Рішення № 94731160, 09.02.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

09 лютого 2021 року № 520/16609/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Бадюкова Ю.В., розглянувши в приміщенні суду в м. Харкові в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі по тексту - відповідач, ГУ ПФУ в Харківській області), в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ: 14099344) щодо відмови ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) зарахувати до загального трудового стажу період його навчання в СПТУ №3 м. Краснодон Луганської області з 01.09.1975 по 12.07.1977 та щодо відмови перерахувати його пенсію з моменту призначення пенсії - з 06.05.2020, з урахуванням його заробітної плати за період роботи з 01.01.1987 по 31.12.1991 у "Краснодонській автобазі "Укршахтстрой" на підставі довідки про заробітну плату від 28.02.2020 №658, видної Архівним відділом Адміністрації міста Краснодону та Краснодонського району ЛНР, та виплатити йому різницю недоотриманої пенсії, починаючи з 06.05.2020;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ: 14099344) здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з урахуванням його заробітної плати за період роботи з 01.01.1987 по 31.12.1991 у "Краснодонській автобазі "Укршахтстрой" на підставі довідки про заробітну плату від 28.02.2020 №658, видної Архівним відділом Адміністрації міста Краснодону та Краснодонського району ЛНР, та виплатити йому різницю недоотриманої пенсії починаючи з 06.05.2020;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ: 14099344) зарахувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до загального трудового стажу період його навчання в СПТУ №3 м. Краснодон Луганської області з 01.09.1975 по 12.07.1977, та виплатити йому різницю недоотриманої пенсії починаючи з 06.05.2020.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою №6328-5000290700 від 13.07.2020 року.

04 травня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV.

Разом з вказаною заявою позивач надав довідку про заробітну плату за період роботи з 01.01.1987 по 31.12.1991 у «Краснодонській автобазі «Укршахтстрой» від 28.02.2020 №658, видану Архівним відділом Адміністрації міста Краснодону та Краснодонського району ЛНР, та атестат №7857 про його навчання в СПТУ №3 м. Краснодон Луганської області з 01.09.1975 по 12.07.1977, разом з уточнюючою довідкою про навчання за вказаний період.

Однак, працівники ГУ ПФУ в Харківській області категорично відмовилися приймати довідки, видані на непідконтрольних Україні територіях та, таким чином, не зарахували до загального трудового стажу період навчання позивача в СПТУ №3 м. Краснодон Луганської області з 01.09.1975 по 12.07.1977, та не перерахували пенсію позивача з урахуванням його заробітної плати за період роботи з 01.01.1987 по 31.12.1991 у «Краснодонській автобазі «Укршахтстрой».

Вважає такі дії відповідача протиправними, у зв`язку з чим звернувся до суду з даною позовною заявою.

Ухвалою суду від 04.12.2020 року відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана та вручена відповідачу, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Представником відповідача надано відзив на позовну заяву, в якому він просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що період навчання позивача з 01.09.1975 по 12.07.1977, то позивачу не було зараховано цей період оскільки прізвище в дипломі не відповідає паспорту. Довідка від 25.02.2020 № 122 видана «Новосвятовським аграрним коледжем", що знаходиться на території що відноситься до переліку населених пунктів, в яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, до моменту виведення усіх незаконних збройних формувань.

Що стосується перерахунку пенсії з урахуванням заробітної плати за період роботи з 01.01.1987 по 31.12.1991 - даний період взято для розрахунку права на пенсію і включено до стажу. Довідка про заробітну плату від 28.02.2020 видана Архівним відділом АМКІКР ЛНР не може бути врахована при перерахунку пенсії позивача оскільки видана на території що відноситься до переліку населених пунктів, в яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, до моменту виведення усіх незаконних збройних формувань.

Згідно ст. 9 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" від 15.04.2014 р. № 1207-VІІ передбачено, що будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважається незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом, а виданий ними будь-який акт (рішення, документ) є недійсним і не створює правових наслідків.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно положень ст. ст. 12, 257 Кодексу адміністративного судочинства України даний спір віднесено до категорії справ, що підлягають розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, враховуючи, що відповідача повідомлено належним чином про наявність позову щодо оскарження його рішення.

