Рішення № 94712615, 01.02.2021, Київський районний суд м. Одеси

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ

______________________

Справа № 947/12620/20

Провадження № 2/947/1082/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.02.2021 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого - судді Петренка В.С.

за участю секретаря - Ратовської А.С.,

за участю сторін:

представник позивача - Черненко В.О., діючий на підставі ордеру та свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в м. Одесі цивільну справу за позовом

ОСОБА_1

до Акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк», ОСОБА_2 ,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Першого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса)

про зняття арешту та розшуку майна,

ВСТАНОВИВ:

19.05.2020 року ОСОБА_1 звернувся до Київського районного суду м. Одеси з позовною заявою до Першого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ОСОБА_2 , в якій просить суд зняти арешт та розшук, накладений Головним державним виконавцем Київського відділу державної виконавчої служби м. Одеса Головного територіального у управління юстиції в Одеській області Алієвим А.Т. за ВП № 51919434, з автомобіля марки RENAULT MASTER, 2000 р.в., д/н НОМЕР_1 , кузов НОМЕР_2 , а також cтягнути у солідарному порядку з відповідачів суму судових витрат у розмірі 840 гривень 80 копійок.

В обґрунтування заявленого позову позивач посилається на те, що Головним державним виконавцем Київського відділу державної виконавчої служби м. Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області Алієвим А.Т. було відкрито виконавче провадження №51919434 на підставі виконавчого листа №520/4065/14-ц від 05.05.2015 року, виданого Київським районним судом м. Одеси по справі про стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Креді Агріколь Банк» у розмірі 1 118 381 грн. 82 коп.

Позивач зазначає, що на підставі вищезазначеного виконавчого листа від 04.10.2016року виконавцем було винесено постанову про арешт та розшук майна боржника, а саме: автомобіля марки RENAULT MASTER, 2000 р.в., д/н НОМЕР_1 , кузов НОМЕР_2 , що міститься в Єдиному державному реєстру транспортних засобів у вигляді розшуку транспортного засобу, відповідно до відповіді Регіонального сервісного центру МВС в Одеській області №314/15- 102аз від 02.04.2020 року.

Позивач вказує, що з витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 27.10.2009р. за № 25123406 вбачається, що на даний автомобіль вже було накладено арешт на підставі договору позики б/н від 28.09.2009 року, укладеного між ним - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , тобто він - ОСОБА_1 є первинним заставодержателем відповідного рухомого майна.

У подальшому, як стверджує позивач, 06.02.2012 року Київським районним судом м. Одеси було ухвалено рішення по справі № 1512/2-7668/11 за його - ОСОБА_1 позовом до ОСОБА_2 про звернення стягнення та визнання права власності, відповідно до якого, за ним - ОСОБА_1 визнано право власності на транспортний засіб автомобіля марки RENAULT MASTER, 2000 р.в., д/н НОМЕР_1 , кузов НОМЕР_2 .

Таким чином, ОСОБА_1 вважає, що він є власником вищевказаного автомобіля на підставі рішення суду, а тому підстав для арешту його майна немає.

З урахуванням викладеного, ОСОБА_1 звернувся до суду з відповідним позовом про зняття арешту та розшуку майна.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено судді Київського районного суду м. Одеси Петренку В.С.

Ухвалою судді Київського районного суду м. Одеси Петренка В.С. від 20.05.2020 рокубуло прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по цивільній справі за позовною заявоюОСОБА_1 до Першого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ОСОБА_2 про зняття арешту та розшуку майна. Призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні.

09.06.2020 року від представника Першого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) до канцелярії суду надійшов відзив на позов, в якому представник Першого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

В обґрунтування наданого відзиву представник відповідача посилається на те, що в провадженні Першого Київського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області перебувало виконавче провадження № 51919434 по примусовому виконанню виконавчого листа № 520/4065/14-ц Київського районного суду м. Одеси від 05.05.2015 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Креді Агріколь Банк» грошової суми у розмірі 1 118 381,82 грн.

В ході проведення виконавчих дій, згідно відповіді Територіального сервісного центру №5141 Регіонального сервісного центру в Одеській області МВС України, було встановлено, що за боржником зареєстрований вантажний автомобіль RENAULT MASTER, 2000 р.в., д/н НОМЕР_1 .

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтею 40 Закону України «Про виконавче провадження» (№ 606-ХІV від 21.04.1999 із змінами), 04.10.2016 року державним виконавцем відділу винесено постанову про розшук майна боржника.

В ході проведення виконавчих дій по ВП № 51919434 постанова про арешт майна боржника державним виконавцем відділу не виносилась, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру транспортних засобів.

20.11.2017 року державним виконавцем відділу, керуючись п. 7 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VІІІ від 02.06.2016, по вищезазначеному виконавчому провадженню винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу.

