Вирок № 94724112, 08.02.2021, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Провадження № 1-кп/643/207/21

Справа № 643/8436/18

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.02.2021 р. м.Харків

Московський районний суд м.Харкова у складі

головуючого судді Горбунової Я.М.,

при секретарі Сургай Я.С.,

за участю прокурора Сук І.В.,

представника потерпілого Бортнік Н.В.,

захисника Кузьміна Є.В.,

обвинуваченої ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Луганськ, українки, громадянки України, з вищою освітою, заміжньої, яка офіційно не працює у зв`язку із доглядом за дитиною інвалідом, раніше не судима, має на утриманні малолітню доньку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка є дитиною інвалідом, та неповнолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2

у вчиненні злочину, кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачується у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 190 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство) при наступних обставинах.

Згідно пред`явленого обвинувачення ОСОБА_1 відповідно до довідки від 28.10.2014 р. № 6343000650 про взяття на облік особи, перемішеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, 05.10.2014 року переїхала з тимчасово окупованої території з АДРЕСА_1 разом з донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та донькою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до нового місця мешкання за адресою: АДРЕСА_3 .

Після чого 20.05.2015 р. у денний час доби ОСОБА_1 звернулась до адміністративного приміщення Управління соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради, яке розташоване за адресою: м. Харків, вул. Гвардійців Широнінців, 38-Г, з письмовою заявою для призначення щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, право на отримання якої передбачено Постановою Кабінету міністрів України № 505 від 01.10.2014 р. «Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг». Переслідуючи корисливі мотиви, шляхом обману працівників вказаної установи, відповідальних за прийом документів, з метою отримання з державного бюджету грошових коштів, у вигляді щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та регіонів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, умисно, всупереч вимогам ст. 6 Порядку надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, який затверджений постановою Кабінетів міністрів України № 505 від 01.10.2014 р., не повідомила Управління соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради про наявність у її власності квартири АДРЕСА_2 , згідно договору купівлі-продажу №3876 від 20.08.2015 р., зареєстрованого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Кошель Т.В. Відомості зазначені в даній заяві мали суттєве значення при прийнятті рішення про призначення, нарахування та виплату їй вказаного виду грошової допомоги. Рішенням про призначення допомоги переміщеним особам на проживання від 28.04.2015 року останній призначено соціальну допомогу за період з 28.04.2015 року по 27.10.2015 року у розмірі 2210, 00 грн. щомісячно.

Згідно пред`явленого обвинувачення в послідуючому ОСОБА_1 , керуючись єдиним умислом, направленим на продовження незаконного отримання грошових коштів, 06.11.2015 р. у денний час доби звернулась до адміністративного приміщення Управління соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради, яке розташоване за адресою: м. Харків, вул. Гвардійців Широнінців, 38-Г, з письмовою заявою для призначення щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово - комунальних послуг, право на отримання якої передбачено Постановою Кабінету міністрів України № 505 від 01.10.2014 р. «Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг». Переслідуючи корисливі мотиви, шляхом обману працівників вказаної установи, відповідальних за прийом документів, з метою отримання з державного бюджету грошових коштів, у вигляді щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та регіонів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, умисно, всупереч вимогам ст. 6 Порядку надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, який затверджений постановою Кабінетів міністрів України № 505 від 01.10.2014 р., не зазначила в заяві для призначення вказаного виду допомоги відомостей про наявність у її власності квартири АДРЕСА_2 , згідно договору купівлі-продажу №3876 від 20.08.2015 р. зареєстрованого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Кошель Т.В., а саме в графі: «Інформація щодо наявності у будь-кого з членів сім`ї у володінні житлового приміщення, розташованого в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України та райони проведення антитерористичної операції», відповіла «ні». Відомості, зазначені в даній заяві мали суттєве значення при прийнятті рішення про призначення, нарахування та виплату йому вказаного виду грошової допомоги. Рішенням про призначення допомоги переміщеним особам на проживання від 18.11.2015 року останній призначено соціальну допомогу за період з 28.10.2015 року по 27.04.2016 року в розмірі 2210, 00 грн. щомісячно.

