Рішення № 94708171, 29.01.2021, Сіверськодонецький міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Сєверодонецький міський суд Луганської області)

Справа № 428/1091/20

Провадження №2/428/242/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2021 року Сєвєродонецький міський суд

Луганської області в складі:

головуючого судді Юзефовича І.О.

при секретарі Продченко О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Сєвєродонецька цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитна установа «Європейська кредитна група» м. Київ про визнання недійсним індивідуальної частини договору про надання фінансового кредиту та стягнення моральної шкоди у розмірі 5000грн.,-

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитна установа «Європейська кредитна група» м. Київ про визнання недійсним індивідуальної частини договору про надання фінансового кредиту та стягнення моральної шкоди у розмірі 5000грн., мотивуючи вимоги тим, що 19.11.2019р. між позивачем ОСОБА_1 та ТОВ «Кредитна установа «Європейська кредитна група» м. Київ укладена Індивідуальна частина договору про надання фінансового кредиту №3500006005/426268, який було укладено шляхом заповнення заявки на сайті відповідача. На час укладення договору, позивач не отримала від відповідача свого екземпляру, а тому такий договір не створює жодних правових наслідків. Натомість, приблизно 21.12.2019р. позивачем було здійснено часткове погашення кредиту у розмірі 1900грн. на рахунок відповідача шляхом перерахування з особистого кабінету, однак, відповідач вказану суму спрямував на погашення лише пені, а сума основної заборгованості та відсотків залишилась незмінною. В момент укладення договору позивач з ним не ознайомлювалась та вже після того, коли не змогла вчасно повернути кредит почала отримувати телефонні дзвінки від відповідача і тільки тоді ознайомилася з умовами договору, який розміщено на сайті відповідача. Так, у відповідності до п.1.1 Договору відповідач надав позивачу фінансовий кредит в розмірі 6000грн., а позивач зобов`язувався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених договором. Відповідно до п.1.2 укладеного між сторонами договору кредит надавався строком на 30 днів, тобто до 18.12.2019р. Умовами договору (п.1.3.) передбачено, що за користування кредитом позивач зобов`язана сплатити на користь відповідача 693,5% річних від суми кредиту в розрахунку 1,9% на добу. Тип процентної ставки - фіксована. Відповідачем не було надано позивачу всієї інформації про умови надання кредиту, а також не було надано позивачу підтвердження укладення договору після його укладення, у позивача було мало часу для ознайомлення з умовами договору для того, щоб прийняти зважене рішення. Права позивача порушені, так як відповідачем не дотримані всі вимоги Закону України «Про захист прав споживачів». Відповідачем було порушено порядок укладання договору на відстані, оскільки останній був зобов`язаний надати позивачу другий екземпляр договору. Тому, позивач ОСОБА_1 звернулася з позовом до суду та просить визнати недійсними п.1.3, 2.3, 2.4, 5.2, 4.3 Індивідуальної частини договору про надання фінансового кредиту №3500006005/426268 від 19.11.2019р., укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Кредитна установа «Європейська кредитна група» м. Київ; стягнути з ТОВ «Кредитна установа «Європейська кредитна група» м. Київ на користь ОСОБА_1 5000грн. у відшкодування моральної шкоди.

