Рішення № 94731722, 09.02.2021, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 лютого 2021 року Чернігів Справа № 620/542/21

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Житняк Л.О.,

за участі секретаря Бородулі В.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Деснянського відділу державної служби міста Чернігова Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Деснянського відділу державної служби міста Чернігова Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми), в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не зняття арешту з нерухомого майна - частини квартири АДРЕСА_1 ;

- зобов`язати відповідача скасувати арешт нерухомого майна - частини квартири АДРЕСА_1 , що був зареєстрований в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна 11.09.2006 за №3711615 реєстратором Другою чернігівською державною нотаріальною конторою на підставі повідомлення від 26.03.1999 №1600/3 Деснянського районного управління юстиції, тип обтяження: арешт (архівний запис), архівний номер 39896CHERNIGOV1, архівна дата 30.03.1999, дата виникнення 30.03.1999, № реєстра 75-2, внутр. №4501153F24F02331493C та внести відповідні відомості до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що наявність у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запису про арешт частини квартири, що належить позивачу на праві власності, створює перешкоди у реалізації його прав як власника. Оскільки вироком Славутицького міського суду Київської області від 25.01.1999 позивача було засуджено за вчинення злочину до покарання у виді 3-х років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, на даний час строк давності щодо виконання додаткового покарання за даним вироком у виді конфіскації майна становить 5 років і вже давно закінчився, а тому є всі підстави для звільнення позивача від додаткового покарання і зняття арешту с його майна.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 02.02.2021 відкрито провадження у справі та призначено її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та встановлено відповідачу 2-денний термін, з дня отримання копії ухвали для подання відзиву на позов.

Позивача в судове засідання не з`явився. Розгляд справи просив провести без його участі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився. Розгляд справи просив провести без його участі. Через канцелярію суду подав відзив на позов, в якому вказав, що Відділ не заперечує щодо зняття арешту з майна боржника, в той же час, не може погодитись з вимогами позивача, про визнання судом протиправної бездіяльність Відділу щодо не зняття такого арешту та вимогою зобов`язати Відділ скасувати арешт.

У відповідності до ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про таке.

ОСОБА_1 , на праві спільної власності належало і належить 1/5 частина квартири АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 30.10.1998, яке було зареєстровано в Чернігівському державному бюро технічної інвентаризації Чернігівської обласної Ради народних депутатів 11.11.1998 за №24-15299 (а.с.5).

Вироком Славутицького міського суду Київської області від 25.01.1999 позивача було засуджено на три роки позбавлення волі з відбуванням покарання у виправно-трудовій колонії загального режиму, з конфіскацією всього майна, що належить йому на праві індивідуальної власності в дохід держави, з відстрочкою виконання вироку на 2 роки.

На виконання вироку Славутицького міського суду 02.02.1999 виконавчий лист №1-2/99 про конфіскацію майна засудженого ОСОБА_1 було направлено па виконання по територіальності Деснянському районному суду м. Чернігова (а.с.9).

Відповідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта - Лапи Олега Миколайовича від 05.09.2019 №179882248 в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна зареєстровано 11.09.2006 обтяження: арешт (архівний запис) за № 3711615 реєстратором: Друга чернігівська державна нотаріальна контора; підстава обтяження: повідомлення, 1600/3 від 26.03.1999, Деснянське районне управління юстиції; об`єкт обтяження: квартира, частина квартири, адреса: АДРЕСА_2 ; власник: ОСОБА_1 ; додаткові дані: архівний номер 39896CHERNIGOV1, архівна дата 30.03.1999, дата виникнення 30.03.1999, № реєстра 75-2, внутр. № 4501153F24F02331493C (а.с.19-21).

При цьому, згідно даних відповідача та Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень - окремого спецрозділу, який є архівною складовою частиною автоматизованої системи виконавчого провадження (далі - Система) та містить відомості про виконавчі провадження, зареєстровані до запровадження Системи, відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 20.05.2003 №43/5 «Про затвердження Положення про Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.05.2003 за №388/7709, наказу Міністерства юстиції України від 28.04.2015 № 614/5 «Про затвердження Тимчасового порядку автоматичного розподілу виконавчих документів між державними виконавцями і контролю строків виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб)», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.04.2015 за №478/26923, не виявлено інформації про виконавче провадження з виконання виконавчого листа №1-2/99 виданого Славутицьким міським судом Київської області про конфіскацію майна у ОСОБА_1 .

В той же час, як вбачається з наданих позивачем документів, 12.04.2000 державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції м. Чернігова Лисенко О.В., при примусовому виконанні виконавчого листа №1-2/99 виданого Славутицьким міським судом Київської області про конфіскацію майна у ОСОБА_1 , було складено акт опису та арешту майна, а саме 1/5 частини квартири АДРЕСА_1 .