В подальшому, керуючись єдиним умислом, направленим на продовження незаконного отримання грошових коштів 05.05.2016 року у денний час доби ОСОБА_1 знову звернулась до адміністративного приміщення Управління соціального захисту населення Московського району Харківської міської ради, яке розташоване за адресою: м. Харків, вул. Гвардійців ШиронІнців, 38-Г, з письмовою заявою для призначення щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції для покриття витрат на проживання, в тому числі, на оплату житлово- комунальних послуг, в якій знову умисно не зазначила, в заяві для призначення вказаного виду допомоги відомостей про наявність у її власності квартири АДРЕСА_2 , згідно договору купівлі-продажу №3876 від 20.08.2015 р. зареєстрованого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Кошель І.В., а саме в графі: «Інформація щодо наявності у будь-кого з членів сім`ї у володінні житлового приміщення, розташованого в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України та райони проведення антитерористичної операції» з наданих відповідей «так» чи «ні», відповіла «ні». Відомості зазначені в даній заяві мали суттєве значення при прийняття рішення про призначення, нарахування та виплату їй вказаного виду грошової допомоги. Рішенням про призначення допомоги перемішеним особам на проживання від 02.06.2016 р. року останній призначено соціальну допомогу за період з 05.05.2016 року по 27.10.2016 року в розмірі 2210, 00 грн. щомісячно.

Рішенням про припинення допомоги переміщеним особам на проживання від 12.10.2016 р. ОСОБА_1 припинено виплату у зв`язку із виявленням уповноваженим органом подання недостовірної інформації згідно вимог п. 12 Порядку надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі па оплату житлово- комунальних послуг. Таким чином, на підставі вищевказаних заяв ОСОБА_1 було призначено та виплачено грошові кошти щомісячно в якості щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг за періоди: за період з 01.09.2015 року по 31.10.2016 року в розмірі 2210, 00 грн. щомісячно, а всього на загальну суму 30 433,84 грн.

У підписаних ОСОБА_1 заявах для призначення щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції для покриття витрат на проживання, в тому числі, на оплату житлово-комунальних послуг, зазначено про те, що подаючи їх, вона підтверджує достовірність наданої інформації.

Таким чином, ОСОБА_1 інкриміноване те, що вона своїм єдиним умислом, направленим на незаконне заволодіння грошовими коштами Державного бюджету України, шахрайським способом незаконно заволоділа в період з 01.09.2015 року по 31.10.2016 року коштами в якості щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, на загальну суму 30 433,84 грн.

Вказані дії обвинуваченої кваліфіковані за ч. 1 ст. 190 КК України, тобто заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство).

В судовому засіданні обвинувачена вину у інкримінованому їй злочині не визнала та пояснила суду, що вона не мала умислу на приховування факту придбання нового житла і ніколи не мала умислу на заволодіння державними грошима всупереч вимогам закону. Коли вона вперше подавала заяву про отримання допомоги, то квартиру ще не мала у власності, в подальшому при зверненні до УСЗН вона переписувала раніше зазначені данні у заявах автоматично, при цьому зазначала у кожній наступній заяві про зміну місця проживання та адресу нової квартири, яку придбала вже під перебування на обліку як внутрішньо переміщена особа, також вона надавала копію свого паспорту, де містилася інформація про реєстрацію за адресою нової квартири, між тим ніхто з працівників УСЗН не надавав їй відповідних роз`яснень щодо необхідності визначення даної квартири в іншій графі. Як тільки їй стало відомо про наявність порушень вона відразу почала відшкодовувати шкоду в добровільному порядку, яку на даний час сплатила повністю.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 показала, що працює у відділі по соціальному обслуговуванню, в її функціональні обов`язки входить ведення особових справ по тимчасово переміщеним особам. Перше звернення щодо призначення допомоги від ОСОБА_1 надійшло 01.10.2014 р., після чого надійшла заява ОСОБА_1 про зміну місця проживання та щодо призначення допомоги. Спочатку підписується статус внутрішньо переміщеної допомоги, не призначається допомога якщо є інше житло або гроші на депозитному рахунку більше визначеного законом мінімуму.

