Рішення № 94727077, 01.02.2021, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 15/175/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.02.2021 Справа № 908/2962/20

м. Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі судді Горохова І.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

позовну заяву Фермерського господарства “Таврія”, 71670, Запорізька область, Василівський район, с. Кам`янське, вул. Молодіжна, 44

до відповідача Приватного підприємства “Агролідер Юг”, 69069, м. Запоріжжя, вул. Доватора, буд. 61

про стягнення коштів

без виклику (повідомлення) представників учасників процесу

суть спору

17.11.2020 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Фермерського господарства “Таврія”, Запорізька область, Василівський район, с. Кам`янське до відповідача Приватного підприємства “Агролідер Юг”, м. Запоріжжя про стягнення заборгованості за договором купівлі – продажу № 07/8 від 07.08.2020 у розмірі 110 586,96 грн, з яких: основна заборгованість в розмірі 103 896,16 грн, пеня у розмірі 3825,89 грн, 3% річних у розмірі 956,47 грн та інфляційні втрати у розмірі 1908,44 грн.

17.11.2020 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу розподілено судді Горохову І.С.

Ухвалою суду від 23.11.2020 позовна заява була залишена без руху для усунення недоліків, допущених позивачем.

26.11.2020 на адресу Господарського суду надійшла заява Фермерського господарства “Таврія”, Запорізька область, Василівський район, с. Кам`янське про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 01.12.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі № 908/2962/20. Присвоєно справі номер провадження 15/175/20, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання.

Заявлені позивачем вимоги викладені в позовній заяві б/н від 16.11.2020. В обґрунтування заяви зазначає, що в порушення умов договору купівлі – продажу, відповідач не виконав свої зобов`язання щодо вчасної оплати отриманого товару. Внаслідок чого у нього виник борг за поставлений товар в сумі 103 896,16 грн, який він і просить стягнути з останнього в судовому порядку. Крім того, за порушення виконання відповідачем зобов`язань за договором позивач просить стягнути з відповідача пеню за період з 22.08.2020 по 16.11.2020 в сумі 3825,89 грн, 3 % річних в розмірі 956,47 грн за період з 22.08.2020 по 16.11.2020, інфляційні втрати в розмірі 1908,44 грн за період вересень 2020 – жовтень 2020. В обґрунтування позову посилався на ст. ст. 253, 258, 525, 526, 530, 549, 550, 610, 611, 625, 626, 691, 655 - 658, 692 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 231, 232, 265, 161 - 164 Господарського кодексу України. Просив позов задовольнити в повному обсязі. Крім того, до позовної заяви позивачем надано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач очікував понести в зв`язку із розглядом справи, згідно з яким витрати на правничу допомогу складають 15 846,96 грн.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 01.12.2020 у справі № 908/2962/20 відповідачу запропоновано у строк не пізніше 31.12.2020 подати відзив на позовну заяву і всі можливі докази у підтвердження його заперечень проти позову або його визнання, позивачу запропоновано у строк не пізніше 14.01.2021 подати письмову відповідь щодо відзиву на позовну заяву, оформлену згідно вимог ст. 166 ГПК України, а також запропоновано відповідачу у строк не пізніше 01.02.2021 подати заперечення на відповідь на відзив, оформлені відповідно до ст. 167 ГПК України.

Відповідачем на підставі ст. ст. 165, 251 ГПК України подано суду відзив на позовну заяву за вих. № 29/12 від 29.12.2020, в якому відповідач зауважив, що пунктом 2.3. договору, сторонами були встановленні вимоги до якості товару, який передається продавцем, зокрема було встановлено наступне застереження: вміст ГМО не допускається. Відповідач зазначає, що позивачем здійснено поставку товару (ріпак) неналежної якості. А саме, в поставленій партії товару був виявлений ГМО. Наявність ГМО у вказаній поставленій партії товару підтверджується актами повернення партії продукції № 232913 від 12,08.2020 та № 233024 від 13.08.2020, складеними сертифікованою лабораторією ТОВ СП «НІБУЛОН», Філія «Кам`янка-Дніпровсьна». Пунктом п.6.4 договору врегульовано, якщо якість товару не відповідає умовам, зазначеним в п, 2.3. договору, продавець сплачує покупцю штраф у розмірі 10% від вартості неякісного товару, а також безоплатно усуває виявлені недоліки в 5 денний термін з моменту отримання обґрунтованої претензії від покупця, 10% від вартості неякісного товару поставленого продавцем на адресу покупця згідно накладної № 27 від 12.08.2020, становить 49 166,02 грн. 09.11.2020 відповідач звернувся до позивач з претензією про сплату 10% від вартості поставленого неякісного товару у розмірі 49 166,02 грн. 23.12.2020 відповідач звернувся до позивача з заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог за договором купівлі-продажу № 07/8 від 07.08.2020у розмірі 49 166,02 грн. Таким чином, заборгованість за договором становить 61 420,94 грн. Крім того, на думку відповідача, розрахунок штрафних та компенсаційних санкцій зроблено невірно. Зробивши власний розрахунок пені, з урахуванням ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» вража, що до стягнення підлягає пеня у розмірі 1973,50 грн. Щодо компенсаційних санкцій зазначив, що до стягнення підлягає 3% річних в розмірі 493,37 грн та інфляційні втрати у розмірі 609,20 грн.