16.03.2020р. до Сєвєродонецького міського суду Луганської області надійшов відзив відповідача на позовну заяву, який мотивовано тим, що в момент, коли позивач заповнила заяву з метою отримання кредитних коштів, вона автоматично прийняла пропозицію (оферту) відповідача та приєдналася до умов публічного договору щодо правил оформлення та видачі кредитних коштів. Клієнт обирає персональний логін та пароль для входу в особистий кабінет. При підписанні документів на телефонний номер клієнта направляється повідомлення з одноразовим ідентифікатором у вигляді коду, який клієнт зобов`язаний ввести на веб - сторінці (далі - електронний підпис одноразовим ідентифікатором). Електронний підпис одноразовим ідентифікатором як аналог власноручного підпису є підтвердженням особи клієнта. Сторони домовилися, що всі документи щодо надання кредиту підписуються клієнтом з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Тобто, твердження позивача про неотримання копії Індивідуальної частини договору про надання фінансового кредиту є хибним, оскільки копію було одразу ж відправлено до особистого кабінету позивача, що безпосередньо підтверджується і тим, що до своєї позовної заяви позивач додає копію договору. Саме позивач ініціював укладення такого договору, оформивши заявку на сайті товариства, підписавши договір з використанням аналогового підпису. У своїй позовній заяві позивач говорить про те, що він таки ознайомився з умовами укладеного договору вже після того, як уклав договір та отримав грошові кошти за допомогою сайту відповідача на якому розміщено договір оферти та примірник договору. У зв`язку з чим, виникає питання, що заважало позивачу ознайомитися з умовами договору за допомогою розміщеної інформації на сайті відповідача до укладення договору та отримання грошових коштів. Так, на сторінці відповідача розміщена інформація, зокрема про підприємство, скановані копії правовстановлюючих документів, фінансові звіти про діяльність підприємства та пропозиції (оферти) щодо видачі кредитів з правилами їх отримання та повернення. Розміщена інформація на сайті відповідача є абсолютно відкритою для невизначеного кола осіб, будь-хто має можливість ознайомитися з умовами кредитування та перш ніж заповнювати заявку на отримання кредитних коштів, не лише ознайомитися з Публічною пропозицією (офертою) та самим договором, отримати відповідну консультацію за допомогою онлайн - чату або за номерами телефонів, що вказані на сайті. Договір та публічна пропозиція (оферта) розміщені на сайті відповідача містять абсолютно всі умови кредитування, зокрема інформацію про те, що за користування кредитом клієнт сплачує товариству 693,5% річних від суми кредиту в розрахунку 1,9% на добу. Тип процентної ставки - фіксована. Договір було укладено відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію». Позивач заповнив заявку з метою отримання кредитних коштів, прийняв пропозицію (оферту) та приєднався до умов публічного договору щодо правил оформлення та видачі кредитних коштів. А отже, між позивачем та відповідачем склались договірні правовідносини. Крім цього, зазначає, що позивач отримав кредитні кошти 19.11.2019р. строком користування на 30 днів до 18.12.2019р. в розмірі 6000грн., але станом на сьогодні, погашення заборгованості в обумовленні строки не здійснено. Замість цього, позивач оскаржує кредитний договір. Таким чином, саме позивач порушив умови укладеного договору, а отже саме до позивача повинні бути застосовані правові наслідки такого порушення. Разом з цим, позивач не надає жодного доказу того, що невиконання умов укладеного кредитного договору викликано тяжкими для позивача обставинами та взагалі не підтверджено те, що позивач зазнав будь-якої моральної шкоди від дій відповідача, ані те, що моральна шкода оцінюється саме у розмірі 5000грн. У матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували доводи позивача, у зв`язку із чим позовні вимоги позивача є безпідставними, необґрунтованими та таким, що не підлягають задоволенню.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце розгляду була повідомлена належним чином, надала заяву, в якій зазначила прохання про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала.

Представник позивача ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду був повідомлений належним чином, надав до суду заяву в якій зазначив про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача Ховряк В.М. у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, у задоволенні позову просив відмовити у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 19.11.2019року між ОСОБА_1 та ТОВ «Кредитна установа «Європейська кредитна група» укладено Договір про надання фінансового кредиту №3500006005/426268 (далі - Договір) (а.с. 11-13,). Як вбачається з умов цього договору, позивачу було надано кредитні кошти у розмірі 6000 грн. на строк 30 днів, тобто до 18.12.2019 року, зі сплатою 693,5 % річних від суми кредиту в розрахунку 1,9% на добу, тип процентної ставки - фіксована. Відповідно до п.1.4 Договору, кредит надається Клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної Клієнтом. Згідно з п.1.5. цього договору датою укладення цього договору вважається дата перерахування грошових коштів на банківський рахунок Клієнта. Відповідно до п.1.6 невід`ємною частиною цього Договору є Публічна пропозиція (оферта) товариства на укладення договору про надання фінансового кредиту за допомогою електронних засобів, яка розміщена на сайті Товариства https://www.eurogroshi.com.ua/. Відповідно до п.2.1 Договору сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюватимуться згідно з Графіком розрахунків, який є невід`ємною частиною цього договору. Згідно графіку розрахунків до договору про надання фінансового кредиту №3500006005/426268 (додаток №1 до договору), сукупна вартість кредиту позичальника з урахуванням процентної ставки за кредитом складає 6000грн. Матеріалами справи встановлено, а сторонами не оспорюється, що позивач отримала кредитні кошти 19.11.2019р. в розмірі 6000грн.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України.

Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).

Частиною 2 ст.1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).

Судом встановлено, що 19.11.2019р. між ТОВ «Кредитна установа «Європейська кредитна група» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансового кредиту №3500006005/426268 шляхом ідентифікації позичальника та використання ним електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором, за яким ОСОБА_1 отримала фінансовий кредит у розмірі 6000грн. та зобов`язалася повернути кредит та проценти за користування кредитом у строк до 18.12.2019р. У договорі визначено процентну ставку за користування кредитом, сукупну вартість кредиту, порядок його повернення та порядок нарахування процентів та сплати заборгованості за договором. Також у договорі сторонами закріплено розмір пені та порядок її нарахування. Згідно з пунктом 6.8 кредитного договору підписанням цього Договору Клієнт підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись Правил надання грошових коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту Товариства. Згідно з п.1.6 оспорюваного кредитного договору, невід`ємною частиною цього Договору є Публічна пропозиція (оферта) товариства на укладення договору про надання фінансового кредиту за допомогою електронних засобів, яка розміщена на сайті Товариства https://www.eurogroshi.com.ua/. За умовами публічної пропозиції (договір оферти) ТОВ «Кредитна установа «Європейська кредитна група» на укладення договору про надання фінансового кредиту клієнт, виконуючи дії, передбачені даною офертою, зокрема шляхом подання заявки на сайті Товариства за адресою https://www.eurogroshi.com.ua/ виражає свій намір отримати фінансовий кредит та акцептує пропозицію (оферту) Товариства, приєднуючись до договору в цілому в відповідності до вимог статті 634 Цивільного кодексу України (п.1.4, а.с. 38).

У розділі 2 Публічної пропозиції (Договору оферти) визначено порядок укладення договору та надання фінансового кредиту. За умовами вказаного розділу, клієнт здійснює оформлення кредиту шляхом заповнення заявки на отримання кредиту на сайті Товариства, обов`язково вказуючи всі дані, зазначені в заявці, як обов`язкові для заповнення. Клієнт обирає персональний логін і пароль для входу в особистий кабінет. При підписанні документів на телефонний номер Клієнта направляється повідомлення з одноразовим ідентифікатором у вигляді коду, який Клієнт зобов`язаний ввести на веб-сторінці (далі - «електронний підпис одноразовим ідентифікатором»). Електронний підпис одноразовим ідентифікатором як аналог власноручного підпису є підтвердженням особи Клієнта. Сторони домовилися, що всі документи щодо надання Кредиту підписуються Клієнтом з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. У заявці Клієнт зобов`язаний вказати повні, точні, достовірні та актуальні особисті дані, які необхідні для прийняття товариством рішення про надання кредиту (пункти 2.1-2.4 Договору оферти).

На підставі даних, зазначених у заявці, інформаційна система Товариства здійснює реєстрацію заявника на Сайті товариства і формує Особистий кабінет Клієнта (п.2.9 Договору оферти), а.с.39.

Згідно п.2.10 договору оферти з метою впевненості, що Клієнт є власником вказаної банківської платіжної карти, Товариство має право здійснити верифікацію зазначеної карти. Для цього в автоматичному режимі на банківському картковому рахунку Клієнта блокується випадкова сума до 3 гривень, точне значення якої Клієнту необхідно вказати у відповідному полі на Сайті товариства. Після завершення процедури верифікації протягом двох годин в автоматичному режимі відбувається розблокування вищезазначеної суми.

