Рішення № 94720709, 09.10.2020, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа № 199/6642/19

Провадження №2/760/1455/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2020 року Солом`янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді Кушнір С.І.,

за участю секретаря - Каліш С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна», треті особи: приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Лановенко Людмила Олегівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна, Акціонерне товариство «Дельта Банк», про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 13.08.2019 р. звернулась до суду із зазначеним позовом до ТОВ «Росвен Інвест Україна» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Свої вимоги мотивувала тим, що 05.12.2011 року між нею та ПАТ «Дельта Банк» був укладений договір № 007-03530-051211 про надання кредиту на кредитну карточку із строком дії кредитного ліміту один рік.

06 жовтня 2017 року між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Росвен Інвест Україна» був укладений договір про відступлення права вимоги за кредитними договорами № 31/К.

23 травня 2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С. вчинено виконавчий напис за № 11625, за яким було запропоновано звернути з неї стягнення на користь ТОВ «Росвен Інвест Україна» заборгованості за кредитним договором у сумі 24186,07 гривень.

На підставі виконавчого напису нотаріуса, приватним виконавцем Лановенко Л.О. винесена постанова про відкриття виконавчого провадження № 594299700, в рамках якого була винесена постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 16 липня 2019 року.

Зазначає, що про наявність не погашеної заборгованості за кредитним договором та про відкриття виконавчого провадження дізналась після надходження до Пенсійного фонду України постанови приватного виконавця про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 16 липня 2019 року. Дану постанова на її адресу не надходила. Також зазначила, що заборгованість за кредитним договором нею була погашена в повному обсязі більше трьох років тому. Після сплати останнього платежу за кредитним договором, ПАТ «Дельта Банк» не пред`являв до неї ніяких фінансових претензій.

Просить суд ухвалити рішення, яким визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Хари Н.С. від 23 травня 2019 року, зареєстрований у реєстрі за № 11625, про звернення стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Росвен Інвест Україна» заборгованості в сумі 24186,07 гривні.

Ухвалою судді Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 15.08.2019 р., цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна», треті особи: приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Лановенко Людмила Олегівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна, Акціонерне товариство «Дельта Банк», про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, - передано на розгляд до Солом`янського районного суду м. Києва за підсудністю.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 11.09.2019 р. зазначена справа передана в провадження судді Солом`янського районного суду м. Києва Кушнір С.І.

Ухвалою суду від 16.09.2019 р., прийнято до свого провадження та відкрито спрощене позовне провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна», треті особи: приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Лановенко Людмила Олегівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна, Акціонерне товариство «Дельта Банк», про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, та призначено судове засідання для розгляду справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 16 вересня 2019 року вирішено питання про витребування доказів у справі.

Ухвалою суду від 16 вересня 2019 року задоволено заяву позивача про забезпечення позову.

Позивач в судове засідання не з`явилась, про день, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином. Через канцелярію суду надіслала заяву про розгляд справи за її відсутності.

Представнк відповідач в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомив, будь-яких клопотань, письмових пояснень/відзиву щодо заявлених позовних вимог від відповідача до суду не надійшло.

Треті особи в судове засідання не з`явились, про розгляд справи повідомлялись належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомили, будь-яких клопотань, письмових пояснень/відзиву щодо заявлених позовних вимог до суду не надійшло.

Згідно вимог ст. 280 ЦПК України, якщо відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання та не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Виходячи з цього, суд, вважає за можливе ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних доказів.

Так, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Судом встановлено, що 05.12.2011 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Дельта Банк» був укладений договір № 007-03530-051211 про відкриття поточного рахунку з використанням платіжної картки та обслуговування платіжної картки із строком дії кредитного ліміту один рік.

06 жовтня 2017 року між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Росвен Інвест Україна» був укладений договір про відступлення права вимоги за кредитними договорами № 31/К.

23 травня 2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С. вчинено виконавчий напис за № 11625, за яким було стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Росвен Інвест Україна» заборгованость за кредитним договором у сумі 24186,07 гривень, в тому числі прострочена заборгованість за тілом кредиту в розмірі 16933,15 грн., проценти за користування кредитом - 7252,92 грн.

Позивач посилається на те, що розмір заборгованості не є безспірним, оскільки заборгованість за кредитним договором нею була погашена в повному обсязі більше трьох років тому. Після сплати останнього платежу за кредитним договором, ПАТ «Дельта Банк» не пред`являв до неї ніяких фінансових претензій.