Згідно ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Суд, повно та всебічно дослідивши письмові докази, що містяться в матеріалах справи, встановив наступні обставини.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області призначено пенсію за віком ОСОБА_1 з 06.05.2020.

До заяви про призначення пенсії позивачем надано наступні документи:

- Довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру;

- Заява про призначення\перерахунок пенсії;

- Паспорт/посвідка;

- Військовий квиток;

- Диплом (свідоцтво, атестат) про навчання;

- Довідка із СПОВ про заробітну плату з 01.07.200р. по день звернення;

- Довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи;

- Заява про спосіб виплати пенсії (для виплати через банк).

Листом від 04.08.2020 № 2000-8302-6/51123 позивачу повідомлено про те, що при призначенні пенсії до страхового стажу не було зараховано період навчання з 01.09.1975 року по 12.07.1977, оскільки прізвище в дипломі не відповідає паспорту (а.с.26).

Окрім цього позивач зазначає, що при призначенні пенсії відповідачем не враховано архівну довідку №658 від 28.02.2020, яка видана архівним відділом Адміністрації міста Краснодона та Краснодонського району.

Позивач не погоджуючись з висновками пенсійного органу, звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між учасниками справи щодо зарахування періоду навчання до страхового стажу позивача та перевіряючи фактичну обґрунтованість дій, рішень відповідача на відповідність вимогам ч.2 ст.2 КАС України, суд дійшов наступного висновку.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

В силу статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

При цьому, статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Вказане право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Статтею 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року №1788-XII (далі Закон №1788) визначено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбачені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09 липня 2003 року (далі Закон № 1058-IV).

Відтак, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (ст. 24 Закону № 1058-IV).

Статтею 56 Закону №1788 визначаються види трудової діяльності, що зараховується до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію, зокрема до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Періоди трудової діяльності до 01.01.2004, які зараховуються до страхового стажу, визначені ст. 56 Закону №1788. Ними, зокрема, є навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Страховий стаж, набутий до 01.01.2004, підтверджується трудовою книжкою та документами, визначеними постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637.

Згідно ч. 4 ст. 24 Закону №1058-ІV періоди роботи до набрання чинності Законом № 1058-ІV зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.

В свою чергу, питання зарахування до стажу періоду навчання в професійно-технічному навчальному закладі регулюється Положенням про порядок призначення і виплати державних пенсій, затвердженим Постановою Ради міністрів СРСР від 3 серпня 1972 року № 590 (далі - Положення № 590).

Підпунктом «з» пункту 109 Положення № 590 передбачено, що окрім роботи в якості робітника або службовця до загального стажу роботи зараховується також навчання в системі професійно-технічної освіти.

Відповідно до ст. 38 Закону України «Про професійно-технічну освіту» час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 з 01.09.1975 по 14.07.1977 навчався в Сільському професіонально-технічному училищі № 3 м. Краснодона та здобув професію тракториста-машиніста широкого профілю, що підтверджується атестатом №7857 від 12.07.1977 та довідкою № 122 від 25.02.2020 (а.с.24, 25). Зазначена інформація також відображена у трудовій книжці позивача.

В свою чергу, відповідно до наказу №107 від 20.07.1977 позивача прийнято на посаду тракториста ІІІ класу на Первомайську птахофабрику, про що здійснено запис в трудовій книжці.

Таким чином, між закінченням навчання в Сільському професійно-технічному училищі № 3 м. Краснодона за професією тракториста і днем зарахування на роботу за набутою професією минуло не більше трьох місяців. Таким чином, період навчання в даному випадку підлягає врахуванню до страхового стажу ОСОБА_1 .

Проте, у зарахуванні позивачу в страховий стаж періоду навчання з 01.09.1975 по 14.07.1977 пенсійним органом було відмовлено, оскільки прізвище в дипломі не відповідає паспорту.

