Рішення № 94724039, 08.02.2021, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/14011/16-ц

Повадження № 2/638/1264/21

РІШЕННЯ

Іменем України

08 лютого 2021 року м. Харків

Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Латки І.П.,

за участю секретаря судового засідання Комлєва Д.В.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідачі – ОСОБА_2 , приватний нотаріус Ємець Іван Олександрович,

третя особа – Акціонерне товариство «Альфа-Банк»,

розглянувши в загальному позовному провадженні у залі суду м. Харкова цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , державного реєстратора – приватного нотаріуса Ємця Івана Олександровича, третя особа – АТ «Альфа-Банк», про скасування рішення про державну реєстрацію права власності,

в с т а н о в и в:

У серпня 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 , державного реєстратора – приватного нотаріуса Ємця Івана Олександровича про скасування рішення про державну реєстрацію права власності, в обґрунтування якого зазначила, що 25 грудня 2006 року між нею та АКБ «Укрсоцбанк» укладений договір кредиту № 830/1-27/14-3/06-175, згідно з яким позивачка отримала від банку кредит у сумі розміром 47060,47 доларів США.

Зметою забезпечення виконання боргових зобов`язань позичальником перед банком за вказаним кредитним договором 25 грудня 2006 року між позивачкою та банком укладений іпотечний договір № 830/15-27/14-7/6-384, відповідно до якого позивачкою передано в іпотеку нерухоме майно (квартиру), розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

21 лютого 2008 року між позивачкою та АКБ «Укрсоцбанк» укладений договір про надання відновлювальної кредитної лінії № 830/27/14-4/12/8-091, згідною яким вона отримала від банку кредит у сумі 20300 доларів США.

3 метою забезпечення виконання боргових зобов`язань позичальником перед банком за кредитним договором 21 лютою 2008 року між позивачкою та банком укладений іпотечний договір № 830/27/4-14/48/8-069, відповідно до якого передано в іпотеку нерухоме майно (квартиру), розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

02 квітня 2015 року між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 були укладені договори про відступлення прав вимог за договорами кредиту № 830/1-27/14-3/06-175 від 25 грудня 2006 року та № 830/27/14-4/12/8-091 від 21 лютого 2008 року, та договори про відступлення прав за іпотечними договорами № 830/27/4-14/48/8-069 від 21 лютого 2008 року та № 830/15-27/14- 7/6-384 від 25 грудня 2006 року.

В листопаді позивачка отримала лист від ОСОБА_2 , в якому останній вимагав у 30-ти денний термін виконати боргові зобов`язання за кредитним договором та відшкодувати понесені додаткові матеріальні витрати.

01 грудня 2015 року позивачка надіслала ОСОБА_2 лист з проханням пред`явити докази виконання новим кредитором п.1.3 договору про відступлення прав вимог за договором кредиту № 830/1-27/14-3/06-175 від 25 грудня 2006 року та п. 1.3. договору про відступлення прав вимог за договором кредиту № 830/27/14-4/12/8-091 від 21 лютого 2008 року, а саме надати копію квитанції про сплату новим кредитором суми боргу позивачки.

Крім цього, листом від 01 грудня 2015 року позивачка повідомила приватного нотаріуса Ємець Івана Олександровича, що вона надіслала лист з проханням підтвердити, що виконання зобов`язання приймається належним кредитором.

11 березня 2016 року державним реєстратором - приватним нотаріусом Ємець Іваном Олександровичем проведено державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_2 , номер запису 13678922 від 11 березня 2016 року.

Позивачка вважає дії державного реєстратора неправомірними.

Позивачка просила суд визнати незаконними дії державного реєстратора - приватного нотаріуса Ємець Івана Олександровича; скасувати рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Ємець Івана Олександровича щодо проведення 11 березня 2016 року державної реєстрації права власності за ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_2 , номер запису 13678922 від 11 березня 2016 року; зобов`язати державного реєстратора - приватного нотаріуса Ємець Івана Олександровича внести до Державного реєстру прав на нерухоме майно запис про скасування державної реєстрації права власності за ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_2 , номер запису 13678922 від 11.03.2016 року; стягнути з державного реєстратора - приватного нотаріуса Ємець Івана Олександровича на користь ОСОБА_1 судові витрата.

У запереченні на позовну заяву приватний нотаріус Ємець Іван Олександрович зазначив, що у вимогі про порушення зобов`язання від 28 жовтня 2015 року міститься перелік договорів кредиту та угод про внесення змін до цих договорів, які визначають зобов`язання позивача з повернення взятих кредитних коштів, а також розмір заборгованості, що утворилась внаслідок їх невиконання. Зазначені відомості становлять зміст порушення, оскільки визначають підставу їх виникнення та загальний розмір заборгованості.