Інформацією щодо подальшого ходу виконання зазначеного виконавчого провадження, при виконанні якого, на майно позивача накладене арешт відповідач не володіє, в зв`язку зі знищенням Журналів обліку виконавчих проваджень переданих державному виконавцю за 2000-2003 рік, Журналів вихідної кореспондент за 2000-2003 рік, Описів (реєстрів) виконавчих проваджень переданих до архіву та Актів знищення завершених виконавчих проваджень за 2000-2003 рік, закінченням - терміну їх зберігання.

Втім, оскільки наявність у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запису про арешт частини квартири, що належить позивачу на праві власності, створює перешкоди у реалізації його прав як власника, останній звернувся до суду з даним позовом.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на таке.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.1, ст.2 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України «Про виконавче провадження» випадках - на приватних виконавців. Правовою основою діяльності органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є Конституція України, цей Закон, міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, інші закони, нормативно- правові акти, прийняті на їх виконання.

На момент звернення позивача до суду, підстави для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини визначені ст.59 Закону України від 02.06.2016 №1404-VIІІ «Про виконавче провадження» (далі - Закон).

Зняття виконавцем арешту відбувається у разі:

отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;

надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;

отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;

наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;

відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувана про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;

отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;

погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення' на майно боржника;

отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову;

підстави, передбачені пунктом І розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону.

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами, підставою для накладення арешту на майно позивача став виконавчий лист №1-2/99 про конфіскацію майна засудженого ОСОБА_1 , який було видано на виконання вироку Славутицького міського суду Київської області від 25.01.1999.

При цьому, варто зазначити, що постановою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 22.09.1999, винесеною на підставі п.6 ст.1 Закону України «Про амністію», позивач був звільнений від відбування покарання, призначеного вищевказаним вироком від 25.01.1999.

За загальним правилом перебіг строку давності виконання покарання починається з дня набрання обвинувальним вироком законної сили. Правила звільнення від відбування покарання в зв`язку з закінченням строків давності виконання обвинувального вироку встановлені ст.80 Кримінального кодексу України та стосуються як основного так і додаткового покарання.

Відповідно до ч.2 ст.80 Кримінального кодексу України строки давності щодо додаткових покарань визначаються основним покаранням, призначеним вироком суду.

Згідно п.3 ч.1 ст.80 Кримінального кодексу України, особа звільняється від відбування покарання, якщо з дня набрання чинності обвинувальним вироком його не було виконано впродовж 5 років - у разі засудження до покарання у виді позбавлення волі за нетяжкий злочин, а також при засудженні до позбавлення волі на строк не більше п`яти років за тяжкий злочин.

Таким чином, оскільки вироком Славутицького міського суду Київської області від 25.01.1999 позивача було засуджено за вчинення злочину до покарання у виді 3-х років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, на даний час строк давності щодо виконання додаткового покарання за даним вироком у вигляді конфіскації майна становить 5 років і вже давно закінчився, а тому є всі підстави для зняття арешту з його майна.

На рівні національного законодавства гарантії захисту права власності закріплені у ст.41 Основного Закону, за змістом якої, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю за винятком обмежень, установлених законом.

Відповідно до ст.391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Слід звернути увагу, що як протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень треба, розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі №464/5990/16-а.

Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків.

Суд зазначає, що позивач звертався до Відділу із відповідною заявою про зняття арешту, проте йому було відмовлено, оскільки наслідки виконання виконавчого листа №1-2/99 виданого Славутицьким міським судом Київської області про конфіскацію майна у ОСОБА_1 , Відділу невідомі, матеріали виконавчого провадження знищено, а на даний час підстави для заняття виконавцем арешту визначені ст.59 Закону відсутні.

А отже, суд не вбачає у діях відповідача протиправної бездіяльності. Водночас, з метою захисту права позивача володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, за встановленого факту звільнення позивача від відбування покарання та враховуючи, що у разі наявності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження, суд вважає за можливе зняти арешт з нерухомого майна - 1/5 частини квартири АДРЕСА_1 , що був зареєстрований в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна 11.09.2006 за №3711615 Другою чернігівською державною нотаріальною конторою на підставі повідомлення від 26.03.1999 №1600/3 Деснянського районного управління юстиції.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Приймаючи до уваги наведені вище висновки, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до Деснянського відділу державної служби міста Чернігова Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії слід задовольнити частково.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Згідно ч.3 даної статті при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Керуючись ст. ст. 139, 227, 229, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Деснянського відділу державної служби міста Чернігова Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Зняти арешт з нерухомого майна - 1/5 частини квартири АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 на праві власності, що був зареєстрований в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна 11.09.2006 за №3711615 Другою чернігівською державною нотаріальною конторою на підставі повідомлення від 26.03.1999 №1600/3 Деснянського районного управління юстиції.

В решті позову - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань еснянського відділу державної служби міста Чернігова Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 454,00 грн (чотириста п`ятдесят чотири гривні).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення.

Повне рішення суду складено 09.02.2021.

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , код НОМЕР_1 );

Відповідач - Деснянський відділ державної служби міста Чернігова Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) (вул.Шевченка, 118, м. Чернігів, 14030, код ЄДРПОУ 35029719).

Суддя Л.О. Житняк