Щодо підстав, які слугували для відмови у зарахуванні періоду навчання позивача до його страхового стажу, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих і службовців. Трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій, які працювали понад 5 днів, в тому числі на сезонних і тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню (п.1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29.07.1993 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України №110 від 17 серпня 1993 року (далі - Інструкція).

До трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди ( п. 2.2 Інструкції) .

Відповідно до п.2.3 Інструкції №162 всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільненні - в день звільнення, повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім`я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження.

Після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.

Зміна записів у трудових книжках про прізвище, ім`я, по батькові і дату народження виконується власником або уповноваженим ним органом за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім`я та по батькові тощо) і з посиланням на номер і дату цих документів.

Зазначені зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рискою закреслюється, наприклад, колишнє прізвище або ім`я, по батькові, дата народження і записуються нові дані з посиланням на відповідні документи на внутрішньому боці обкладинки і завіряються підписом керівника підприємства або печаткою відділу кадрів.

Водночас, суд зауважує, що потреби встановлювати факт належності позивачу ОСОБА_1 атестата №7857 від 12.07.1977 в порядку окремого провадження не має, оскільки диплом видавався у 1977 році, діловодство здійснювалось як російською мовою так і українською.

Судом встановлено, що атестат № НОМЕР_2 , який видано позивачу має переклад російською мовою, трудова книжка позивача також оформлена російською мовою та у цих документах прізвище позивача, ім`я, по-батькові вказані однаково, то не має сумнівів, що всі вказані документи належать позивачу.

Відтак, відповідно статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Христов проти України» (Khristov v. Ukraine, заява № 24465/04, рішення від 19.02.2009 року, п. 33) повторює, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Проаналізувавши вищевикладене та з метою відновлення прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, суд дійшов висновку, що наявні підстави для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ: 14099344) щодо відмови ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) зарахувати до загального трудового стажу період його навчання в СПТУ №3 м. Краснодон Луганської області з 01.09.1975 по 12.07.1977 та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ: 14099344) зарахувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до загального трудового стажу період його навчання в СПТУ №3 м. Краснодон Луганської області з 01.09.1975 по 12.07.1977, та виплатити йому різницю недоотриманої пенсії починаючи з 06.05.2020.

Щодо вимог позивача в частині визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ: 14099344) щодо відмови ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) перерахувати його пенсію з моменту призначення пенсії - з 06.05.2020, з урахуванням його заробітної плати за період роботи з 01.01.1987 по 31.12.1991 у "Краснодонській автобазі "Укршахтстрой" на підставі довідки про заробітну плату від 28.02.2020 №658, видної Архівним відділом Адміністрації міста Краснодону та Краснодонського району ЛНР та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ: 14099344) здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з урахуванням його заробітної плати за період роботи з 01.01.1987 по 31.12.1991 у "Краснодонській автобазі "Укршахтстрой" на підставі довідки про заробітну плату від 28.02.2020 №658, видної Архівним відділом Адміністрації міста Краснодону та Краснодонського району ЛНР, та виплатити йому різницю недоотриманої пенсії починаючи з 06.05.2020, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України № 1058-IV, для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

Згідно абз.5 ч.1 ст. 40 Закону України № 1058-IV, заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

До заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються: суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, а за періоди до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися зазначені внески (збір). - у межах сум, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, включалися до заробітної плати, з якої обчислювалася пенсія відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", і не перевищують 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання зазначених сум.

Відповідно до ч.1 ст. 44 Закону України № 1058-IV, заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Порядок № 22-1).

Згідно п.2.1 Порядку №22-1, для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року (додатки 3, 4 до Положення). За бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.

Як зазначено представником відповідача у відзиві на адміністративний позов, ГУПФУ в Харківській області не було враховано дані довідки №658 від 28.02.2020 р., оскільки вона видана на території що відноситься до переліку населених пунктів в яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.

Суд не погоджується з такими висновками пенсійного органу, з огляду на наступне.

Слід зазначити, що спірним питанням в даній справі є неможливість врахування пенсійним органом довідки про заробітну плату №658 від 28.02.2020 р., виданої архівним відділом Адміністрації міста Краснодона та Краснодонського району ЛНР.