Крім зазначених доказів сторона обвинувачення посилається на наступні письмові докази, які надані в судовому засіданні:

- заяви ОСОБА_1 від 28.10.2014 р., 20.05.2015 р, 06.11.2015 р., 05.05.2016 р. про призначення (продовження) щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово - комунальних послуг (а.с.111, 113, 114 зворотня сторона-115,117 зворотня сторона);

- довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 28.10.2015 р. (а.с.114);

- рішення Управління соціального захисту населення Московського району Харківської міської ради від 04.11.2014 р. про призначення ОСОБА_1 допомоги на проживання, як переміщеним особам на склад сім`ї три особи з 28.10.2014 р. по 27.04.2015 р. в загальній сумі 2210 грн. (а.с.111 звор.);

- рішення Управління соціального захисту населення Московського району Харківської міської ради від 11.06.2015 р. про призначення ОСОБА_1 допомоги на проживання, як переміщеним особам на склад сім`ї три особи з 28.04.2015 р. по 27.10.2015 р. в загальній сумі 2210 грн. (а.с.113 звор.);

- рішення Управління соціального захисту населення Московського району Харківської міської ради від 18.11.2015 р. про призначення ОСОБА_1 допомоги на проживання, як переміщеним особам на склад сім`ї три особи з 28.10.2015 р. по 27.04.2016 р. в загальній сумі 2210 грн. (а.с.116);

- рішення Управління соціального захисту населення Московського району Харківської міської ради від 02.06.2016 р. про призначення ОСОБА_1 допомоги на проживання, як переміщеним особам на склад сім`ї три особи з 05.05.2016 р. по 27.10.2016 р. в загальній сумі 2210 грн. (а.с.118);

- рішення Управління соціального захисту населення Московського району Харківської міської ради від 12.10.2016 р. про припинення виплат ОСОБА_1 допомоги на проживання, як переміщеним особам на склад сім`ї три особи (а.с.118 звор.);

- заява ОСОБА_1 від 05.05.2018 р. із проханням перераховувати належні їй суми на поточний картковий рахунок (а.с.116 звор.);

- розпорядження Управління соціального захисту населення Московського району Харківської міської ради від 08.11.2017 р. від 22.03.2018 р. про надання листа про залишок переплати та дати останньої сплати боргу заявником на рахунок обласного центру (а.с.119, 124);

- листи Обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних допомог від 15.11.2017 р. та від 13.02.2018 р. про залишок переплати (а.с.120 зворот., 124),

- інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за №70061627 від 08.10.2016 року про належність квартири за адресою АДРЕСА_2 на праві приватної власності ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу №3876 від 20.08.2015 року (а.с. 125);

- квитанції про погашення ОСОБА_1 періодичними платежами переплачених сум адресної допомоги ( а.с.120-123, 124 зворот.).

Вивчивши та оцінивши докази, надані стороною обвинувачення, заслухавши покази самої обвинуваченої, суд приходить до висновків, що обставини обвинувачення, які викладені в обвинувальному акті, не знайшли свого об`єктивного підтвердження, вина обвинуваченої в інкримінованому їй злочині не доведена, в зв`язку з чим ОСОБА_1 підлягає виправданню з підстав, передбачених п.3 ч.1 ст. 373 КПК України.

Так, стаття 190 КК України передбачає відповідальність за заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою (шахрайство).

Відповідно до роз`яснень, наданих у Постанові Пленуму ВСУ № 10 від 06.11.2009 р., об`єктивна сторона шахрайства полягає у заволодінні майном або придбанні права на майно шляхом обману чи зловживання довірою. В результаті шахрайських дій потерпілий - власник, володілець, особа, у віданні або під охороною якої знаходиться майно, добровільно передає майно або право на майно винній особі. Способами вчинення шахрайства є: 1) обман; 2) зловживання довірою. Суб`єктивна сторона шахрайства характеризується прямим умислом і корисливим мотивом. За ознакою безпосередньої участі потерпілого у процесі незаконного вилучення майна, при цьому потерпілий переконаний у тому, що він розпоряджається майном за власною волею, у своїх інтересах або принаймні не на шкоду цим інтересам. Така його переконаність має бути результатом впливу на нього шахрая, а саме: введенням потерпілого в оману щодо правомірності передачі ним винному майна чи надання йому права на майно.

Обман як спосіб шахрайського заволодіння чужим майном чи придбання права на таке майно полягає у повідомленні потерпілому неправдивих відомостей або приховування певних відомостей, повідомлення яких мало б суттєве значення для поведінки потерпілого, з метою введення в оману потерпілого. Таким чином, обман може мати як активний (повідомлення потерпілому неправдивих відомостей про певні факти, обставини, події), так і пасивний (умисне замовчування юридично значимої інформації) характер. У другому випадку для наявності шахрайства необхідно встановити, що бездіяльність винного призвела до помилки потерпілого щодо обов`язковості або вигідності передачі майна (права на майно) шахраєві, була причиною добровільної передачі потерпілим майнових благ. Якщо особа заволодіває чужим майном, свідомо або несвідомо скориставшись чужою помилкою, виникненню якої вона не сприяла, вчинене не може визнаватися шахрайством.

