Постанова № 9472778, 09.04.2010, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

09 квітня 2010 р. № 2-а- 42103/09/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кухар М.Д. ,

при секретарі судового засідання - Тайцеві А.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Торгівельний Будинок Аркада" до Харківської митниці, Управління Державного казначейства у м. Харкові Головного управління Державного казначейства України у Харківській області про визнання дій протиправними, скасування рішення, скасування картки, стягнення суми,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Приватне підприємство «Торгівельний Будинок Аркада», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Харківської митниці, Управління Державного казначейства у м.Харкові Головного управління Державного казначейства України у Харківській області, в якому після уточнення позовних вимог, які прийняті судом, просить визнати протиправними дії Харківської митниці щодо підвищення митної вартості товарів Приватного підприємства «Торгівельний Будинок Аркада» шляхом оформлення Рішення про визначення митної вартості товарів № 800000017/2009/002475/1 від 20.08.2009 року та Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 800000002/2009/000136 від 20.08.2009 року; скасувати Рішення про визначення митної вартості товарів № 800000017/2009/002475/1 від 20.08.2009 року; скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 800000002/2009/000136 від 20.08.2009 року; стягнути з Державного бюджету України в особі Управління Державного казначейства у м. Харкові Головного управління Державного казначейства України у Харківській області (рахунок: 31113031705002, назва рахунку: «ПДВ із ввезених та територію України товарів», КБК 14010300, назва боржника: УДК у м.Харкові ГУДКУ у Харківській області, код ЄДРПОУ - 24134490, МФО 851011, Банк: ГУДКУ у Харківській області) на користь Приватного підприємства «Торгівельний Будинок Аркада» (62459, Харківська обл., Харківський р-н, сел.Високий, вул.Ощепкова, 52, р/р 26006036201401 в АТ «УкрСиббанк», МФО 351005, код ЄДРПОУ 32548751) зайво сплачений податок на додану вартість в сумі 6421,44 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 19.08.2009 р. подав до відповідача-1 вантажну митну декларацію ІМ 40 №800000002/9/213480, 19.08.2009 р. предявив відповідачу-1 товар, 19.08.2009 р. та додатково на вимогу відповідача-1 20.08.2009 р. подав відповідачу-1 документи для митного оформлення товару, поставленого позивачу Індивідуальним підприємцем Російської Федерації ОСОБА_4 за контрактом №ИМ-001-03/08 від 01.03.2008 р. Позивачем була заявлена митна вартість товару у розмірі 2529329,68 рублів РФ за першим методом згідно з п.1 ч.1 ст.266 Митного кодексу України (за ціною договору). Відповідач-1 не погодився із визначенням митної вартості товару позивача за ціною договору, здійснив митну оцінку вартості товару з застосуванням передбаченого п.3 ч.1 ст.266 Митного кодексу України методу №3 (за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) і визначив митну вартість товару позивача у розмірі 2655410,21 рублів РФ. 20.08.2009 р. Відповідачем-1 видано позивачу Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №800000002/2009/000136 від 20.08.2009 р. та Рішення про визначення митної вартості товарів №800000017/2009/002475/1 від 20.08.2009 р. Такі дії відповідача-1 позивач вважає незаконними, оскільки позивачем були надані відповідачу-1 всі обовязкові та необовязкові документи, за якими можливо визначити митну вартість товару, використані позивачем відомості є обєктивними, піддаються обчисленню і були підтверджені відповідачу-1 документально. У звязку з підвищенням відповідачем 1 митної вартості товару позивачу була спричинена матеріальна шкода у розмірі 6421,44 грн. у вигляді надмірно сплаченого податку на додану вартість.

В додаткових поясненнях представник позивача пояснив, що зазначені в п.11 ПКМУ від 20.12.2006 р. №1766 документи можуть подаватися для підтвердження заявленої декларантом митної вартості оцінюваних товарів, тобто не є обовязковими. Згідно з ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства, відповідач-1 повинен довести суду, що він правомірно визначив митну вартість товару позивача за третім методом відповідно до вимог, встановлених ст.269 Митного кодексу України. Разом з тим, відповідач-1 не пояснив, чому по наданим позивачем документам було неможливо визначити митну вартість за першим методом. Крім того, останній мав можливість визначити митну вартість за другим методом.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити з урахуванням уточнень.

