Рішення № 94730347, 08.02.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/13646/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2021 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Харченко Ю.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеської області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просить суд визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови ОСОБА_1 (РНКОПП НОМЕР_1 ) у поверненні помилково сплаченого збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомості в розмірі 15071 (п`ятнадцять тисяч сімдесят одної) гривні 80 копійок при нотаріальному посвідченні договору купівлі-продажу квартири №780 від 03 вересня 2020 року; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області сформувати та подати до Управління державної казначейської служби України у м. Одесі Одеської області подання про повернення ОСОБА_1 (РНКОПП НОМЕР_1 ) суми сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 15071 (п`ятнадцять тисяч сімдесят одної) гривні 80 копійок при нотаріальному посвідченні договору купівлі-продажу квартири №780 від 03 вересня 2020 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу з розстрочкою платежу № 780 від 03 вересня 2020 року передано у приватну власність квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Продаж вчинено за 1 507 181 (один мільйон п`ятсот сім тисяч сто вісімдесят одну) гривню 56 копійок.

Згідно квитанції №28270463 від 03 вересня 2020 року, ОСОБА_1 сплачено збір в розмірі 1%, від вартості об`єкта нерухомості, на обов`язкове державне пенсійне страхування, в сумі 15 071 (п`ятнадцять тисяч сімдесят одна) гривня 80 копійок.

Позивач вважає, що оскільки ОСОБА_1 придбала квартиру вперше, то вона підпадає під дію пункту 9 статті 1 Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування», з чого слідує, що вона звільняється від сплати 1-го %, від вартості об`єкта нерухомості, на обов`язкове державне пенсійне страхування.

У зв`язку із цим, 09 листопада 2020 року ОСОБА_1 звернулась до Головного Управління Пенсійного Фонду України в Одеській області з проханням повернути помилково сплачений збір на обов`язкове державне пенсійне страхування в розмірі 1 % від вартості об`єкту нерухомого майна в сумі 15 071 (п`ятнадцять тисяч сімдесят одна) гривня 80 копійок при нотаріальному посвідченні договору купівлі-продажу квартири №780 від 03 вересня 2020 року, шляхом формування та направлення до Управління державної казначейської служби України у м. Одесі Одеської області відповідного подання.

Листом від 12 листопада 2020 року, Головне Управління Пенсійного Фонду України в Одеській області відмовило ОСОБА_1 у поверненні помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування в розмірі 1 % від вартості об`єкту нерухомого майна, у зв`язку із чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідачем - Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області надано до суду відзив на позовну заяву (вхід. № 55495/20 від 28.12.2020р.), згідно з яким відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, зазначивши, що повернення зазначеного збору здійснюється Державною казначейською службою за поданням органу Пенсійного фонду України. При цьому, органи Пенсійного фонду України не володіють інформацією щодо прав власності громадян на нерухоме майно, таке подання може бути сформовано лише за наявності документального підтвердження компетентного органу, який би володів інформацією щодо прав на нерухоме майно. Крім того, з 01.01.2013 року функціонує Державний реєстр прав на нерухоме майно як єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів таких прав. Зазначений Реєстр включає в себе відомості про зареєстровані лише після 01.01.2013 року речові права, що були внесені до Реєстру прав власності на нерухоме майно, а тому не є повним реєстром щодо прав на нерухоме майно. Таким чином, надати позивачу подання на повернення збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в сумі 15071,80 грн. неможливо.

Від позивача 29.12.2020 року за вх.№ЕП/25815,20 надійшла відповідь на відзив, згідно якої з доводами викладеними у відзиві на адміністративний позов не згодні у повному обсязі, вважає їх необґрунтованими, та такими, що не мають прийматись судом до уваги з наступних підстав.

Позивач зазначає, що в Україні відсутній механізми перевірки інформації про те, чи вперше особа придбала нерухомість, а тому саме держава, в особі Пенсійного фонду України, як уповноваженого суб`єкта владних повноважень, зобов`язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов`язана сплачувати збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше. Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов`язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.

Відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та позбавлення можливості Пенсійного фонду України та його територіальних відділень встановити придбання квартир конкретною особою вперше не може ставитись в провину особі, оскільки невизначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може призводити до порушення чи обмеження прав громадян, які наділені такими правами.

Такий висновок відповідає висновкам Верховного Суду, що наведені у постановах від 21 серпня 2018 року у справі № 819/657/17, від 20 березня 2018 року у справі № 819/1249/17, від 19 червня 2018 року у справі № 819/1554/16.