При цьому, представник відповідача зазначає про те, що жодною нормою Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкцією з організації примусового

виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012

№ 512/5, не передбачено зняття розшуку з майна, тому керуючись принципами аналогії

права та зважаючи на те, що за своїм внутрішнім змістом «розшук» є обмеженням права

власності особи та громадянина, тому до норм про зняття розшуку з майна мають

застосовуватися правила та норми, які застосовуються для зняття арешту.

На теперішній час, як вказує представник відповідача, порядок зняття арешту з майна регулюється статтею 59 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIIІ, яка передбачає, що підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувана про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; підстави, передбачені пунктом 12 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону. У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Також представник відповідача зазначає про те, що позивач визначив коло осіб - учасників справи з порушеннями норм процесуального права, позивач не дотримався вимог процесуального закону, що регулює питання подання позову про виключення майна з-під арешту, оскільки даний позов про звільнення майна з-під арешту/розшуку він пред`явив до неналежного відповідача - Перший Київський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м, Одеса), а не пред`явив до обов`язкового належного відповідача, яким має бути кредитор, в інтересах якого накладено арешт на спірне майно.

Крім того, представник відповідача вказує, що позивачем не надано будь-яких належних і допустимих доказів того, що саме Перший Київський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) перешкоджає позивачу у здійсненні права приватної власності та порушує його права.

З урахуванням вищевикладеного, представник відповідача вважає, що Перший Київський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) є неналежним відповідачем по справі та у задоволенні позову до Першого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) повинно бути відмовлено.

26.06.2020 року від представника позивача - адвоката Черненка Валентина Олексійовича до канцелярії суду надійшло клопотання про заміну неналежного відповідача - Першого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) належним відповідачем - Акціонерним товариством «Креді Агріколь Банк», оскільки відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України від 03.06.2016 року № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» відповідачами в справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване, а в даному випадку, особою, в інтересах якої накладено арешт на майно є Акціонерне товариство «Креді Агріколь Банк».

Крім того, у наданому клопотанні представник позивача просить суд залучити Перший Київський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, оскільки відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України від 03.06.2016 року № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів, банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення (стаття 3 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV "Про виконавче провадження" (у редакції Закону України від 04 листопада 2010 року № 2677-VI).

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 02.07.2020 року було задоволено клопотання представника позивача - адвоката Черненка Валентина Олексійовича про заміну неналежного відповідача та залучення третьої особи. Замінено первісного відповідача - Перший Київський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) належним відповідачем - Акціонерним товариством «Креді Агріколь Банк». Залучено Перший Київський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

28.10.2020 року від представника відповідача - Акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» до канцелярії суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просить суд у задоволенні позову ОСОБА_1 про зняття арешту та розшуку з майна відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування наданого відзиву представник відповідача посилається на те, що позивач не надав доказів накладення арешту на спірний транспортний засіб, відповідно, не довів наявності арешту, при цьому, заявляє позовну вимогу про зняття арешту з майна.

Представник відповідача вказує, що позивач набув право власності на спірний транспортний засіб на підставі рішення Київського районного суду м. Одеси від 06.02.2012 року у справі №1512/2- 7668/11, разом з тим, позивачем не надається підтвердження проведення реєстрації права власності на транспортний засіб.

Однак, відповідно до частини першої статті 328, статті 334 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів. Право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 34 Закону України "Про дорожній рух" (у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) реєстрація транспортних засобів здійснюється відповідними підрозділами Міністерства внутрішніх справ України, а порядок установлюється Кабінетом Міністрів України.

Порядком державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року № 1388 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено обов`язок власників транспортних засобів та осіб, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представників, зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом 10 діб після придбання, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.

При цьому, саме по собі рішення суду, без реального зняття з реєстрації, перереєстрації транспортного засобу у вищезазначеному порядку не породжує правових наслідків у вигляді переходу права власності.

Аналогічного висновку, як зазначає представник відповідача, дійшов Верховний суд у постанові від 30 жовтня 2019 року у справі № 683/2694/16-ц, відповідно до якої право власності на транспортний засіб виникає лише з моменту його державної реєстрації, а не з моменту передачі автомобіля за договором купівлі-продажу.

Таким чином, представник відповідача вважає доводи позивача відносно того, що у нього виникло право власності позивача на автомобіль є безпідставними, оскільки така передача не була оформлена у встановленому законом порядку.

Крім того, представник відповідача вказує, що надана позивачем копія витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна №25123406 від 27.10.2009року не є належним доказом того, що він є первинним заставодержателем відповідного рухомого майна, оскільки відповідно до наданого витягу термін дії обтяження зазначено до 27.10.2014 року, тобто на момент винесення державним виконавцем постанови про розшук майна боржника термін запису про обтяження спірного майна сплив.