Відповідач 1 - Харківська митниця у письмових запереченнях на адміністративний позов позовних вимог не визнає у повному обсязі, посилаючись на те, що з огляду на пп.2.1.1. п.2.1. ст.2 Закону України від 21.12.2000 р. №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», відповідач-1 зобовязаний здійснювати контроль за повнотою нарахування митних платежів та правильністю визначення бази митного оподаткування, зокрема, митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України. Відповідачем-1 було прийняте рішення про неможливість визначення митної вартості за першим методом (за ціною угоди) у звязку з тим, що заявлений позивачем рівень митної вартості менш ніж рівень на ідентичні/подібні товари, що оформлювалися іншими митницями по митній системі в максимально наближений час, зовнішньоекономічну угоду укладено не з виробником товару (не прямий контракт), декларантом не були надані в повному обсязі додаткові документи для підтвердження митної вартості товарів, перелік яких визначений п.11 ПКМУ від 20.12.2006 р. №1766 «Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження». В результаті вищевикладеного відповідачем-1 було прийняте Рішення про визначення митної вартості від 20.08.2009 р. №800000017/2009/002475/1 за третім методом з використанням інформації, що міститься в статистичній базі митних оформлень. При цьому, використання методу визначення митної вартості за ціною угоди щодо ідентичних товарів (методу 2) було неможливим з причини відсутності документально підтвердженої інформації щодо умов, при яких можливо використання вказаного методу (товари повинні бути однакові за всіма ознаками з оцінюваними). Щодо сплати позивачем на користь перевізника за понаднормативний простій транспортного засобу, згідно зі ст.264 Митного кодексу України, «додаткові витрати, що виникли у декларанта у звязку з уточненням заявленої ним митної вартості або поданням митному органу додаткової інформації, несе декларант».

У судовому засіданні представник відповідача-1 заперечував проти позову в повному обсязі, просив у задоволенні позову відмовити.

Відповідач 2 - Управління Державного казначейства у м. Харкові Головного управління Державного казначейства України у Харківській області в судовому засіданні заперечував проти позовних вимог в частині стягнення 3000,00 грн. матеріальної шкоди з Державного бюджету заперечує з тих підстав, що згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. №1232, до функцій органів Державного казначейства контроль за митним оформленням товарів не входить. Ст.1166 Цивільного кодексу України передбачає, що майнова шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Жодний нормативний акт України не передбачає обовязку органів Державного казначейства відшкодовувати шкоду, завдану митними органами. Жодна із норм діючого законодавства не передбачає права або обовязку органів Державного казначейства «уособлювати Державу». Бюджетним кодексом України (п.8 ст.7) затверджено принцип цільового використання бюджетних коштів, згідно якого бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями. Закон України «Про Державний бюджет на 2009 рік» не передбачає загальнодержавних асигнувань на відшкодування шкоди, завданої митними органами юридичним особам.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, представників відповідачів, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

Позивач, Приватне підприємство «Торгівельний Будинок Аркада», є субєктом зовнішньоекономічної діяльності і за територіальною ознакою свого місцезнаходження (62459, Харківська обл., Харківський р-н, сел.Високий, вул.Ощепкова, 52) перебуває на обліку в Харківській митниці.

Згідно з вантажною митною декларацією ІМ 40 №800000002/9/213480 від 19.08.2009 р. за умовами контракту №ИМ-001-03/08 від 01.03.2008 р., укладеного позивачем з Індивідуальним підприємцем Російської Федерації ОСОБА_4 (за Специфікацією №6 від 15.08.2009 р.), позивач здійснив імпорт на митну територію України наступного товару:

1) тканина бавовна БЯЗЬ з вмістом бавовни не менше 85 %, вибілена, без малюнку, полотняного переплетення волокон, завширшки 1,5 м+/-10%, щільністю 110 г/м2+/-10%, у кількості 55027,60 м.п. (82541,40 м2), митною вартістю 1498320,55 рублів РФ;

2) тканина бавовна БЯЗЬ, з вмістом бавовни не менше 85%, вибілена, з кольоровими просновками, полотняного переплетення волокон, завширшки 1,5 м+/-10%, щільністю 110 г/м2+/-10%, у кількості 22934,60 м.п. (34401,90 м2), митною вартістю 416917,45 рублів РФ;