Оскільки саме держава не виконала свій обов`язок запровадити внутрішню процедуру встановлення факту придбання нерухомого майна вперше, що сприяло б юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси особи, то негативні наслідки вказаної бездіяльності мають покладатися саме на державу.

Таким чином, на думку позивача, посилання відповідача на неможливість перевірки інформації щодо придбання квартири конкретною особою вперше, як на підставу для відмови позивачу в поверненні помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна є необґрунтованими.

Вказаний висновок суду відповідає висновкам Верховного Суду, що наведені у постанові Верховного Суду від 13.12.2018 року по справі № 813/969/17.

Крім того позивач вважає, що саме Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повинно сформувати та подати то Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області подання про повернення ОСОБА_1 (РНКОПП НОМЕР_1 ) суми сплаченого збору на обов`язкове пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 15 071 (п`ятнадцять тисяч сімдесят одної) гривні 80 копійок при нотаріальному посвідченні договору купівлі-продажу квартири №780 від 03 вересня 2020 року.

22.01.2021 року за вх.№ЕП/1760/21 від позивача надійшли додаткові письмові пояснення, в яких зазначено, що з метою отримання роз`яснення, було здійснено запит до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції. У відповіді на запит від 29.12.2020 року № 33769/07-19 Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса) зазначило, що жодним нормативно-правовим актом не передбачено здійснення нотаріусами обліку осіб, які придбавають об`єкти нерухомого майна вперше.

Ухвалою суду від 09.12.2020р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у справі №420/13646/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеської області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії.

Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності, та системно проаналізувавши приписи чинного законодавства, суд встановив наступне.

Як встановлено судом, та вбачається з матеріалів справи, за результатами розгляду заяви представника позивача щодо повернення коштів, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області заявнику надано Лист від 12.11.2020р. №1500-0504-8/89109, яким повідомлено, що відповідно до п. 9 ст. 1 Закону України “Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування” від 26.06.1997 № 400 платниками збору на обов`язкове державне пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні, особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Відповідно до підпункту «в» пункту 15-2 Порядку сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів, господарських операцій від 03.11.1998 № 1740, збір не сплачується, якщо особа, придбаває житло вперше, що підтверджується заявою фізичної особи про те, що вона не має та не набувала, права власності на житло (в тому числі не приватизовувала, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя), та відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (з урахуванням відомостей з невід`ємної архівної складової частини цього Реєстру про набуття, зміну і припинення речових драв на нерухоме майно, про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру речових прав на нерухомо майно) про відсутність зареєстрованих за такою особою прав власності на житло, а також даними про невикористання житлових чеків для приватизації або використання їх для приватизації частки майна державних підприємств і земельного фонду. Документом, що підтверджує невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, є довідки з місць проживання (після 1992 року).

Для вирішення питання щодо повернення збору, вам необхідно надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області лист, в якому приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Єлькін О.М. підтверджує що купівля нерухомого майна, згідно договору купівлі-продажу від 03.09.2020 року, зареєстрованого в реєстрі за №780, є для ОСОБА_1 саме першим придбаванням нерухомості, а збір в сумі 15071, 80 грн. сплачено помилково.

Вищеозначене слугувало підставою для звернення ОСОБА_1 до Одеського окружного адміністративного суду з даною позовною заявою.

Так, на думку суду, позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови ОСОБА_1 (РНКОПП НОМЕР_1 ) у поверненні помилково сплаченого збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомості в розмірі 15071 (п`ятнадцять тисяч сімдесят одної) гривні 80 копійок при нотаріальному посвідченні договору купівлі-продажу квартири №780 від 03 вересня 2020 року; зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області сформувати та подати до Управління державної казначейської служби України у м. Одесі Одеської області подання про повернення ОСОБА_1 (РНКОПП НОМЕР_1 ) суми сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 15071 (п`ятнадцять тисяч сімдесят одної) гривні 80 копійок при нотаріальному посвідченні договору купівлі-продажу квартири №780 від 03 вересня 2020 року, є обґрунтованими, правомірними, та такими, що підлягають задоволенню, з урахуванням наступного.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зокрема, як встановлено судом, та вбачається з наявних у матеріалах справи документів, 03.09.2020р. між ТОВ «Стікон» в особі гр. ОСОБА_2 та ОСОБА_1 був укладений договір купівлі-продажу квартири з розстрочкою платежу АДРЕСА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Єлькін О.М. Під час укладення договору купівлі-продажу квартири ОСОБА_1 сплачено збір на обов`язкове державне пенсійне страхування у розмірі 15071,80 грн. (1% вартості квартири), що підтверджується наявною у справі квитанцією №28270463 від 03.09.2020р.

