Рішення № 94729221, 29.01.2021, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

29 січня 2021 року м. Ужгород№ 260/2802/20 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ващиліна Р.О.

при секретарі судового засідання Неміш Т.В.

за участю сторін:

сторони у судове засідання не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" до Ужгородської районної державної адміністрації Закарпатської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, приватний виконавець виконавчого округу Закарпатської області Лукеча Олександр Васильович, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Служба у справах дітей Ужгородської районної державної адміністрації, про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк "Укргазбанк" звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Служби у справах дітей Ужгородської районної державної адміністрації, в якому просить визнати протиправними дії Служби у справах дітей Ужгородської районної державної адміністрації щодо відмови у наданні приватному виконавцю Лукеча О.В. дозволу на звернення стягнення на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 .

Заявою №518/605/2020 від 02.10.2020 позивач заявлені позовні вимоги уточнив та виклав їх в наступній редакції: "Визнати протиправною відмову Ужгородської районної державної адміністрації, оформлену рішенням комісії з питань захисту прав дитини Ужгородської РДА від 28.05.2020 №6/12/01-20, у наданні дозволу приватному виконавцю Закарпатського виконавчого округу Лукечі О.В. на звернення стягнення на нерухоме майно - "об`єкт незавершеного будівництва, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 ".

Заявлені позовні вимоги обґрунтовує тим, що 09 жовтня 2007 року між Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк "Укргазбанк" та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір, згідно з яким позичальнику було надано кредит в розмірі 100000,00 дол. США. В забезпечення належного виконання зобов`язань позичальника за вказаним кредитним договором між банком та майновим поручителем ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки, згідно з яким іпотекодавцем було передано в іпотеку банку належне їй на праві власності нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_2 . У зв`язку з невиконанням позичальником зобов`язання за кредитним договором рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 24.05.2013 №308/8787/13-ц стягнуто заборгованість та звернуто стягнення на предмет іпотеки. Виконавчі листи по справі №308/8787/13-ц були пред`явлено до примусового виконання. В ході здійснення виконавчих дій приватним виконавцем було з`ясовано, що за адресою розміщення предмета іпотеки зареєстрована малолітня дитина - ОСОБА_3 . Тому, приватний виконавець звернувся до Служби у справах дітей Ужгородської районної державної адміністрації з клопотанням про надання дозволу на реалізацію будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Однак орган опіки та піклування у наданні дозволу відмовив без жодних обґрунтувань такої. Вважає таку відмову протиправною та такою, що порушує право банку на забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором. Зокрема, зазначає, що на момент укладення договору іпотеки дитина не була зареєстрована у спірному будинку. Ні неповнолітній, ані батьки не є власниками майна, що є предметом іпотеки. Тому вважає, що реєстрація неповнолітнього за адресою предмета іпотеки є порушенням умов договору іпотеки та прав іпотекодержателя. Звертає увагу суду на те, що у власності іпотекодавця є також інше нерухоме майно, що не обтяжене будь-якими зобов`язаннями, а тому така могла зареєструвати неповнолітню дитину за іншою адресою. Однак вказані обставини не були враховані уповноваженим органом.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2020 року за заявою позивача було замінено неналежного відповідача Службу у справах дітей Ужгородської районної державної адміністрації на належного Ужгородську районну державну адміністрацію. Окрім того, залучено в якості 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Службу у справах дітей Ужгородської районної державної адміністрації.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 18 січня 2021 року до участі у справі в якості 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, залучено приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Лукечу Олександра Васильовича.

01 вересня 2020 року Служба у справах дітей подала до суду відзив на позовну заяву №517/12/01-14 від 31.08.2020, в якому проти задоволення позову заперечила. Так, зазначила, що органом опіки і піклування є Ужгородська районна державна адміністрація, а тому позов заявлено до неналежного відповідача. Окрім того, вказує на те, що орган опіки та піклування у своїй діяльності керується єдиним принципом - дотримання найвищих інтересів дитини. Тому вважає, що відмовляючи приватному виконавцю ОСОБА_4 у наданні дозволу на звернення стягнення на нерухоме майно, право користування яким має малолітній ОСОБА_3 , орган опіки та піклування діяв в межах наявних повноважень та в порядку, встановленому законом.

