Вирок № 94725381, 08.02.2021, Уманський міськрайонний суд Черкаської області

Справа №705/609/21

1-кп/705/845/21

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 лютого 2021 року м. Умань

Уманський міськрайонний суд Черкаської області в складі судді Годік Л.С., з участю секретаря судового засідання Остропольської А.В., розглянувши у спрощеному провадженні без судового засідання кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020255100000122 від 27.11.2020 року, по обвинуваченню

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Дмитрушки Уманського району Черкаської області, українки, громадянки України, з неповною середньою освітою, одруженої, не працюючої, має на утриманні дітей - доньку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживаючої без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимої 14.08.2020 року Уманським міськрайонним судом за ч. 1 ст. 125 КК України до покарання у вигляді 100 годин громадських робіт,

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.2 ст.389 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 вчинила кримінальний проступок за таких встановлених досудовим розслідуванням обставин.

02.10.2020 року працівником Уманського міськрайонного відділу філії Державної установи «Центр пробації» ОСОБА_1 була ознайомлена з порядком та умовами відбування покарання, попереджена про кримінальну відповідальність за ухилення від відбування громадських робіт за ч. 2 ст. 389 КК України. За результатами бесіди засуджена надала підписку про ознайомлена з порядком та умовами відбування покарання та отримала направлення для відбування громадських робіт до Текучанського старостинського округу Ладижинської сільської ради Уманського району Черкаської області та зобов`язувалась приступити до відбування покарання починаючи з 06.10.2020 року. В подальшому згідно розпорядження Ладижинської сільської ради №194 від 05.10.2020 ОСОБА_1 в період з 06.10.2020 по 18.10.2020 відпрацювала на території Текучанського старостинського округу в с. Текуча Уманського району 32 години громадських робіт, а починаючи з 19.10.2020 по 29.01.2021 припинила відвідувати місця визначеного для відбування покарання та відпрацьовувати громадські роботи без поважних причин та умисно не відпрацювала 68 годин, тобто ухилилась від відбування покарання у виді громадських робіт.

Наведені вище обставини не оспорюються учасниками судового провадження.

Тобто, обвинувачена ОСОБА_1 вчинила кримінальний проступок, передбачений ч. 2 ст. 389 КК України – ухилення засудженого від відбування покарання у виді громадських робіт.

У обвинувальному акті прокурор зазначив клопотання, в якому просить розглянути обвинувальний акт у спрощеному порядку без проведення судового розгляду у судовому засіданні.

Також, до обвинувального акту додана заява обвинуваченої ОСОБА_1 , що складена в присутності захисника Підліснюка В.Ю., в якій ОСОБА_1 беззаперечно визнає свою винуватість у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.2 ст.389 КК України, згідна із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомленай з обмеженням права на апеляційне оскарження та на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду у судовому засіданні.

Приймаючи рішення про можливість судового розгляду обвинувального акту у спрощеному провадженні без судового засідання за відсутності учасників судового провадження, суд, згідно ч.2 ст.382 КПК України, врахував, що обвинувачена не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згідна з розглядом обвинувального акту в такому порядку.

Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, дійшов висновку, що під час розгляду обвинувального акту підтверджено факт скоєння ОСОБА_1 кримінального проступку, і дії обвинуваченої вірно кваліфіковані за ч.2 ст.389 КК України.

Обставиною, що згідно зі ст. 66 КК України пом`якшують покарання обвинуваченої, є її щире каяття.

Обставиною, що згідно зі ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченої, є рецидив злочинів.

При призначенні покарання обвинуваченій ОСОБА_1 суд враховує: ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення; особу обвинуваченої, яка за місцем проживання характеризується негативно, одружена, має на утриманні дітей - доньку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , офіційно не працевлаштована, на обліку в лікаря-нарколога, лікаря-психіатра не перебуває, наявність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Санкцією ч.2 ст.389 КК України передбачено покарання у вигляді арешту на строк до шести місяців або обмеження волі на строк до трьох років. Однак, відповідно до вимог ч.3 ст.60 КК України, арешт не застосовується до осіб віком до шістнадцяти років, вагітних жінок та до жінок, які мають дітей віком до семи років.

Відповідно до ч.3 ст.61 КК України, обмеження волі не застосовується до неповнолітніх, вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до чотирнадцяти років, до осіб, що досягли пенсійного віку, військовослужбовців строкової служби та до осіб з інвалідністю першої і другої групи.

Крім того, згідно ч. 1ст. 79 КК України у разі призначення покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі вагітним жінкам або жінкам, які мають дітей віком до семи років, крім засуджених до позбавлення волі на строк більше п`яти років за тяжкі і особливо тяжкі злочини, а також за корупційні злочини, суд може звільнити таких засуджених від відбування як основного, так і додаткового покарання з встановленням іспитового строку у межах строку, на який згідно з законом жінку може бути звільнено від роботи у зв`язку з вагітністю, пологами і до досягнення дитиною семирічного віку.

Відповідно до роз`яснення в п. 8Постанови №7 від 24 жовтня 2003 року Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання»суд не вправі перейти до більш м`якого виду покарання у випадках, коли санкцією закону, за яким засуджується особа, передбачено лише такі покарання, які з огляду на її вік чи стан не можуть бути до неї застосовані. В таких випадках суд, за наявності до того підстав, повинен закрити справу і звільнити особу від кримінальної відповідальності, або постановити обвинувальний вирок і звільнити засудженого від покарання.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що обвинувачена повинна понести покарання у вигляді обмеження волі, що передбачено санкцією ч.2 ст.389 КК України.

Та враховуючи, що ОСОБА_1 має двох малолітніх дітей, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , то в силу ст.79 КК України її необхідно звільнити від відбування покарання з випробуванням, з покладенням на неї обов`язків відповідно до вимог ст.76 КК України.

Запобіжний захід щодо обвинуваченої на стадії досудового розслідування не обирався і підстав для його обрання на даний час суд не вбачає.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

Цивільний позов у справі не заявлений.

На підставі наведеного вище, керуючись статтями 369-371, 373, 374, 381-382, 394 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , винуватою у пред`явленому їй обвинуваченні у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.2 ст. 389 КК України, та призначити їй покарання у виді 1 року обмеження волі.

На підставі ст. 79 КК України ОСОБА_1 звільнити від відбування покарання з випробуванням, встановивши їй іспитовий строк терміном один рік.

Покласти на ОСОБА_1 відповідно до вимог ст.76 КК України обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, навчання або роботи, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Міра запобіжного заходу обвинуваченій не обиралася.

Вирок набирає законної сили після закінчення встановленого строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

У відповідності до частини 1 статті 394 КПК України вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

В іншій частині вирок може бути оскаржений шляхом подання апеляційної скарги до Черкаського апеляційного суду через Уманський міськрайонний суд Черкаської області протягом тридцяти днів з дня отримання учасниками судового провадження копії вироку суду.

Копію вироку за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.

Головуючий суддя Леся Сергіївна Годік