Рішення № 94726630, 09.02.2021, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09 лютого 2021 року Справа № 903/1/21

за позовом: Фізичної особи-підприємця Курила Василя Петровича, м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід Транс Ліс", м. Володимир-Волинський

про стягнення 184 110 грн. 93 коп.

Суддя Кравчук А. М.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

Встановив: 04.01.2021 на адресу суду надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця Курила Василя Петровича до Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід Транс Ліс" про стягнення 184 110 грн. 93 коп., в тому числі 170 000 грн. 00 коп. заборгованості за надані послуги, 14 110 грн. 93 коп. пені за період з 11.02.2020 по 11.08.2020 та судові витрати по сплаті судового збору 2 761 грн. 66 коп., 8 100 грн. 00 коп. на професійну правничу допомогу. Зазначає, що остаточний (фактичний) розрахунок понесених витрат на професійну правничу допомогу, та всі докази сплати послуг адвокату, буде подано протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

У клопотанні від 29.12.202 позивач просить про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними матеріалами.

Позовна заява обґрунтована неналежним виконанням відповідачем взятих на себе згідно договору про надання послуг №1/07/2-17 від 03.07.2017 зобов`язань по оплаті послуг.

Ухвалою суду від 05.01.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Запропоновано відповідачу подати суду в порядку статей 165, 178 Господарського процесуального кодексу України не пізніше п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову при їх наявності, одночасно копію відзиву надіслати позивачу, докази чого подати суду. У разі наявності заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження запропоновано відповідачу подати суду заяву із обґрунтуванням заперечень протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали, позивачу - протягом 5 днів з дня отримання відзиву. Запропоновано позивачу подати суду відповідь на відзив не пізніше 3-х днів з дня отримання відзиву з доказами надіслання відповідачу; відповідачу - заперечення на відповідь позивача протягом 3-х днів з дня отримання відповіді з доказами надіслання позивачу. Роз`яснено, що у разі наявності заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи відповідач має подати суду заяву із обґрунтуванням заперечень протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали, позивач - протягом 5 днів з дня отримання відзиву.

Ухвалу суду від 05.01.2021 позивач отримав 12.01.2021, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення № 4301039258069.

Ч. 5 ст. 176 ГПК України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому ст. 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої ст. 120 Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 ГПК України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Частинами 2, 4, 7 ст. 120 ГПК України передбачено, що суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

За приписами ч. 1 ст. 7 ЗУ "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців з Єдиного державного реєстру.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцем реєстрації відповідача ТзОВ "Захід Транс Ліс" є вул. Ганни Жежко 1, м. Володимир - Волинський, Волинська область.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 05.01.2020 направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на юридичну адресу відповідача. Така ж адреса зазначена у договорі поставки.

Однак, судова повістка повернута об`єктом поштового зв`язку з позначкою "адресат відсутній за вказаною адресою".

Пунктом 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 роз`яснено, що за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, і не повернуто підприємством зв`язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 ГПК України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі, а саме - 18.01.2021.

Крім того будучи обізнаним про наявність спору відповідач міг дізнатися про рух справи з офіційного сайту Судової влади та Єдиного державного реєстру судових рішень, який є відкритим.

Відзив відповідача, заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін на адресу суду не надходили. Строк для подачі відзиву по 02.02.2021.

Згідно ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог ч. 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи відсутність відзиву, закінчення строку на його подання, ст. 248 ГПК України щодо розгляду справи у спрощеному провадженні у розумні строки, призначення справи без повідомлення сторін, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов`язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, відсутність відзиву з відповідними вказівками на незгоду відповідача з будь-якою із обставин справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, що позбавляє відповідача відповідно до ч. 4 ст. 165 ГПК України заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів, не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та вважає за необхідне розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд, в с т а н о в и в:

03.07.2017 між позивачем та відповідачем укладений договір надання послуг № 1/07/2-17 (далі - договір) та 02.05.2018 додаткова угода № 2 до договору.

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з договору.

Між сторонами зобов`язання виникли з договору надання послуг № 1/07/2-17 від 03.07.2017.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ст. ст. 901, 903 ЦК України).

Згідно умов договору виконавець надає послуги з сушки деревини, а замовник сплачує за надані послуги згідно умов даного договору (п. 1.1.). Документ, який підтверджує надання послуг, є акт здачі - приймання робіт (надання послуг), який підписується сторонами та засвідчується печатками (п. 1.2.).

