Постанова № 9472235, 04.12.2009, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004, м.Харків, вул. Мар'їнська,18-Б-3

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Харків

04.12.2009 р. №2а-42598/09/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Зоркіної Ю.В.

при секретарі Смоляр Є.А.

за участю представників сторін:

позивача: Шинкарьова Н.В.

відповідача: Лимар Н.В., Лутай О.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія авангард торг" доХарківської митниці, 3-тя особа - Головне управління державного казначейства України в Харківській областіпро визнання неправомірним рішення та стягнення суми, -

встановив:

ТОВ “Компанія Авангард торг” (надалі позивач), звернулося до суду з адміністративним позовом до Харківської митниці (надалі відповідач), третя особа Головне управління державного казначейства України в Харківській області, в якому просить суд:

- скасувати рішення № 800000017/2009/002220/1, №800000017/2009/002219/1, №800000017/2009/002221/1, №800000017/2009/002222/1, №800000017/2009/002218/1 від 11.08.2009 року

- стягнути з держаного бюджету України на користь ТОВ “Компанія Авангард торг ” надлишково сплачену суму податків і зборів у розмірі 8340, 85 грн.

Позовні вимоги позивач обґрунтував наступним:

Згідно контракту № РL-450096365/09/04/02 від 09.04.2009 року на адресу позивача 10.08.2009 року надійшов товар крохмаль картопляний Супериор Стандарт не модифікований, виробництва РРS«РЕРЕЕС»в кількості 110,0 тон, за ціною 265євро за тону. Ціна товару погоджена та відображена в специфікації, яка є невідємною частиною вказаного контракту. При митному оформленні вантажу, позивачем надана митна декларація, в якій вказана митна вартість товару у відповідності до умов контракту. Проте, митними органом відмовлено в прийнятті митної декларації, митному оформленні та пропуску товару через митний кордон України. Причиною відмови в прийнятті декларації відповідачем вказано те, що заявлена в ВМД митна вартість товару не відповідає ціновій інформації, яка є у митниці відповідно до вартості ідентичних товарів, і на цій підставі здійснена митна оцінка за методом № 2. Вказане рішення позивач вважає неправомірним та таким, що підлягає скасуванню, з тих підстав, що відповідно до ст. 266 Митного Кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів є метод за ціною договору імпортованого товару. Якщо митна вартість не може бути визначена за методом № 1, застосовується послідовно кожний з наступних методів, визначених в ч. 1 ст. 266 Митного Кодексу України. У відповідності з ч. 3 ст. 267 Митного Кодексу України вказані умови, при яких застосування основного методу заборонено, і тільки при наявності однієї та / або декількох з цих умов надає право митному органу здійснювати визначення митної вартості на підставі наступного методу. Такої умови для застосування наступного методу оцінки митної вартості, яка зазначена відповідачем, а саме: “заявлена в ВМД митна вартість товару не відповідає ціновій інформації, яка є у митниці відносно вартості ідентичних товарів”у вказаній статті Митного Кодексу України немає, а тому немає підстав і права у митного органу для визначення митної вартості по методу № 2.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила позов задовольнити.

Представник Харківської митниці в судовому засіданні проти позову заперечував, надав письмові заперечення на позов, в яких зазначено, що згідно ч.ч. 2. 3 ст. 265 Митного Кодексу України, митний орган вправі впевнитись в достовірності або точності будь якої заяви, документа чим декларації, поданої до митного органу для цілей визначення митної вартості. Якщо митний орган дійде висновку, що визначена декларантом митна вартість нижче, ніж прямі витрати на виробництво цього товару, у тому числі сировини, матеріалів та/або комплектуючих, які входять до складу товару, митний орган має право зобовязати декларанта визначити митну вартість іншим способом, ніж він використав для її визначення. Митне оформлення товарів за заявленою митною вартістю здійснюється, якщо остання відповідає вартості, зазначеній у програмно інформаційному комплексі, згідно Наказу Державної митної служби України від 29.08.2000р. № 476 “Про впровадження дослідної експлуатації першої черги програмно інформаційного комплексу “Інформаційно пошукова система обробки та аналізу цінової інформації при визначенні митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України”.