05 жовтня 2020 року позивач подав до суду відповідь на відзив №518/603/2020 від 02.10.2020, в якому з доводами Служби у справах дітей не погоджується. Зокрема, вважає, що при прийнятті рішення комісією не було враховано той факт, що на момент передачі в іпотеку нерухомого майна в жовтні 2007 року такий об`єкт не було обтяжено правами будь-яких третіх осіб. Право власності на таке громадянка ОСОБА_1 оформила в липні 2008 року, а неповнолітній ОСОБА_3 народився майже через 3 роки після передачі нерухомого майна в іпотеку. Всупереч законодавчим вимогам та умовам договору іпотеки, іпотекодержателем без письмової згоди АБ "Укргазбанк" було здійснено реєстрацію неповнолітнього за адресою предмета іпотеки. Тому вважає, що Служба у справах дітей належним чином не здійснила перевірку матеріалів за зверненням приватного виконавця, зокрема, того, чи дійсно неповнолітній проживає за місцем реєстрації, чи насправді таке місце є місцем реєстрації та фактичного проживання його батьків та чи належить таке їм на праві власності, не витребувала документальних підтверджень наявності (відсутності) іншого житла, яким неповнолітній може користуватися. Відповідачем не було враховано те, що бабусі неповнолітнього на праві власності належить не лише спірний предмет іпотеки, але й житловий будинок з господарськими спорудами, який вільний від обтяжень.

12 жовтня 2020 року Служба у справах дітей подала до суду заперечення на відповідь на відзив, в яких доводи позивача вважає безпідставними. Так, наголошує на тому, що орган опіки та піклування у своїй діяльності відстоює виключно права та інтереси малолітніх і неповнолітніх дітей. Тому надання дозволу приватному виконавцю на звернення стягнення на нерухоме майно, право користування яким має малолітній ОСОБА_3 , є апріорі неможливим.

01 грудня 2020 року Ужгородська районна державна адміністрація подала до суду відзив на позов №02-24/2014 від 26.11.2020, в якому у задоволенні позову просить відмовити з підстав правомірності прийнятого комісією рішення та неможливості надання приватному виконавцю дозволу на звернення стягнення на предмет іпотеки, враховуючи зареєстроване право користування на таких неповнолітньою дитиною.

08 грудня 2020 року позивач подав до суду відповідь на відзив Ужгородської РДА №518/09/2020 від 03.12.2020, в якій наводить аргументи, аналогічні тим, що зазначені у відповіді на відзив №518/603/2020 від 02.10.2020.

15 грудня 2020 року Ужгородська РДА надала до суду заперечення на відповідь на відзив №792/02-31 від 15.12.2020, в яких зазначає, що належним доказом для прийняття рішення з приводу порушеного приватним виконавцем питання є довідка про реєстрацію неповнолітнього ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2 , що й була взята комісією до уваги. Вказане, на думку відповідача, спростовує твердження позивача про поверхневе ставлення до виконання своїх обов`язків. Стверджує, що комісія не може одноособово без надходження заяви законних представників дитини витребовувати інші документи, що підтверджують наявність чи відсутність іншого житла, право користування яким може мати чи має неповнолітня дитина. Вважає, що позбавлення неповнолітнього ОСОБА_3 права користування нерухомим майном шляхом надання згоди на відчуження такого є порушенням прав дитини.

22 грудня 2020 року відповідач та третя особа 2 надіслали до суду заяву про розгляд справи без їх участі.

25 січня 2021 року третя особа 1 надіслала на адресу суду пояснення, в яких заявлені позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила здійснити розгляд справи без її участі.

Представник позивача 29 січня 2021 року подав до суду заяву, в якій позовні вимоги в повному обсязі, а справу просив розглянути без його участі.

Сторони у судове засідання 29 січня 2021 року не з`явилися.

У разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється (ч. 4 ст. 229КАС України).

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 09 жовтня 2007 року між Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк "Укргазбанк" (далі - АБ "Укргазбанк") та ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ) укладено кредитний договір №110/07кл, відповідно до умов якого банк відкрив позичальнику кредитну лінію з лімітом 100000,00 дол. США, яка надається на строк з 09 жовтня 2007 року по 08 жовтня 2012 року із сплатою процентів за користування кредитом, виходячи з 12,9% річних (арк. спр. 6 - 8).