3) тканина бавовняна ДИАГОНАЛЬ, з вмістом бавовни не менше 85%, гладкофарбована саржевого переплетення волокон, завширшки 0,85 м+/-10%, щільністю 210 г/м2+/-10%, у кількості 20088,10 м.п. (17074,89 м2), митною вартістю 312989,89 рублів РФ;

4) тканина бавовняна ХОЛСТ РУШНИКОВИЙ змішана з льоном, із пряжи різних кольорів, завширшки 0,5 м+/-10%, щільністю 155 г/м2+/-10%, у кількості 10006,80 м.п. (5003,40 м2), митною вартістю 119215,33 рублів РФ;

5) тканина бавовняна МАДАПОЛАМ, з вмістом бавовни не менше ніж 85%, вибілена, без малюнку, полотняного переплетення волокон, завширшки 0,8 м+/-10%, щільністю 80 г/м2+/-10%, у кількості 16512,00 м.п. (13209,60 м2), митною вартістю 116592,74 рублів РФ;

6) тканина бавовняна СИТЕЦЬ, з вмістом бавовни не менше 85%, вибивна, з малюнком, полотняного переплетення волокон, завширшки 0,8 м+/-10%, щільністю 80 г/м2+/-10%, у кількості 8992,30 м.п. (7193,84 м2), митною вартістю 65293,72 рублів РФ.

Судом зясовано та представниками сторін не заперечується, що з вантажною митною декларацією ІМ 40 №800000002/9/213480 від 19.08.2009 р. позивачем 19.08.2009 р. подано відповідачу 1 її електронну копію й комплект наступних документів:

1) облікова картка №80000/2/08/00023 від 10.10.2008 р.;

2) попереднє повідомлення №800000002/9/200722 від 18.08.2009 р.;

3) міжнародна товарно-транспортна накладна CMR серія А №0444297 від 15.08.2009 р.;

4) рахунок-фактура №6 від 15.08.2009 р.;

5) товарна специфікація №6 від 15.08.2009 р.;

6) контракт №ИМ-001-03/08 від 01.03.2008 р.;

7) додаткова угода №1 від 30.12.2008 р. до контракту №ИМ-001-03/08 від 01.03.2008 р.;

8) специфікація №6 від 15.08.2009 р. до контракту №ИМ-001-03/08 від 01.03.2008 р.;

9) довідка про проведення декларування валютних цінностей, доходів та майна, що належать резиденту України і знаходяться за її межами №18 від 23.07.2009 р.;

10) рішення органу із сертифікації «Метрологія» Національного наукового центру «Інститут метрології» №33/2294 від 19.08.2009 р.;

11) сертифікат про походження товару №RUUA 9067013752 від 17.08.2009 р.;

12) декларація митної вартості №800000002/9/213480 від 19.08.2009 р.;

13) довідка про транспортні витрати від 19.08.2009 р.;

14) договір транспортного експедирування №4/12 від 04.12.2008 р.;

15) замовлення від 17.08.2009 р. додаток №1 до договору транспортного експедирування №4/12 від 04.12.2008 р.;

16) договір перевезення №17/08-2009 від 17 08.2009 р.

19.08.2009 р. окремим додатком до декларації митної вартості №800000002/9/213480, без здійснення запису у графі «Для відміток митниці» зазначеної декларації митної вартості, провідним інспектором ВКМВ відповідача 1 ОСОБА_5 витребувано від позивача додаткові документи для підтвердження митної вартості товарів.

20.08.2009 р. позивачем надано відповідачу наступні додаткові документи:

1) рахунок-фактура №13153 від 14.08.2009 р.;

2) рахунок-фактура №00000674 від 14.08.2009 р.;

3) платіжне доручення №366 від 13.08.2009 р.;

4) платіжне доручення №370 від 17.08.2009 р.;

5) платіжне доручення №375 від 18.08.2009 р.;

6) ВМД країни відправлення №1010110/180809/0002296 від 18.08.2009 р.;

7) сертифікат відповідності №РОСС RU.АЯ56.Н35523;

8) сертифікат відповідності №РОСС RU.АЯ56.Н29756;

9) сертифікат відповідності №РОСС RU.АЯ56.Н30165;

10) санітарно-епідеміологічний висновок №44.КЦ.01.833.П.000739.11.05 від 01.11.2005 р.;

11) санітарно-епідеміологічний висновок №779966.831.Д.011087.09.07 від 18.09.2007 р.;

12) санітарно-епідеміологічний висновок №37.ИЦ.02.831.П.000339.05.07 від 07.05.2007 р.