Вважаючи, що збір на обов`язкове державне пенсійне страхування сплачений помилково, позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про повернення безпідставно сплаченого збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

При цьому, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області відмовило позивачу у поверненні коштів, у зв`язку із відсутністю правових підстав для їх повернення.

Порядок справляння та використання збору на обов`язкове державне пенсійне страхування визначає Закон України “Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування” № 400/97-ВР від 26.06.1997р.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 1 Закону України “Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування” платниками збору на обов`язкове державне пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Згідно положень Податкового кодексу України нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об`єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів.

Зокрема, п. 8 ст. 2 Закону України “Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування” встановлено, що об`єктом оподаткування для платників збору, визначених п. 9 ст. 1 цього Закону є вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна.

Таким чином, особи, які придбавають нерухоме майно, зокрема, квартиру вперше, звільнені від його сплати в розмірі 1% від вартості нерухомого майна (квартири), зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна.

Згідно з пунктом 15-1 Порядку сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 №1740 (далі - Порядок), збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Відповідно до п. 15-3 Порядку сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій передбачено, що нотаріальне посвідчення або реєстрація на біржі договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.

Таким чином, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування в обов`язковому порядку сплачується фізичними особами - покупцями нерухомого майна, проте, особи, які придбали житло вперше, звільняються від сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування.

З аналізу наведених норм вбачається, що нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється лише за наявності документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, однак, громадяни, які придбавають житло вперше, не є платниками збору на обов`язкове державне пенсійне страхування.

Згідно тверджень позивача, наведених у позовній заяві, майно придбано вперше, інша нерухомість ним не придбавалася.

На підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги щодо придбавання житла, позивачем надано Інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 26.10.2020 року №229639205 з інформацією щодо зареєстрованих на ім`я позивача об`єктів нерухомості, що належать або належали позивачу на праві власності.

З наявної у матеріалах справи довідки вбачається, що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно немає відомостей про права власності ОСОБА_1 на нерухоме майно.

З вищенаведеного судом вбачається, що оскільки 03.09.2020р. позивач вперше придбав житло, то при нотаріальному оформленні договору купівлі-продажу квартири ним було безпідставно сплачено збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 1% від його вартості.

Будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували зазначене, відповідач суду не надав.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Разом з тим, відповідачем не доведено правомірність відмови позивачу в поверненні помилково сплачених коштів, належних та допустимих доказів, які б спростовували твердження позивача про придбання ним житла вперше та свідчили б про відсутність у нього права на звільнення від сплати збору суду не надано.

Між тим, слід зазначити, що станом на час придбання позивачем нерухомості, як і станом на час розгляду справи в суді, в Україні відсутній механізм перевірки інформації про те, чи вперше особа придбала нерухомість.

Вказане питання було предметом звернення Пенсійного фонду України до Конституційного Суду України з проханням дати тлумачення терміну “придбавають житло вперше”, що міститься у пункті 9 частини першої статті 1 Закону України “Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування”, визначивши коло осіб, яких необхідно вважати такими, що придбавають житло вперше.

Ухвалою Конституційного Суду України від 23.03.2000 №29-у/2000 відмовлено у відкритті конституційного провадження у справі через відсутність у Пенсійного фонду України права на конституційне подання та непідвідомчість Конституційному Суду України питання, порушеного у поданні.

За відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше саме держава в особі Пенсійного фонду України як уповноваженого суб`єкта владних повноважень зобов`язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов`язана сплачувати збір на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше.

Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов`язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.

Відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та позбавлення можливості Пенсійного фонду України та його територіальних відділень можливості встановити придбання квартир конкретною особою вперше, не може ставитись в провину особі, оскільки невизначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може призводити до порушення прав громадян, які наділені такими правами.

Поряд з цим, процедуру повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії визначено Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 03.09.2013 №787 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2013 за №1650/24182 (далі - Порядок №787).

Згідно з пунктом 5 вказаного Порядку визначено, зокрема, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили.