В якості забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором №110/07кл від 09.10.2007 року між АБ "Укргазбанк" та ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) 09.10.2007 укладено договір іпотеки (без оформлення застави). Так, предметом іпотеки за таким є земельна ділянка площею 0,14 га, кадастровий номер - 2124887404:01:001:0063, а також все, що на ній знаходиться, а саме: об`єкт незавершеного будівництва - недобудований житловий будинок (процент готовності - 96%), який складається з житлового буднику, літера А, загальною площею 276,6 м2, огорожі №1-5, що знаходиться в АДРЕСА_2 (арк. спр. 9 - 11).

П. 6.1 договору іпотеки встановлено, що іпотекодержатель набуває право звернути стягнення та реалізувати предмет іпотеки, якщо у момент настання строку виконання зобов`язання позичальником за кредитним договором воно не буде виконано належним чином, а саме: при повному або частковому неповерненні кредиту та/або при несплаті або частковій несплаті процентів та/або при несплаті або частковій несплаті штрафних санкцій у встановлені кредитним договором строки.

Звернення стягнення на предмет іпотеки та його реалізація здійснюється за рішенням суду, або на підставі виконавчого напису нотаріуса, або згідно з домовленістю сторін (п. 6.3 договору іпотеки).

Іпотека в розумінні норм Закону України "Про іпотеку" №898-IV від 05.06.2003 (далі - Закон №898) - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ч. 6 ст. 3 Закону №898, у разі порушення боржником основного зобов`язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

Згідно ч.ч. 1, 4 ст. 33 Закону №898 у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

У зв`язку з невиконанням ОСОБА_2 зобов`язань за кредитним договором №110/07кл від 09.10.2007 АБ "Укргазбанк" звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з позовною заявою про стягнення кредитної заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24.05.2013 №308/8787/13-ц стягнуто з ОСОБА_2 на користь АБ "Укргазбанк" заборгованість в сумі 118211,11 доларів США та 539815,00 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 штраф за несплату щорічних страхових платежів по страхуванню предмета іпотеки у сумі 48555,00 грн. Звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки (без оформлення заставної) №110/07кл-01 від 09.10.2007, а саме: на нерухоме майно - земельну ділянку, площею 0,14 га, кадастровий номер 2124887404:01:001:0063, надану для будівництва та обслуговування житлового будинку, а також все що на ній знаходиться, а саме: об`єкт незавершеного будівництва, який складається з житлового будинку, літера А, загальною площею - 276,6 м2, житловою - 119,5 м2, огорожі №1-5, що знаходяться в АДРЕСА_2 , яка в цілому (1/1 частка) належить ОСОБА_1 , а також на все належне ОСОБА_2 майно, грошові кошти, майнові права та грошові кошти і майно, яке знаходиться в інших осіб. Реалізацію предмета іпотеки - земельної ділянки, площею 0,14 га, кадастровий номер - 2124887404:01:001:0063, наданої для будівництва та обслуговування житлового будинку, а також все що на ній знаходиться, а саме: - об`єкт незавершеного будівництва, який складається з житлового будинку, літера А, загальною площею - 276, 6 м2, житловою - 119,5 м2, огорожі №1-5, що знаходиться в АДРЕСА_2 , на який звертається стягнення, провести шляхом продажу на публічних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження» та з дотриманням вимог Закону України «Про іпотеку».

Дане рішення набрало законної сили 24 грудня 2014 року, у зв`язку з чим 10 лютого 2015 року видано виконавчий лист (арк. спр. 12).

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Лукеча Олександром Васильовичем (далі - приватний виконавець Лукеча О.В.) за результатами розгляду поданої заяви стягувача 03 грудня 2019 року відкрито виконавче провадження в частині звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки (без оформлення заставної) №110/07кл-01 від 09.10.2007, а саме: на нерухоме майно - земельну ділянку, площею 0,14 га, кадастровий номер 2124887404:01:001:0063, надану для будівництва та обслуговування житлового будинку, а також все що на ній знаходиться, а саме: об`єкт незавершеного будівництва, який складається з житлового будинку, літера А, загальною площею - 276,6 м2, житловою - 119,5 м2, огорожі №1-5, що знаходяться в АДРЕСА_2 , яка в цілому (1/1 частка) належить ОСОБА_1 , а також на все належне ОСОБА_2 майно, грошові кошти, майнові права та грошові кошти і майно, яке знаходиться в інших осіб (арк. спр. 13).