Загальна вартість даного договору визначається вартістю усіх послуг та складається з сум усіх актів здачі - приймання робіт (надання послуг), виданих та підписаних протягом дії даного договору (п. 3.1.).

Вартість наданих послуг становить 216,00грн. (230,00грн. з 02.05.2018) без ПДВ 1 за м2 (п. 3.2.)

Виконавець виставляє замовнику рахунок - фактуру на сплату наданих послуг. Замовник зобов`язаний сплачувати за надані послуги протягом 3 календарних днів з моменту надання послуг (п. 3.3.).

За несвоєчасний розрахунок замовник сплачує неустойку (пеню) в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день затримки платежу (п.п4.4.).

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє протягом року, а в частині проведення розрахунків за послуги до їх повного здійснення (п. 7.1.).

Якщо по закінченні терміну дії даного договору жодна із сторін не розірвала його, договір рахується продовженим на тих же умовах. Послідуюче продовження договору проводиться щорічно в такому ж порядку (п. 7.2.)

Докази про припинення чи зміну умов договору в матеріалах справи відсутні.

У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Позивачем за період з грудня 2019 року по січень 2020 року надано відповідачу послуги із сушки заготовки палетної в кількості 680 000 м.куб. на загальну суму 170 000 грн. 00 коп., що підтверджується актом № 1 здачі - прийняття робіт (наданих послуг) від 31.01.2020.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч. 2 ст. 530 ЦК України).

Проте відповідач свої зобов`язання по оплаті за надані послуги не виконав, у зв`язку з чим заборгованість за договором надання послуг №1/07/2-17 від 03.07.2017 складає 170 000 грн. 00 коп., підтверджена матеріалами справи, відповідачем не оспорена, підставна та підлягає до стягнення, оскільки згідно ст. 193 ГК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

10.02.2020 між ФОП Манько О. К. (первісний кредитор) та ФОП Курило В. П. (новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги № 1 від 10.02.2020, згідно п. 1.1 якого за цим договором первісний кредитор відступає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги, що належить первісному кредиторові, і стає кредитором за договором про надання послуг № 1/07/2017 від 03.07.2017, укладеним 03.07.2017 з первісним кредитором ТзОВ "Захід Транс Ліс", код ЄДРПОУ 39751961.

Сторони у п.п. 1.2, 1.3 договору погодили, що за цим договором новий кредитор одержує право (замість первісного кредитора) вимагати від боржника належного виконання зобов`язань за основним договором у сумі 170 000 грн. 00 коп. без ПДВ, без обмежень (застережень) щодо обсягу прав нового кредитора в частині нарахування пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами та інфляційних втрат на суму основного боргу за період після передачі права вимоги. Право вимоги первісного кредитора до боржника на суму 170 000 грн. 00 коп. без ПДВ за основним договором підтверджується Актом № 1 здачі - прийняття робіт (надання послуг) від 31.01.2020, який є невід`ємною частиною цього договору і передається первісним кредитором новому кредитору в момент підписання сторонами цього договору.

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором (п. 5.1 договору).

З огляду на правову природу укладеного між сторонами договору про відступлення права вимоги № 1 від 10.02.2020, який у розумінні статей 173, 174 Господарського кодексу України та статей 11, 509 Цивільного кодексу України є належною підставою для виникнення у його сторін кореспондуючих прав і обов`язків, спірні правовідносини регламентуються положеннями глави 47 Цивільного кодексу України.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч. 1 ст. 513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Положеннями ч. 1 ст. 516 ЦК України визначено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Згідно ч. 4 ст. 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 21.03.2018 року у справі № 910/2489/17, відступлення права вимоги (цесія) за суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором. Договір відступлення права вимоги може бути як безоплатним, та і оплатним.

Норми цивільного права не встановлюють суб`єктних обмежень як щодо договору купівлі-продажу права вимоги, так і до договору відступлення права вимоги, адже ці договори за своєю правовою суттю є цивільно-правовими зобов`язаннями сторін та не мають відношення до спеціальних галузей права, тож регулюються цивільним законодавством.

У разі ж якщо договором передбачено відступлення первісним кредитором права вимоги до боржника новому кредитору з обов`язком нового кредитора сплатити за це первісному кредитору відповідні грошові кошти, та не передбачено зворотного обов`язку первісного кредитора з оплати новому кредитору відповідної плати за надання грошових коштів взамін відступленої вимоги, то такий договір не може бути визнаний договором факторингу, а є за правовою природою оплатним договором відступлення права вимоги (цесії).