З урахуванням витрат на перевезення товару до кордону України у розмірі 800,00 грн. позивачем митна вартість даного товару була визначена в сумі 2529329,68 рублів РФ за першим методом згідно з п.1 ч.1 ст.266 Митного кодексу України (за ціною договору).

Відповідач-1 не погодився з заявленою позивачем митною вартістю товару і здійснив самостійну митну оцінку вартості товару позивача з застосуванням передбаченого п.3 ч.1 ст.266 Митного кодексу України третього методу (за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів).

20.08.2009 р. відповідачем-1 оформлено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №800000002/2009/000136 від 20.08.2009 р., в якій зазначено, що товари не підлягають митному оформленню з причини необхідності внесення змін у вантажну митну декларацію (гр.12, 45) після прийняття її до митного оформлення відповідно до митної оцінки №800000017/2009/002475/1 від 20.08.2009 (ст.90 Митного кодексу України).

20.08.2009 р. відповідачем 1 оформлено Рішення про визначення митної вартості товарів №800000017/2009/002475/1 від 20.08.2009 р., в якому визначено митну вартість товару позивача у розмірі 2655410,21 рублів РФ.

Відповідно до п.2.1. Порядку заповнення рішення про визначення митної вартості товарів, затвердженого наказом Державної митної служби України від 29.05.2009 р. №506, у графі 33 Рішення зазначаються обставини, що стали підставою для прийняття Рішення, та джерела інформації, які використовувалися митним органом, і їх реквізити.

В графі 33 Рішення про визначення митної вартості товарів №800000017/2009/002475/1 від 20.08.2009 р. відповідачем 1 вказано: «БД ЕК ВМД ЄАІС ДМСУ».

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Статтею 11 Митного кодексу України встановлено, що митні органи, реалізуючи митну політику України, виконують, зокрема, завдання щодо здійснення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України.

Відповідно до ст.42 Митного кодексу України, під час проведення митного контролю митні органи самостійно визначають форму та обсяг контролю, достатні для забезпечення додержання законодавства України з митної справи та міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку, контроль за дотриманням яких покладено на митні органи.

Відповідно до ст.70 Митного кодексу України, метою митного оформлення є засвідчення відомостей, одержаних під час митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, та оформлення результатів такого контролю.

Згідно зі ст.72 Митного кодексу України, митне оформлення розпочинається після подання митному органу митної декларації, а також усіх необхідних для здійснення митного контролю та оформлення документів, відомостей щодо товарів і транспортних засобів, які підлягають митному оформленню.

Згідно з ст.81 Митного кодексу України, декларування здійснюється шляхом подачі за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари і транспортні засоби, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Статтею 88 цього ж Кодексу на декларанта покладаються обовязки: здійснювати декларування товарів і транспортних засобів відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом; на вимогу митного органу предявити товари і транспорті засоби для митного контролю і митного оформлення; надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур; сплатити податки і збори.

Базою (основою) оподаткування митними платежами є митна вартість товару. Митна вартість товару - це величина розрахункова. Порядок її розрахунку регламентований ст.ст. 259-273 Митного кодексу України.

Відповідно до ст. 259 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які перемішуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно ст. 262 Митного кодексу України, митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товару через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.

Відповідно до ст. 266 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами:

1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

4) на основі віднімання вартості;

5) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

6) резервного.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). У випадку, якщо основний метод при визначенні митної вартості товару не можна використати, застосовується послідовно кожний із зазначених методів.

У відповідності до вимог ст. 266 Митного кодексу України, основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями ст. 267 цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 та 269 цього Кодексу. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо їх конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до вимог статей 268 та 269 цього Кодексу за основу може братися або ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не повязаному з продавцем покупцю відповідно до вимог ст. 271, або обчислювана відповідно до вимог статті 272 цього Кодексу вартість товарів. При цьому кожний наступний метод застосується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Виходячи з вищевикладеного, суд дійшов до висновку про необґрунтованість доводів відповідача-1 про те, що визначення митної вартості товару позивача за першим та другим методами було неможливо, оскільки відповідачем-1 не надано суду належних доказів неможливості застосування першого та другого методу, тобто будь-які обставини, які унеможливлюють визначення митної вартості товару за першим та другим методами, відповідачем 1 не наведені.

