілям, які мали бути досягнуті, не покладаючи на особу особистий надмірний тягар. Зазначене допускає свавільне втручання у право на приватне життя, у контексті неможливості реалізації права на власне ім`я, що становить порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Таким чином, будь-яке обмеження прав і свобод особи повинно бути чітким та законодавчо визначеним, однак у даному випадку таке обмеження, як неможливість отримання паспорта у формі книжечки, законодавством не передбачено.

Перелік інформації, яка вноситься до паспорта громадянина України, визначеної у частині сьомій статті 21 Закону № 5492-VI, у розумінні пункту 2 частини першої статті 3 Закону № 5492-VI є біометричними даними, параметрами, тобто сукупністю даних про особу, зібраних на основі фіксації її характеристик, що мають достатню стабільність та істотно відрізняються від аналогічних параметрів інших осіб.

За таких обставин суд дійшов висновку, що застосування відповідачем норми підпункт 6 пункт 6 Порядку № 302, є, по суті, примушуванням позивача до обміну паспорта у формі книжечки на паспорт у формі ID-картки, а, отже, обмежує його права й свободи.

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 вересня 2018 року у справі № 806/3265/17 зазначила, що висновки Великої Палати Верховного Суду у зразковій справі № 806/3265/17 належить застосовувати в адміністративних справах щодо звернення осіб до суду з позовом до територіальних органів ДМС України з вимогами видати паспорт громадянина України у формі книжечки, у зв`язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ.

На переконання Великої Палати Верховного Суду це є безумовним порушенням вимог статті 22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Також такий підхід не відповідає вимогам якості закону (тобто, таке втручання не було «встановлене законом»), не є «необхідним у демократичному суспільстві». Зазначене допускає свавільне втручання у право на приватне життя у контексті неможливості реалізації права на власне ім`я, що становить порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 вересня 2018 року зазначено, що позбавлення особи можливості отримання паспорта у традиційній формі - у вигляді книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді ID -картки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не є необхідним у демократичному суспільстві, і таке втручання є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря.

Суд погоджується з доводами відповідача про пропущення позивачем строку для звернення до нього із заявою щодо вклеювання фотокартки в паспорт громадянина України у формі книжечки, у зв`язку із досягнення 45-річного віку без поважних причин і це є порушенням вимог підпункту 6 пункту 6 Порядку № 302. В той же час за це порушення позивач може бути притягнутим до адміністративної відповідальності, однак це не можна тлумачити так, що особа взагалі повинна бути позбавлена права на користування паспортом у формі книжечки.

Аналогічні правові висновки Верховний Суд висловив у постановах від 05 грудня 2019 року у справі № 420/270/19, від 31 січня 2020 року у справі № 200/6627/19-а та від 06 лютого 2020 року у справі № 420/3253/19, від 31.03.2020 № 460/842/19, від 10.09.2020 № 420/7135/19.

Враховуючи зазначене вище, суд дійшов висновку щодо можливості задовольнити вимоги позивача у обраний ним спосіб судового захисту, який суд вважає належним та дієвим в межах спірних правовідносин, оскільки законодавством не передбачено іншого належного способу захисту порушеного права позивача у спірних правовідносинах, ніж зобов`язання відповідача вклеїти до паспорта позивача зразка 1994 року нової фотокартки у зв`язку з досягненням 45 років.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 слід задовольнити повністю.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно квитанції АТ «Ощадбанк» від 26.11.2020 № 83 вбачається, що позивачем сплачено судовий збір у розмірі 840,80 (а.с. 29).

Таким чином за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 840,80 грн.

Керуючись статтями 241-246, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області в особі Деснянського районного відділу у м. Чернігові Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області в особі Деснянського районного відділу у м. Чернігові Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області щодо відмови у вклеюванні до паспорта громадянина України зразка 1994 року серії НОМЕР_1 , виданого 27 грудня 2001 року Новозаводським ВМ УМДС України у Чернігівській області на ім`я ОСОБА_1 нової фотокартки у зв`язку з досягненням ним 45 років.

Зобов`язати Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області в особі Деснянського районного відділу у м. Чернігові Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області вклеїти до паспорта громадянина України зразка 1994 року серії НОМЕР_1 , виданого 27 грудня 2001 року Новозаводським ВМ УМВС України у Чернігівській області на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 - нову фотокартку у зв`язку з досягненням ним 45 років.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 судовий збір - 840,80 грн.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_3 .

Відповідач: Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області, вул. Шевченка, буд. 51-а, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 37804450.

Дата складення повного рішення суду - 09.02.2021.

Суддя Ю. О. Скалозуб