Обман при шахрайстві застосовується винним з метою викликати у потерпілого впевненість про вигідність або обов`язковість передачі йому майна чи права на нього. Отже, обов`язковою умовою визнання обману ознакою об`єктивної сторони шахрайства є використання його для заволодіння майном чи придбання права на майно.

За встановлених в судовому засіданні обставин, суд вважає, що ОСОБА_1 не мала наміру та умислу на отримання незаконної грошової допомоги від держави. Так у заяві, яку вона подавала вперше 28.10.2014 р. про призначення допомоги вона не зазначила і не могла зазначити про наявність у неї іншого житла у власності так як такого житлового приміщення не мала, оскільки договір купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_2 був укладений нею лише 20.08.2015 р.

З цієї ж самої причини вона не зазначала та не могла зазначити про наявність житлового приміщення у її власності при написанні заяви про надання допомоги 20.05.2015 р., оскільки придбала житло лише 20.08.2015 р., тобто обвинувачення в тій частині, що 20.05.2015 р. ОСОБА_1 не повідомила про наявність у її власності квартири взагалі є необґрунтованим, оскільки не містить всіх ознак злочину, передбаченого ст. 190 КК України, бо на час подання такої заяви 20.05.2015 р. відсутній сам факт такої події, який би міг би підпадати під ознаки об`єктивної сторони даного злочину.

При написанні заяви про надання допомоги 06.11.2015 р. ОСОБА_1 у формулярі заяви зазначає місце фактичного проживання за адресою придбаного житлового приміщення, а саме, АДРЕСА_2 і власноручно пише у заяві, що раніше допомогу отримувала за адресою: АДРЕСА_3 і до матеріалів справи додається ксерокопія довідки від 28.10.2015 р. № 6343019260 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, на якій міститься також штамп про реєстрацію за адресою: АДРЕСА_2 .

На думку суду, особа, яка б мала умисел приховати та не повідомити дійсну інформацію про наявність у неї на праві власності іншого житла з метою заволодіння чужим майном не зазначала б у заяві адресу нового житлового приміщення, при цьому будучи попередженою під підпис в цій самій заяві про те, що інформація зазначена в заяві, а також документи, додані до неї, можуть бути перевірені органом соціального захисту населення для забезпечення цільового використання бюджетних коштів.

Зазначена ОСОБА_1 інформація про нове житлове приміщення не залишилася поза увагою органу, який приймає рішення про призначення допомоги, про що свідчить запис на самому рішенні від 18.11.2015 р. Так, у графі «вид перерахунку: продовження виплати» є запис « змінити адресу».

Сама заява про надання допомоги до Управління соціального захисту не є офіційним документом, яким надаються права або який звільняє від обов`язків, рішення про виплату, продовження виплати або відмову у виплаті приймає уповноважений на те державою орган - Управління соціального захисту населення Московського району Харківської міської ради. Орган державної влади, що призначив щомісячну адресну допомогу ОСОБА_1 не перевіряв даних, викладених останньою у заяві щодо існування чи відсутності у нього будь-якого нерухомого майна, що свідчить на думку суду про неналежне урядування, яке полягає тому, що коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб; принцип належного врядування, як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість; ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються; на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Зазначене посилання зроблене судом з урахуванням правових висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішенні від 20.10.2011 року по справі «Рисовський проти України».

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Також суд звертає увагу на те, що повноваження з проведення перевірки заяв обвинуваченого про отримання допомоги, належало саме управлінню соцзахисту, оскільки передбачені пунктом 10 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 року №505, згідно з яким уповноважені органи мають право перевіряти обґрунтованість видачі та достовірність документів, поданих для призначення грошової допомоги, а також здійснювати запити та безоплатно отримувати відомості від підприємств, установ та організацій усіх форм власності, необхідні для призначення грошової допомоги та контролю за правильністю її надання. Отже, вказане на переконання суду доводить, що вчасна (перед виплатою обвинуваченому адресної допомоги) та в належний спосіб здійснена перевірка управлінням соціального захисту населення районної державної адміністрації відомостей, зазначених обвинуваченим у заявах від 06.11.2015 р. та 05.05.2016 р., виключила б будь-яку виплату коштів, що свідчить про те, що дії ОСОБА_1 не можна вважати ефективними в аспекті успішного заволодіння чужим майном через те, що не було добросовісності з боку органу, який відповідає за розпорядження бюджетним коштами.