З огляду на викладене, представник відповідача вважає, що позовні вимоги є безпідставними та такими, щоне доведені належними та допустимими доказами.

Також представник відповідача зазначає, що оскільки постанову про оголошення у розшук майна боржника винесено 04.10.2016 року, а з позовом до суду ОСОБА_1 звернувся лише 26.06.2020 року, позивачем пред`явлено позов з пропущенням установленого законом строку на звернення з такими вимогами.

У судовому засіданні 01.02.2021 року представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача - Акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується його підписом на довідковому листі від 03.12.2020 року (а.с. 99), у судове засідання 01.02.2021 року не з`явився, про поважність причин відсутності суд не повідомив.

Відповідач - ОСОБА_2 про час та місце судових засідань повідомлявся належним чином шляхом надсилання судової ухвали та повісток на адресу, зазначену у позовній заяві, яка не змінювалася, про що свідчить довідка з відділу адресної довідкової роботи Головного управління державної міграційної служби України в Одеській області, у судові засідання не з`явився, про поважність причин відсутності не повідомив, відзив на позовну заяву не надав.

При цьому суд зазначає, що відповідно до п.2 ч.7 ст. 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Відповідно до п.3 ч.8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Приймаючи до уваги, що судові відправлення були повернуті поштою із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», суд вважає за можливе розглядати справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами.

Представник третьої особи - Першого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, у судове засідання 01.02.2021 року не з`явився, про поважність причин відсутності не повідомив.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши надані сторонами докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи, згідно витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 27.10.2009 року було зареєстровано обтяження: застава рухомого майна, підстава обтяження: договір позики, б/н, 29.09.2009, відомості про обмеження відчуження: заборонено відчужувати, обтяжувач: ОСОБА_1 , боржник - ОСОБА_2 . Термін дії: 27.10.2014 року (а.с. 12-14).

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 06.02.2012 року було задоволено позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на предмет застави внаслідок невиконання зобов`язання за договором позики. Визнано за ОСОБА_1 право власності на автобус «MASTER», 2000 р.в., д/н НОМЕР_1 , номер кузову НОМЕР_2 (а.с. 10-12).

Судовим розглядом також встановлено, що в провадженні Київського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області перебувало виконавче провадження ВП №51919434 по примусовому виконанню виконавчого листа № 520/4065/14-ц, виданого 05.05.2015 року Київським районним судом м. Одеси від про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Креді Агріколь Банк» грошової суми у розмірі 1 118 381,82 грн.

В ході проведення виконавчих дій, згідно відповіді Територіального сервісного центру №5141 Регіонального сервісного центру в Одеській області МВС України, було встановлено, що за боржником зареєстрований вантажний автомобіль RENAULT MASTER, 2000 р.в., д/н НОМЕР_1 .

04.10.2016 року головним державним виконавцем Київського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області було винесено постанову про розшук майна боржника, відповідно до якої, оголошено розшук майна боржника, а саме: автомобіль RENAULT MASTER, 2000 р.в., д/н НОМЕР_1 , що належить боржнику - ОСОБА_2 (а.с. 7).

20.11.2017 року державним виконавцем відділу, керуючись п. 7 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VІІІ від 02.06.2016, по вищезазначеному виконавчому провадженню винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу.

Разом з тим, згідно витягу з Єдиного державного реєстру транспортних засобів з відомостями щодо накладених обтяжень на автомобіль «RENAULT MASTER», номерний знак НОМЕР_1 , станом на 01.04.2020 року у Єдиному державному реєстрі транспортних засобів наявне обтяження: тип обтяження - розшук та/або затримання, ініціатор запису - Перший Київський ВДВС ОМУЮ, ВП №51919434 від 04.10.2016 року (а.с. 9).

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє користується, розпоряджається своїм майно на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

На підставі ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності, або обмежене в його здійснені лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Як роз`яснює п. 2 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України від 3.06.2016 року № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Позови на захист майнових прав малолітніх та неповнолітніх дітей боржника (засудженого) можуть бути пред`явлені їхніми законними представниками, а у випадках, встановлених законом, органами та особами, яким надано право захищати права, свободи чи інтереси інших осіб (статті 3, 45 ЦПК). Відповідачами в справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів, банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення (стаття 3 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV "Про виконавче провадження" (у редакції Закону України від 04 листопада 2010 року № 2677-VI) (далі - Закон про виконавче провадження).

Звертаючись до суду із позовом, позивач ставить перед судом вимоги про зняття арешту та розшуку майна, що належить йому, оскільки накладення арешту на майно порушує його права, як власника, захист якого передбачено ст.ст. 319, 321, 391 ЦК України.