Позивачем на підставі ст. ст. 166, 251 ГПК України подана відповідь на відзив на позовну заяву б/н від 06.01.2021, в якій позивач зазначає, що доводи, викладені у відзиві, спрямовані лише на те, щоб уникнути законної сплати заборгованості за договором купівлі-продажу. В даному відзиві, відповідачем не доведено факту порушення позивачем покладеного на нього договором обов`язку по поставці товару, якість якого має відповідати узгодженим сторонами показниками також дані пояснення не стосуються жодним чином заявлених позовних вимог. Так, за викладеним відповідачем твердженнями у поставленому позивачем товарі - насінні ріпаку, є вміст ГМО, а в погодженому сторонами договорі вміст ГМО відсутній, що підтверджується наданими ТОВ СП «Нібулон» актами повернення від 12 та 13 серпня 2020 за № 232913, № 233024. Але дане твердження на думку позивача, є хибним, щодо наданих відповідачем актів повернення партії продукції від 12 та 13 серпня 2020 за № 233024, № 232913 складені та підписані ТОВ СП «Нібулон», з яким позивач жодних договірних відносин не має, а тому, такі акти не є належними доказами щодо неналежної якості товару. Також за доводами відповідача, перевірка якості поставленого позивачем товару здійснена ТОВ СП «Нібулон» у пункті надходження, тоді як спроможність та право лабораторії ТОВ СП «Нібулон» проводити відповідні вимірювання відповідачем не надано. Результати дослідження якості товару, надані лабораторією відповідача, є лише проміжними результатами для визначення подальших дій покупця щодо прийняття товару або щодо складення акта про фактичні показники якості товару та з`явлення претензії постачальнику з подальшим підтвердженням якості у незалежній лабораторії та відповідними наслідками з перерахунку ціни товару або його повернення. На підтвердження належної якості товару в матеріалах справи містяться протоколи випробувань щодо перевірки на наявність генетично модифікованих організмів, згідно вимог ДТСУ/ISО 21569:2008. які проведенні Випробувальною лабораторією Запорізької обласної філії Державного підприємства «Державного центру сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції» яка акредитована національним агентством з акредитації України відповідно до вимог ДТСУ/ISО 17025:2006. Атестат Акредитації № 2Н1646 від 18.07.2018 дійсний до 17.07.2023. Крім того, доводи відповідача про надіслання позивачу 09.11.2020 претензії по якості товару є безпідставними, оскільки вказані дії, вчинені відповідачем після отримання вмотивованої претензії щодо невиконання умов договору щодо стягнення заборгованості за договором купівлі продажу з сторони позивача. Також під сумніви дану претензію ставить ще те, що вона була надіслана позивачу не після отримання актів повернення партії товару в серпні місяці а тільки після претензії щодо невиконань умов договору в листопаді місяці. Також зазначає, що важливою умовою для здійснення зарахування зустрічних вимог є безспірність вимог, які зараховуються, а саме: відсутність спору щодо змісту, умови виконання та розміру зобов`язань. Наявність заперечень іншої сторони на заяву про зарахування чи відсутність будь-якої з названих вище умов, виключає проведення зарахування у добровільному порядку. Враховуючи зазначене, позивач вважає наявними підстави для задоволення позовних вимог.