Крім того, відповідачем-1 зазначено, що підставою для визначення митної вартості товару за третім методом стала невідповідність заявленого позивачем рівня митної вартості рівню на ідентичні/подібні товари, що оформлювалися іншими митницями по митній системі в максимально наближений час. Тобто, відповідачем-1 було здійснено порівняння рівнів митної вартості заявлених позивачем до митного оформлення товарів з рівнями митної вартості ідентичних товарів, що оформлювалися іншими митницями по митній системі в максимально наближений час, що суперечить іншим твердженням відповідача 1 щодо неможливості застосування другого методу визначення митної оцінки товару.

Суд зазначає, що послідовність застосування різних методів оцінки митної вартості означає, що вичерпавши усі можливості для встановлення рівня митної вартості товару за одним методом, митний орган має послідовно застосовувати інші методи. Однак, у спірному випадку відповідач 1 відразу скористався базою даних Державної митної служби України, тобто фактично застосував третій метод, не дослідивши у повній мірі усі обставини, які впливали на рівень ціни, заявленої позивачем.

Витяг з бази даних Державної митної служби України, наданий суду відповідачем 1, не є належним доказом, який беззаперечно доводить, що перший та другий методи не могли бути застосовані. По даному витягу неможливо встановити наявність чи відсутність в базі даних Державної митної служби України іншого ідентичного чи подібного товару для порівняння його митної вартості з митною вартістю товару позивача.

За умовами ст. 269 Митного кодексу України, для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), відповідачем 1 мали враховуватись такі ознаки: якість, наявність торгової марки та їх репутація на ринку, країна походження, виробник, доказів чого ним суду не представлено.

Відповідач-1 не довів суду, що він правомірно визначив митну вартість товару позивача за третім методом відповідно до вимог, встановлених ст. 269 Митного кодексу України, в тому числі що за митну вартість ним бралась вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продавалися на експорт в Україну і час експорту яких збігався з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього; що під подібними (аналогічними) розумілися товари, які хоч і не є однаковими за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються із схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними; що ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних умовах, що й оцінювані товари, а якщо в іншій кількості та/або на інших комерційних умовах - що правильно скоригована ціна з урахуванням зазначених розбіжностей; що вірно здійснено коригування у разі, якщо кошти та витрати, зазначені в пунктах 5 - 7 частини другої статті 267 цього Кодексу, включено у вартість операції; що використана найменша вартість у разі, якщо для цілей застосування цього методу виявилася більше, ніж одна вартість операції з подібними (аналогічними) товарами.

Згідно з ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом встановлено, що використані позивачем відомості є обєктивними і такими, що піддаються обчисленню та підтверджуються документально.

Суд не приймає до уваги твердження відповідача-1 про те, що факт укладення зовнішньоекономічної угоди не з виробником товару (не прямий контракт) є підставою для незастосування першого та другого методу, оскільки таке твердження не ґрунтується на нормах чинного законодавства України.

Також суд відхиляє доводи відповідача-1 про те, що підставою для застосування третього методу стало ненадання позивачем в повному обсязі додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів, перелік яких визначений п.11 ПКМУ від 20.12.2006 р. №1766 «Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження», оскільки відповідачем-1 не наведено, чому по наданим позивачем документам було неможливо визначити митну вартість товарів за першим методом, та не надано доказів здійснення запису посадовою особою відповідача-1 про необхідність подання додаткових документів у графі «Для відміток митниці» декларації митної вартості.

Декларант для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів зобовязаний подати документи, зазначені в п.7 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 р. №1766.

П.11 даного Порядку встановлено, що для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобовязаний подати додаткові документи. Посадова особа митного органу у графі «Для відміток митниці» декларації митної вартості робить запис про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, із складенням переліку, зазначає дату і прізвище та ставить свій підпис. Декларант ознайомлюється з таким записом, зазначає під ним дату, прізвище та ставить свій підпис. Посадова особа митного органу не має права вимагати від декларанта документи, не зазначені у графі «Для відміток митного органу».

Згідно з п.14 даного Порядку, якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством. Разом з тим, суд вважає, що такі положення Порядку не передбачають, що митний орган у разі неподання документів зобовязаний визначити митну вартість не за тим методом, який застосував декларант.