Крім того, приватний нотаріус Ємець Іван Олександрович посилається на те, що оскільки після 31 грудня 2014 року позивачка не сплачувала кошти за кредитним договором ні новому, ні старому кредитору, внаслідок чого утворилась заборгованість, тому оскаржуване рішення щодо реєстрації права власності за ОСОБА_2 як новим кредитором є правильним, оскільки неповідомлення позивача про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі і настання правових наслідків внаслідок невиконання цього обов`язку.

Також, приватний нотаріус Ємець Іван Олександрович вказує на те, що чинне законодавство не ставить законність прийнятого державним реєстратором рішення про державну реєстрацію прав в залежність від правових наслідків такої реєстрації.

У відзиві на позовну заяву ОСОБА_2 зазначив, що у повідомленні про порушення зобов`язання від 28 жовтня 2015 року та від 22 квітня 2016 року, яке він направив позивачці, зазначений перелік кредитних договорів та угод про внесення змін до цих договорів, які визначають зобов`язання позивача з повернення взятих кредитних коштів, а також розмір заборгованості, що утворилась внаслідок невиконання договорів кредиту. Вказані обставини повністю описують зміст порушених зобов`язань, оскільки було зазначено підставу їх виникнення та розмір заборгованості. У повідомленні зазначено вимогу про виконання боргових зобов`язань у 30-денний строк з дня отримання вимоги, а також повідомлення про стягнення предмету іпотеки шляхом його відчуження.

До того ж, відповідач зазначив, що повідомлення боржника, а також його згода не є обов`язковим при заміні кредитора у зобов`язанні. Крім того, внаслідок такої заміни боржник не звільняється від виконання зобов`язання.

Також, відповідача вказує на те, що у нього були всі підстави для набуття права власності на предмет іпотеки, ним було подано всі необхідні документи для проведення державної реєстрації, як того вимагає чинне законодавство, а тому у приватного нотаріуса не було підстав для прийняття іншого рішення.

Додатково ОСОБА_2 посилається на те, що ринкова вартість квартири, яка була визначена звітом про оцінку майнам від 21 червня 2016 року, є безпідставно завищеною.

У відповіді на відзив позивачка зазначила, що приватним нотаріусом посвідчені договори про відступлення прав за іпотечними договорами, де відбулась заміна кредитора у зобов`язанні щодо виконання позичальником умов кредитного договору між банківською установою та фізичною особою, яка не є фінансовою установою та не має права надавати фінансові послуги, що суперечить нормам цивільного законодавства.

В судовому засіданні позивачка та її представник підтримали позовну заяву, просили позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представники відповідачів заперечували проти позову, просили відмовити у позові в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено обставини того, що 25 грудня 2006 року між ОСОБА_1 та АКБ «Укрсоцбанк» укладений договір кредиту № 830/1-27/14-3/06-175, відповідно до якого позивачка отримала від банку кредит у сумі розміром 47060,47 доларів США.

3 метою забезпечення виконання боргових зобов`язань позичальником перед банком за кредитним договором 25 грудня 2006 року між позивачкою та АКБ «Укрсоцбанк» укладений іпотечний договір № 830/15-27/14-7/6-384, відповідно до якого позивачкою передано в іпотеку нерухоме майно (квартиру), розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1, а.с. 185-186).

21 лютого 2008 року між позивачкою та АКБ «Укрсоцбанк» укладений договір про надання відновлювальної кредитної лінії № 830/27/14-4/12/8-091, згідною яким вона отримала від банку кредит у сумі 20300 доларів США.

3 метою забезпечення виконання боргових зобов`язань позичальником перед банком за кредитним договором 21 лютою 2008 року між позивачкою та банком укладений іпотечний договір № 830/27/4-14/48/8-069, відповідно до якого передано в іпотеку нерухоме майно (квартиру), розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1, а.с. 193-195).

21 лютою 2008 року між позивачкою та банком укладений іпотечний договір № 830/27/4-14/48/8-069, відповідно до якого передано в іпотеку нерухоме майно (квартиру), розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 17-19).

02 квітня 2015 року між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 були укладені договори про відступлення прав вимог за договорами кредиту № 830/1-27/14-3/06-175 від 25 грудня 2006 року та № 830/27/14-4/12/8-091 від 21 лютого 2008 року, та договори про відступлення прав за іпотечними договорами № 830/27/4-14/48/8-069 від 21 лютого 2008 року та № 830/15-27/14- 7/6-384 від 25 грудня 2006 року (т. 1, а.с. 191-192, 197-198).

Листами від 22 квітня 2015 року та від 28 жовтня 2015 року, які отримані позивачкою, ОСОБА_2 вимагав у 30-ти денний термін виконати боргові зобов`язання за кредитним договором та відшкодувати понесені додаткові матеріальні витрати.