В ході здійснення виконавчих дій з примусового виконання виконавчого листа Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області №308/8787/13-ц від 10.02.2015 приватним виконавцем Лукечею О.В. надіслано запит до Холмівської сільської ради Закарпатської області, у відповідь на який отримано відповідь, що згідно з погосподарською книгою сільської ради за адресою АДРЕСА_2 зареєстровані наступні громадяни: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) (арк. спр. 14).

У зв`язку з вищенаведеним приватний виконавець Лукеча О.В. звернувся до Служби у справах дітей Ужгородської районної державної адміністрації з проханням надати попередній дозвіл на звернення стягнення на нерухоме майно: об`єкт незавершеного будівництва, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , належне ОСОБА_1 , право користування яким має дитина - ОСОБА_3 2010 р.н. (арк. спр. 15).

За результатами розгляду клопотання приватного виконавця Лукечі О.В. рішенням Комісії з питань захисту прав дитини Ужгородської районної державної адміністрації (далі - Комісія) №6/12/01-20 від 28.05.2020 у задоволенні такого було відмовлено (арк. спр. 123 - 125).

Про прийняте рішення та заперечення стосовно надання згоди на відчуження нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , приватного виконавця Лукечу О.В. повідомлено листом №430/02-31 від 29.05.2020 за підписом голови Ужгородської районної державної адміністрації Закарпатської області (арк. спр. 121 - 122).

Не погоджуючись з вказаною відмовою, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Приймаючи рішення по суті спірних правовідносин, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини виникли з приводу наміру іпотекодержателя реалізувати предмет іпотеки, переданий в якості забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором, в якому зареєстроване місце проживання малолітньої дитини.

Норми ч. 3 ст. 18 Закону України "Про охорону дитинства" №2402-III від 26.04.2001 гарантують право дитини на житло, яке досягається, в тому числі, шляхом здійснення контролю органів опіки та піклування за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень та купівлі нового житла.

В контексті спірних правовідносин таке право забезпечується шляхом необхідності отримання органом, що здійснює примусове виконання рішень, попереднього дозволу органів опіки та піклування у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти (п. 28 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5).

Механізм провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, регламентується нормами Постанови Кабінету Міністрів України №866 від 24.09.2008 (далі - Постанова №866).

Так, п. 67 постанови №866 передбачено, що дозвіл на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким має дитина надається районною, районною у мм. Києві та Севастополі держадміністрацією, виконавчим органом міської, районної у місті (у разі утворення) ради, сільської, селищної ради об`єднаної територіальної громади за поданням служби у справах дітей після проведення зазначеною службою перевірки документів за місцем знаходження майна протягом одного місяця з дня надходження заяви на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини лише у разі гарантування збереження її права на житло і оформляється рішенням, витяг з якого видається заявникам службою у справах дітей. Для здійснення правочинів щодо нерухомого майна дитини батьки, опікуни або піклувальники подають службі у справах дітей документи, зазначені у пункті 66 цього Порядку. Служба у справах дітей розглядає протягом 10 робочих днів подані документи та з`ясовує наявність (відсутність) обставин, що можуть бути підставою для відмови у наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини.

Зазначене кореспондується також з положеннями ч. 4 ст. 177 Сімейного кодексу України, відповідно до якої дозвіл на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини надається органом опіки та піклування після перевірки, що проводиться протягом одного місяця, і лише в разі гарантування збереження права дитини на житло.

Районна, районна у мм. Києві та Севастополі держадміністрація, виконавчий орган міської, районної у місті (у разі утворення) ради, сільської, селищної ради об`єднаної територіальної громади може відмовити у наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини з одночасним зверненням до нотаріуса для накладення заборони відчуження такого майна лише у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 177 Сімейного кодексу України.