Відповідачем на підставі ст. ст. 167, 251 ГПК України подані заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву № 28/1 від 28.01.2021. Відповідач зазначає, що в справі відсутні належні та допустимі докази того, що перевірку якості товару проведено Випробувальною лабораторією Запорізької обласної філії Державного підприємства «Державного центру сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції», стосовно саме того ріпаку, який був отриманий відповідачем від позивача за накладною № 27 від 12.08.2020 в кількості 40,3 тони на суму 491 660,16 грн. Натомість, позивач не заперечує що акти повернення партії продукції № 232913 від 12.08.2020 та № 233024 від 13.08.2020, складені лабораторією ТОВ СП «НІБУЛОН», Філія «Кам`янка-Дніпровська», стосуються саме вказаної партії товару. Позивач вказує виключно на відсутність «спроможності та права» лабораторії ТОВ СП «НІБУЛОН», Філія «Кам`янка-Дніпровська» на проведення «відповідних вимірювань».

Відповідно до частин 2 і 3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Отже, 31.12.2020 сплив тридцятиденний термін наданий сторонам на вчинення процесуальних дій, строк вчинення яких обмежений першим судовим засіданням. Будь-яких процесуальних заяв або заяв по суті протягом цього періоду до суду не надходило. Тому суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву, ч. ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Згідно з ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення – 01.02.2021.

Розглянувши матеріали справи, суд установив.

07.08.2020 Фермерським господарством «Таврія» (позивач, продавець) та Приватним підприємством «Агролідер Юг» (відповідач, покупець) укладено договір № 07/8 купівлі-продажу (далі договір).

Відповідно до п. 1.1 договору, продавець зобов`язується передати належний йому товар у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар на умовах даного договору.

Розділ 2 містить відомості про товар. Найменування: ріпак. Кількість товару: 110,0 тон, +/- 10%.

Відповідно до п. 2.3. договору якість товару, який передається продавцем, повинна відповідати наступним вимогам: вологість - не більше 8,0%, сміттєва домішка - не більше 2,0%, олійна домішка - макс. 8%, вміст олії в перерахунку на суху речовину - базис 44%, мінімум 36%, вміст ерукової кислоти - макс. 2%, вміст глюкозинолатів - понад 35 мікромоль/г, макс. 75 мікромоль/г, вміст ГМО не допускається.

Розділом 3 врегульовано, що продавець зобов`язаний передати товар покупцю в повному обсязі протягом десяти днів з дати оплати; місце передачі товару: Запорізька обл., Василівський р-н, с. Кам`янське; надати покупцеві наступні документи з товаром: рахунок на оплату (оригінал), матеріальна видаткова накладна (оригінал), Форма № 4-сг-річна (завірена копія), Форма № 29-сг -річна (завірена копія), завірена копія свідоцтва (витягу) платника ПДВ, завірена копія паспорта та коду керівника, довідка з с/ради про наявність землі в оренді, само-декларація (додаток А), реєстр земельних ділянок в оренді (прил.1 до ДПЄП).

Згідно з п. 3.2. договору перехід права власності відбувається в момент передачі товару, що оформлюється матеріальною видатковою накладною.

Пунктом 4.1. договору визначена ціна за 1 (одну) тону товару: 12 700,00 грн (в тому числі ПДВ). Загальна вартість товару, що продається за цим договором, становить 1 397 000 грн, в тому числі ПДВ (4.2. договору).

Попередня оплата в розмірі 80% від загальної вартості товару за цим договором повинна бути проведена покупцем протягом 2 (двох) днів з дати рахунку на оплату. Остаточний розрахунок за переданий товар здійснюється протягом 2(двох) днів з дати реєстрації податкової накладної продавцем (п. 4.3. договору).

Відповідно до п. 7.1. договору, він вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до моменту повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

На виконання умови договору позивач згідно накладної № 26 від 11.08.2020, здійснив поставку товару відповідачу в кількості 39,860 тонн на загальну суму 502 236,00 грн та згідно з накладною № 27 від 12.08.2020, здійснив поставку в кількості 40,300 тонн товару відповідачу на загальну суму 491 660,16 грн. Загальна кількість поставленого товару складає 80160 тонн на суму 993 896,16 грн.

Відповідачем здійснено часткову оплату за отриманий товар на загальну суму 890 000,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 345 від 10.08.2020 на суму 420 000,00 грн, № 4 від 11.08.2020 на суму 250 000,00 грн, № 11 від 18.08.2020 на суму 150 000,00 грн, № 39 від 16.09.2020 на суму 25 000,00 грн, № 402 від 30.09.2020 на суму 25 000,00 грн, № 67 від 09.10.2020 на суму 20 000,00 грн.