10.08.2009 року до відділу контролю митної вартості та номенклатури були подані вантажні митні декларації № 800000004/9/428476, № 800000004/9/428477, № 800000004/9/428478, № 800000004/9/428480, № 800000004/9/428481 (далі ВМД). Декларант при митному оформленні товару застосував метод 1 визначення митної вартості товару, що ввезений на митну територію України, тобто за ціною договору щодо товарів, що імпортуються (вартість операції). Посадовою особою підрозділу ВКМВН, уповноваженою на виконання функцій з контролю за визначенням митної вартості, відповідно процедури, визначеної пп. 1 та 2 Постанови КМУ від 09.04.08р. № 339 “Про затвердження Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів” було проведено контроль правильності визначення бази оподаткування партії товару шляхом перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товарів, згідно з Порядком декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України та подання відомостей для її підтвердження, затвердженим ПКМУ від 20.12.06р. № 1766 та порівняння заявленого до митного оформлення вартісного рівня товару із рівнем митної вартості ідентичних товарів, митні оформлення яких вже здійснені, інформація про які міститься в базі митних оформлень Держмитслужби України (ПІК “Цінова інформація про визначенні митної вартості”ЄАІС ДМСУ) за кодами згідно УКТЗЕД та заявлено країною. У результаті такого аналізу було встановлено, що рівень митної вартості оцінюваного товару не тільки менше рівня митної вартості аналогічних товарів, що оформлюються іншими митницями по системі, а і значно менше рівня ідентичного товару, який ввозився раніше цим підприємством за тим же зовнішньоекономічним контрактом. В наслідок чого Харківською митницею здійснена консультація із декларантом та запропоновано останньому надати додаткові документи, які би пояснювали зменшення контрактної ціни з 300 євро до 265 євро у відповідності до п.8,9, 11 постанови КМУ від 20.12.2006 року №1766. Для пояснення зменшення вартості товару позивачем надано комерційну пропозицію виробника, після вивчення якої зясовано, що ціна 265 євро надається виробником за умови 100% попередньої оплати, якщо місячний обєм закупки становить 500 тон, а у випадку коли місячний обєм закупівлі складає 100 тон, ціна відповідно становить 280 євро за тону. Відповідно до наданих декларантом документів у серпні 2009 року позивачем здійснену закупівлю зазначеного товару у розмірі 110 тон. На підставі чого Харківською митницею прийняте рішення про необхідність коригування митної вартості товару за ціною договору щодо аналогічних товарів, які були оформлення рішеннями, що оскаржуються.

Представник третьої особи в судове засідання не прибув, проте надав заяву у якій зазначив, що до його повноважень не належить питання контролю за нарахуванням митних платежів, а тому просив розгляд справи проводити за його відсутності.

Суд, вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав:

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що 10.08.2009 року позивачем надано до Харківської митниці ВМД на товар 20400000/2008/006106 на товар крохмаль картопляний Супериор Стандарт на модифікований, що надійшов із Польщі по контракту від 09.04.2009 року № РL-450096365/09/04/02 від виробника РРS«РЕРЕЕС»С.А.

Митна вартість була визначена позивачем відповідно до ст.ст. 266, 267 Митного кодексу України за ціною договору. Відповідач не погодився із заявленою позивачем митною вартістю і здійснив самостійну митну оцінку вартості імпортованого товару по методу № 2 (метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) на підставі ст. ст. 90, 264-265, 267-268 Митного кодексу України, Постанови КМУ від 20.12.06р. № 1766 та від 09.04.08р. № 339.

Як підстава прийняття рішення про відмову у оформленні товару за ціною визначеною декларантом зазначено: заявлена у ВМД митна вартість товару не відповідає наявній у митного органу ціновій інформації щодо вартості ідентичних товарів, що оформлювались у інших регіонах України у час, наближений до митного оформлення та невідповідність вартості товару його ціні , що зазначена у Контракті та комерційній пропозиції виробника.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Статтею 11 Митного кодексу України встановлено, що митні органи, реалізуючи митну політику України, виконують, зокрема, завдання щодо здійснення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України.

Відповідно до статті 42 Митного кодексу України під час проведення митного контролю митні органи самостійно визначають форму та обсяг контролю, достатні для забезпечення додержання законодавства України з митної справи та міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку, контроль за дотриманням яких покладено на митні органи.

Відповідно до статті 70 Митного кодексу України метою митного оформлення є засвідчення відомостей, одержаних під час митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, та оформлення результатів такого контролю.

Згідно зі статтею 72 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається після подання митному органу митної декларації, а також усіх необхідних для здійснення митного контролю та оформлення документів, відомостей щодо товарів і транспортних засобів, які підлягають митному оформленню.

Згідно з статтею 81 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари і транспортні засоби, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Статтею 88 цього ж Кодексу на декларанта покладаються обов'язки: здійснювати декларування товарів і транспортних засобів відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом; на вимогу митного органу пред'явити товари і транспорті засоби для митного контролю і митного оформлення; надати митному органу передбачені законодавством документи івідомості, необхіднідля виконання митних процедур; сплатити податки і збори.

Базою (основою) оподаткування митними платежами є митна вартість товару. Митна вартість товару - це величина розрахункова. Порядок її розрахунку регламентований ст. ст. 259-273 Митного кодексу України.

Відповідно до статті 259 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які перемішуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно ст. 262 Митного кодексу України, митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товару через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.