Згідно ч. 5 ст. 177 Сімейного кодекс України органи опіки та піклування можуть відмовити у наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини з одночасним зверненням до нотаріуса щодо накладення заборони відчуження такого майна лише у випадках, якщо ними встановлено, що:

1) мати та/або батько дитини, які (яка, який) звернулися за дозволом, позбавлені судом батьківських прав відповідно до статті 164 цього Кодексу;

2) судом, органом опіки та піклування або прокурором постановлено (прийнято) рішення про відібрання дитини від батьків (або того з них, який звернувся за дозволом) без позбавлення їх батьківських прав відповідно до статті 170 цього Кодексу;

3) до суду подано позов про позбавлення батьків дитини (або того з них, який звернувся за дозволом) батьківських прав особами, зазначеними у статті 165 цього Кодексу;

4) особа, яка звернулася за дозволом, повідомила про себе неправдиві відомості, що мають суттєве значення для вирішення питання про надання дозволу чи відмову в його наданні;

5) між батьками дитини немає згоди стосовно вчинення правочину щодо нерухомого майна дитини;

6) між батьками дитини або між одним з них та третіми особами існує судовий спір стосовно нерухомого майна, за дозволом на вчинення правочину щодо якого звернулися батьки дитини (або один з них);

7) вчинення правочину призведе до звуження обсягу існуючих майнових прав дитини та/або порушення охоронюваних законом інтересів дитини.

Судом з`ясовано, що предмет іпотеки підлягає стягненню за рішенням суду у зв`язку з невиконанням зобов`язання за укладеним ОСОБА_2 з АБ "Укргазбанк" кредитним договором.

При цьому судом також встановлено, що на момент укладення договору іпотеки неповнолітній ОСОБА_3 не був зареєстрований в житловому будинку, що є предметом іпотеки.

Ч. 1 ст. 9 Закону №898 передбачено, що іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя, серед іншого, передавати предмет іпотеки в спільну діяльність, лізинг, оренду, користування.

Іпотекодавець повинен своєчасно повідомляти іпотекодержателя про будь-яку загрозу знищення, пошкодження, псування чи погіршення стану предмета іпотеки, а також про будь-які обставини, що можуть негативно вплинути на права іпотекодержателя за іпотечним договором (ч. 2 ст. 10 Закону №898).

Вказане узгоджується також з положеннями п. 3.3.5 договору іпотеки, відповідно до якого іпотекодавець зобов`язався не відчужувати предмет іпотеки у будь-який спосіб та не обтяжувати його зобов`язаннями з боку третіх осіб, не передавати в наступну іпотеку тощо, не видавати довіреності на користування та/або розпорядження предметом іпотеки, а також не виступати поручителем за третіх осіб та не передавати в оренду без отримання попередньої письмової згоди на це від іпотекодержателя.

В підготовчому судовому засіданні представник позивача пояснив, що будь-якого дозволу від банку щодо реєстрації місце проживання неповнолітньої дитини в житловому будинку - предметі іпотеки іпотекодержатель не просив, що в свою чергу є порушенням умов договору іпотеки.

Ст. 40 Закону №898 встановлено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

При цьому судом встановлено, що 100% власності на житловий будинок, що є предметом іпотеки, належить ОСОБА_1 . В свою чергу ОСОБА_2 , як і його неповнолітньому сину ОСОБА_3 , належить виключно право користування таким нерухомим майном за фактом реєстрації місця проживання. Отже, на таких не поширюються обмеження, встановлені ст. 40 Закону №898.

Згідно ч. 4 ст. 29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

З матеріалів справи вбачається, що мати неповнолітнього ОСОБА_3 в житловому будинку, що є предметом іпотеки, не зареєстрована.

Разом з тим, при прийнятті оскарженого рішення органом опіки та піклування дані обставини враховані не були. Більше того, таким органом взагалі не досліджувалося питання наявності чи володіння батьками неповнолітньої дитини ОСОБА_3 іншим житловим приміщенням на території України, за рахунок якого може бути забезпечено проживання зазначеної дитини в порядку, передбаченому ст. 18 Закону «Про охорону дитинства». Окрім того, уповноважений орган не з`ясовував питання можливості місця проживання та реєстрації неповнолітньої дитини за місцем реєстрації матерії, яке, відповідно до норм ч. 4 ст. 29 Цивільного кодексу України, також може бути законним місцем проживання дитини.