Таким чином, зазначені відповідачем-1 підстави неможливості застосування першого методу необґрунтовані та не підтверджені належними доказами, у звязку з чим суд дійшов до висновку про те, що Картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 800000002/2009/000136 від 20.08.2009 р. та Рішення про визначення митної вартості товарів № 800000017/2009/002475/1 від 20.08.2009 р. є незаконними.

Ч.6 ст.264 Митного кодексу України зазначено, що у разі якщо після сплати декларантом податків і зборів (обовязкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, буде прийнято рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, сума надміру сплачених податків і зборів (обовязкових платежів) повертається декларанту у місячний термін з дня прийняття рішення, у порядку, передбаченому законодавством.

Платіжними дорученнями №255 від 26.05.2009 р., №512 від 17.08.2009 р., №517 від 19.08.2009 р., №527 від 21.08.2009 р., №537 від 26.08.2009 р., №539 від 27.08.2009 р. підтверджується, що позивачем було сплачено ПДВ згідно з митною вартістю товарів, визначеною відповідачем-1, на суму 135117,90 грн.

Згідно з графами 47 вантажної митної декларацій ІМ 40 №800000002/9/213627 від 27.08.2009 р., позивачем надмірно сплачено ПДВ у розмірі 6421,44 грн. (2856,97 + 1694,90 + 991,47 + 191,28 + 503,90 + 182,92 = 6421,44).

Таким чином, суд вважає, що позивач має право на отримання бюджетного відшкодування надмірної сплати позивачем податку на додану вартість у сумі 6421,44 грн.

Ч.1 ст.25 Бюджетного кодексу України передбачено, що Державне казначейство України здійснює безспірне списання коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів, за рішенням, яке було прийняте державним органом, що відповідно до закону має право на його застосування.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.48 Бюджетного кодексу України, в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає здійснення Державним казначейством України операцій з коштами державного бюджету.

В п.2 Порядку виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів, або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.07.2008 р. №609 зазначено, що рішення державних органів про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти бюджету, в тому числі розпорядників та одержувачів бюджетних коштів, виконуються в порядку надходження виключно органами Державного казначейства з попереднім інформуванням Мінфіну.

Згідно з пп. 4 п. 4 Положення про Державне казначейство України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. №1232, казначейство відповідно до покладених на нього завдань провадить безспірне списання коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів і бюджетних установ, за рішенням, яке було прийняте державним органом, що відповідно до закону має право на його застосування.

Частинами 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 94 КАС України, враховуючи, що рішення приймається на користь сторони, яка не є суб'єктом владним повноважень, суд дійшов висновку про необхідність стягнення сплаченого державного мита з Державного бюджету України на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 94, 160, 161, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Харківський окружний адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства "Торгівельний Будинок Аркада" до Харківської митниці, Управління Державного казначейства у м. Харкові Головного управління Державного казначейства України у Харківській області про визнання дій протиправними, скасування рішення, скасування картки, стягнення суми - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправними дії Харківської митниці щодо підвищення митної вартості товарів Приватного підприємства «Торгівельний Будинок Аркада» шляхом оформлення Рішення про визначення митної вартості товарів № 800000017/2009/002475/1 від 20.08.2009 року та Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 800000002/2009/000136 від 20.08.2009 року.

Скасувати Рішення про визначення митної вартості товарів № 800000017/2009/002475/1 від 20.08.2009 року.

Скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 800000002/2009/000136 від 20.08.2009 року.

Стягнути з Державного бюджету України в особі Управління Державного казначейства у м. Харкові Головного управління Державного казначейства України у Харківській області (рахунок: 31113031705002, назва рахунку: «ПДВ із ввезених та територію України товарів», КБК 14010300, назва боржника: УДК у м.Харкові ГУДКУ у Харківській області, код ЄДРПОУ - 24134490, МФО 851011, Банк: ГУДКУ у Харківській області) на користь Приватного підприємства «Торгівельний Будинок Аркада» (62459, Харківська обл., Харківський р-н, сел.Високий, вул.Ощепкова, 52, р/р 26006036201401 в АТ «УкрСиббанк», МФО 351005, код ЄДРПОУ 32548751) зайво сплачений податок на додану вартість в сумі 6421.44 грн. (шість тисяч чотириста двадцять одна гривня сорок чотири копійки).

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Торгівельний Будинок Аркада" судові витрати в розмірі 3,40 грн. (три гривні сорок копійок).

Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня виготовлення повного тексту постанови та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено 13.04.2010 року.

Суддя Кухар М.Д.