Відповідно до ст. 266 МК України визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами:

1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

4) на основі віднімання вартості;

5) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

6) резервного.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). У випадку, якщо основний метод при визначенні митної вартості товару не можна використати, застосовується послідовно кожний із зазначених методів.

Позивач визначив митну вартість у сумі, яка дорівнює вартості товарів, визначеній умовами контракту. У відповідності до вимог ст. 266 Митного кодексу України, основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями ст. 267 цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 та 269 цього Кодексу. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо їх конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до вимог статей 268 та 269 цього Кодексу за основу може братися або ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не повязаному з продавцем покупцю відповідно до вимог ст.271, або обчислювана відповідно до вимог статті 272 цього Кодексу вартість товарів.

При цьому кожний наступний метод застосується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідач обґрунтовує незастосування першого методу визначення митної вартості тим, що заявлена у ВМД митна вартість товару не відповідає наявній у митного органу ціновій інформації щодо вартості ідентичних товарів, що оформлювались у інших регіонах України у час, наближений до митного оформлення та невідповідність вартості товару його ціні , що зазначена у Контракті та комерційній пропозиції виробника.

В судовому засіданні встановлено, що відповідно до п.13.2 Контракту «всякие изменения и дополнения к настоящему контракту составляются в письменной форме и подписываются уполномоченными на то представите лями сторон. Допускается заключение настоящего контракта, равно как и приложений к нему по факсимильной связи». 30.07.2009 року між позивачем та РРS«РЕРЕЕС»С.А. укладено додаткову угоду № 2 до контракту № РL-450096365/09/04/02 від 09.04.2009 року, відповідно до п.1 якого виробник товару зобовязується поставити позивачу товар у кількості 500 тон за ціною 265 євро за одну метрическую тону. На підтвердження чого позивачем надані комерційна пропозиція виробника від 30.07.2009 року, калькуляція вартості 1 тони крохмалю від виробника, інвойси, які наявні у матеріалах справи

Статтею 267 Митного Кодексу України чітко визначено перелік обставин, за яких можливий перехід до наступного (в даному випадку другому) методу визначення митної вартості товару.

Визначаючи метод № 2 для визначення митної вартості товару, митний орган використав дані, які містяться у “Цифровій інформації при визначені митної вартості”, тоді як згідно Наказу № 74 Державної митної служби України від 31.01.2007 року митний орган повинен був виходити з того, що за основу береться не тільки ціна ідентичного товару, але й продаж ідентичних товарів на тих самих же комерційних умовах та приблизно в тих же обємах. Як вбачається з матеріалів справи, митний орган в даному випадку не взяв до уваги особливостей комерційних умов по зазначеному Контракту, а тому суд приходить до висновку про те, що зазначені відповідачем підстави неможливості застосування першого методу є необґрунтованими.

Відповідно до ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем в судовому засіданні не доведено, що оскаржувані рішення були прийняті законно та обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач, приймаючи рішення про визначення митної вартості товарів та податкове повідомлення, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством, з метою, з якою це повноваження надане, але діяв не обґрунтовано, без урахування усіх обставин.

З урахуванням викладених обставин, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, враховуючи, що рішення приймається на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд дійшов висновку про необхідність стягнення сплаченого судового збору з держбюджету на користь позивача.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 35, 71, 94, 160, 161, 162, 163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія авангард торг"доХарківської митниці, 3-тя особа - Головне управління державного казначейства України в Харківській областіпро визнання неправомірним рішення та стягнення суми - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати рішення №800000017/2009/002220/1 від 11.08.2009 року, №800000017/2009/002221/1 від 11.08.2009 року, №800000017/2009/002219/1 від 11.08.2009 року, №800000017/2009/002222/1 від 11.08.2009 року, №800000017/2009/002218/1 від 11.08.2009 року.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія авангард торг" (61036, м.Харків, вул.Морозова, 6, п/р 26009801613101 в Ф ХРУ ВАТ "КБ Експобанк" м.Харків, МФО 351964, ІПН 348591120320, ЄДРПОУ 34859114) надлишково сплачені до державного бюджету суми податків і зборів (обов'язкових платежів) в розмірі 8340.85 грн. (вісім тисяч триста сорок гривень 85 копійок).

Стягнути з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія авангард торг" (61036, м.Харків, вул.Морозова, 6, п/р 26009801613101 в Ф ХРУ ВАТ "КБ Експобанк" м.Харків, МФО 351964, ІПН 348591120320, ЄДРПОУ 34859114) держмито в розмірі 87.00 грн. (вісімдесят сім гривень, 00 коп.).

Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня її проголошення та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У paзi подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

У повному обсязі постанова виготовлена 09.12.2009 року.

Суддя Ю.В.Зоркіна