З наданих відповідачем доказів правомірності прийнятого рішення судом встановлено, що таке прийнято виключно за результатами дослідження Комісією відомостей Холмівської сільської ради щодо реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 неповнолітнього ОСОБА_3 .

За наведених обставин суд вважає, що висновок відповідача стосовно не забезпечення права на житло неповнолітньої дитини є передчасним та таким, що постановлений за відсутності з`ясування всіх вище зазначених обставин, та як наслідок рішення Комісії про відмову у наданні дозволу на відчуження предмету іпотеки також є передчасним, оскільки ухвалено без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття такого.

Суд вважає, що таке рішення безпосередньо впливає на права позивача, як іпотекодержателя та кредитора за кредитним договором №110/07кл від 09.10.2007, з огляду не неможливість реалізувати своє право на забезпечення повернення кредитних коштів, а тому позовні вимоги є правомірними та підлягають задоволенню.

В свою чергу суд враховує також те, що згідно ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб правового захисту у відповідному національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, що діяли як офіційні особи.

У своєму рішенні від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15 Верховний Суд України вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Однак обраний позивачем при зверненні з даним позовом спосіб захисту не дозволить забезпечити ефективне поновлення його прав.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

При цьому суд враховує також те, що вирішення питання щодо наявності звуження чи порушення майнових прав дитини за наслідками вчинення правочину належить до виключної компетенції уповноваженого органу, яке приймається за наслідками дослідження всіх обставин та матеріалів.

Як випливає зі змісту Рекомендації №R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11 березня 1980 року, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 2 ст. 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за встановленими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства.

Наведене узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини в справах "Клас та інші проти Німеччини", "Фадєєва проти Росії", "Єрузалем проти Австрії", в яких останній зазначив, що завдання суду при здійсненні його контрольної функції не полягає у підміні органів влади держави, тобто суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою.

За результатами розгляду даної адміністративної справи судом встановлено обставини протиправності відмови органу опіки та піклування у наданні дозволу приватному виконавцю ОСОБА_4 на звернення стягнення на предмет іпотеки, а тому з метою ефективного захисту прав позивача від порушень з боку суб`єкта владних повноважень, керуючись ч. 2 ст. 9 КАС України, суд вважає за можливе вийти за межі позовних вимог та зобов`язати уповноважений орган повторно розглянути питання можливості надання приватному виконавцю ОСОБА_4 дозволу на звернення стягнення на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. 241, 243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" (місцезнаходження: вул. Єреванська, буд. 1, м. Київ 87, 03087, код ЄДРПОУ - 23697280) до Ужгородської районної державної адміністрації Закарпатської області (вул. Загорська, буд. 10, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ - 04053849), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, приватний виконавець виконавчого округу Закарпатської області Лукеча Олександр Васильович (місцезнаходження: пл. Кирила і Мефодія, буд. 1, м. Ужгород, Закарпатська область, 88018), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Служба у справах дітей Ужгородської районної державної адміністрації (місцезнаходження: вул. Загорська, буд. 10, м. Ужгород, Закарпатська область, 88017, код ЄДРПОУ - 38766516), про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною відмову Ужгородської районної державної адміністрації, оформлену рішенням комісії з питань захисту прав дитини Ужгородської РДА від 28.05.2020 №6/12/01-20, у наданні дозволу приватному виконавцю Закарпатського виконавчого округу Лукечі О.В. на звернення стягнення на нерухоме майно - "об`єкт незавершеного будівництва, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 ".

3. Зобов`язати Ужгородську районну державну адміністрацію в особі Комісії з питань захисту прав дитини повторно розглянути питання можливості надання приватному виконавцю ОСОБА_4 дозволу на звернення стягнення на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 .

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Ужгородської районної державної адміністрації Закарпатської області (вул. Загорська, буд. 10, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ - 04053849) на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" (місцезнаходження: вул. Єреванська, буд. 1, м. Київ 87, 03087, код ЄДРПОУ - 23697280) судові витрати у розмірі 2102,00 грн. (Дві тисячі сто дві гривні 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені Розділом VII КАС України).

Повний текст рішення виготовлено 08 лютого 2021 року.

СуддяР.О. Ващилін