Подання подається до органу Казначейства за формою, передбаченою нормативно-правовими актами з питань повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів, або в довільній формі на офіційному бланку установи за підписом керівника установи (його заступника відповідно до компетенції), скріпленим гербовою печаткою (у разі наявності) або печаткою з найменуванням та ідентифікаційним кодом установи (у разі наявності), з обов`язковим зазначенням такої інформації: обґрунтування необхідності повернення коштів з бюджету, найменування платника (суб`єкта господарювання), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи, реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), сума платежу, що підлягає поверненню, дата та номер документа на переказ, який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету.

Подання в довільній формі подається платником до органу Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.

Заява про повернення коштів з бюджету, яка подається до відповідного органу Казначейства, складається платником у довільній формі з обов`язковим зазначенням такої інформації: причини повернення коштів з бюджету, найменування платника (суб`єкта господарювання), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи, реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи та номер контактного телефону, сума платежу, що підлягає поверненню, спосіб перерахування коштів з бюджету - у безготівковій формі із зазначенням реквізитів рахунку одержувача коштів чи готівкою.

Аналіз вказаного свідчить, що підставою, яка обумовлює повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів є подання наступних документів: заяви платника; подання органу, що контролює справляння відповідних надходжень до бюджету; платіжних доручень, що підтверджують зарахування коштів до відповідного бюджету.

З цього приводу суд зазначає, що зважаючи на відсутність в органів Пенсійного фонду України, в силу незалежних від них обставин, можливості зробити самостійний і беззаперечний висновок про придбання позивачем житла вперше, а також на те, що такі обставини встановлені в ході розгляду адміністративної справи, прийняття судом рішення про зобов`язання сформувати та подати до відповідного органу Державної казначейської служби відповідне подання є єдиним за свою суттю способом відновлення прав позивача, ефективним механізмом захисту таких прав, який відповідатиме принципу верховенства права.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови ОСОБА_1 (РНКОПП НОМЕР_1 ) у поверненні помилково сплаченого збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомості в розмірі 15071 (п`ятнадцять тисяч сімдесят одної) гривні 80 копійок при нотаріальному посвідченні договору купівлі-продажу квартири №780 від 03 вересня 2020 року; зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області сформувати та подати до Управління державної казначейської служби України у м. Одесі Одеської області подання про повернення ОСОБА_1 (РНКОПП НОМЕР_1 ) суми сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 15071 (п`ятнадцять тисяч сімдесят одної) гривні 80 копійок при нотаріальному посвідченні договору купівлі-продажу квартири №780 від 03 вересня 2020 року, є обґрунтованими, та підлягають задоволенню.

Відносно встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, суд зазначає, що відповідно до ст.382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов`язати суб`єкта владних повноважень не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Отже, із системного аналізу вказаної норми вбачається, що встановлення судового контролю за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі, є правом, а не обов`язком суду. Тобто, судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах є саме диспозитивним правом суду, яке може використовуватись в залежності від наявності об`єктивних обставин, що підтверджені належними та достатніми доказами. Це виключно як певна (можливо, виняткова) міра впливу на той чи інший орган влади. Застосування наведеної норми - це прерогатива суду.

До того ж, судом встановлено, що в позовній заяві не наведено аргументованих доводів, та до матеріалів справи не додано належних, та допустимих доказів на підтвердження того, що прийняте рішення суду тривалий час відповідачем не буде виконуватись, а тому дана вимога позивача не підлягає задоволенню.

Згідно з ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтю 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 74-76 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно зі ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відтак, беручи до уваги вищевикладене, та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеської області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.72-77, 139, ст.ст.241-246, 250, 255, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеської області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, задовольнити.

2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови ОСОБА_1 (РНКОПП НОМЕР_1 ) у поверненні помилково сплаченого збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомості в розмірі 15071 (п`ятнадцять тисяч сімдесят одної) гривні 80 копійок при нотаріальному посвідченні договору купівлі-продажу квартири №780 від 03 вересня 2020 року.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області сформувати та подати до Управління державної казначейської служби України у м. Одесі Одеської області подання про повернення ОСОБА_1 (РНКОПП НОМЕР_1 ) суми сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 15071 (п`ятнадцять тисяч сімдесят одної) гривні 80 копійок при нотаріальному посвідченні договору купівлі-продажу квартири №780 від 03 вересня 2020 року.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 20987385) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНКОПП НОМЕР_1 ) судові витрати по сплаті судового збору у сумі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст.ст.293, 295 КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст.255 КАС України.

Суддя Харченко Ю.В.

.