Відповідно до пункту 4.1 Порядку №22-1, орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою.

Згідно з пунктом 4.2 Порядку № 22-1 при прийманні документів орган, що призначає пенсію: перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Згідно зі статтею 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення", органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.

Згідно із частиною 3 статті 44 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Отже, пенсійний орган в силу діючого законодавства наділений повноваженнями вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Проте, відповідачем не надано до суду доказів вчинення ним дій щодо перевірки обґрунтованості видачі Архівним відділом Адміністрації міста Краснодону та Краснодонського району ЛНР довідки про заробітну плату за період роботи з 1987 року по 1991 рік на підприємстві, яка підтверджує, що позивач працював на підприємстві у вказаний період та отримував заробітну плату.

Тобто, органом пенсійного фонду не вчинено заходів, визначених Законом України "Про пенсійне забезпечення" та Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" для підтвердження вказаних розмірів заробітної плати позивача за період роботи з 1987 року по 1991 рік.

Відповідно до пункту 2.10 Порядку № 22-1, довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами. У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" від 15.04.2014року № 1207-VII, тимчасово окупована територія України (далі - тимчасово окупована територія) є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.

Згідно зі ч. 1 ст. 17 вищезазначеного закону у разі порушення положень цього Закону державні органи України застосовують механізми, передбачені законами України та нормами міжнародного права, з метою захисту миру, безпеки, прав, свобод і законних інтересів громадян України, які перебувають на тимчасово окупованій території, а також законних інтересів держави Україна.

За змістом ст. 18 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.

Правовий статус органів та посадових осіб, які діють на території України та створені і проводять свою діяльність не у відповідності із законодавством України, визначено, зокрема, Законом № 1207-VII.

Згідно положень ч.2 ст. 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Неприпустимість визнання деяких документів, які були видані на території, неконтрольованій законною Владою, недійсними та такими, що не набули законної сили, підтверджується практикою Європейського суду з прав людини, яка викладена в рішенні у справі "Лоізіду проти Туреччини".

Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку: "Суд відмічає, що за наявності фактично існуючих незаконних утворень на території неконтрольованій законною Владою міжнародне право визнає законність деяких юридичних домовленостей та дій, наприклад, реєстрація народження, смерті або шлюбу, наслідки яких можуть бути проігноровані лише на шкоду жителям тієї чи іншої території".

За приписами статті 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

У рішенні від 08 липня 2004 року у справі "Ілашку та інші проти Молдови та Росії", ЄСПЛ, задовольняючи позов щодо Молдови, визнав, що Уряд Молдови, який є єдиним законним Урядом Республіки Молдова за міжнародним правом, не здійснював влади над частиною своєї території, яка перебуває під ефективним контролем "Молдавської Республіки Придністров`я". Однак, навіть за відсутності ефективного контролю над Придністровським регіоном, Молдова все ж таки має позитивне зобов`язання за статтею 1 Конвенції вжити заходів, у рамках своєї влади та відповідно до міжнародного права, для захисту гарантованих Конвенцією прав заявників.

Враховуючи, що рішення ЄСПЛ є джерелом права та обов`язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції, суди при розгляді справ зобов`язані враховувати практику ЄСПЛ, у тому числі і рішення в справах "Пічкур проти України", "Ілашку та інші проти Молдови та Росії" як джерело права відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Суд зазначає, що в даному випадку позивач не може бути позбавлений свого права, що стосується предмету позову через захоплення незаконними озброєними формуваннями території Луганської області.

У Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року "Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії" зазначено, що держави члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але "у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконним і недійсним, ця недійсність не може бути застосована до таких дій як, наприклад реєстрації народжень, смертей і шлюбів".

Так, у справі "Лоізіду проти Туреччини" ЄСПЛ обмежився коротким пунктом посилання на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то, у правах "Кіпр проти Туреччини" та "Мозер проти Республіки Молдови та Росії" він приділив значну увагу аналізу цього висновку та в подальшої міжнародної практики. При цьому, ЄСПЛ констатував, що Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de fackto та інститутів (окупаційної влади) далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше, означало б зовсім позбавити людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать".