Між сторонами виникли цивільно-правові відносини, які регулюються Цивільним кодексом України, Законом України «Про нотаріат», постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 №1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» (далі - Перелік), а також Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5 (далі - Порядок).

Згідно ст. 18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону України «Про нотаріат»). Таким актом є, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Відповідно до ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»).

Однак, характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками наданими стягувачем документами згідно з Переліком, за якими стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з Переліком, є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак, сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості, як такого.

Відповідно до п.п.1.1, 3.1, 3.2 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

Таким чином, в обов`язок нотаріуса входить перевірка безспірності боргу у боржника після надання стягувачем документів, що встановлюють прострочення зобов`язання. При наявності заперечень боржника нотаріус повинен оцінити його аргументи на предмет наявності ознаки безспірності відносно вимог кредитора. За відсутності ознаки безспірності нотаріус повинен відмовити у здійсненні виконавчого напису.

З урахуванням приписів ст.ст. 15, 16, 18 ЦК України, ст.ст. 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису, що зазначено в правовій позиції, викладеній у Постанові Верховного Суду України у справі №6-887цс17 від 05 липня 2017 року.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто, чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Під час розгляду справ такої категорії суд перевіряє право стягувача на вчинення вказаної дії, повноваження щодо вчинення нотаріальних дій нотаріуса та встановлює той факт, чи дійсно розмір заборгованості, що підлягає стягненню, у тому числі розмір процентів, неустойки (штрафу, пені), якщо такі належать до стягнення, відповідає сумі, вказаній у виконавчому документі, та залежно від встановленого ухвалює рішення про відмову чи задоволення позову.

Підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису (наприклад, неповідомлення боржника про вимогу кредитора), так і необґрунтованість вимог до боржника.

Викладене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду України, наведеними у постановах від 11.03.2015 у справі №6-141цс14, від 20.05.2015 у справі №6-158цс15, від 05.07.2017 у справі №6-887цс17 та в постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №320/8269/15-ц (провадження №14-83цс18), від 19.09.2018 року у справі № 207/1587/16 (провадження № 14-12559св18), від 27.03.2019 у справі №137/1666/16-ц (провадження №14-84цс19).

Частиною 4 статті 263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Водночас контекстний аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку, що безспірною заборгованістю є заборгованість боржника, яка виключає можливість спору з боку боржника щодо її розміру, строку, за який вона нарахована, тощо, а відтак, і документи, які підтверджують її безспірність і на підставі яких нотаріуси здійснюють виконавчі написи, мають бути однозначними, беззаперечними та підтверджувати наявність у боржника заборгованості перед кредитором саме у такому розмірі.

Згідно з п.п. 2.1 п.2 гл.16 розд.ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, в якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування й місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата й місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають стосунок до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (пп.2.2 п.2 гл.16 розд.ІІ порядку).

Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання здійснюється нотаріусом після спливу 30 днів з моменту надісланих повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень сторонам. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення (пп.2.3 п.2 гл.16 розд.ІІ порядку).

За змістом підпунктів 3.1-3.5 пункту 3 глави 16 розділу 2 Порядку, безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 №1172. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів.

Відповідно до п.2 Переліку, для одержання виконавчого напису по кредитним договорам, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Статтею 50 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії.

Аналіз вищенаведених правових норм дає підстави для таких висновків.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше.

У пункті 10 листа Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про узагальнення судової практики розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову в їх вчиненні» від 07.02.2014 роз`яснено, що однією з об`єктивних причин оскарження виконавчих написів є поверхневий підхід нотаріуса до вирішення питання про можливість вчинення виконавчого напису у кожному конкретному випадку. Поза увагою нотаріуса часто лишається те, що стягувачі, звертаючись за вчиненням виконавчого напису, необґрунтовано завищують суми своїх вимог, включаючи до їх складу всі санкції, комісії, винагороди, або звертаються про стягнення спірного боргу. Тому судами під час розгляду таких справ має бути враховано пред`явлені банками розрахунки заборгованості за кредитними договорами, суми, які зазначені у письмових вимогах та виконавчих написах нотаріусів, з`ясовано всі обставини у справі, зокрема чи є за боржником сума боргу.