Відповідно до ч.ч. 1,5 ст. 53 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець має право звернути стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, а також на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб. За ухилення від виконання розпоряджень виконавця особа, в якої перебуває майно боржника, несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення

У відповідності до ч. 1 ст. 59 Закону України Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Згідно ч.1 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження» державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно п. 6 ч. 3 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Пунктом 2 Порядку тимчасового затримання та зберігання транспортних засобів на спеціальних майданчиках і стоянках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008р. №1102, тимчасове затримання транспортного засобу здійснюється також у разі виявлення транспортного засобу боржника, оголошеного в розшук відповідно до статті 36 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ст.36 Закону України «Про виконавче провадження» у разі необхідності розшуку транспортного засобу боржника виконавець виносить постанову про такий розшук, яка є обов`язковою для виконання поліцією. Тимчасове затримання та зберігання поліцією на спеціальних майданчиках чи стоянці виявленого за результатами розшуку транспортного засобу боржника здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Як було зазначено вище, рішенням Київського районного суду м. Одеси від 06.02.2012 року було визнано за ОСОБА_1 право власності на автобус «MASTER», 2000 р.в., д/н НОМЕР_1 , номер кузову НОМЕР_2 .

Разом з тим, законодавцем у змісті Закону України «Про дорожній рух» і Порядком державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року № 1388, унормована державна реєстрація транспортних засобів.

Згідно з положеннями ст. 34 Закону України «Про дорожній рух» державній реєстрації та обліку підлягають призначені до експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування автомобілі та інші засоби транспорту. Власники транспортних засобів зобов`язані зареєструвати їх протягом десяти днів після придбання, одержання або виникнення підстав, що потребують внесення змін у реєстраційні документи, в органах внутрішніх справ України.

Аналогічні вимоги викладені у п. 7 Порядку № 1388, обов`язок власників транспортних засобів та осіб, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представників, зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом 10 діб після придбання, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.

При цьому, рішення суду про визнання права власності, без реального зняття з реєстрації, перереєстрації транспортного засобу у вищезазначеному порядку, не породжує правових наслідків у вигляді переходу права власності.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30 жовтня 2019 року у справі № 683/2694/16-ц,

Докази на підтвердження того, що позивач є власником або особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику відсутні та спростовуються вищевикладеним.

Таким чином, спірний автомобіль у власність позивача не переходив, оскільки така передача не була оформлена у встановленому законом порядку, у зв`язку з чим, відповідно до статті 59 Закону України "Про виконавче провадження", відсутні підстави для зняття з нього арешту.

Крім того, надана позивачем копія витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна №25123406 від 27.10.2009 року не є належним доказом того, що позивач є первинним заставодержателем відповідного рухомого майна, оскільки відповідно до наданого витягу термін дії обтяження зазначено до 27.10.2014 року, тобто на момент винесення державним виконавцем постанови про розшук майна боржника - 04.10.2016 року термін запису про обтяження спірного майна сплив.

Також суд зазначає, що постановою головного державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області від 04.10.2016 року було оголошено розшук майна боржника, а саме: автомобіль RENAULT MASTER, 2000 р.в., д/н НОМЕР_1 , що належить боржнику - ОСОБА_2 , постанова про арешт майна боржника державним виконавцем не приймалась.

Статтею 59 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; підстави, передбачені пунктом 12 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону. У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Вимоги ч. 3 ст. 12 ЦПК України передбачають, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши належні та допустимі докази відповідно до вимог ст.ст. 76-81 ЦПК України.

При ухваленні рішення суд бере до уваги, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при рівності прав щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Враховуючи принцип безпосередності судового розгляду цивільних справ, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в тому судовому засіданні, в якому ухвалюється рішення.

Суд оцінює докази відповідно до вимог статей 77, 78, ч. 3 ст. 82 ЦПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть вважатися встановленими в цивільній справі, якщо такі засоби доказування відсутні. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

При цьому, згідно із статтею 81 ЦПК України, обов`язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень.

Недоведеність обставин, на наявності яких наполягає позивач - є підставою для відмови у позові; а у разі, якщо на тому наполягає відповідач для відхилення його заперечень проти позову, а, відповідно, для задоволення вимог позивача.

Разом з тим, доказів того, що на автомобіль RENAULT MASTER, 2000 р.в., д/н НОМЕР_1 , було накладено саме арешт, позивачем надано не було.

Крім того, суд не є тим органом, який оголошує у розшук або знімає розшук з рухомого майна в межах процедури виконавчого провадження, а вимог про зобов`язання відповідний орган скасувати розшук рухомого майна заявлено не було.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк», ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Першого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про зняття арешту та розшуку майна,задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, у зв`язку з відмовою у позові, судові витрати позивачу не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 141, 258, 259, 263-265, 267, 268, 274-279 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк», ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Першого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про зняття арешту та розшуку майна - залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Повний текст рішення складено 05.02.2021 року.

Суддя Петренко В. С.