Відповідно до пунктів 2.14, 2.16, 2.17 Договору оферти Товариство інформує Клієнта про прийняте рішення про видачу кредиту через смс-повідомлення на телефонний номер Клієнта, а також відповідна інформація зазначається в Особистому Кабінеті. У разі прийняття рішення про надання кредиту Клієнт ознайомлюється з індивідуальною частиною договору про надання фінансового кредиту в Особистому Кабінеті. У разі згоди із запропонованими умовами кредитування, Клієнт підписує індивідуальну частину договору за допомогою отриманого одноразового ідентифікатора.

Таким чином, без реєстрації на сайті товариства та заповнення форми, отримання смс-повідомлення, а також без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету, кредитний договір між позивачем ОСОБА_1 та ТОВ «Кредитна установа Європейська кредитна група» не був би укладений.

Факт створення особистого кабінету та підписання кредитного договору позивачем підтверджується також копією заповненої позивачем заяви (анкети) із зазначенням особистих даних та номеру телефону.

Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексу може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

В силу ч.1 ст.638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Істотними умовами кредитного договору відповідно до змісту ч.1 ст.638 ЦК України та ст.1054 ЦК України є умови про мету, суму і строк кредиту, умови і порядок його видачі, розмір, порядок нарахування та виплата процентів, відповідальність сторін.

За змістом ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документу з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч.2 ст.12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» перед укладенням договору про надання фінансових послуг фінансова установа чи інший суб`єкт господарювання, що надає фінансові послуги, зобов`язані повідомити клієнта у письмовій або електронній формі, у тому числі шляхом надання клієнту доступу до такої інформації на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, про: 1) особу, яка надає фінансові послуги: а) найменування (для фізичної особи - підприємця: прізвище, ім`я та (за наявності) по батькові), місцезнаходження, контактний телефон і адреса електронної пошти особи, яка надає фінансові послуги, адреса, за якою приймаються скарги споживачів фінансових послуг; б) найменування особи, яка надає посередницькі послуги (за наявності); в) відомості про державну реєстрацію особи, яка надає фінансові послуги; г) інформацію щодо включення фінансової установи до відповідного державного реєстру фінансових установ або Державного реєстру банків; ґ) інформацію щодо наявності в особи, яка надає фінансові послуги, права на надання відповідної фінансової послуги; д) контактну інформацію органу, який здійснює державне регулювання щодо діяльності особи, яка надає фінансові послуги; 2) фінансову послугу - загальну суму зборів, платежів та інших витрат, які повинен сплатити клієнт, включно з податками, або якщо конкретний розмір не може бути визначений - порядок визначення таких витрат; 3) договір про надання фінансових послуг: а) наявність у клієнта права на відмову від договору про надання фінансових послуг; б) строк, протягом якого клієнтом може бути використано право на відмову від договору, а також інші умови використання права на відмову від договору; в) мінімальний строк дії договору (якщо застосовується); г) наявність у клієнта права розірвати чи припинити договір, права дострокового виконання договору, а також наслідки таких дій; ґ) порядок внесення змін та доповнень до договору; д) неможливість збільшення фіксованої процентної ставки за договором без письмової згоди споживача фінансової послуги; 4) механізми захисту прав споживачів фінансових послуг: а) можливість та порядок позасудового розгляду скарг споживачів фінансових послуг; б) наявність гарантійних фондів чи компенсаційних схем, що застосовуються відповідно до законодавства.

Статтями 15 та 23 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено відповідальність суб`єкта господарювання, яка не містить положень про такі наслідки як недійсність договору.

За ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Доводи позивача про ненадання інформації про умови кредитування не є такими, з якими закон пов`язує недійсність правочину.