23 травня 2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С. вчинено виконавчий напис за № 11625, за яким було стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Росвен Інвест Україна» заборгованость за кредитним договором у сумі 24186,07 гривень, в тому числі прострочена заборгованість за тілом кредиту в розмірі 16933,15 грн., проценти за користування кредитом - 7252,92 грн.

За вказаним виконавчим написом приватним виконавцем Лановенко Л.О. відкрито виконавче провадження №59429970.

Як вбачається з копії матеріалів нотаріальної справи, які були надані приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С. на вимогу позивача, ТОВ ТОВ «Росвен Інвест Україна», звертаючись до приватного нотаріуса за виконавчим написом, не надало підтвердження про отримання позивачем ОСОБА_1 вимоги про сплату боргу.

Також, із матеріалів нотаріальної справи вбачається, що ТОВ "Росвен Інвест Україна», надано нотаріусу розрахунок заборгованості боржника ОСОБА_1 із зазначенням сум заборгованості, однак із наданого рогзрахунку неможливо встановити наявність безспірної заборгованості, оскільки розрахунок не містить періоду нарахованих відсотків.

Крім того, за положеннями статей 1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Аналіз зазначених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Як вбачається з оспорюваного виконавчого напису нотаріуса, визначена відповідачем до стягнення заборгованість по нарахованих та несплачених процентах за користування позикою включає період з 26.01.2018 р. до 17.05.2019 р., який виходить за межі строку кредитування.

Оскільки після закінчення строку кредитування у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти, суд приходить обґрунтованого висновку, що заборгованість позивача. не є безспірною, відтак приватний нотаріус вчинив виконавчий напис без дотримання вимог законодавства про безспірність заборгованості.

Крім того, боржник повинен бути повідомлений не менш, ніж за 30 днів до вчинення виконавчого напису про порушення кредитних зобов`язань та мати змогу усунути допущені порушення чи оскаржити вимогу у судовому порядку. Якщо жодна із цих дій не виконана, заборгованість вважається безспірною.

Проте в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження отримання позивачем зазначеної вимоги, у зв`язку з чим останній був позбавлений можливості оспорити вимогу банку або ж виконати її, що не може свідчити про безспірність суми, пред`явленої до стягнення. Наявність одного лише факту направлення такої вимоги боржнику недостатньо для висновку про її безспірність.

Нотаріусом, в свою чергу, не було перевірено надіслання такої вимоги і отримання її позивачем, що унеможливило подання позивачем нотаріусу обґрунтованих заперечень щодо вчинення виконавчого напису або письмової згоди.

За умовами ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 13 ЦПК України обов`язок доказування покладається на сторони у справі.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладене, та приймаючи до уваги те, що з наявних в матеріалах справи письмових доказів, судом не встановлено факт отримання позивачем повідомлення-вимоги про наявність заборгованості, яка була надана нотаріусу для вчинення нотаріального напису, а також ту обставину, що відповідачем не подано до суду належних та достовірних доказів щодо спростування доводів позивача, що зазначена заборгованість не є безспірною, а тому вказані обставини дають суду підстави зробити висновок, що нотаріусом було вчинено виконавчий напис на підставі документів, що не свідчать про безспірність вимог ТОВ «Росвен Інвест Україна», щодо розміру заборгованості, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 .

З огляду на наведене, позов підлягає задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

З урахуванням задоволення позову, на підставі ст. 141 ЦПК України, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 768 гривень 40 копійок судового збору.

Керуючись статтями 15, 16, 18 ЦК України, статтями 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року №296/5, постановою Кабінету міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», статтями 4, 5, 12, 13, 76-81, 141, 206, 259, 263-265, 268, 273, 274-279, ч. 3 розділу ХІІ Прикінцеві положення ЦПК України ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна», треті особи: приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Лановенко Людмила Олегівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна, Акціонерне товариство «Дельта Банк», про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 23 травня 2019 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Наталією Станіславівною (м. Київ, вул. Січових Стрільців, 37-41, оф. 215), зареєстрований в реєстрі за №11625, яким звернуто стягнення з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна» (03126, м. Київ, бул. Вацлава Гавела, 6, код ЄДРПОУ 37616221) заборгованості в сумі 24186,07 гривень, що виникла за договором № 007-03530-051211 від 05.12.2011.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна» (03126, м. Київ, бул. Вацлава Гавела, 6, код ЄДРПОУ 37616221) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 768 гривень 40 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Кушнір С.І.