Спираючись на сформульований у вищезазначеній справі підхід, Європейський суд з прав людини у справі "Мозер проти Республіки Молдови та Росії" зауважив, що "першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]".

Україною, відповідно до Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" від 15.04.2014 № 1207-VII та постанови Верховної Ради України "Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями" від 17.03.2015 № 254-VIII, територію Автономної Республіки Крим та окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської області, визнано тимчасово окупованими територіями.

Згідно із частинами першою - третьою статті 9 Закону № 1207-VII передбачено, що державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

При цьому, у виняткових випадках, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.

Таким чином, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи ("Намібійські винятки"), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки довідки, виданої ОСОБА_1 архівною установою, що знаходиться на окупованій території, як доказу, оскільки суд розуміє, що можливості збору доказів на окупованій території можуть бути істотно обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини, включаючи право на пенсійне забезпечення.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною рішенні від 02.10.2018 року у справі № 569/14531/16-а, яка враховується судом відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України при вирішенні даної справи.

Зважаючи на викладене, суд вважає можливим застосувати названі загальні принципи ("Намібійські винятки"), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та ЄСПЛ, в контексті оцінки документів, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, як доказів, оскільки не прийняття їх призведе до порушень та обмежень прав позивача на соціальний захист та гарантоване йому право на пенсійне забезпечення як громадянину, який працював на роботах зі шкідливими умовами праці.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі "Серявін та інші проти України"(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідач відмовляючи здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з урахуванням даних довідки про заробітну плату від 28.02.2020 року №658, яку видано архівним відділом Адміністрації міста Краснодона та Краснодонського району ЛНР, яка підтверджує, що позивач працював на підприємстві у період з 1987 року по 1991 рік та отримував заробітну плату, яка повинна бути врахована для перерахунку йому пенсії, діяв протиправно, порушуючи права та законні інтереси позивача при перерахунку йому пенсії.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача правових підстав для відмови позивачу у зарахуванні періоду навчання до страхового стажу з підстав зазначених у листі від 04.08.2020 № 2000-8302-6/51123 та відмови позивачу у перерахунку пенсії на підставі довідки про заробітну плату від 28.02.2020 року №658, яку видано архівним відділом Адміністрації міста Краснодона та Краснодонського району ЛНР

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

Враховуючи викладене, суд вважає вимоги позивача правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Ухвалою від 09 лютого 2021 року ОСОБА_1 звільнено від сплати судового збору.

Керуючись ст. ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 263, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) зарахувати до загального трудового стажу період його навчання в СПТУ №3 м. Краснодон Луганської області з 01.09.1975 по 12.07.1977

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, Держпром, 3 під., 2 пов., м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) зарахувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до загального трудового стажу період його навчання в СПТУ №3 м. Краснодон Луганської області з 01.09.1975 по 12.07.1977, та виплатити ОСОБА_1 різницю недоотриманої пенсії починаючи з 06.05.2020.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) перерахувати пенсію з моменту призначення - з 06.05.2020, з урахуванням його заробітної плати за період роботи з 01.01.1987 по 31.12.1991 у "Краснодонській автобазі "Укршахтстрой" на підставі довідки про заробітну плату від 28.02.2020 №658, видної Архівним відділом Адміністрації міста Краснодону та Краснодонського району ЛНР.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, Держпром, 3 під., 2 пов., м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з моменту призначення - з 06.05.2020, з урахуванням його заробітної плати за період роботи з 01.01.1987 по 31.12.1991 у "Краснодонській автобазі "Укршахтстрой" на підставі довідки про заробітну плату від 28.02.2020 №658, виданої Архівним відділом Адміністрації міста Краснодону та Краснодонського району ЛНР, та виплатити ОСОБА_1 різницю недоотриманої пенсії починаючи з 06.05.2020.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку, передбаченому п.п. 15.5. п. 15 ч. 1 Розділу VII Перехідних положень КАС України до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

В разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 09 лютого 2021 року.

Суддя Бадюков Ю.В.