Ухвала суду № 94700588, 08.02.2021, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

з питань забезпечення адміністративного позову

Справа № 500/498/21

08 лютого 2021 рокум.ТернопільСуддя Тернопільського окружного адміністративного суду Баранюк А.З., розглянувши у письмовому провадженні заяву про забезпечення позовної заяви Тернопільської міської ради до Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Тернопільська міська рада звернулася до Тернопільського окружного адміністративного суду із позовом Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ), в якому просить:

визнати бездіяльність протиправною Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) та його держаних виконавців у виконавчому провадженні ВП №62995581, що виражається у неприйнятті постанови про закінчення виконавчого провадження;

зобов`язати Південно-Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) та його держаних виконавців винести постанову про закінчення виконавчого провадження у виконавчому провадженні ВП №62995581 з підстав визначених п.9 ч.1 ст.39 Закону України "Про виконавче провадження".

До позовної заяви позивачем також додано заяву про забезпечення позову шляхом заборони вчиняти Південно-Західному міжрегіональному управлінню Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) та його державним виконавцям будь які дії та приймати будь які рішення з виконання виконавчого листа №500/642/20 від25.08.2020 у виконавчому провадженні ВП №62995581 до набрання законної сили рішення суду в даній адміністративній справі.

В обґрунтування вказаної заяви позивач вказує, що на виконанні у старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Тернопільській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) перебуває виконавче провадження ВП №62995581 з примусового виконання виконавчого листа №500/642/20 від 25.08.2020.

Згідно даного виконавчого листа, Тернопільський окружний адміністративний суд зобов`язав Тернопільську міську раду на своєму черговому засіданні розглянути звернення про надання дозволу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .. ОСОБА_6 , на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок площею до 0,10 га кожному, за адресою АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд та прийняти рішення про надання дозволів на розробку проектів землеустрою.

18.12.2020 з метою виконання вищевказаного рішення Тернопільського окружного адміністративного суду на черговому пленарному засіданні сесії Тернопільською міською радою прийнято рішення №8/2/135 «Про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок за адресою АДРЕСА_1 (гр. ОСОБА_1 та інші)», яким фактично виконано в повному обсязі судове рішення згідно з виконавчим документом, про що державного виконавця було належним чином повідомлено.

Зазначає, що в даному випадку державний виконавець мав винести постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту дев`ятого частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», натомість, не зважаючи на вищевикладені обставини, на міську раду накладено штраф за не виконання виконавчого листа.

Вказує, що на переконання позивача, подальше вчинення державним виконавцем будь-яких дій в рамках даного виконавчого провадження може істотно ускладнити або унеможливити поновлення порушених прав міської ради у випадку задоволення заявленого нею позову про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Окрім цього, зазначає, що наявність відкритого виконавчого провадження та загроза можливості проведення державним виконавцем виконавчих дій, створює реальну очевидну небезпеку та складність у подальшому, без вжиття таких заходів, відновити права та інтереси Тернопільської міської ради.

Розглядаючи заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позову суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно із ч.2 ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Частиною першою статті 152 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову, а також захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.

З аналізу наведеної норми вбачається, що обов`язковою передумовою вжиття заходів забезпечення позову є обґрунтованість відповідних вимог сторони, в тому числі й із зазначенням очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішення, дії або бездіяльності, очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам останньої, неможливості у подальшому без вжиття таких заходів відновлення прав особи та обов`язковим поданням доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. При цьому, ознаки протиправності повинні бути пов`язані саме з порушеними правами, свободами чи інтересами позивача.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Тобто, прийняття такого рішення доцільно та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може в майбутньому ускладнити виконання судового рішення чи привести до потреби докласти значні зусилля для відновлення прав позивача.

Згідно з ч.1 ст.151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Таким чином, забезпечення адміністративного позову це вжиття адміністративним судом, в провадженні якого знаходиться справа, певних процесуально-правових заходів щодо охорони прав, свобод та інтересів позивача, які б гарантували виконання рішення суду, у разі задоволення позову. Для задоволення судом поданої позивачем заяви про забезпечення адміністративного позову останній має довести, що невжиття обраних заходів призведе хоча б до одного із наслідків, передбачених частиною 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України.

У постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06 березня 2008 року "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ" зазначено, що розгляд заяв про забезпечення позову здійснюється з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, суд повинен пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Також суд має враховувати співрозмірність вимог клопотання про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи.

При цьому, відповідно до положень абз.1 п.17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" від 06.03.2008 № 2 встановлено, що в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Згідно Рекомендації N R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Міністрів Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта.

Таким чином, з наведеного вбачається, що суд, розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, з огляду на докази, надані стороною по справі для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема, у тому, що існує дійсна і реальна загроза невиконання рішення суду чи суттєва перешкода у такому виконанні, позов слід забезпечити саме у такий спосіб, про який просить позивач, а не якимось менш обмежувальним у правах способом для відповідача, такий спосіб є співмірним обсягу позовних вимог, позивач має легітимну мету забезпечити саме захист своїх прав та інтересів від неправомірних дій відповідача, а не завдати шкоди правам та інтересам відповідача.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчується, зокрема в тому, чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду в майбутньому. Основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб.

Вирішуючи заяву про забезпечення позову суд має зважати на необхідний баланс процесуальних прав та обов`язків сторін та рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акту, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Суд також зазначає, що забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав вважати, що рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень є очевидно протиправними.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Як зазначалося вище, позивач в обґрунтування своєї заяви, зокрема вказав, що в даному випадку державний виконавець мав винести постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту дев`ятого частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», натомість, не зважаючи на вищевикладені обставини, на міську раду накладено штраф за не виконання виконавчого листа, однак позивач не довів протиправності такого рішення суб`єкта владних повноважень.

Крім цього, вказана постанова про накладення штрафу та інші постанови винесені в рамках виконавчого провадження ВП №62995581 оскаржені позивачем у судовому порядку та перебувають на розгляді у Тернопільського окружного адміністративного суду, тому оцінку дій державного виконавця та правомірність їх винесення буде надано судом при розгляді вказаних справ. При цьому, суд зазначає, що позивач не позбавлений права звернутися із заявами про забезпечення позову в адміністративних справах щодо оскарження постанов у виконавчому провадженні ВП №62995581.

Поряд із цим суд погоджується із тим, що подальше вчинення державним виконавцем будь-яких дій в рамках даного виконавчого провадження може істотно ускладнити або унеможливити поновлення порушених прав міської ради у випадку задоволення заявленого нею позову про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії

Тому, з урахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку, що позов слід забезпечити у спосіб, що є співмірним обсягу позовних вимог, а саме шляхом зупинення проведення виконавчих дій з виконання виконавчого листа №500/642/20 від 25.08.2020 у виконавчому провадженні ВП №62995581 з моменту винесення даної ухвали до набрання законної сили рішенням суду у даній адміністративній справі.

Керуючись статтями 150, 151, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Зупинити проведення виконавчих дій з виконання виконавчого листа №500/642/20 від 25.08.2020 у виконавчому провадженні ВП №62995581 з моменту винесення даної ухвали до набрання законної сили рішенням суду у даній адміністративній справі.

Ухвала набирає законної сили в порядку визначеному статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу про забезпечення позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Реквізити учасників справи:

позивач - Тернопільська міська рада, місцезнаходження: вул. Листопадова 5, м. Тернопіль, 46001, код ЄДРПОУ 34334305;

відповідач - Південно-Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), місцезнаходження: 76018, вул. Грюнвальдська, 11, м. Івано-Франківськ, код ЄДРПОУ 43316386.

Суддя Баранюк А.З.