Виходячи з того, що правова природа договору визначається з огляду на його зміст, суд при його правовій оцінці повинен дослідити його умови, права та обов`язки сторін для визначення спрямованості як їх дій, так і настання певних правових наслідків.

За змістом правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 05.07.2017 у справі № 752/8842/14-ц та постанові Верховного Суду від 16.10.2018 у справі №914/2567/17, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. В справах про визнання недійсним договорів про відступлення права вимоги судам необхідно з`ясовувати обсяг та зміст прав, які переходять до нового кредитора та чи існують ці права на момент переходу.

В постанові Верховного Суду від 04.12.2018 у справі справі № 31/160(29/170(6/77-5/100) викладено правову позицію, згідно з якою, оцінюючи обсяг переданих прав, суд враховує загальновизнаний принцип приватного права "nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet", який означає, що ніхто не може передати більше прав, ніж має сам.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

В силу ч. 1, ч. 3 ст. 639 Цивільного кодексу України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

Договір про відступлення права вимоги № 1 від 10.02.2020 підписано представниками сторін та скріплено відтисками печаток господарюючих суб`єктів, на день розгляду є чинним, предметом судового розгляду щодо його недійсності не був.

Необхідні документи передані згідно акту прийому - передачі від 10.02.2020. Боржник повідомлений про відступлення права вимоги, що підтверджується його підписом на повідомленні від 10.02.2020.

Також відповідно до правової позиції, наведеної у постанові Верховного Суду від 13.03.2019 у справі № 905/635/18, у разі заміни кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора. При цьому такий спеціальний інструмент для заміни сторони у зобов`язанні, як відступлення права вимоги, може бути застосований лише відносно дійсного зобов`язання, тобто такого зобов`язання, яке існувало на момент переходу відповідного права від первісного кредитора.

Невиконання ТзОВ "Захід Транс Ліс" взятих на себе зобов`язань стало підставою для нарахування позивачем 14 110 грн. 93 коп. пені за період з 11.02.2020 по 11.08.2020 (включно) та подальшого звернення кредитора до суду з позовом про стягнення цих сум.

Направлена 09.11.2020 позивачем на адресу відповідача вимога погасити заборгованість в сумі 170 000 грн. 00 коп., отримана відповідачем 16.11.2020, що підтверджується відстеженням поштового відправлення № 4470242202423, залишена без відповіді та задоволення.

У відповідності із ст.ст. 610, 611, ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.ст. 230-232 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Згідно п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

У відповідності до ст.ст. 1, 3 ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За умовами договору (п. 4.4) за несвоєчасний розрахунок замовник сплачує неустойку (пеню) в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день затримки платежу.

Позивачем нараховано до стягнення пеню в сумі 14 110 грн. 93 коп. за період з 11.02.2020 по 11.08.2020.

Позивач при здійсненні нарахування пені вказує початок періоду з 11.02.2020, що є його правом. Однак, виходячи зі змісту ч. 6 ст. 232 ГК України, до стягнення підлягає 13 720 грн. 77 коп. пені за період з 11.02.2020 по 04.08.2020. В стягненні 390 грн. 16 коп. пені слід відмовити, так як позивачем нарахування здійснено за межами 6-ти місячного строку, визначеного ч. 6 ст. 232 ГК України.

Згідно п. 3.3. договору замовник зобов`язаний сплачувати за надані послуги протягом 3 календарних днів з моменту надання послуг. Роботи прийняті відповідачем 31.01.2020. Строк оплати - по 03.02.2020. Право нарахування пені виникло 04.03.2020.

Розрахунок пені, річних та інфляційних втрат перевірено судом за допомогою комплексної системи інформаційно-правового забезпечення "ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ" 9.1.3.

В силу положень ст. ст. 73 ГПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1, 3 ст. 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

За ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч.1 ст. 77 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 129 ГПК України у зв`язку з частковим задоволення позову, судовий збір покладається на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 232, 237, 238, 241, 247- 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід Транс Ліс" (44701, Волинська область, м. Володимир-Волинський, вулиця Ганни Жежко будинок 1, код ЄДРПОУ 39751961) на користь Фізичної особи-підприємця Курила Василя Петровича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

- 170 000 грн. 00 коп. заборгованості, 13 720 грн. 77 коп. пені, 2 755 грн. 81 коп. витрат по сплаті судового збору, а всього 186 476 грн. 58 коп. (сто вісімдесят шість тисяч чотириста сімдесят шість грн. 58 коп.).

3. В стягненні 390 грн. 16 коп. пені відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Суддя А. М. Кравчук