Таким чином, з урахуванням здійснених відповідачем часткових оплат, заборгованість за надані послуги складає 103 896,16 грн.

05.10.2020 позивачем на юридичну адресу відповідача направлялася претензія вих. № 101 від 05.10.2020 щодо погашення заборгованості за отриманий товар за договором купівлі-продажу № 07/8 від 07.08.2020.

05.11.2020 позивачем отримано відповідь на претензію за вих. 04/11 від 04.11.2020, в якій зазначено, що відповідач погоджується з основною сумою боргу та не погоджується з розрахунком пені.

10.11 2020 надана відповідь відповідачу за вих. № 111 від 10.11.2020 з розрахунком суми боргу та пені, та запропоновано сплатити кошти у розмірі 107 335,31 грн в добровільному порядку на протязі двох днів з моменту отримання.

Відповідачем вказана відповідь з розрахунком залишена без відповіді та задоволення.

Невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар стала підставою звернення позивача до суду з вимогою про стягнення з відповідача суми заборгованості в примусовому порядку.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором купівлі-продажу.

Згідно з ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно з ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 Цивільного кодексу України.

На підставі ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами згідно ст. 629 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

Приписами ст. 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Укладаючи договір, кожна із сторін прийняла на себе певні зобов`язання щодо його виконання, однак відповідач, покладений на нього обов`язок щодо оплати отриманого товару, у встановлений договором строк, не виконав, факт порушення відповідачем умов, визначених договором, доведений та підтверджується матеріалами справи.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Отримання відповідачем товару та часткова сплата за отриманий товар підтверджується наданими до матеріалів справи доказами.

Доказів належного виконання, а саме сплати коштів за отриманий товар у розмірі 103 896,16 грн відповідачем не надано. За таких обставин позов у частині стягнення основної суми боргу підлягає задоволенню.

Щодо зустрічного зарахування однорідних вимог у розмірі 49 166,02 грн суд зазначає наступне.

Відповідно до частин першої - третьої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.

Згідно з частиною третьою статті 203 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарське зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Аналогічні положення закріплені також у статті 601 ЦК України, відповідно до якої зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Відповідно до частини п`ятої статті 202 ЦК України до правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов`язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.

Суди попередніх інстанцій, керуючись положеннями статей 202 та 601 ЦК України правильно встановили, що спірна заява відповідача про зарахування зустрічних однорідних вимог, надіслана відповідачем позивачу, за своєю правовою природою є одностороннім правочином, направленим на припинення взаємних грошових зобов`язань сторін у справі.

Отже, зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов`язань: в одному - одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов`язанні - є кредитором у другому). Також можливе часткове зарахування, коли одне зобов`язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов`язання. У такому випадку зобов`язання в частині, що залишилася, може припинятися будь-якими іншими способами.

Вимоги, які підлягають зарахуванню, мають відповідати таким умовам (стаття 601 ЦК України):

- бути зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим);

- бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, наприклад, грошей). При цьому правило про однорідність вимог поширюється на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення таких вимог. Отже допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо);

- строк виконання таких вимог має бути таким, що настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.

09.11.2020 відповідач звернувся до позивача з претензією про сплату штрафу за невиконання умов договору купівлі-продажу № 07/8 від 07.08.2020 щодо поставки товару неналежної якості. Претензію отримано позивачем 11.11.2020.

23.12.2020 відповідач звернувся до ФГ «Таврія» з заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог за договором купівлі-продажу № 07/8 від 07.08.2020 у розмірі 49 166,02 грн, внаслідок чого вважає, що заборгованість за договором купівлі – продажу № 07/8 від 07.08.2020 становить 61 420,94 грн.

Безспірність вимог, які зараховуються, а саме: відсутність між сторонами спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов`язань, є важливою умовою для зарахування вимог. Умова безспірності стосується саме вимог, які зараховуються, а не заяви про зарахування, яка є одностороннім правочином і не потребує згоди іншої сторони, якщо інше не встановлено законом або договором.

Наявність заперечень однієї сторони щодо зарахування не є перешкодою для зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою іншої сторони, відмова цієї сторони від прийняття заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог і проведення такого зарахування не має юридичного значення.

Суд не погоджується з позицією відповідача та вважає, що в даному випадку відсутнє зарахування зустрічних однорідних вимог, оскільки строк виконання вимог у розмірі 49 166,02 грн щодо сплати 10% штрафу від вартості неякісного товару не настав, та такий обов`язок встановлений моментом пред`явлення вимоги.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню за період з 22.08.2020 по 16.11.2020 в сумі 3825,89 грн.

Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.

Відповідно до п. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Позивачем заявлена вимога про стягнення 3825,89 грн пені за загальний період з 22.08.2020 по 16.11.2020, на підставі п. 6.6 договору, яким передбачено, що у випадку порушення термінів розрахунку за товар покупець сплачує пеню в розмірі 0,5% від вартості несвоєчасно оплаченого товару, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент простроченням кожен день прострочення.

Під час перевірки розрахунку пені судом встановлено, що позивачем невірно визначено початок періоду нарахування пені в розмірі 1482,39 грн за період з 22.08.2020 - 16.09.2020 на суму заборгованості – 173 896,16 грн. У вказаний період позивачем не враховано вимоги ч. 4 ст. 254 Цивільного кодексу України щодо закінчення строку, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Тобто за вказаний спірний період, з урахуванням того, що останній день строку припадає на вихідний, днем закінчення строку у вказаний період буде перший за ним робочий день, а відтак правильним періодом нарахування пені буде: 25.08.2020 - 16.09.2020 сума пені 1254,33 грн.

Судом здійснено перерахунок пені за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи “Законодавство”, відповідно до якого розмір пені, що підлягає задоволенню становить 3597,83 грн.

В частині стягнення 228,06 грн пені суд відмовляє в задоволенні позову.

Також позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних в розмірі 956,47 грн за період з 22.08.2020 по 16.11.2020 та інфляційні втрати в розмірі 1908,44 грн за період вересень, жовтень 2020 року.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні витрати пов`язані з інфляційними процесами в державі та за своєю природою є компенсацією за понесені збитки, завдані знеціненням грошових коштів, а три відсотки річних – є платою за користування коштами, які не були своєчасно сплачені боржником.

Під час перевірки розрахунку 3% річних судом встановлено, що позивачем невірно визначено початок періоду нарахування відсотків за період 22.08.2020 по 16.09.2020 на суми заборгованості – 370,60 грн. У вказаний період позивачем не враховано вимоги ч. 4 ст. 254 Цивільного кодексу України щодо закінчення строку, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Тобто за вказаний спірний період, з урахуванням того, що останній день строку припадає на вихідний, днем закінчення строку у вказаний період буде перший за ним робочий день, а відтак правильними періодом нарахування 3% річних буде: 25.08.2020 - 16.09.2020 у розмір 313,58 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних за період з 25.08.2020 по 16.11.2020 за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи “Законодавство”, виходячи з простроченої суми заборгованості, судом задовольняються вимоги в частині 899,45 грн.

Проаналізувавши розрахунок заявлених до стягнення з відповідача інфляційних нарахувань, суд приходить до висновку, що розрахунок виконано вірно, відтак вимога в частині стягнення 1908,44 грн інфляційних втрат підлягає задоволенню.

В частині стягнення 3% у розмірі 57,02 грн, суд відмовляє в задоволенні позову.

Крім того, відповідно до попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат позивач заявив про понесення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 15 846,96 грн, проте доказів на підтвердження понесення цих витрат суду не надано, тому суд не здійснює розподіл витрат на правничу допомогу.

Згідно з ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Частиною 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови від позову - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 73, 86, 233, 236, 238, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства “Агролідер Юг” (69069, м. Запоріжжя, вул. Доватора, буд. 61; ідентифікаційний код юридичної особи 40901193) на користь Фермерського господарства “Таврія” (71670, Запорізька область, Василівський район, с. Кам`янське, вул. Молодіжна, 44; ідентифікаційний код юридичної особи 22142918) суму основного боргу в розмірі 103 896,16 грн (сто три тисячі вісімсот дев`яносто шість гривень 16 коп.), пеню у розмірі 3597,83 грн (три тисячі п`ятсот дев`ятсот сім гривні 83 коп.), 3% річних у розмірі 899,45 грн (вісімсот дев`яносто дев`ять гривень 45 коп.), інфляційні витрати у розмірі 1908,44 грн (одна тисячі девятсот вісім гривень 44 коп.), судовий збір у розмірі 2079,49 грн (дві тисячі сімдесят дев`ять гривень 49 коп.). Видати наказ.

У задоволенні позову в частині стягнення пені у розмірі 228,06 грн та 3% річних у розмірі 57,02 грн, відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 08 лютого 2021 року.

Суддя І. С. Горохов