Зі змісту оскаржуваного кредитного договору №3500006005/426268 вбачається, що в ньому визначено основні істотні умови, характерні для такого виду договорів, зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк надання коштів, розмір процентів, умови кредитування. Позичальник ОСОБА_1 погодилася на укладення договору саме такого змісту, про що свідчить підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Договір укладений в електронному варіанті та з електронним підписом. Без отримання листа на адресу електронної пошти та смс - повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Тому укладення кредитного договору відповідало внутрішній волі позивача.

Твердження позивача стосовно того, що вона була позбавлена можливості ознайомитися з умовами та правилами кредитного договору не відповідають дійсності. Вказане спростовуються самим механізмом укладання електронного договору, який є покроковим порядком дій, та визначає, що після того, як будь-який позичальник здійснить свою реєстрацію та внесе персональні дані, він погоджує суми кредитних коштів та йому пропонується ознайомлення з Правилами надання грошових коштів у кредит. В разі незгоди та натискання кнопки «ні» кредитний договір не оформлюється, а позичальник може повторно подати заявку на кредит.

Саме такі почергові кроки укладання електронного договору були здійснені позивачем, після чого останньою отримано кредитні кошти, а відтак позивач не була позбавлена можливості ознайомитись з існуючими Правилами надання грошових коштів та відповідно в разі не згоди з останніми натиснути кнопку «ні».

Частина 5 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Правила надання грошових коштів у кредит ТОВ «Кредитна установа «Європейська кредитна група» перебувають в загальному доступі, будучи опублікованими на сайті товариства.

Ці правила є публічною пропозицією (офертою), у розумінні ст.ст.641, 644 ЦК України, на укладення договору кредиту, та визначають порядок і умови кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.

Твердження позивача про те, що перед укладенням договору позивач не була ознайомлена з усією інформацією про умови кредитування, як того вимагає Закон України «Про захист прав споживачів», суд не бере до уваги, оскільки, звернувшись до ТОВ «Кредитна установа «Європейська кредитна група» із заявкою на отримання кредиту та, підписавши договір, позивач ОСОБА_1 засвідчила той факт, що вона обізнана з Договором оферти, який включає в себе і умови кредитування.

Згідно зі ст.ст.11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Разом з тим, умови оскаржуваного договору не суперечать вказаним положенням законодавства.

Стаття 19 Закону встановлює, що нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає: 1) вчинення дій, що кваліфікуються законодавством як прояв недобросовісної конкуренції; 2) будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

В ході розгляду справи не було встановлено обставин, які б свідчили про невідповідність умов договору про надання фінансового кредиту №3500006005/426268 вимогам законодавства та про несправедливість його умов, спростовуються самим змістом договору.

Доводи позивача про несправедливість та невідповідність закону умов укладеного між сторонами кредитного договору не доведені, сам кредитний договір містить всі істотні умови характерні для такого виду договорів, саме позичальник за допомогою електронного підпису погодився з такою редакцією договору.

Таким чином, на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених поданими доказами, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про стягнення з ТОВ «Кредитна установа «Європейська кредитна група» м. Київ на користь ОСОБА_1 5000грн.у відшкодування моральної шкоди суд зазначає наступне.

Згідно положень п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній або юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Пунктами 4, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» визначено, що позивачем має бути зазначено в чому полягає моральна шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її завдано позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини.

Позивачем не доведено завдання їй моральної шкоди та не обґрунтовано її розмір, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості.

Враховуючи, що позивачем не доведено завдання їй моральної шкоди з боку відповідача, суд приходить до висновку, що позов в цій частині є необґрунтованим та не підлягає задоволенню.

Згідно з ч.3 ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.

Згідно із ч.7 ст.141 ЦПК України якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, з урахуванням звільнення позивача від сплати судового збору у разі залишення позову без задоволення судовий збір компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 43-44, 47-49, 247, 258-259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України , суд

вирішив:

Відмовити у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитна установа «Європейська кредитна група» м. Київ (код ЄДРПОУ 40203427, місцезнаходження: м. Київ, вул. Нижній Вал, б. 51) про визнання недійсним індивідуальної частини договору про надання фінансового кредиту та стягнення моральної шкоди у розмірі 5000грн., відмовити.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Луганського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Суддя І. О. Юзефович