У цьому зв`язку слід зазначити, що відсутність на той час чіткого механізму перевірки державним органом наданих заявниками даних не є зоною відповідальності осіб, які звернулися за наданням держаної допомоги, особливо осіб, які постраждали від збройних конфліктів і вимушені змінити місце свого проживання та потребують додаткової допомоги і уважного ставлення до їх інтересів із боку держави.

Крім того, саме державою, визначений порядок відшкодування надмірно виплачених сум.

Згідно положень п. 11 Постанова Кабінету Міністрів України № 505 від 01.10.2014 р. «Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг», суми грошової допомоги, виплачені надміру внаслідок подання документів з недостовірними відомостями, повертаються уповноваженим представником сім`ї на вимогу уповноваженого органу. У разі відмови добровільного повернення надміру перерахованих сум грошової допомоги вони стягуються у судовому порядку.

При розгляді даної справи достовірно встановлено з доказів, наданих стороною обвинувачення, що ОСОБА_1 після встановлення факту надмірно виплачених сум і прийняття рішення 12.10.2016 р. про припинення виплат в добровільному порядку почала повертати надмір виплачені суми, які станом на 13.02.2018 р. були повністю нею сплачені, що вбачається з листа Обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних допомог від 13.02.2018 р. (а.с.124).

Тобто ОСОБА_1 сплатила всі зайво отримані нею кошти ще до внесення відомостей про злочин в ЄРДР. Зазначені відомості внесені в даний реєстр 06.06.2018 р., що вбачається з реєстру матеріалів досудового розслідування.

Також оцінуючи суб`єктивне ставлення особи до подій, які мали місце при заповнені заяви про надання допомоги, суд звертає увагу, що в даному випадку має місце невизначеність для юридично необізнаної особи термінів, які зазначені у бланку заяви про надання допомоги.

Так, у бланку заяви, яку заповнювала ОСОБА_1 06.11.2015 р., печатним текстом зазначено « в мене та у членів моєї сім`ї не має у володіння житлового приміщення…», в той час як у п.6 Постанова КМУ № 505 від 01.10.2014 р. визначено, що грошова допомога не призначається у разі, коли будь-хто із членів сім`ї має у власності житлове приміщення/частину житлового приміщення. В інших завах, які заповнювала ОСОБА_1 про надання допомоги, також є така визначеність.

Такі поняття як «власність» і «володіння» не є юридично тотожними поняттями і мають дещо різне юридичне значення, при укладенні договору купівлі-продажу квартири особа набуває у власність майно із правом володіння, але для юридично необізнаної людини це потребує роз`яснень, і така правова невизначеність може призвести до добросовісної помилки особи при реалізації своїх прав.

Між тим, жодний з наданих суду доказ не підтверджує факт того, що ОСОБА_1 були надані відповідні роз`яснення щодо правильності заповнення заяви про надання адресної допомоги.

В подальших заявах, за відсутності будь-яких роз`яснень вона продовжувала зазначати нову адресу фактичного проживання АДРЕСА_2 , але не зазначала про наявність даного житла у володінні.

Наведені у вироку докази, характер дій ОСОБА_1 свідчать про те, що вона, звернувшись за допомогою добросовісно помилялася щодо правомірності своїх дій, так як зазначила адресу свого нового житла, але не зазначила про наявність його у її володінні, при цьому вона також зазначила у заяві в якості єдиного місця проживання своїх дітей саме цю адресу, зазначивши, що раніше отримувала допомогу за іншою адресою, тому суд не має підстав вважати, що вона діяла з прямим умислом на заволодіння чужим майном шляхом обману, а тому в діях ОСОБА_1 відсутня суб`єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України.

Прокурором заявлений був цивільний позов, який він просить залишити без розгляду через погашення ОСОБА_1 суми надлишок виплачених коштів.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.369-374 КПК України,

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати невинуватою у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, та виправдати.

Цивільний позов прокурора залишити без розгляду.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга подається через суд, який ухвалив судове рішення, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя - Я.М.Горбунова