ОСОБА_1 01 грудня 2015 року надіслала ОСОБА_2 лист, в якому зазначено, що останнім не надано документів, які б свідчили про перехід до ОСОБА_2 прав вимоги первісного кредитора за кредитним договором № 830/1-27/14-3/06-175 від 25 грудня 2006 року до нового кредитора у відповідності до умов п.1.3 договору від 02 квітня 2015 року про відступлення прав вимог за договором кредиту № 830/1-27/14-3/06-175 від 25 грудня 2006 року (т. 1, а.с. 13).

11 березня 2016 року державним реєстратором - приватним нотаріусом Ємець Іваном Олександровичем проведено державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_2 , номер запису 13678922 від 11 березня 2016 року, про що свідчить Інформаційна довідка з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 17 березня 2016 року (т. 1, а.с. 6-8).

За змістом статей 15 та 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Зазначені правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17-ц (провадження № 14-144цс18).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У пункті 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 905/2260/17 зазначено, що «як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав».

Згідно з частинами першою та другою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до частини першої статті 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Тлумачення вказаних норм свідчить, що завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту. Схожий за змістом висновок зроблений в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19).

Позивачем заявлені вимоги про визнання незаконними дії державного реєстратора, скасування рішення державного реєстратора зобов`язання державного реєстратора внести до Державного реєстру прав на нерухоме майно запис про скасування державної реєстрації права власності.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у редакції, чинній на момент прийняття державним реєстратором рішення про державну реєстрацію права власності вказану на квартиру за ОСОБА_2 , державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Частиною другою статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, на час прийняття оскарженого рішення державним реєстратором,) унормовано порядок внесення записів до Державного реєстру прав, змін до них та їх скасування.

За змістом зазначеної норми у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав. У разі скасування судом документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав до 01 січня 2013 року, або скасування записів про державну реєстрацію прав, інформація про які відсутня в Державному реєстрі прав, запис про державну реєстрацію прав вноситься до Державного реєстру прав та скасовується.

Отже, право або інтерес позивача, який вважає себе власником нерухомого майна, може бути порушено внесенням до Державного реєстру прав відомостей про наявність права власності (користування) іншої особи.

При цьому рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру прав вичерпує свою дію.

Тому, належним (ефективним) способом захисту права або інтересу позивача у такому разі є не скасування рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав, а скасування запису про державну реєстрацію права власності (користування) (частина друга статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення державного реєстратора).

Такий висновок зроблено у постанові Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 725/4159/18.

Аналогічний висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16, від 04 вересня 2018 року у справі № 915/127/18, від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц, від 20 листопада 2019 року у справі № 802/1340/18-а.

Рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16, від 04 вересня 2018 року у справі № 915/127/18, від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц.

Отже, ефективним способом захисту права власності позивача у такому разі є не визнання незаконними дії державного реєстратора, скасування рішення державного реєстратора зобов`язання державного реєстратора внести до Державного реєстру прав на нерухоме майно запис про скасування державної реєстрації права власності, а скасування запису про проведену державну реєстрацію права на нерухоме майно (частина друга статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Ефективність захисту цивільного права залежить від характеру вимоги, що висувається до порушника та характеру правовідносин, які існують між позивачем і відповідачем.

Позовна вимога про визнання незаконним та скасування запису про державну реєстрацію права власності на нежитлове приміщення не може бути звернена до державного реєстратора, а звертається до особи, яка порушує право власності.

Подібних правових висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17.

Таким чином, ефективним способом захисту права власності позивача у такому разі є не визнання незаконними дії державного реєстратора, скасування рішення державного реєстратора зобов`язання державного реєстратора внести до Державного реєстру прав на нерухоме майно запис про скасування державної реєстрації права власності, а скасування запису про проведену державну реєстрацію права на нерухоме майно, тому позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , державного реєстратора – приватного нотаріуса Ємця Івана Олександровича, про скасування рішення про державну реєстрацію права власності не підлягають задоволенню.

З урахуванням того, що у задоволенні позову відмовлено, тому відсутні підстави для розподілу судових витрат.

Керуючись ст. 7, 10, 12, 13, 76, 81, 263-265, 273, 274, 279, 354 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , державного реєстратора – приватного нотаріуса Ємця Івана Олександровича, третя особа – АТ «Альфа-Банк», про скасування рішення про державну реєстрацію права власності, відмовити.

Із урахуванням пункту 15.5 Перехідних положень ЦПК України (в редакції, яка набрала чинності 15.12.2017) рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Дзержинський районний суд м. Харкова протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 09 лютого 2021 року.

Суддя І.П. Латка